Рішення

від 16.12.2024 по справі 520/8540/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2024 р. № 520/8540/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:

1. Визнати дії військової частини НОМЕР_1 щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «Догана» противоправними.

2. Скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №742 від 30.09.2023 року щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «Догана» як противоправний.

3. Визнати дії військової частини НОМЕР_2 щодо: - не нарахування та невиплати ОСОБА_1 : 1) премії у максимальному розміру за вересень 2023 року; 2) премії у максимальному розмірі за жовтень 2023 року; 3) додаткової винагороди з 11 по 31 жовтня 2023 року; - накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «Сувора догана», Противоправними.

4. Скасувати накази командира військової частини НОМЕР_2 : - від 30.09.2023 року №742 щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «Сувора догана»; - від 04.10.2023 року №750 щодо виплати премії за вересень 2023 року у зменшеному розмірі від максимального розміру 393,6 % від посадового окладу ОСОБА_1 ; - від 02.11.2023 року №820 щодо не встановлення премії за жовтень 2023 року у максимальному розміру для відповідної категорії військовослужбовця ОСОБА_1 ; - від 20.12.2023 року №1135 щодо не нарахування додаткової винагороди за жовтень 2023 року ОСОБА_1 , як противоправні.

5. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : - частку премії за вересень 2023 року для категорії військовослужбовця Позивачки, яка є різницею між максимальним розміром премії для відповідної категорії військовослужбовців та виплатою премії у зменшеному розмірі від максимального розміру -393,6% від посадового окладу; - премію у максимальному розмірі, який передбачався за жовтень 2023 року для категорії військовослужбовця Позивачки; - додаткову винагороду з 11 по 31 жовтня 2023 року передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Позовна заява мотивована твердженнями про протиправність дій відповідачів, які полягають у притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності, зменшенні розміру премії за вересень-жовтень 2023 року та невиплати додаткової винагороди за жовтень 2023 року, з огляду на те, що підставою для видання спірних наказів командира Військової частини НОМЕР_1 за № 742 від 30.09.2023 та командира Військової частини НОМЕР_3 за № 750 від 04.10.2023, № 820 від 02.11.2023 та № 1135 від 20.12.2023 слугував безпідставно складений на позивача протокол ДНХ-2 № 10832 КУпАП від 20.10.2023 за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), що підтверджено постановою Лозівського міськрайонного суду від 17.11.2023 по справі № 629/6339/23, якою провадження по справі про притягнення її до адміністративної відповідальності закрито, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.Позивачем вказано, що притягуючи позивача до дисциплінарної відповідальності та застосовуючи дисциплінарні стягнення у вигляді «Догана» та «Сувора догана» відповідачами не наведено обґрунтованих доводів та не встановлено доказів вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення. Крім того вказано, що позивача не було ознайомлено з матеріалами службового розслідування, не відібрано її пояснень, та враховуючи відсутність з її боку протиправної поведінки та порушень дисципліни вважає безпідставними та незаконними накладені на неї стягнення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 у справі № 520/8540/24 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши поважні підстави для поновлення строку та докази поважності пропуску строку звернення до суду з даним позовом.21.04.2024 позивачем сформовано в системі «Електронний суд» заяву про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом по справі № 520/8540/24.Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 у справі № 520/8540/24 в задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2024 року по справ № 520/8540/24 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 по справі № 520/8540/24 - скасовано. Справу № 520/8540/24 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 року прийнято адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та скасування наказів, зобов?язання вчинити певні дії, до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Ухвала про відкриття провадження на правлена військовій частині НОМЕР_1 на електронну адресу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 29.07.2024 року.Від відповідача, військової частини НОМЕР_1 , відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Представником відповідача, Військовою частиною НОМЕР_2 , 12.08.2024 року через канцелярію суду було подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Також, представник відповідача, як і в відзиві на позовну заяву, так і в додатково наданому суду клопотанні наполягав про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку із порушенням позивачем строків звернення до суду.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому не погоджується з обґрунтуванням відповідача щодо підстав прийняття оскаржуваних наказів, обґрунтовуючи відсутністю аргументів у відзиві на позовну заяву щодо правомірності дій відповідача.Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , з 03.04.2019 року по 11.02.2024 року включно, проходила військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 (в роті) на посаді начальника групи секретного документального забезпечення військової частини НОМЕР_1 та має військове звання старший сержант.

