Рішення

від 21.06.2024 по справі 380/5496/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2024 рокусправа №380/5496/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Львівське вище професійне училище комп`ютерних технологій та будівництва» про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Львівське вище професійне училище комп`ютерних технологій та будівництва», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову відповідача щодо не нарахування та не виплати випускнику Державного професійно-технічного навчального закладу «Львівське вище професійне училище комп`ютерних технологій та будівництва» ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити випускнику Державного професійно-технічного навчального закладу «Львівське вище професійне училище комп`ютерних технологій та будівництва» ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену частиною 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» в сумі 13 182,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що навчалась у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Львівське вище професійне технічне училище комп`ютерних технологій та будівництва». На час навчання перебувала на повному держаному утриманні як дитина позбавлена батьківського піклування. Всупереч вимогам ч. 7 ст. 8 Закону України №2342-IV від 13.01.2005 «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» відповідач не виплатив позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Наведене зумовило звернення до суду з цим позовом.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 18.03.2024 позовну заяву залишено без руху.

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою судді від 03.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 05.06.2024 у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено.

Відповідач подав відзив, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що згідно листа Міністерства освіти і науки України «Щодо виплати допомоги при працевлаштуванні» від 22.08.2019 №1/11-7696 виплата одноразової грошової допомоги при працевлаштування здійснюється навчальним закладом до кінця фінансового року, в якому випускник закінчив навчання, та на підставі заяви, копії паспорта, трудової книжки та довідки про працевлаштування. Враховуючи, що така допомога виплачується до кінця фінансового року, в якому випускник закінчив заклад освіти, за рішення (окремо у кожному конкретному випадку) закладу освіти такі виплати можуть здійснюватись випускникам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які не працевлаштувались з незалежних від них причин та відносяться до вразливих категорій населення, зокрема: якщо випускник-жінка, яка має дитину до трьох років; особам, які закінчили заклад освіти та звернулись за сприянням у працевлаштуванні до Державної служби зайнятості та зареєстровані як такі, що шукають роботу. Для виплати допомоги зазначеним вище особам слід надати до закладу освіти, який вони закінчили, довідку районного управління праці та соціального захисту населення про отримання допомоги по догляду за дитиною до трьох років; довідку центру зайнятості про те, що особа зареєстрована як така, що шукає роботу. Позивач звернулась 12.02.2024 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Львівське вище професійне училище комп`ютерних технологій та будівництва» про виплату одноразової грошової допомоги у сумі 13 182,00 грн, але останньою не була надано жодних документів, підтверджуючих працевлаштування, або довідки про отримання допомоги по догляду за дитиною до трьох років, або довідки про те, що особа зареєстрована як така, що шукає роботу.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згідно з витягом з обліково-статистичної картки дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_1 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, на підставі рішення Жовківського районного суду Львівської області від 29.03.2011 справа №2-470/2011 про позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_2 та Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Жовківського районного управління юстиції Львівської області від 21.04.2011 №00008965702.

Згідно з копією диплому НОМЕР_1 ОСОБА_1 закінчила у 2020 році Державний професійно-технічний навчальний заклад «Львівське вище професійне училище комп`ютерних технологій та будівництва» і здобула професію «Оператор комп`ютерного набору; Електромеханік з ремонту та обслуговування лічильно-обчислювальних машин».

Позивач 12.02.2024 звернулась до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги як випускнику із числа дітей, позбавлених батьківського піклування.

Листом від 26.02.2024 №48 відповідач відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, покликаючись на те, що Державний професійно-технічний навчальний заклад «Львівське вище професійне училище комп`ютерних технологій та будівництва» позивач закінчила ще у 2020 році, що підтверджується Дипломом К20 №084294 від 01.07.2020, та позивачем не було надано жодних заяв та документів, підтверджуючих працевлаштування, або довідки про отримання допомоги по догляду за дитиною, або довідки про те, що особа зареєстрована як така, що шукає роботу.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Закон України №2342-IV від 13.01.2005 «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі Закон №2342-IV) визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.

Одним із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, згідно зі статтею 3 Закону № 2342-IV, є захист прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.

Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування (стаття 1 Закону № 2342-IV).

Відповідно до статті 4 зазначеного Закону заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою та встановлюються на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.

Згідно з ч.ч.1-3 та 9 ст. 8 Закону №2342-IV держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Допомога та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Державні соціальні стандарти, нормативи споживання, нормативи забезпечення є однаковими для всіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа незалежно від форми їх влаштування та утримання.

Таким чином, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, незалежно від форми їх утримання та виховання, гарантовано перебувають на повному державному утриманні, спрямованому на захист їх прав та інтересів, утвердження рівних можливостей у сфері освіти, охорони здоров`я та інших соціальних сферах.

Реалізація державної політики у сфері захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, сприяє створенню здорового та освіченого населення, протидії безпритульності, зниженню соціальної нерівності та напруги, що в цілому позитивно впливає на соціально-економічний розвиток держави.

