Рішення

від 24.06.2024 по справі 916/1524/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1524/24Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/1524/24

За позовом: Громадської організації Всеукраїнська організація центр реабілітації дітей з інвалідністю Світанок (73005, м. Херсон, вул. Університетська, 126; код ЄДРПОУ 42352093)

До відповідача: Акціонерного товариства Укрпошта (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22; код ЄДРПОУ 21560045)

Про стягнення 269588,00 грн.

Представники:

Від позивача: Єрашов І.Є., ордер

Від відповідача: не з`явився

Встановив: Позивач Громадська організація Всеукраїнська організація центр реабілітації дітей з інвалідністю Світанок звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства Укрпошта про стягнення 269588,00грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.04.2024р. позовну заяву Громадської організації Всеукраїнська організація центр реабілітації дітей з інвалідністю Світанок від 08.04.2024р. вх. № ГСОО 1559/24 залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної, які визначено судом в ухвалі суду. Повідомлено Громадську організацію Всеукраїнська організація центр реабілітації дітей з інвалідністю Світанок, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

29.02.2024р. до господарського суду Одеської області позивачем супровідним листом були надані пояснення та докази, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 15.04.2024р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.05.2024р. прийнято позовну заяву Громадської організації Всеукраїнська організація центр реабілітації дітей з інвалідністю Світанок до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1524/24. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "03" червня 2024 р. о 10:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Викликано учасників справи у судове засідання на 03.06.2024р. о 10:00.

20.05.2024р. до суду відповідачем надано відзив на позовну заяву.

21.05.2024р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.

03.06.2024р. судом оголошено перерву у розгляді справи по суті до 24.06.2024 р. о 12:50.

20.06.2024р. до суду відповідачем було надано клопотання про відкладення розгляду справи.

Приймаючи до уваги строки розгляду справи по суті, враховуючи, що у минулому судовому засіданні стадія виступу із вступним словом була завершена, приймаючи позицію позивача, який наполягав на розгляді справи по суті, судом клопотання відповідача від 20.06.2024р. вх. № ГСОО 24260/24 залишено без задоволення.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог позивача, з підстав, що зазначено у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 24.06.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 24.06.2024р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, що 17.06.2020 року було укладено договір № 840 про суборенду нерухомого майна між Громадською організацією Всеукраїнська організація центр реабілітації дітей з інвалідністю Світанок та Акціонерним товариством Укрпошта, відповідно до умов якого, Орендар передає, а Суборендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (код за державним класифікатором ДК 021:2015 70310000 7 (послуги з надання в оренду чи продажу будівель) нежитлові приміщення загальною площею 111,4 кв. м. (№ 1 71,5 кв. м, № 2 11,5 кв. м, № 3 28,4 кв. м), розташовані на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Університетська, 126, м. Херсон.

Згідно з п. 2.1 Договору, Суборендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання Сторонами акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п. 3.1. Договору, за домовленістю сторін розмір орендної плати на місяць, із розрахунку 220 грн. 00 коп. за 1 кв. м., становить 24508 грн. без ПДВ.

Позивачем було зазначено суду, що 20 липня 2020 року між позивачем та відповідачем був підписаний Акт приймання-передачі майна.

Станом на дату складання позовної заяви, у відповідача обліковується заборгованість згідно ціни позову в розмірі 269588,00 грн., яка утворилася за період з 01.02.2022р. по 31.12.2022р.

Щодо суми стягнення, позивачем було зазначено суду, що за лютий 2022 року орендна плата складається 24508,00 грн., за березень 2022 року 24508,00 грн., за квітень 2022 року 24508,00 грн., травень 2022 року 24508 грн., з червень 2022 року - 24508 грн., з липень 2022 року 24508,00 грн., за серпень 2022 року 24508,00 грн., за вересень 2022 року - 24508 грн., за жовтень 2022 року 24508,00 грн., за листопад 2022 року 24508,00 грн., за грудень 2022 року - 24508 грн.

Як було зазначено позивачем суду, оскільки положеннями договору визначено порядок та строки виконання відповідачем своїх обов`язків, то з моменту його укладення останнім прийнято зобов`язання за договором, які мають виконуватись належним чином та у відповідності до його умов та вимог чинного законодавства України.

Також позивачем було зауважено суду, що настання форс-мажорних обставин звільняє особу виключно від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, що встановлена договором оренди чи законом, якщо таке порушення сталося внаслідок непереборної сили. В свою чергу, звільнення від відповідальності не означає звільнення від виконання зобов`язання. Форс-мажорні обставини дають так зване «відтермінування» виконання зобов`язання без негативних наслідків - це означає, що як тільки з`явиться об`єктивна можливість, зобов`язання (сплата орендної плати) має бути виконано належним чином.

