Постанова

від 16.01.2025 по справі 916/1524/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/1524/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Філінюка І.Г., Колоколова С.І.

розглянувши апеляційну скаргу Громадської організації Всеукраїнська організація центр реабілітації дітей з інвалідністю Світанок

на рішення Господарського суду Одеської області від 24.06.2024 (складено та підписано 24.06.2024, суддя Д`яченко Т.Г.)

у справі №916/1524/24

за позовом Громадської організації Всеукраїнська організація центр реабілітації дітей з інвалідністю Світанок

до Акціонерного товариства Укрпошта

про стягнення 269 588,00 грн

ВСТАНОВИВ

Громадська організація Всеукраїнська організація центр реабілітації дітей з інвалідністю Світанок звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства Укрпошта про стягнення 269588,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору суборенди нерухомого майна в частині повної та своєчасної оплати.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.06.2024 по справі №916/1524/24 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 62086 грн. 88 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 745 грн. 04 коп., в іншій частині позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що об`єктом оренди за Договором є нежитлові приміщення загальною площею 111,4 кв. м, які розташовані на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку у м. Херсоні. Враховуючи обставини тимчасової окупації збройними формуваннями рф міста Херсон з березня по листопад 2022 року та ведення бойових дій на території м. Херсона, що призвели до втрати відповідачем доступу до орендованого приміщення, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем неможливості використання орендованого приміщення з незалежної від орендаря причини, що, у свою чергу, слугує підставою для звільнення його від внесення орендної плати за спірний період в порядку ч. 6 ст. 762 ЦК України. Тим більш, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичного користування відповідачем орендованим приміщенням.

Отже, приймаючи до уваги, що Херсонська міська територіальна громада перебувала в окупації з 01.03.2022 по 11.11.2022, місцевий господарський суд визнав за можливе стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за лютий 2022 у розмірі 24508,00 грн та за відповідну кількість днів у листопаді 2022 (16 календарних днів) у розмірі 13070,88 грн, з урахуванням деокупації м. Херсона та із врахуванням Наказу Акціонерного товариства Укрпошта від 14.11.2022р. №1255, зокрема, за яким було поновлено з 15.11.2022 роботу структурних підрозділів (24508/30=816,93 грн.; 816,93х16=13070,88 грн.) та заборгованість з орендної плати за грудень 2022 у розмірі 24508,00 грн.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 24 червня 2024 року по справі № 916/1524/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та винести в цій частині нове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства «Укрпошта» на користь Громадська організація ,,ВСЕУКРАЇНСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ ЦЕНТР РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ ,,СВІТАНОК суму основного боргу 207501,12 грн та судові витрати.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи з наступних підстав.

Так, апелянт зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував наступного:

- у наявних матеріалах справи містяться докази, які свідчать про те, що відповідач у період тимчасової окупації м. Херсон продовжував сплачувати а житлово-комунальні послуги спожиті під час користування орендованим приміщенням;

- позивач заперечує отримання від відповідача листів щодо неможливості виконання обов`язків за договором оренди у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин;

- суд першої інстанції безпідставно послався на наказ Акціонерного товариства Укрпошта від 30.06.2022 року № 665 про зупинення роботи виробничих структурних підрозділів товариства до окремого розпорядження генерального директора про поновлення роботи;

- у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про використання об`єкту оренди не відповідачем, а будь-якими іншими особами, які замість відповідача користувались даним орендованим приміщенням та/або відсутності доступу відповідача до даного приміщення;

- лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів;

- у матеріалах справи відсутній та відповідачем до місцевого господарського суду не подано сертифікату Торгово-промислової палати України або уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат на підтвердження існування форс-мажорних обставин, які б зумовили неможливість користування АТ «Укрпошта» в особі Херсонської дирекції орендованого майна.

Ухвалою суду відкрито апеляційне провадження у цій справі та визначено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, без повідомлення та виклику сторін.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що ним дотримано умови Договору та повідомлено належним чином позивача про неможливість виконувати умови Договору з причин, які не залежать від відповідача та носять форс-мажорний характер.

На переконання відповідача, твердження скаржника про отримання чи не отримання листів, якими АТ «Укрпошта» було повідомлено позивача щодо неможливості виконання обов`язків за Договором у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин жодним чином не впливає на належність застосування умов Договору щодо обставин непереборної сили, які є загальновідомими.

