Постанова

від 18.06.2024 по справі 925/1155/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року

м. Київ

Cправа № 925/1155/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вх. № 2680/2024)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024

у складі колегії суддів: Станіка С.Р. (головуючий), Шаптали Є.Ю., Тарасенко К.В.

на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.12.2023

та на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 22.01.2024

у складі судді Спаських Н. М.

у справі № 925/1155/23

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК РЕСТАЛ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Черкаська обласна військова адміністрація

про зобов`язання повернути майно, -

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

1. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану до виробничого підрозділу "Черкаська дистанція колії" Служби колії регіональної філії "Одеська залізниця" AT "Укрзалізниця" звернулася Черкаська обласна військова адміністрація (далі - Черкаська ОВА) з листами від 02.03.2022 № 4481/01/01-57 та від 16.03.2022 №4647/01/01-57 щодо виділення Товариству з обмеженою відповідальністю "СК РЕСТАЛ" (далі - ТОВ "СК РЕСТАЛ", відповідач) рейок для виготовлення протитанкових їжаків за нагальною потребою в обороні країни.

2. 02.03.2022 та 17.03.2022 ТОВ "СК РЕСТАЛ" в особі Олександра Мацко отримано від виробничого підрозділу служби колії "Черкаська дистанція колії" регіональної філії "Одеська залізниця" AT "Укрзалізниця" 42,06 тон брухту сталевого, вид 510 (далі - майно), що підтверджується актами "про примусове відчуження або вилучення майна" від 02.03.2022 № 4 та 17.03.2022 № 7 та відповідними накладними.

3. Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що Олександр Мацко у березні 2022 року був працівником Черкаської обласної державної адміністрації.

4. У актах від 02.03.2022 № 4 та 17.03.2022 № 7 зазначено, що згідно з рішенням Черкаської військової адміністрації за підписом першого заступника Галини Колосюк, у зв`язку з уведенням: воєнного стану на території України згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, Закону України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2105-ІХ від 25.02.2022, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (статті 8 пункту 4) № 389-VIII від 12.05.2015 здійснено: примусове відчуження майна, власником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця", балансоутримувач: виробничий підрозділ служби колії Черкаська дистанція колії.

5. У вказаних вище актах також було зазначено вид, кількість, вартість майна, та суму виплачених коштів (0,00 грн); при цьому зазначено, що оцінку майна не проведено в зв`язку з неможливістю залучення суб`єкта оціночної діяльності та неможливістю виконання заходів, пов`язаних з проведенням оцінки майна.

6. Сторони також оформили відповідні накладні, в яких вказали вид, кількість та вартість переданого майна.

7. Згодом позивач неодноразово звертався до Черкаської ОВА з вимогами щодо належного оформлення рішення та підписання актів на відчуження майна представниками військового командування або повернення спірного майна позивачу.

8. У відповідь на ці звернення Черкаська ОВА повідомила позивача про те, що означене майно було передане виробничим підрозділом служби колії "Черкаська дистанція колії" регіональної філії "Одеська залізниця" AT "Укрзалізниця" в добровільному порядку, а відповідного рішення про вилучення та примусове відчуження цього майна військова адміністрація не ухвалювала; станом на сьогодні (17.04.2023) не вбачається можливим достеменно встановити кінцевих одержувачів оборонних конструкцій (протитанкових "їжаків" виготовлених з брухту сталевого), що унеможливлює вирішення питання про прийняття відповідного розпорядчого акту.

9. Також Черкаською ОВА направлено лист директору регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця", в якому запропоновано розглянути питання щодо можливості списання виділених позивачем товарно-матеріальних цінностей відповідно до Порядку розпорядження майном акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 1054, з урахуванням особливостей установлених Порядком списання об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 № 1314.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень відповідача

10. Оскільки позивач та Черкаська ОВА не дійшли згоди щодо правової підстави передачі спірного майна, позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання ТОВ "СК РЕСТАЛ" повернути це майно.

11. На обґрунтування позову зазначено, що відповідач у добровільному порядку не повертає майно, яке отримав від позивача у березні 2022 року за відсутності належної правової підстави. Позивач наголошував, що належним відповідачем у справі є ТОВ "СК Рестал", оскільки у нього наявні лише вказані акти про примусове відчуження або вилучення майна і накладні, які складені за участі цього товариства, підписані від його імені Олександром Мацком і скріплені печаткою цього товариства.