Надаючи відзив на позовну заяву, відповідачем було зазначено суду, що розділом 11 Договору закріплено, що Сторони звільняються від часткового або повного виконання своїх обов`язків у разі виникнення обставин непереборної сили, які неможливо передбачити або можна передбачити мажору (рішення органів державної влади). Ці обставини мають об`єктивний та абсолютний характер. Дія обставин форс-мажору повинна бути підтверджена Торгово-промисловою палатою України, за винятком випадків, коли ці обставини загальновідомі або відповідно до цього прийнято нормативно-правові акти органів державної влада в межах їх компетенції. Сторона, для якої стало неможливим виконання обов`язків за цим Договором через дію обставин форс-мажору, повинна протягом трьох дній повідомити іншу Сторону про початок, а потім про закінчення дії цих обставин.

За поясненнями відповідача, ним 29.03.2022 року направлено на адресу позивача лист-повідомлення № 01006-227-22 щодо неможливості виконання обов`язків за договором оренди у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин. Аналогічного листа було направлено на адресу позивача за № 9 від 12.01.2023 року, згідно якого товариство не має змоги виконувати свої обов`язки в період з 15.11.2022 року до офіційного закінчення періоду форс-мажорних обставин.

Таким чином, відповідачем дотримано умов Договору та повідомлено належним чином позивача про неможливість виконувати умови Договору з причин, які не залежать від відповідача та носять форс-мажорний характер.

Відповідачем було пояснено суду, що Торгово-промислова палата України спростила процедуру підтвердження форс-мажору та підтвердила, що у зв`язку із обставинами пов`язаними із військовою агресією російської федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Відповідачем було наголошено суду, що Херсонська дирекція АТ «Укрпошта», не зважаючи на факт окупації, продовжувала свою господарську діяльність, спрямовану на виконання соціально важливих функцій, діяльність в період з 24.02.2022 року до 30.06.2022 року в особливих умовах, проте майно, стосовно якого утворився спір було неможливо використовувати.

30.06.2022 року в зв`язку з захопленням окупаційною владою приміщень Херсонської дирекції АТ «Укрпошта» Наказом АТ «Укрпошта» № 664 Про роботу філії Херсонська дирекція АТ «Укрпошта» в умовах воєнного стану на територіях, які тимчасово окуповані/контролюються збройними формуваннями рф та/або збройними формуваннями самопроголошених ЛНР/ДНР тимчасово зупинено роботу виробничих структурних підрозділів в складі філії Херсонська дирекція АТ «Укрпошта» до окремого розпорядження генерального директора про поновлення роботи.

14.11.2022 року Наказом АТ «Укрпошта» №1255 Про поновлення роботи філії Херсонська дирекція АТ «Укрпошта» на деокупованій території Херсонської області починаючи з 15.11.2022 року поновлено роботу виробничих структурних підрозділів філії Херсонська дирекція АТ «Укрпошта».

Також відповідачем зазначалось, що під час режиму тимчасової окупації платіжний режим діє з урахуванням того, що система електронних платежів Національного банку України та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій території. Переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється. Херсонська дирекція не могла здійснювати господарську діяльність на окупованій території в період з 25.02.2022р. по 11.11.2022р., чи будь яким чином отримувати послуги від інших юридичних осіб.

Відповідно до наданої відповіді на відзив, позивачем було зазначено суду, що він наголошує, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору та позивач просить стягнути тільки суму основного боргу, а не неустойку теж.

Позивачем було зазначено суду, що відповідач підтверджує той факт, що Херсонська дирекція АТ «Укрпошта» здійснювала свою діяльність у період з 24.02.2022 по 30.06.2022 рр.

Відповідач не надає до суду відповідні докази їх надсилання (опис вкладення тощо), що ставить під сумнів їх належного доказу.

Також позивачем було зазначено суду, що відповідач підписав договір суборенди нерухомого майна, а вже знаходження чи не знаходження даної особи в орендованому приміщенні не звільняє останнього від сплати основної суми заборгованості, яку позивач і просить стягнути.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи за час розгляду справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб`єктом порушення позивач вважає відповідача.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Тобто інтерес позивачів має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Надаючи оцінку доводам Громадської організації Всеукраїнська організація центр реабілітації дітей з інвалідністю Світанок та обґрунтуванням позовних вимог, викладеним позивачем в позовній заяві та які направлено на стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 269588,00 грн. за період з 01.02.2022р. по 31.12.2022р., суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 283, 286 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За матеріалами справи судом з`ясовано, та не заперечується сторонами, що правовідносини між Громадською організацією Всеукраїнська організація центр реабілітації дітей з інвалідністю Світанок, як орендарем, та Акціонерним товариством Укрпошта, як суборендарем, виникли на підставі укладеного між ними 17.06.2020р. Договору №840 суборенди нерухомого майна, предметом якого є нежитлові приміщення загальною площею 111,4 кв. м, розташовані на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Університетська, 126, м. Херсон.

Умовами п. 3.1. Договору визначено, що розмір орендної плати становить 24508,00грн.

Предметом розгляду даної справи є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2022р. по 31.12.2022р.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Цивільного кодексу України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Суд зазначає, що для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені.

Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. При цьому незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.

При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварій.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, правовідносини у якій виникли з орендних відносин, зазначено, що згідно з ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Як зазначається Великою Палатою Верховного Суду, відсутність у ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Отже, для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

В такий спосіб підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 910/14244/20.

Таким чином, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому, тощо.