За частиною 7 статті 8 Закону №2342-IV випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Таким чином, зазначеним Законом врегульовано розмір одноразової грошової допомоги випускникам навчального закладу, незалежно від подальшого працевлаштування або продовження навчання, а тому сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у спірних відносинах наведений у постановах Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 303/5849/16-а, від 26 травня 2020 року у справі № 303/5848/16-а та від 28 січня 2021 року у справі № 164/1907/16-а.

Судом встановлено, що згідно з витягом з обліково-статистичної картки дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_1 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Згідно з копією диплому НОМЕР_1 ОСОБА_1 закінчила у 2020 році Державний професійно-технічний навчальний заклад «Львівське вище професійне училище комп`ютерних технологій та будівництва» і здобула професію «Оператор комп`ютерного набору; Електромеханік з ремонту та обслуговування лічильно-обчислювальних машин».

Відтак, позивач як дитина, позбавлена батьківського піклування, після закінчення навчання у Державному професійно-технічний навчальному закладі «Львівське вище професійне училище комп`ютерних технологій та будівництва» набула право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Оскільки позивач закінчила навчання у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище комп`ютерних технологій та будівництва» у 2020 році, то при визначенні розміру належної їй допомоги слід керуватись положеннями Закону України №294-ІХ від 14.11.2019 «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Втім, відповідач, всупереч положенням ч. 7 ст. 8 Закону №2342-IV таку допомогу позивачу після завершення навчання не виплатив, чим вчинив протиправну бездіяльність.

Позивач 12.02.2024 звернулась до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги як випускнику із числа дітей, позбавлених батьківського піклування.

Листом від 26.02.2024 №48 відповідач відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги.

У листі-відмові відповідач покликається на те, що підпунктом 4 пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1992 № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» учням, студентам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також учням, студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишились без батьків, що навчалися або виховувалися в навчально-виховних та закладах фахової передвищої та вищої освіти і перебували на повному державному утриманні, при їх працевлаштуванні видається одяг, взуття, м`який інвентар і обладнання на суму, не менш як 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів.

Вказаним положенням фактично встановлюються додаткові умови для отримання одноразової допомоги, а саме факт працевлаштування особи, що має статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Втім, як вже зазначалось судом, допомога передбачена ч. 7 ст. 8 Закону №2342-IV виплачується після закінчення навчального закладу, незалежно від подальшого працевлаштування або продовження навчання.

Суд наголошує, що встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати одноразової допомоги не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої допомоги, встановленого актом вищої юридичної сили.

Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.

Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону №2342-IV, а не постанови Кабінету Міністрів України.

Також відповідач покликається на лист Міністерства освіти і науки «Щодо виплати допомоги при працевлаштуванні» від 22.08.2019 №1/11-7696, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється навчальним закладом до кінця фінансового року, в якому випускник закінчив навчання, та на підставі заяви, копії паспорта, трудової книжки та довідки про працевлаштування. Враховуючи, що така допомога виплачується до кінця фінансового року, в якому випускник закінчив заклад освіти, за рішення (окремо у кожному конкретному випадку) закладу освіти такі виплати можуть здійснюватись випускникам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які не працевлаштувались з незалежних від них причин та відносяться до вразливих категорій населення, зокрема: якщо випускник-жінка, яка має дитину до трьох років; особам, які закінчили заклад освіти та звернулись за сприянням у працевлаштуванні до Державної служби зайнятості та зареєстровані як такі, що шукають роботу. Для виплати допомоги зазначеним вище особам слід надати до закладу освіти, який вони закінчили, довідку районного управління праці та соціального захисту населення про отримання допомоги по догляду за дитиною до трьох років; довідку центру зайнятості про те, що особа зареєстрована як така, що шукає роботу.

З цього приводу суд зазначає, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами, не встановлюють правових норм та мають лише інформаційний характер.

Відтак, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача належить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену частиною 7 статті 8 Закону №2342-IV, у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, встановленого Законом України №294-ІХ від 14.11.2019 «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Львівське вище професійне училище комп`ютерних технологій та будівництва» про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державного професійно-технічного навчального закладу «Львівське вище професійне училище комп`ютерних технологій та будівництва» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 7 статті 8 Закону України №2342-IV від 13.01.2005 «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Зобов`язати Державний професійно-технічний навчальний заклад «Львівське вище професійне училище комп`ютерних технологій та будівництва» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену частиною 7 статті 8 Закону України №2342-IV від 13.01.2005 «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, встановленого Законом України №294-ІХ від 14.11.2019 «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державного професійно-технічного навчального закладу «Львівське вище професійне училище комп`ютерних технологій та будівництва» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач Державний професійно-технічний навчальний заклад «Львівське вище професійне училище комп`ютерних технологій та будівництва» (79068, м. Львів, вул. Лінкольна, 23; код ЄДРПОУ 02545659).

СуддяСидор Наталія Теодозіївна