Постанова

від 07.09.2006 по справі 6/210а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/210а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "07" вересня 2006 р.                                                  Справа № 6/210а

07 вересня 2006р., 12 год. 40 хв. , м. Чернігів                              Справа № 6/210а

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді                                                    Блохіної Ж.В.

при секретарі                                     Сороці Я.Є.,

за участю  представників:

позивача                                             Бурковського І.В., довіреність №20-06/06 від   

                                                             20.06.2006р.

відповідача                                        Нітченко Ю.В. , довіреність №30681/10/10-01 від       

                                                             30.12.2005р.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні позов               товариства з обмеженою відповідальністю       

                                                            “Виробниче підприємство “Сучасні деревообробні     

                                                            технології”, м. Чернігів, вул. Толстого, 147

до  відповідача                                  Державної податкової інспекції у місті Чернігові,

                                                             м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28    

про                                                       визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

                                                  ВСТАНОВИВ:

  Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Сучасні деревообробні технології” подано позов про визнання повністю нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові від 30.05.2006р. № 0001862320/0, яким  визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 8400 грн. основного платежу.

Відповідач позовних вимог не визнає, проти позову заперечує.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача посилається на те, що податкове повідомлення-рішення, яке є предметом спору, прийнято неправомірно, оскільки висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято рішення, не відповідають фактичним обставинам і суперечать нормам чинного законодавства. Представник позивача стверджує, що товариство не порушувало вимог п.4.1 ст.4 та п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки у випадку, коли страхова компанія або інша особа, визнана винною у завданій шкоді, компенсує платнику податків витрати, повязані з ДТП, у податковому періоді, на який припадає така компенсація, на суму компенсації потрібно зменшити балансову вартість другої  групи основних фондів , що передбачено у п.п.8.4.9 ст.8  вищевказаного Закону. Представник позивача зазначає, що податковим органом в порушення  п.п.8.4.8, п.п. 8.4.9 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” збільшено на суму отриманого страхового відшкодування скоригований валовий дохід позивача за 2005 рік на загальну  суму 62,6 тис. грн. і донараховано податок на прибуток за 2005 рік  на суму 8400 грн.

Відповідач у запереченні на позов та представники відповідача у судових засіданнях стосовно позовних вимог заперечують, посилаючись на   обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення, яким  позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на підставі висновків акту перевірки від 18.05.2006р. Просить у позові відмовити.

Вислухавши представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

          Державною податковою інспекцією у місті Чернігові 30.05.2006р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001862320/0, яким товариству з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Сучасні деревообробні технології” визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 8400 грн.

Спірне рішення прийнято  ДПІ у м. Чернігові відповідно до висновків планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства  товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Сучасні деревообробні технології”  за період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р., за результатами якої складено акт № 160/23/31079395 від  18.05.2006р.   

Як вбачається з акту, документальною перевіркою встановлено, зокрема, порушення п. 4.1. ст.4,   п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97-ВР від 22.05.97р., в результаті чого занижено податок на прибуток за 2005 рік  в сумі 8400 грн.

Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту від 18.05.2006р., перевіркою правильності визначення валового доходу згідно вимог  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства” № 283/97 від 22.05.97р. (далі -  Закон № 283) за період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р. встановлено заниження скоригованого валового доходу на загальну суму 62,6 тис. грн. в результаті не включення до складу валового доходу отриманого страхового відшкодування в цій сумі, що є порушенням п.4.1 ст.4, п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону №283.

Так, згідно  п. 4.1 ст.4 Закону №283 валовий доход - загальна сума  доходу  платника  податку від  усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Особливості  віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку визначено у п.5.4 ст.5 Закону №283.

Згідно п.п. 5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону №285 до валових витрат включаються, зокрема, будь-які   витрати  зі  страхування  ризиків  загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що  перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови  страхування   передбачають   виплату   страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до  його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Так, згідно даних відомості обліку валових доходів за ІІІ квартал 2005р. та за ІУ квартал 2005р., згідно банківських виписок філії “Чернігівське центральне відділення Промінвестбанку” за 20.07.2005р., за 04.11.2005р., за 02.12.2005р. перевіркою встановлено, що підприємством у ІІІ та у ІУ кварталах 2005р.  не включено до складу валових доходів суми страхового відшкодування (без ПДВ) в розмірі 62646,02 грн. ( платіжні доручення №1621 від 19.07.2005р. на суму 7103,42 грн., №1908 від 03.11.2005р. на суму 38425,46 грн., №1886 від 30.11.2005р. на суму 17117,14 грн.).

Вказане страхове відшкодування отримано позивачем від ЧОД УСК “Гарант Авто” згідно страхового полісу №3232095 від 18.03.2005р. на страхування автомобіля BMW 750, номерний знак ІІ 2534 МІ, який перебував у складі основних фондів товариства, в звязку з настанням страхового випадку (ДТП), що також підтверджується страховими актами №10143 від 18.07.2005р., №16885 від 04.11.2005р., №18957 від 15.11.2005р., 18957 від 30.11.2005р..

За таких обставин податковий орган зробив висновок, що в порушення п.4.1 ст.4, п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону №283 товариство не включило до складу валового доходу за 2005 рік отримане страхове відшкодування в загальній сумі 62,6 тис. грн..