Зі змісту відзиву на позовну заяву судом встановлено, що 21.09.2023 року під час спілкування з начальником та старшим за військовим званням заступником командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення лейтенантом ОСОБА_2 , позивач поводила себе нетактовно та неадекватно, проявляла неповагу та порушувала військову дисципліну розмовляла з нею підвищеним голосом (кричала) застосовуючи при цьому ненормативну лексику, постійно її перебивала та сперечалася з нею, принижувала її честь і гідність як начальника та старшого за військовим званням образливими висловами на її адресу, тобто недотримувалась та порушувала вимоги Статуту внутрішньої служби та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Зі змісту службової картки позивача судом встановлено, що у розділі ІІ Стягнення наявний запис про Догану, яка накладена за низьку виконавчу дисципліну за проступок, який вчинено 21.09.2023 року, стягнення накладено заступником командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення.

Рапортом від 24.09.2023 року заступник командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення лейтенант ОСОБА_2 проінформувала заступника командира військової частини НОМЕР_4 з морально-психологічного забезпечення майора ОСОБА_3 , що за підсумками (результатами) службової діяльності у вересні 2023 року просить оголосити письмовим наказом командира військової частини НОМЕР_2 про накладення дисциплінарного стягнення і внести відповідні зміни в службову картку, зокрема, щодо старшого сержанту ОСОБА_1 начальника групи секретного документального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , - «СУРОВА ДОГАНА» - за низьку виконавчу дисципліну та порушення вимог статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (нетактовну поведінку з заступником командира роти з морально-психологічного забезпечення та неповагу, порушення дисципліни) та статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, заступник командира військової частини НОМЕР_4 з морально-психологічного забезпечення, 22.09.2023 р.Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 30.09.2023 року № 742 за низьку виконавчу дисципліну та порушення вимог статей 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (нетактовну поведінку з заступником командира роти з морально-психологічного забезпечення та неповагу, порушення дисципліни) та статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на начальника групи секретного документального забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_4 накладено дисциплінарне стягнення «сурова догана».

У відповідності до пункту 2 наказової частини наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.10.2023 року № 750 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 та підпорядкованих підрозділів за вересень 2023 року», виплатити премію у зменшеному розмірі від максимального розміру, зокрема, 393,6% від посадового окладу: старшому сержанту ОСОБА_1 , начальнику групи секретного документального забезпечення військової частини НОМЕР_1 . Підстава: «СУРОВА ДОГАНА». Наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 30.09.2023 року № 742.

Також судом встановлено, що 20.10.2023 року стосовно позивача посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДНХ-2 № 10832 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, у зв`язку з виявленням її в тимчасовому розташуванні військової частини НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння.На підставі вказаного протоколу, командиром військової частини НОМЕР_2 , стосовно позивача винесено наказ від 02.11.2023 року № 820 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 та підпорядкованих підрозділів за жовтень 2023 року», згідно пункту 3 наказової частини якого: « ІНФОРМАЦІЯ_2 не встановлюється: старшому сержанту ОСОБА_1 , начальнику групи секретного документального забезпечення військової частини НОМЕР_1 . Підстава: Протокол ДНХ-2№10832 КУпАП, ч. 3 ст. 172-20 від 20.10.2023 року»; Також командиром військової частини НОМЕР_2 винесено наказ від 20.12.2023 року № 1135 «Про виплату додаткової винагороди», згідно пункту 1 наказової частини та додатку 1 до зазначеного наказу стосовно позивачк стовпчик «Період виконання завдань» «», стовпчик «Кількість діб» «», стовпчик «Примітки*» - «Протокол № 10832».

Позивач вважаючи вищенаведені накази протиправними та необґрунтованим, звернулась з цим позовом до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини першої статті 2 зазначеного Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, яким визначено загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах (Статут).

Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати.

Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України від 24.03.1999 №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг (Дисциплінарний статут).Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Згідно зі статтею 3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.Насамперед, статтею 4 Дисциплінарного статуту, на яку посилаються у спірному Наказі про притягнення позивача до відповідальності, передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:

- додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів;

- бути пильним, зберігати державну та військову таємницю;

- додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

- виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

- поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені вказаним Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Згідно з приписами абз.1 статті 45 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.Статтею 48 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; З огляду на викладені норми Дисциплінарного статуту, підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. При цьому, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок є дискреційними повноважень суб`єкта його накладення. Крім того, положення наведеного законодавства, не містять жодних застережень щодо необхідності дотримання послідовності при застосуванні до осіб дисциплінарних стягнень, а передбачають необхідність застосування до особи, якою вчинено дисциплінарний проступок, дисциплінарного стягнення, співрозмірного з вчиненим нею проступком та з урахуванням обставин його скоєння.Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 816/70/16.Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.Відповідно до ст. 97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.З обставин викладених відповідачем вбачається, що 21.09.2023 року під час спілкування з начальником та старшим за військовим званням заступником командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення (ЗКзМПЗ) лейтенантом ОСОБА_2 , позивач поводила себе нетактовно та неадекватно, проявляла неповагу та порушувала військову дисципліну розмовляла з нею підвищеним голосом (кричала) застосовуючи при цьому ненормативну лексику, постійно її перебивала та сперечалася з нею, принижувала її честь і гідність як начальника та старшого за військовим званням образливими висловами на її адресу, тобто недотримувалась та порушувала вимоги Статуту внутрішньої служби та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.Крім того, судом встановлено, що рапортом від 24.09.2023 року заступник командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення лейтенант ОСОБА_2 просила оголосити письмовим наказом командира військової частини НОМЕР_2 про накладення дисциплінарного стягнення щодо старшого сержанту ОСОБА_1 начальника групи секретного документального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , - «СУРОВА ДОГАНА» - за низьку виконавчу дисципліну та порушення вимог статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (нетактовну поведінку з заступником командира роти з морально-психологічного забезпечення та неповагу, порушення дисципліни) та статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 30.09.2023 року № 742 за низьку виконавчу дисципліну та порушення вимог статей 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (нетактовну поведінку з заступником командира роти з морально-психологічного забезпечення та неповагу, порушення дисципліни) та статей I1, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на начальника групи секретного документального забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_4 накласти дисциплінарне стягнення «сурова догана».

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 04.10.2023 року № 750 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 та підпорядкованих підрозділів за вересень 2023 року», вирішено виплатити премію у зменшеному розмірі від максимального розміру, зокрема, 393,6% від посадового окладу: старшому сержанту ОСОБА_1 , начальнику групи секретного документального забезпечення військової частини НОМЕР_1 . Підставою для зменшення премії в наказі зазначено «СУРОВА ДОГАНА». Наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 30.09.2023 року № 742.

Так, судом встановлено, що службове розслідування відносно старшого сержанта ОСОБА_1 не проводилося.

Суд зазначає, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).Насамперед, для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.

Отже, відповідачем всупереч вимогам закону будь-яких належних та допустимих доказів про те, що саме з вини позивача у зв`язку з неналежним виконанням ним службових обов`язків відбулося правопорушення та чи мало взагалі місце правопорушення у матеріалах справи не має, не встановлено причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.

Суд зауважує, що позиція відповідача викладена в відзиві на позовну заяву, а також в додатково наданих письмових поясненнях стосовно правомірності накладення дисциплінарних стягнень зводиться лише до порушення позивачем строку звернення до суду та не містить жодних пояснень стосовно правомірності накладення дисциплінарних стягнень на позивачку.Більш того зі змісту службової картки позивача судом встановлено, що у розділі ІІ «Стягнення» наявний запис про Догану, яка накладена за низьку виконавчу дисципліну за проступок, який вчинено 21.09.2023 року, стягнення накладено заступником командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення.

Отже, фактично за одне і теж саме правопорушення, що мало місце 21.09.2023 року на позивача накладено двічі дисциплінарне стягнення, а саме «Догана» та «Сувора догана», що підтверджується службовою картою ОСОБА_1 .

Пояснень стосовно накладення дисциплінарного стягнення в вигляді «Догана» відповідачем не надано.