Відповідач наголошує на тому, що не користувався і не міг користуватися орендованим приміщенням в період з 25.02.2022 по 11.11.2022, чи будь яким чином отримувати послуги від інших юридичних осіб, зокрема, враховуючи факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022, що є загальновідомим та з огляду на форс-мажорні обставини, а саме окупація Херсонської області та захоплення окупантами об`єктів нерухомого майна АТ «Укрпошта», що стало підставою для неможливості здійснення товариством господарської діяльності.

Стосовно посилання позивача на оплату відповідачем комунальних послуг в спірних стосунках, відповідач зазначає, що питання щодо оплати електроенергії на тимчасово окупованих територіях врегульовано на законодавчому рівні та не потребує доказування. Отже, оплата комунальних послуг здійснювалась відповідачем згідно з вимогами законодавства, а тому не може бути прийнята як підтвердження здійснення господарської діяльності та використання орендованого приміщення АТ "Укрпошта" в період тимчасової окупації.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 17.06.2020 між Громадською організацією Всеукраїнська організація центр реабілітації дітей з інвалідністю Світанок та Акціонерним товариством Укрпошта було укладено договір № 840 про суборенду нерухомого майна відповідно до умов якого, Орендар передає, а Суборендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (код за державним класифікатором ДК 021:2015 70310000 7 (послуги з надання в оренду чи продажу будівель) нежитлові приміщення загальною площею 111,4 кв. м. (№ 1 71,5 кв. м, № 2 11,5 кв. м, № 3 28,4 кв. м), розташовані на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Університетська, 126, м. Херсон.

Згідно з п. 2.1 Договору, Суборендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання Сторонами акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п. 3.1. Договору, за домовленістю сторін розмір орендної плати на місяць, із розрахунку 220 грн. 00 коп. за 1 кв. м., становить 24508 грн. без ПДВ.

Позивачем було зазначено суду, що 20 липня 2020 року між позивачем та відповідачем був підписаний Акт приймання-передачі майна.

За твердженням позивача, у відповідача обліковується заборгованість з орендних платежів в розмірі 269588,00 грн, яка утворилася за період з 01.02.2022 по 31.12.2022. Зокрема, за лютий 2022 року орендна плата складає 24508,00 грн., за березень 2022 року 24508,00 грн., за квітень 2022 року 24508,00 грн., травень 2022 року 24508 грн., з червень 2022 року - 24508 грн., з липень 2022 року 24508,00 грн., за серпень 2022 року 24508,00 грн., за вересень 2022 року - 24508 грн., за жовтень 2022 року 24508,00 грн., за листопад 2022 року 24508,00 грн., за грудень 2022 року - 24508 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення заявлених позовних вимог, з урахуванням обставин, які зумовили неможливість використання відповідачем орендованого майна.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами укладеного між сторонами договору, позивач взяв на себе зобов`язання передати майно в оренду відповідачеві, а відповідач взяв на себе зобов`язання зі сплати орендної плати в порядку та у розмірі, що встановлені укладеним між сторонами договором.

Сторонами не заперечується, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач за актом приймання-передачі майна передав, а відповідач прийняв орендоване майно, а саме нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Університетська, 126, м. Херсон, відповідно у відповідача виник обов`язок щодо сплати орендних платежів за користування таким майно.

Позивач стверджує, що у відповідача обліковується заборгованість з орендних платежів в розмірі 269588,00 грн, яка утворилася за період з 01.02.2022 по 31.12.2022.

В свою чергу, відповідач стверджує, що був позбавлений можливості користування орендованим майном у заявлений період через наявність обставин, які не залежали від нього.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частина 6 статті 762 Цивільного кодексу України).

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.05.2018 у справі №910/7495/16, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Обставини, зазначені у нормі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

З урахуванням викладеного відсутність у частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Верховний Суд також неодноразово зазначав (зокрема у постановах від 12.04.2023 у справі №910/14244/20, від 09.07.2024 у справі №910/11718/22), що для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Так, сторонами не заперечується, що правовідносини між Громадською організацією Всеукраїнська організація центр реабілітації дітей з інвалідністю Світанок, як орендарем, та Акціонерним товариством Укрпошта, як суборендарем, виникли на підставі укладеного між ними 17.06.2020 Договору №840 суборенди нерухомого майна, предметом якого є нежитлові приміщення загальною площею 111,4 кв. м, розташовані на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Університетська, 126, м. Херсон.

