Постанова

від 24.06.2024 по справі 520/8540/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 р. Справа № 520/8540/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 24.04.24 по справі № 520/8540/24

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2

про визнання дій протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі за текстом ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом ВЧ НОМЕР_1 , перший відповідач), Військової частини НОМЕР_2 (далі за текстом ВЧ НОМЕР_2 , другий відповідач), у якому просила суд:

- визнати дії Військової частини НОМЕР_1 щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «Догана» протиправними;

- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 742 від 30.09.2023 щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «Догана», як протиправний;

- визнати дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 премії у максимальному розмірі за вересень, жовтень 2023 року та додаткової винагороди з 11 по 31 жовтня 2023 року, а також накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «Сувора догана» протиправними;

- скасувати накази командира Військової частини НОМЕР_2 від 30.09.2023 № 742 щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «Сувора догана», від 04.10.2023 № 750 щодо виплати премії за вересень 2023 року у зменшеному розмірі від максимального розміру 393% від посадового окладу ОСОБА_1 , від 02.11.2023 № 820 щодо не встановлення премії за жовтень 2023 року у максимальному розмірі для відповідної категорії військовослужбовця ОСОБА_1 , від 20.12.2023 № 1135 щодо не нарахування додаткової винагороди за жовтень 2023 року ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 :

- частку премії за вересень 2023 року для категорій військовослужбовця позивача, яка є різницею між максимальним розміром премії для відповідної категорії військовослужбовців та виплатою премії у зменшеному розмірі від максимального розміру 393,6 % від посадового окладу;

- премію у максимальному розмірі, який передбачався за жовтень 2023 року для категорії військовослужбовця позивача;

- додаткову винагороду з 11 по 31 жовтня 2023 року, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, сім`ям під час дії воєнного стану».

Позовна заява мотивована твердженнями про протиправність дій відповідачів, які полягають у притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності, зменшенні розміру премії за вересень-жовтень 2023 року та невиплати додаткової винагороди за жовтень 2023 року, з огляду на те, що підставою для видання спірних наказів командира Військової частини НОМЕР_1 за № 742 від 30.09.2023 та командира Військової частини НОМЕР_2 за № 750 від 04.10.2023, № 820 від 02.11.2023 та № 1135 від 20.12.2023 слугував безпідставно складений на позивача протокол ДНХ-2 № 10832 КУпАП від 20.10.2023 за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), що підтверджено постановою Лозівського міськрайонного суду від 17.11.2023 по справі № 629/6339/23, якою провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрито, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Так, після набрання законної сили вищезазначеною постановою (28.11.2023) позивач направила її листом до Військової частини НОМЕР_1 , а також звернулась до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом від 28.11.2023 про надання довідки про грошове забезпечення та усі види додаткового забезпечення за вересень-жовтень 2023 року. Вказані звернення були неодноразово проігноровані першим відповідачем, у зв`язку з чим, позивач була змушена звернутись з листом до начальника Головного управління військової служби правопорядку у Збройних Силах України та тільки після отримання 28.02.2024 відповіді начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у ЗСУ № 805/вихЗВГ/124 від 26.02.2024, ОСОБА_1 стало відомо про винесені відносно неї спірні накази про накладення дисциплінарного стягнення та утримання з її грошового забезпечення премії та додаткової винагороди. З огляду на те, що позивача не було ознайомлено з матеріалами службового розслідування, не відібрано її пояснень, та враховуючи відсутність з її боку протиправної поведінки та порушень дисципліни вважає безпідставними та незаконними накладені на неї стягнення.

З посиланням на пункти 31.1. та 31.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (далі Інструкція) зазначила, що командир військової частини має право позбавити військовослужбовців премії повністю у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією за той місяць, у якому така постанова надійшла у військову частину, проте у спірних правовідносинах наявна постанова Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17.11.2023 про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , отже, другий відповідач, зменшуючи розмір премії позивача та не виплачуючи частину її грошового забезпечення діяв протиправно.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 у справі № 520/8540/24 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху.

Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши поважні підстави для поновлення строку та докази поважності пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

21.04.2024 позивачем сформовано в системі «Електронний суд» заяву про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом по справі № 520/8540/24.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду повідомила, що про існування спірних наказів їй стало відомо лише 28.02.2024 з відповіді начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у ЗСУ, після ознайомлення зі змістом якої позивач звернулась за правовою допомогою та 04.03.2024 уклала відповідний договір з адвокатом Лещенко О.Д. від 04.03.2024 № 2/3, а вже 02.04.2024 до Харківського окружного адміністративного суду було подано позовну заяву, тобто у місячний строк після укладення договору, що на думку позивача, свідчить про дотримання строку звернення до суду.

Крім того, зауважила, що на узгодження правової позиції по справі та позовної заяви потребувався значний час, оскільки позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується довідкою від 16.02.2024 № 37.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 у справі № 520/8540/24 в задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.