При цьому суд наголошує, що в графі «Коли накладено стягнення (дата, номер наказу)» відсутні відомості щодо наказу, такий наказ не надано сторонами і під час розгляду справи у суді.Про наявність вказаного наказу відповідач лише згадує у листі №805/ВихЗВГ/124 від 26.02.2024 наданого у відповідь на звернення позивача.

За таких обставин і правового врегулювання суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 №742 від 30.09.2023 року щодо накладення на ОСОБА_1 дисціплінарного стягнення «Сувора догана» та наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.10.2023 року №750 щодо виплати премії за вересень 2023 року у зменшеному розмірі від максимального розміру 393,6 % від посадового окладу ОСОБА_1 .При цьому, не підлягає задоволенню позовна вимога позивача про скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №742 від 30.09.2023 року щодо накладення на ОСОБА_1 дисціплінарного стягнення «Догана», оскільки судом не встановлено, а сторонам не доведено, що такий наказ військової частиною НОМЕР_1 взагалі приймався. Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказів від 02.11.2023 року №820 щодо не встановлення премії за жовтень 2023 року у максимальному розміру для відповідної категорії військовослужбовця ОСОБА_1 та від 20.12.2023 року №1135 щодо не нарахування додаткової винагороди за жовтень 2023 року ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом, підставою для прийняття вказаних наказів слугували обставини складення протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНХ-2 № 10832 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, у зв`язку з виявленням її 20.10.2023 року в тимчасовому розташуванні військової частини НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння.

Так, наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197).Розділом XVI вказаного Порядку № 260 встановлений порядок преміювання військовослужбовців.

Відповідно до п.1 розділу XVI Порядку №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків (п.3 розділу XVI Наказу №260).

Відповідно до п. 5 розділу XVI Порядку №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються у таких випадках, зокрема,: за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.Виходячи з аналізу наведених норм Порядку № 260, позбавлення щомісячної премії (частково або в повному обсязі) військовослужбовця із визначенням конкретних підстав невиплати премії, як і виплата щомісячної премії, має здійснюватися на підставі наказу командира військової частини.

Наведе вище правове регулювання встановлює вичерпні підстави, згідно яких за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) премії не виплачуються за місяць, у якому здійснено таке порушення.Відповідно до пункту 8 розділу XVI Порядку № 260 розмір премії зазначеній категорії військовослужбовців установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 2-1 Постанови №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.25.03.2022 Міністром оборони України було прийнято рішення про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, яке того ж дня Телеграмою № НР248/1298 доведено до відома, в тому числі, командирів (начальників) військових частин, установ.

Пунктом 10 вказаного рішення встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн або 30 000,00 грн не включаються, зокрема, ті військовослужбовці, які перебували у стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння за місяці у якому здійснено таке порушення.

23.06.2022 Міністром оборони України прийнято Окреме доручення № 912/з/29 про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, підпунктом 9.8 пункту 9 якого передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000,00 гривень або 30000,00 гривень не включати військовослужбовців, які вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий мас, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошеного наказом командира (начальника).

Таким чином, однією із підстав позбавлення військовослужбовців премії та додаткової винагороди являється встановлення факту їх перебування як у службовий, так і в позаслужбовий час особи в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд звертає увагу, що постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17.11.2023 року у справі №629/6339/23 було закрито провадження, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Постанова набрала законної сили 28.11.2023.

За змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Отже, наявне судове рішення яким спростовано висновки відповідача про перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння 20.10.2023 року, тобто вставлені обставини, які є преюдиційними щодо даної справи.

Суд наголошує, що констатовані відповідачем адміністративне та дисциплінарне правопорушення, допущені позивачем, мають однакову фабулу.

Підсумовуючи наведене суддів зазначає, що висновки відповідача про перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння 20.10.2023 року не підтверджені.

Таким чином, відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу за жовтень 2023 року, передбачені Постановою № 168 та Порядком № 260, щомісячні додаткові винагороди та премії.