Предметом розгляду даної справи є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2022 по 31.12.2022.

Так, згідно з Указом Президенту України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан терміном на 30 діб. У подальшому дія режиму воєнного стану продовжувалася, та він є чинним на теперішній час.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 за 162024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та підтвердила, що обставини введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарювання та/або фізичних осіб по договорам, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язкам, виконання яких настало згідно договору тощо.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (з відповідними змінами) затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф.

До названого переліку, зокрема було включено Херсонська міська територіальна громада (м. Херсон), тобто місцезнаходження орендованого майна, яка перебувала в окупації у період з 10.03.2022 по 11.11.2022, а з 11.11.2022 по 01.05.2023 перебувала в зоні ведення активних бойових дій.

Так, військова агресія рф проти України, як і тимчасова окупація рф території м. Херсон, а також проведення бойових дій на території м. Херсон є загальновідомими фактами, а відтак не потребують доказування відповідачем, втім, як вірно зазначено місцевим господарським судом, саме по собі настання вказаних форс-мажорних обставин, за які відповідач не відповідає, не є абсолютною самостійною підставою для застосування приписів ч. 6 ст. 762 ЦК України. Наведена норма права вимагає одночасного доведення відповідачем й неможливості використання ним орендованого майна саме через настання вказаних форс-мажорних обставин.

Розділом 11 укладеного між сторонами Договору закріплено, що Сторони звільняються від часткового або повного виконання своїх обов`язків у разі виникнення обставин непереборної сили, які неможливо передбачити або можна передбачити мажору (рішення органів державної влади). Ці обставини мають об`єктивний та абсолютний характер. Дія обставин форс-мажору повинна бути підтверджена Торгово-промисловою палатою України, за винятком випадків, коли ці обставини загальновідомі або відповідно до цього прийнято нормативно-правові акти органів державної влада в межах їх компетенції. Сторона, для якої стало неможливим виконання обов`язків за цим Договором через дію обставин форс-мажору, повинна протягом трьох днів повідомити іншу Сторону про початок, а потім про закінчення дії цих обставин.

Так, наявні матеріали справи містять лист Акціонерного товариства Укрпошта від 29.03.2022 № 01006-227-22, яким було повідомлено позивача щодо неможливості виконання обов`язків за договором оренди у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин.

Також матеріали справи містять лист Акціонерного товариства Укрпошта від 12.01.2023 № №9, згідно з яким товариство повідомляє, що не має змоги виконувати свої обов`язки в період з 15.11.2022 року до офіційного закінчення періоду форс-мажорних обставин.

Судом встановлено, що відповідач тимчасово припинив діяльність Херсонської дирекції як структурного підрозділу АТ "УКРПОШТА" відповідно до наказу АТ "УКРПОШТА" від 30.06.2022 № 664 "Про роботу філії Херсонська дирекція АТ "УКРПОШТА" в умовах воєнного стану на територіях які тимчасово окуповані/контролюються збройними формуваннями російської федерації та/або збройними формуваннями самопроголошених ЛНР/ДНР".

Наказом Акціонерного товариства Укрпошта від 14.11.2022 №1255, зокрема, було поновлено з 15.11.2022 роботу структурних підрозділів.

Вищенаведене, на переконання колегії суддів достеменно свідчить про об`єктивну неможливість користування відповідачем орендованим приміщенням у період тимчасової окупації та ведення активних бойових дій у м. Херсоні, тобто місці розташування орендованого майна.

При цьому, позивачем, на спростування таких тверджень не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач у спірний період використовував орендовані приміщення у власній господарській діяльності, а також доказів на підтвердження факту надання відповідачу доступу до орендованого приміщення у спірний період.