Судом з`ясовано, що об`єкт оренди за Договором є нежитлові приміщення загальною площею 111,4 кв. м, які розташовані на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Університетська, 126, м. Херсон.

Судом надано оцінку та прийнято до уваги наступні докази: а саме, матеріали справи містять лист Акціонерного товариства Укрпошта від 29.03.2022р. № 01006-227-22, за яким було повідомлено позивача щодо неможливості виконання обов`язків за договором оренди у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин.

Також матеріали справи містять лист Акціонерного товариства Укрпошта від 12.01.2023р. № №9, згідно якого товариство повідомляє, що не має змоги виконувати свої обов`язки в період з 15.11.2022 року до офіційного закінчення періоду форс-мажорних обставин.

Судом з`ясовано, що відповідно до Наказу Акціонерного товариства Укрпошта від 29.03.2022р. від 30.06.2022р. було зупинено роботу виробничих структурних підрозділів до окремого розпорядження генерального директора про поновлення роботи.

Судом з`ясовано, що Наказом Акціонерного товариства Укрпошта від 14.11.2022р. №1255, зокрема, було поновлено з 15.11.2022р. роботу структурних підрозділів.

Суд зазначає, що позивачем не спростовано жодними доказами доводи та посилання відповідача про зупинення роботи підрозділу, де розташоване орендоване приміщення, позивачем не надано доказів роботи такого підрозділу у період після окупації Херсонської міської територіальної громади, а також доказів на підтвердження факту надання відповідачу доступу до орендованого приміщення.

Судом враховано, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб та який триває наразі.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30,34,38,39,41,44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (п. 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні").

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований "Всім кого це стосується", згідно якого на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч. 1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2).

Також суд враховує висновок Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, який зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1ст. 617 Цивільного кодексу України).

У цьому випадку суд зазначає, що повномасштабна військова агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану в України - не залежали від волі позивача та відповідача, мають надзвичайний характер, є невідворотними.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 (у редакції наказу Мінреінтеграції від 28.04.2022 №80) року було затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого входила тоді й Херсонська міська територіальна громада.

Згідно розділу ІІ Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 „Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією Херсонська міська територіальна громада перебувала в окупації з 01.03.2022 по 11.11.2022.

Поряд із закріпленим ст. 74 ГПК України обов`язком доказування, ст. 75 названого Кодексу визначає й підстави звільнення від нього, зокрема, у силу частини 3 даної норми не потребують доказування обставини, визнані судом загальновідомими.

Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але, крім об`єктивних меж, загальновідомість певного юридичного факту має і суб`єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (п. 4.16 постанови Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №922/3946/16).

З огляду на наведене, суд констатує, що військова агресія проти України, як і тимчасова окупація території м. Херсон, а також проведення бойових дій на території м.Херсон - є загальновідомими фактами, а відтак не потребують доказування відповідачем.

Водночас, як уже зазначалося судом, саме по собі настання вказаних форс-мажорних обставин, за які відповідач не відповідає, не є абсолютною самостійною підставою для застосування приписів ч. 6 ст. 762 ЦК України. Наведена норма права вимагає одночасного доведення відповідачем й неможливості використання ним орендованого майна саме через настання вказаних форс-мажорних обставин.

Враховуючи обставини окупації збройними формуваннями РФ міста Херсон з березня по листопад 2022 року та ведення бойових дій на території м. Херсона з листопада 2022 року, що призвели до втрати відповідачем доступу до орендованого приміщення, що не спростовано останнім, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем неможливості використання орендованого приміщення з незалежної від орендаря причини, що, у свою чергу, слугує підставою для звільнення його від внесення орендної плати за спірний період в порядку ч. 6 ст. 762 ЦК України. Тим більш, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичного користування відповідачем орендованим приміщенням.

Отже, приймаючи до уваги, що Херсонська міська територіальна громада перебувала в окупації з 01.03.2022 по 11.11.2022р., суд вважає за можливе стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за лютий 2022р. у розмірі 24508,00 грн., за відповідну кількість днів у листопаді 2022р. (16 календарних днів) у розмірі 13070,88 грн., з урахуванням деокупації м. Херсона та із врахуванням Наказу Акціонерного товариства Укрпошта від 14.11.2022р. №1255, зокрема, за яким було поновлено з 15.11.2022р. роботу структурних підрозділів (24508/30=816,93 грн.; 816,93х16=13070,88 грн.) та заборгованість з орендної плати за грудень 2022р. у розмірі 24508,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача заборгованості з орендної плати у загальному розмірі 62086,88 грн. (24508,00+13070,88+24508,00).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 745,04 покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Громадської організації Всеукраїнська організація центр реабілітації дітей з інвалідністю Світанок - задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства Укрпошта (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22; код ЄДРПОУ 21560045) на користь Громадської організації Всеукраїнська організація центр реабілітації дітей з інвалідністю Світанок (73005, м. Херсон, вул. Університетська, 126; код ЄДРПОУ 42352093) суму боргу у розмірі 62086 (шістдесят дві тисяч вісімдесят шість) грн. 88 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 745 (сімсот сорок п`ять) грн. 04 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено 24 червня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко