Ухвала

від 22.11.2006 по справі 6/210а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/210а

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 22.11.06 р.          № 6/210а

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Зеленіна  В.О.

 суддів:                                          Моторного О.А.

                                        Синиці  О.Ф.

 при секретарі:                              Голюк Н.І.

 За участю представників: відповідача – Благодушко А.В., Нітченко Ю.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові

 на постанову Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2006

 у справі № 6/210а  (Блохiна Ж.В.)

 за позовом           ТОВ "Виробниче підприємство "Сучасні  деревообробні технології"

 до           Державної податкової інспекції у місті Чернігові

 про          визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Чернігівської області від 07.09.06 усправі № 6/210-А позов ТОВ „Виробниче підприємство „Сучасні деревообробні технології” до ДПІ у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення, задоволено повністю.

Відповідач, не погоджуючись з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Позивач, у запереченнях на апеляційну скаргу, проти вимог, викладених у апеляційній скарзі заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову господарського суду без змін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини їх неявки.

Колегія суддів вважає зазначену обставину такою, що не перешкоджає розгляду справи, оскільки  позивач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Переглядаючи справу згідно Прикінцевих та перехідних положень та за правилами розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що  апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з таких підстав.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем за період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р. проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивачем, за результатами якої складено акт               № 160/23/31079395 від 18.05.2006р.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001862320/0 від 30.05.2006р., яким позивачу згідно п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.4.6  п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97р. визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 8400 грн.

Вищезазначений висновок мотивований тим, що за вказані періоди позивач, занизив скоригований валовий доход на загальну суму 62,6 тис. грн. в результаті не включення до складу валового доходу отриманого страхового відшкодування в цій сумі, є порушенням п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.4.6  п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97р.

Згідно п. 4.1 ст.4 Закону №283 валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п.п. 5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону №283 до валових витрат включаються, зокрема, будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Перевіркою було встановлено, що підприємством у III та у ІV кварталах 2005р. не включено до складу валових доходів суми страхового відшкодування (без ПДВ) в розмірі 62646,02 грн.

Позивачем було отримано вищезазначене страхове відшкодування від ЧОД УСК "Гарант Авто" згідно страхового полісу №3232095 від 18.03.2005р. на страхування автомобіля ВМW 750, номерний знак II 2534 МІ, який перебував у складі основних фондів товариства, в зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП), що  підтверджується страховими актами №10143 від 18.07.2005р., №16885 від 04.11.2005р., №18957 від 15.11.2005р., 18957 від 30. 11.2005р.

За таких обставин податковий орган зробив висновок, що в порушення п.4.1 ст.4, п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону №283 товариство не включило до складу валового доходу за 2005 рік отримане страхове відшкодування в загальній сумі 62,6 тис. грн..

Крім того, перевіркою було встановлено, що товариство в порушення п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону №283 не включило до складу валових витрат за ІV квартал 2005р. суму застрахованих збитків в розмірі 28747,43 грн., понесених товариством по застрахованому автомобілю ВМW 750, номерний знак II 2534 МІ, який перебуває у складі основних фондів товариств, в зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП).

Позивачем були надані на перевірку акти виконаних робіт, здійснених ТОВ "АВТ "Боварія" по ремонту застрахованого автомобіля ВМW 750, номерний знак II 2534 МІ, а саме: акт виконаних робіт №243661 від 04.11.2005р. на суму 30667,55 грн., без ПДВ 25556,29 грн.; акт виконаних робіт №243661 від 04.11.2005р. на суму 1800 грн., в т.ч. без ПДВ 1500,12 грн.; акт виконаних робіт №243864 від 11.11.2005р. на суму 2029 грн., в т.ч. без ПДВ 1691,02 грн. Всього на  суму 34496,91 грн., в т.ч. без ПДВ 28747,43 грн.

За таких обставин перевіркою донараховано товариству податок на прибуток в сумі 8400 грн.

Однак, згідно п.п. 8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону №283 під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

До другої групи основних фондів належить автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них ( п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону №283).

Відповідно до п.п.8.4.8 п.8.4 ст.8 Закону №283 у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини:

а)          збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних

фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля;

б)          не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.

Згідно п.п.8.4.9 п.8.4 ст.8 Закону №283 у разі коли страхова організація або інша юридична чи фізична особа, визнана винною у заподіяній шкоді, компенсує платнику податку втрати, пов'язані з виникненням обставин, визначених у підпункті 8.4.8 цього пункту, платник податку в податковий період, на який припадає така компенсація:

а) збільшує валовий дохід на суму компенсації за основні фонди групи 1 (окремий об'єкт основних фондів групи 1);

б) зменшує балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму компенсації за основні фонди груп 2, 3 і 4.

Таким чином, автомобілі віднесено до виробничих основних фондів, які обліковуються у 2-й групі.

Як вбачається з приписів п.п.8.4.8 п.8.4 ст.8 Закону №283 при руйнуванні основних фондів з причин, що не залежать від платника податків у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, балансова вартість другої групи не змінюється.

Відповідно до приписів п.п.8.4.9 п.8.4 ст.8 Закону №283 у випадку, коли страхова компанія або інша особа, визнана винною у завданні шкоди, компенсує платнику податків витрати, пов'язані з ДТП, у податковому періоді, на який припадає така компенсація, на суму компенсації потрібно зменшити балансову вартість другої групи основних фондів.

Згідно п.п. 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону №283 платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Таким чином, при здійсненні ремонтних робіт, суми витрат відображають згідно п.п.8.7.1 вищевказаної статті Закону №283, тобто, віднесіть їх до валових витрат у межах 10% сукупної балансової вартості всіх основних фондів станом на початок звітного періоду, а сума перевищення збільшить балансову вартість груп 2,3,4 і окремих об'єктів основних фондів групи 1 пропорційно до їх часток у сукупній балансовій вартості всіх груп на початок розрахункового кварталу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач застосовуючи приписи п.п.8.4.8, 8.4.9 п.8.4 та п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону №283  діяв правомірно, а відповідач, не приймаючи до уваги дані норми Закону, безпідставно збільшив на суму отриманого позивачем страхового відшкодування валовий дохід за III та ІV квартали 2005р. на загальну суму 62,6 тис. грн., що призвело до безпідставного донарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток за 2005 рік на 8400 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Згідно ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

 8) пропорційно,  зокрема з дотриманням  необхідного балансу між будь-якими несприятливими   наслідками   для   прав,   свобод  та   інтересів   особи   і   цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

   9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

             10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідачем не надано доказів правомірності прийняття свого рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що донарахування позивачу податкових зобов'язань згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним.

На підставі викладеного та  керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.          Постанову господарського суду Чернігівської області від 07.09.2006  у справі № 6/210-А залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові - без задоволення.

2.          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України з дня складення постанови в повному обсязі.

3.          Матеріали справи № 6/210-А повернути господарському суду Чернігівської області.

 Головуючий суддя          Зеленін  В.О.

 Судді

           Моторний О.А.

          Синиця  О.Ф.