12. Відповідач проти позову заперечував. Вказував, що не отримував спірне майно на власну користь, а лише здійснив перевезення на безоплатній основі виділеного позивачем третій особі металобрухту.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

13. 21.12.2023 рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №925/1155/23 у позові відмовлено повністю.

14. 22.01.2024 додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області у справі № 925/1155/23 стягнуто з позивача на відповідача 18 000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

15. 14.03.2024 постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Черкаської області від 21.12.2023 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 22.01.2024 у справі №925/1155/23 залишено без змін.

16. Суд першої інстанції зазначив, що передача позивачем спірного майна на військові потреби не була належним чином оформлена саме як примусове відчуження або вилучення майна відповідно до вимог законодавства про вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану.

17. Разом з тим, дійшов висновку про недоведеність набуття та володіння ТОВ "СК РЕСТАЛ" спірним майном та зазначив, що це товариство є неналежним відповідачем для застосування статті 1212 ЦК України, тому в позові відмовив повністю, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. У касаційній скарзі AT "Укрзалізниця" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024, рішення Господарського суду Черкаської області від 21.12.2023 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 22.01.2024 у справі № 925/1155/23 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

19. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник вказує пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми матеріального права - статті 1212 ЦК України та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

20. AT "Укрзалізниця" не погоджується із висновками судів про те, що відповідач є неналежним, оскільки вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують передачу спірного майна від позивача відповідачу, а саме: акти та накладні, які підписані Олександром Мацком та скріплено печаткою відповідача.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

21. ТОВ "СК РЕСТАЛ" проти доводів касаційної скарги заперечує, вказуючи про те, що фактичні обставини справи підтверджують, що відповідач не отримував та не набував права власності на вказаний металобрухт позивача, а тому повністю погоджується із висновками судів попередніх інстанцій та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 300 ГПК України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

23. Здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.

24. Предметом спору у даній справі є вимога позивача про зобов`язання відповідача ТОВ "СК РЕСТАЛ" повернути майно, яке останнє, як стверджує позивач, набув та зберіг без достатньої правової підстави.

25. У позові позивач зазначив, що спірне майно не було у нього належним чином вилучене згідно з вимогами закону, що регулює примусове відчуження або вилучення майна під час воєнного стану, а тому звернувся із вимогою про його повернення до відповідача як особи, якій було передано це майно.

26. Згідно із частиною першою 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

27. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19).

28. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у зв`язку і з військовою агресією Російської Федерації та введенням в Україні воєнного стану у березні 2022 року до виробничого підрозділу "Черкаська дистанція колії" Служби колії регіональної філії "Одеська залізниця" AT "Укрзалізниця" звернулася Черкаська ОВА із запитом щодо надання рейок з метою виготовлення протитанкових "їжаків" для потреб оборони країни.

29. У зв`язку із зазначеним запитом виробничий підрозділ "Черкаська дистанція колії" Служби колії регіональної філії "Одеська залізниця" AT "Укрзалізниця" передав ТОВ "СК РЕСТАЛ" в особі Олександра Мацко спірне майно.

30. Разом з тим, як встановлено судами та визнавалося учасниками справи, передача позивачем спірного майна на військові потреби не здійснювалася як примусове відчуження або вилучення майна відповідно до вимог законодавства, що регулює вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану.

31. Відповідно до наявних у справі доказів та пояснень учасників справи суди встановили, що ТОВ "СК-Рестал" не було набувачем спірного майна, а лише здійснило його безоплатне перевезення. При цьому суди виходили з того, що ні факт проставлення печатки ТОВ "СК-Рестал", як кожен окремо, так і сукупності не свідчать про отримання спірного майна відповідачем саме на свою користь, з урахуванням того, що Черкаська ОВА, за зверненням якої від позивача було отримано та перевезено ТОВ "СК-Рестал" металобрухт, визнає перевезення рейок, подальше виготовлення з них протитанкових їжаків і передачу їх постам територіальної оборони, що, за висновком судів, свідчить в сукупності про те, що спірне майно не було залишено у відповідача і не знаходиться в нього станом на момент вирішення спору.