З огляду на вищевикладене, враховуючи на відсутність в матеріалах справи належних і допустимих доказів фактичного користування майном відповідачем, беручи до уваги обставини окупації збройними формуваннями рф міста Херсон з березня по листопад 2022 року та ведення бойових дій на території м. Херсона з 11.11.2022 по 01.05.2023, що призвели до втрати відповідачем доступу до орендованого приміщення, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність відповідачем неможливості використання орендованого приміщення з незалежної від орендаря причини, що, у свою чергу, слугує підставою для звільнення його від внесення орендної плати за спірний період в порядку ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Так, приймаючи до уваги, що Херсонська міська територіальна громада перебувала в окупації з 01.03.2022 по 11.11.2022р., суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про можливість стягнення з відповідача заборгованість з орендної плати за лютий 2022р. у розмірі 24508,00 грн., за відповідну кількість днів у листопаді 2022р. (16 календарних днів) у розмірі 13070,88 грн., з урахуванням деокупації м. Херсона та із врахуванням Наказу Акціонерного товариства Укрпошта від 14.11.2022р. №1255, зокрема, за яким було поновлено з 15.11.2022р. роботу структурних підрозділів (24508/30=816,93 грн.; 816,93х16=13070,88 грн.) та заборгованість з орендної плати за грудень 2022р. у розмірі 24508,00 грн.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що відповідач у період тимчасової окупації м. Херсон продовжував сплачувати за житлово-комунальні послуги спожиті під час користування орендованим приміщенням, з огляду на таке.

Відносини у сфері надання послуг з розподілу електроенергії врегульовано, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ), Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310 (далі КСР), Кодексом комерційного обліку електричної енергії від 14.03.2018 № 311 (далі ККОЕЕ), постановами Кабінету Міністрів України, НКРЕКП та іншими нормативно-правовими актами з питань електроенергетики.

Так 06.05.2022 набув чинності Наказ Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148, яким затверджено Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану. Цей наказ діє протягом періоду дії воєнного стану в Україні та тридцяти днів після припинення або скасування такого стану.

Відповідно до Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства енергетики України № 148 від 13.04.2022 де зазначено, що обсяги споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях визначаються, зокрема, з урахуванням фактичних показів лічильника (ів) у разі отримання таких показів за допомогою засобів дистанційної передачі даних (АСКОЕ) або переданих споживачем чи персоналом оператора системи, або постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або постачальником електричної енергії (для населення).

У даному випадку п. п. 2 п. 9 Положення визначені і інші варіанти визначення обсягів, а саме: приймаються рівними нулю за період (и) відсутності електропостачання тривалістю більше ніж 24 години в розрахунковому періоді для споживачів, об`єкти яких заживлені від певного вузла/району/області електричних мереж оператора системи, з яких був відсутній відпуск електричної енергії споживачам; приймаються рівними нулю - з дня пошкодження/руйнування електроустановки споживача до непридатного для споживання стану відповідно до підтвердженої оператором системи або Держенергонаглядом заяви споживача; у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, для кожної категорії споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, розрахованого для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснюють розподіл електричної енергії відповідному споживачу.

Тобто, за вказаною нормою Положення, у разі відсутності фактичних показів лічильників/даних АСКОЕ, наявності відпуску електричної енергії, відсутності пошкодження/руйнування електроустановки споживача, обсяг спожитої електричної енергії визначається за середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року.

Отже, оплата комунальних послуг здійснювалась відповідачем згідно з вимогами чинного законодавства.

До того ж, колегія суддів зазначає, що сплата відповідачем житлово-комунальних послуг не може достеменно та беззаперечно свідчить про дійсне використання відповідачем орендованих приміщень.

Щодо посилання скаржника на відсутність сертифікату Торгово-промислової палати України або уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат на підтвердження існування форс-мажорних обставин, які б зумовили неможливість користування АТ «Укрпошта» в особі Херсонської дирекції орендованого майна, колегія суддів зазначає таке.

Як вже було вказано вище, Розділом 11 укладеного між сторонами Договору закріплено, що Сторони погодили, що вони звільняються від часткового або повного виконання своїх обов`язків у разі виникнення обставин непереборної сили, які неможливо передбачити або можна передбачити мажору (рішення органів державної влади). Ці обставини мають об`єктивний та абсолютний характер. Дія обставин форс-мажору повинна бути підтверджена Торгово-промисловою палатою України, за винятком випадків, коли ці обставини загальновідомі або відповідно до цього прийнято нормативно-правові акти органів державної влада в межах їх компетенції.

У даному випадку, як військова агресія рф проти України, як і тимчасова окупація рф території м. Херсон, а також проведення бойових дій на території м. Херсон є загальновідомими фактами, а відтак не потребують доказування відповідачем.

В свою чергу, як вже було вказано вище, позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач у спірний період дійсно перебував у орендованому приміщенні, використовував його у господарській діяльності тощо.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області по цій справі відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 24.06.2024 у справі №916/1524/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою складання та підписання даної постанови є 16.01.2025.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Філінюк І.Г.

Суддя Колоколов С.І.