Отже, для належного захисту прав позивача, порушених відповідачем у межах спірних правовідносин, необхідно визнати протиправним та скасувати наказ від 02.11.2023 року №820 щодо не встановлення премії за жовтень 2023 року у максимальному розміру для відповідної категорії військовослужбовця ОСОБА_1 та наказ від 20.12.2023 року №1135 щодо не нарахування додаткової винагороди за жовтень 2023 року ОСОБА_1 та як наслідок наявність підстав для зобов`язання військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити зазначені види грошового забезпечення позивача за жовтень 2023 року.Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що позивачем прощенно місячний строк звернення до суду, оскільки про накладення на позивача дисциплінарного стягнення заступником командира військової частини НОМЕР_5 з морально- психологічного забезпечення лейтенантом ОСОБА_2 «Догана», позивач дізналася, саме 21.09.2023 року. Про накладення на позивача дисциплінарного стягнення заступником командира військової частини НОМЕР_6 з морально-психологічного забезпечення майором ОСОБА_5 «Сувора догана», яка була оголошена письмовим наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 30.09.2023 №742, позивач дізналася, саме 11.10.2023 року, під час ознайомлення зі своєю службовою карткою та відмовилась ставити свій підпис на ній про ознайомлення.Проте суд вважає вказані доводи відповідача необґрунтованими, з огляду на наступне.Позивач з 03.04.2019 зарахована на військову службу за контрактом та продовжує проходити військову службу по теперішній час, що підтверджується копією військового квитка. Крім того, в матеріалах справи наявна довідка Військової частини НОМЕР_7 , відповідно до якої, позивач з 12.02.2024 по теперішній час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_7 , що розташована у Криворізькому районі.

У зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який було продовжено відповідними Указами Президента України по теперішній час.

Тобто, враховуючи те, що позивач на день подачі позовної заяви була діючим військовослужбовцем, яка проходила службу в іншій військовій частині, яка територіально віддалена від попереднього місця несення служби, а також з огляду на запровадження на території України воєнного стану, що безумовно має вплив на умови несення служби діючими військовослужбовцями та відповідно можливість вчиняти ними певні дії, спрямовані на відновлення своїх порушених прав, суд дійшов висновку про наявність беззаперечних обставин, які ускладнили процес звернення позивача, як до відповідачів із запитами на отримання інформації, так і до суду з позовом.

Аналогічний підхід було застосовано Верховним Судом під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків в ухвалах від 2 червня 2022 року у справі № 757/30991/18-а, від 14 липня 2022 року у справі № 380/10696/21, від 27 липня 2022 року у справі № 380/13558/21, від 27 липня 2022 року у справі № 380/12913/21, від 4 серпня 2022 року у справі № 420/2429/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 400/3957/21 та від 21 вересня 2022 у справі № 360/4969/21.За таких підстав, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Щодо позовних вимог про відшкодування позивачу витрат на надання професійної правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу щодо розгляду цієї справи Позивач надав до Харківського окружного адміністративного суду документи, які підтверджують розмір понесених судових витрат у розмірі 5000 грн., а саме: договорі про надання правової допомоги №2/3 від 04.03.2024 р., ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акт наданих послуг №1, документом банку щодо сплати 5000 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц.

Відповідачем по справі надано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи надане відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та те, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, суд зазначає, що складання адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів, такі послуги не є послугами значного обсягу, суд дійшов висновку про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 3000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_5 ) про визнання дій протиправними та скасування наказів, зобов?язання вчинити певні дії задовольнити частково. Сасувати накази командира військової частини НОМЕР_2 №742 від 30.09.2023 року щодо накладення на ОСОБА_1 дисціплінарного стягнення «Сувора догана» та №750 від 04.10.2023 року щодо виплати премії за вересень 2023 року у зменшеному розмірі від максимального розміру 393,6 % від посадового окладу ОСОБА_1 .

Сасувати накази командира військової частини НОМЕР_2 №820 від 02.11.2023 року щодо не встановлення премії за жовтень 2023 року у максимальному розміру для відповідної категорії військовослужбовця ОСОБА_1 та №1135 від 20.12.2023 року щодо не нарахування додаткової винагороди за жовтень 2023 року ОСОБА_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне додаткове забезпечення та одноразове додаткове забезпечення, які встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який Міноборони затвердив наказом від 07.06.2018 №260, за жовтень 2023 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.