32. Отже, судами попередніх інстанцій не встановлено обставин передання спірного майна саме на користь відповідача, ні перебування цього майна у відповідача на момент вирішення спору.

33. Посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують передачу спірного майна від позивача відповідачу Суд відхиляє, оскільки вони фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій, до необхідності встановлення інших обставин, ніж встановлені судами, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 300 ГПК України.

34. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.

35. Колегія суддів враховує, що згідно із частиною першою статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

36. Відповідно до частин першої, третьої і четвертої 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

37. Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).

38. Тобто саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ГПК України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

39. Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

40. Суд зазначає, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №915/2017/15(915/54/20).

41. Отже, заявлення позивачем вимог у цій справі до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у цьому позові.

42. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.05.2024 у справі №925/1205/23 у подібних правовідносинах.

43. Відносно аргументів позивача щодо відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів зазначає наступне.

44. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

45. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

46. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

47. Оскільки до правовідносин сторін цієї справи відсутні підстави для застосування положень статті 1212 ЦК України колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для формування висновку Верховного Суду щодо застосування наведеної правової норми.

48. Щодо додаткового рішення суду першої інстанції колегія суддів зазначає таке.

49. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, скаржник також просив скасувати і додаткове рішення цього ж суду.

50. З урахуванням на приписів статті 244 ГПК України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою.

51. Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за результатами розгляду справи дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції від 21.12.2023, то необґрунтованими є доводи про наявність підстав для скасування додаткового рішення цього суду.

52. Оскільки незгода з додатковим судовим рішенням зводилася виключно до незгоди із первісним рішенням, то залишення без змін первісного рішення є підставою для залишення без змін також і додаткового рішення.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що оскаржувані судові рішення у справі прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

54. Враховуючи викладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова суду апеляційної інстанції, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

55. Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судовий збір відповідно до статті 129 ГПК України покладається на заявника касаційної скарги.

56. У відзиві ТОВ "СК-Рестал" просить стягнути із заявника касаційної скарги також 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

57. На підтвердження цих витрат відповідач посилається на наявний у справі договір про надання про надання правничої допомоги від 22.09.2023, укладений між ним як клієнтом і адвокатом Орленком В. В. та додані до відзиву додаткову угоду №3 від 06.05.2024, акт приймання-передачі виконаних робіт № 3 від 06.05.2024, ордер про надання правової допомоги адвокатом Орленком В. В. ТОВ "СК-Рестал".

58. До відзиву на касаційну скаргу додана квитанція про доставку цього відзиву та доданих до нього документів 06.05.2024, зокрема доказів понесення витрат на правничу допомогу, до електронного кабінету AT "Укрзалізниця".

59. Разом з тим, правом на подання заперечень та/або клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, скаржник не скористався.

60. Відповідно до умов договору від 22.09.2023 адвокат зобов`язався надати клієнту такі види правової допомоги: надання консультацій та роз`яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів Клієнта в судах, правоохоронних органах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, організаціях будь-якої форми власності, перед фізичними та юридичними особами.

61. У додатковій угоді №3 від 06.05.2024 визначено порядок надання правничої допомоги та оплати юридичних послуг (гонорару) адвокату за надання правничої допомоги клієнту у справі № 925/1155/23 у суді касаційної інстанції, а також визначено розмір гонорару у фіксованій сумі у розмірі 3 000 грн.

62. За фактом надання означених вище послуг ТОВ "СК-Рестал" та адвокат Орленко В. В. підписали акт приймання-передачі виконаних робіт № 3 від 06.05.2024.

63. Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

64. Відповідно до частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

65. Отже, враховуючи положення статей 86, 123, 126, 129 ГПК України, дослідивши докази, надані відповідачем на підтвердження судових витрат у формі фіксованого розміру гонорару адвоката, визначеного договором від 22.09.2023 та додатковою угодою № 3 до нього, з огляду на відсутність клопотання про зменшення цих витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ "СК-Рестал" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024, рішення Господарського суду Черкаської області від 21.12.2023 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 22.01.2024 у справі №925/1155/23 залишити без змін.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК РЕСТАЛ" (18000, м. Черкаси, вул.Святотроїцька, 71, кв. 4; код ЄДРПОУ 35435940) 3 000,00 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Білоус

В. Погребняк