Копію ухвали направлено позивачу.

Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє її права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі, необґрунтованість та порушення норм процесуального права, просила суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2024, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила про залишення судом першої інстанції поза увагою обставин виплати грошового забезпечення за жовтень 2023 року у зменшеному розмірі лише у листопаді 2023 року, що свідчило про порушення прав позивача, та слугувало підставою для вчинення нею з 28.11.2023 активних дій задля захисту своїх порушених прав шляхом направлення постанови суду, рапортів, заяв, тощо, як до відповідачів так і до відділу ВСП. Зауважила, що при винесенні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не з`ясував ані причин не ознайомлення позивача зі спірними наказами ані причини тривалого ігнорування відповідачами листів та рапортів позивача. Не надано оцінки судом і обставинам проходження позивачем військової служби з 2019 року по теперішній час, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.09.2022 по справі № 500/1912/22 є підставою для поновлення судом строків, встановлених ч. 2 ст. 122 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, зауважила, що позивач, як військовослужбовець, у доступній їй формі та спосіб намагалась поновити своє порушене право, надала до суду численні докази вчинення нею дій, спрямованих на отримання наказів та розрахунків, однак це залишилось поза увагою суду.

Другий відповідач у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти задоволення її вимог та просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 по справі № 520/8540/24 залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Наполягав на необхідності застосування до спірних правовідносин положень ч. 5 ст. 122 КАС України, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли з питань проходження позивачем публічної служби. Стверджував, що про наслідки притягнення позивача до адміністративної відповідальності, які виразились у винесенні стосовно неї оскаржуваних наказів командирів ВЧ НОМЕР_1 та ВЧ НОМЕР_2 , ОСОБА_1 мала дізнатись з моменту винесення протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНХ-2 № 10832 від 20.10.2023, а про самі оскаржувані накази, з моменту отримання грошового забезпечення у зменшеному розмірі, однак активні дії задля захисту своїх прав позивач почала вчиняти лише з 28.11.2023, що свідчить про її пасивну поведінку та байдуже ставлення до спірних правовідносин. Стверджував, що жодних належних і допустимих доказів на підтвердження причин пропуску строку звернення до суду, які б унеможливлювали своєчасне звернення за судовим захистом та наявності обставин, що свідчать про наявність об`єктивних перешкод для подання позову у встановлений строк, позивачем до матеріалів справи не надано.

Відтак, наведене свідчить про пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом у справі № 520/8540/24, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України.

У надісланій до суду апеляційної інстанції відповіді на відзив на апеляційну скаргу, позивач підтримала вимоги, викладені в останній та повідомила, що з 12.02.2024 її було переведено до нового місця служби у Криворізькому районі та, як наслідок, до іншої Військової частини НОМЕР_3 , що також вплинуло на строк звернення до суду з позовною заявою, однак не враховано судом першої інстанції. В іншій частині зміст відповіді на відзив дублює зміст апеляційної скарги та позовної заяви.

Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що обставини причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, які викладені у заяві від 22.04.2024, визнані судом неповажними, а відтак недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, не усунуто. За висновком суду, позивач не надав доказів існування об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали їй звернутися до суду протягом встановленого КАС України строку, та вважав, що позивач повинна була бути обізнана про спірні накази командира Військової частини НОМЕР_1 та командира Військової частини НОМЕР_2 значно раніше ніж 28.11.2023, оскільки оскаржила до суду протокол про адміністративне правопорушення серії ДНХ-2 № 10832 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та після їх прийняття отримувала грошове забезпечення у зменшеному розмірі.

Посилання позивача на отримання нею лише 28.02.2024 листа - відповіді від начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у ЗСУ (№805/ВихЗВГ/124 від 26.02.2024) до якого було долучено копії спірних наказів та розрахунки грошового забезпечення, суд першої інстанції визнав неповажною причиною, оскільки вважав, що навіть з цієї дати ОСОБА_1 було пропущено місячний строк звернення до суду, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України для спорів з приводу проходження публічної служби.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, отже, військова служба є публічною службою.

Колегія суддів зазначає, що предметом даного позову є оскарження наказів командирів ВЧ НОМЕР_1 та ВЧ НОМЕР_2 від 30.09.2023 № 742 щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень «Догана» та «Сувора догана», які мали наслідком зменшення розміру премії позивача за вересень-жовтень 2023 року, а також невиплату їй додаткової грошової винагороди з 11 по 31 жовтня 2023 року.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ).

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII).

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону №2232-XII).

Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Приписами частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Загальні правила, які закріплені у нормах адміністративного процесуального законодавства, передбачають обчислення строку звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цих прав, свобод, інтересів.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (частина 4 статті 122 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі № 620/1033/19 вказав, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, - день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

Тобто, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, ОСОБА_1 зазначає, що про існування спірних наказів про накладення на неї дисциплінарних стягнень «Догана» та «Сувора догана» їй стало відомо лише 28.02.2024 після отримання листа-відповіді начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у ЗСУ № 805/вихЗВГ/124 від 26.02.2024, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією конверта та трекінгом відправлення Укрпошти. Жодних інших доказів, які б свідчили про ознайомлення позивача зі спірними наказами або обізнаність про їх прийняття раніше ніж зазначає ОСОБА_1 , відповідачами до матеріали справи не надано.

Позивач переконувала, що отримавши копію вищезазначеного листа, нею було прийнято рішення про звернення за правничою допомогою та укладено відповідний договір 04.03.2024, який також наявний в матеріалах справи. З урахуванням того, що 02.03.2024 та 03.03.2024 були вихідними днями, колегія суддів не вбачає ознак зволікання та пасивної поведінки позивача, яка не є фахівцем у галузі права та за для належного захисту своїх порушених прав, скористалась своїм правом на отримання правової допомоги на третій день після отримання спірних наказів.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд» 03.04.2024, тобто у місячний строк після укладення договору про надання правової допомоги, разом з цим, судом першої інстанції не досліджено належним чином вказані обставини та зроблено поверхневий та передчасний висновок про пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.

Повертаючи позовну заяву, суд не надав жодної оцінки наявним в матеріалах справи доказам звернення позивача до відповідачів 28.11.2023, 30.11.2023, 19.12.2023, 02.01.2024 з метою з`ясування причин отримання нею грошового забезпечення у зменшеному розмірі, які були проігноровані та залишені без відповіді.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що для звернення особи до суду з позовом за захистом на отримання належного грошового забезпечення, яке виплачується з урахуванням як основних так і додаткових видів грошового забезпечення, позивачу необхідно було з`ясувати, за рахунок яких саме видів та на підставі якого розпорядчого документу відбулося зменшення грошового забезпечення, а відтак отримання відомостей про назву, дату та номер такого документу є необхідною умовою для викладення обґрунтування та мотивації позову.

Отже, вчинення особою дій з метою з`ясування причин отримання нею грошового забезпечення у зменшеному розмірі не є ознакою пасивної поведінки позивача у спірних правовідносинах.

Окремо слід зазначити, що позивач з 03.04.2019 зарахована на військову службу за контрактом та продовжує проходити військову службу по теперішній час, що підтверджується копією військового квитка. Крім того, в матеріалах справи наявна довідка Військової частини НОМЕР_3 , відповідно до якої, позивач з 12.02.2024 по теперішній час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 , що розташована у Криворізькому районі.

У зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який було продовжено відповідними Указами Президента України по теперішній час.

Тобто, враховуючи те, що позивач є діючим військовослужбовцем, яка проходить службу в іншій військовій частині, яка територіально віддалена від попереднього місця несення служби, а також з огляду на запровадження на території України воєнного стану, що безумовно має вплив на умови несення служби діючими військовослужбовцями та відповідно можливість вчиняти ними певні дії, спрямовані на відновлення своїх порушених прав, колегія суддів дійшла висновку про наявність беззаперечних обставин, які ускладнили процес звернення позивача, як до відповідачів із запитами на отримання інформації, так і до суду з позовом.

Аналогічний підхід було застосовано Верховним Судом під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків в ухвалах від 2 червня 2022 року у справі № 757/30991/18-а, від 14 липня 2022 року у справі № 380/10696/21, від 27 липня 2022 року у справі № 380/13558/21, від 27 липня 2022 року у справі № 380/12913/21, від 4 серпня 2022 року у справі № 420/2429/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 400/3957/21 та від 21 вересня 2022 у справі № 360/4969/21.

Водночас, судом першої інстанції не надано жодної оцінки зазначеним обставинам та не досліджено відповідні докази.

Європейським судом з прав людини зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах Zubac v. Croatia, Beles and Others v. the Czech Republic, № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та Walchli v. France, № 35787/03, п. 29).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 05.12.2018 (справа № 11-989заі18), згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повертаючи позивачу позовну заяву з підстав пропуску місячного строку, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України, допустив надмірний формалізм, не з`ясувавши належним чином всі суттєві обставини у справі та не надавши їм належної оцінки, що в свою чергу позбавило позивача права на звернення до суду.

Вищевикладене дозволяє дійти висновку, що у суду першої інстанції були відсутні передбачені пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України підстави для повернення позовної заяви ОСОБА_1 у зв`язку з не усуненням недоліків останньої.

За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі "Голдер проти Великої Британії" від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.

Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

За приписами ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Підсумовуючи вищевикладене з урахуванням встановлених обставин у справі, колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.20242 по справі № 520/8540/24 прийнята при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм процесуального права, а тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 312 КАС України підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 по справі № 520/8540/24 - скасувати.

Справу № 520/8540/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді О.А. Спаскін В.Б. Русанова