Окрім того, перевіркою було встановлено, що товариство в порушення п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону №283 не включило до складу валових витрат за ІУ квартал 2005р. суму застрахованих збитків в розмірі 28747,43 грн., понесених товариством по застрахованому автомобілю BMW 750, номерний знак ІІ 2534 МІ, який перебуває у складі основних фондів товариств, в звязку з настанням страхового випадку (ДТП).

На перевірку були надані акти виконаних робіт, здійснених ТОВ “АВТ “Боварія” по ремонту застрахованого автомобіля BMW 750, номерний знак ІІ 2534 МІ, а саме: акт виконаних робіт №243661 від 04.11.2005р. на суму 30667,55 грн., без ПДВ 25556,29 грн.; акт виконаних робіт №243661 від 04.11.2005р. на суму 1800 грн., в т.ч. без ПДВ 1500,12 грн.; акт виконаних робіт №243864 від 11.11.2005р. на суму 2029 грн.,  в т.ч. без ПДВ 1691,02 грн. Всього на суму 34496,91 грн., в т.ч. без ПДВ 28747,43 грн.

За таких обставин перевіркою донараховано товариству податок на прибуток в сумі 8400 грн.

Проте, відповідачем не  були враховані наступні приписи Закону №283.

Згідно п.п. 8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону №283 під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

До другої групи основних фондів належить автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування  та  приладдя  до них ( п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону №283).

Відповідно до п.п.8.4.8 п.8.4 ст.8 Закону №283 у  разі  ліквідації  основних  фондів   за   рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини:

       а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля;

       б) не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.

       У п.п.8.4.9 п.8.4 ст.8 Закону №283 передбачено, що у разі коли страхова організація або інша юридична чи фізична особа, визнана винною у заподіяній шкоді, компенсує платнику податку втрати, пов'язані з виникненням обставин, визначених у підпункті 8.4.8 цього пункту, платник податку в податковий період, на який припадає така компенсація:

       а) збільшує валовий дохід на суму компенсації за основні фонди групи 1 (окремий об'єкт основних фондів групи 1);

       б) зменшує балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму компенсації за основні фонди груп 2, 3 і 4.

Згідно вищевказаних приписів Закону 3283 автомобілі віднесено до виробничих основних фондів, які обліковуються у 2-й групі.

Таким чином, при руйнуванні основних фондів з причин, що не залежать від платника податків у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, балансова вартість  другої  групи не змінюється, що вбачається з приписів п.п.8.4.8 п.8.4 ст.8 Закону №283.

У випадку, коли страхова компанія або інша особа, визнана винною у завданні шкоди, компенсує платнику податків витрати, повязані з ДТП, у податковому періоді, на який припадає така компенсація, на суму компенсації потрібно зменшити балансову вартість другої групи основних фондів, що вбачається з приписів п.п.8.4.9 п.8.4 ст.8 Закону №283.

Відповідно до п.п. 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону №283 платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що  не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи  1 станом на початок розрахункового кварталу.

Отже, при здійсненні ремонтних робіт, суми витрат відображають згідно п.п.8.7.1 вищевказаної статті Закону №283, тобто, відносіть їх до валових витрат у межах 10% сукупної балансової вартості всіх основних фондів станом на початок звітного періоду, а сума перевищення збільшить балансову вартість груп 2,3,4 і окремих обєктів основних фондів групи 1 пропорційно до їх часток у сукупній балансовій вартості всіх груп на початок розрахункового кварталу.

Таким чином, застосовуючи приписи п.п.8.4.8, 8.4.9 п.8.4  та п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону №283 позивач діяв правомірно, а відповідач, не приймаючи до уваги дані норми Закону, безпідставно збільшив  на суму отриманого позивачем страхового відшкодування валовий дохід за ІІІ та ІУ квартали 2005р. на загальну суму 62,6 тис. грн., що призвело до безпідставного донарахування податкового зобовязання по податку на прибуток за 2005 рік на 8400 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У частини 3 статті 2 КАС України передбачено наступне:

“У  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України;

       2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

       3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

       4) безсторонньо (неупереджено);

       5) добросовісно;

       6) розсудливо;

       7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

       8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

       9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

     10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в Україні в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездітності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття свого рішення.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення, яке є предметом спору, діяв з порушенням законів України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення,  недобросовісно, а тому таке рішення має бути визнано недійсними.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

        Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

        С У Д    П О С Т А Н О В И В:    

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Визнати повністю нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові від 30.05.2006р. № 0001862320/0, яким товариству з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Сучасні деревообробні технології” визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 8400 грн. основного платежу.

        3. Стягнути з  Державного бюджету України на користь товариству з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Сучасні деревообробні технології” ( м. Чернігів, вул. Толстого, 147, рахунок 26008301832827 в банку “Демарк”, м. Чернігів, ідентифікаційний код 31079395) 3,40 грн. судових витрат.

        4.  Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений  Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

 У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

       5. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

      Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

       Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення вищевказаних строків залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

7. Постанова в повному обсязі виготовлена 11.09.2006р.

Суддя                                                                                                       Ж.В. Блохіна