Постанова

від 11.06.2024 по справі 420/33766/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/33766/23

Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря судового засідання Вовненко А.В.

представників апелянта Одеської митниці Левченко С.Г., Болтушенка А.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Шугалевича І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці (відокремленого підрозділу Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці (відокремленого підрозділу Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права) про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Одеської митниці (відокремленого підрозділу Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці Державної митної служби України №163-дс від 23.11.2023 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , яким його - ОСОБА_1 , притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби з 04.12.2023, та яким припинено з 04.12.2023 державну службу на посаді головного державного інспектора оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці;

- поновити ОСОБА_1 , на посаді головного державного інспектора оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці з 04.12.2023;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу на його - ОСОБА_1 користь, на посаді головного державного інспектора оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці з 04.12.2023 по день ухвалення рішення суду.

В обґрунтування позову вказував, що проходив державну службу в органах Державної митної служби на посаді головного державного інспектора оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці (далі ОВ №1 УБК та ПМП Одеської митниці) та оскаржуваним наказом №163-дс від 23.11.2023 припинено проходження ним державної служби за ініціативою суб`єкта призначення у зв`язку з вчиненням дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Позивач вважає наказ №163-дс від 23.11.2023 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що висновок за результатом проведеного розслідування є необґрунтованим та безпідставним, а також розслідування проведено з порушенням законодавства.

Позивач вказував, що його 14.03.2023 затримано та повідомлено про підозру за ч.3 ст.368 КК України (вимагання та отримання неправомірної вигоди службовою особою) в рамках кримінального провадження №42023160000000015 від 10.01.2023 року.

За вказаною подією спочатку на підставі доповідної записки начальника відділу внутрішньої безпеки Одеської митниці від 12.07.2023 наказом від 13.07.2023 №310 призначено проведення перевірки з окремих питань, в наступному відкрите дисциплінарне провадження.

Висновок за результатами службового розслідування складений виключно на підставі його затримання та не могли бути встановлені під час службового розслідування.

В оскаржуваному наказі Одеської митниці №163-дс від 23.11.2023 фактичні обставини викладені у тому ж формулюванні, що і слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси в ухвалі від 22.03.2023.

ОСОБА_1 зазначав, що дисциплінарною комісією йому фактично інкриміновано кримінальне корупційне діяння, оскільки в наказі встановлено дії, яким надається оцінка в рамках кримінального провадження №42023160000000015 від 10.01.2023, в той час як його вина в межах кримінального провадження ще не доведена, чим порушено принцип презумпції невинуватості, закріплений ст.62 Конституції України.

При цьому комісія не встановлювала зазначені у поданні обставини, оскільки вони ґрунтуються виключно на акті за результатами перевірки з окремих питань від 15.09.2023.

В оскаржуваному наказі також зазначається про те, що він уникав заходів для виявлення можливих фактів контрабанди та порушень митних правил, фактів ухилення від оподаткування задля пришвидшення митного оформлення та зняття форм митного контролю.

Позивач стверджував, що висновки зроблені в оскаржуваному наказі є недоведеними та безпідставними, оскільки він не проводив фізичний огляд вантажу, не був присутнім при його проведенні, не ставив і не знімав форми митного контролю в рамках відповідного митного оформлення, й окрім огляду за митними деклараціями митних процедур взагалі не виконував.

Позивач також звертав увагу на те, що формування дисциплінарної справи на підставі доповідної записки від 03.11.2023 продовжено з підстав недостатності матеріалів для підтвердження факту вчинення проступку. Між тим, у наказі не висвітлено, які матеріали були зібрані та досліджені дисциплінарною комісією після 03.11.2023, що підтвердили б факт вчинення проступку.

У змісті оскаржуваного наказу №163-дс від 23.11.2023 відсутні відомості про конкретні дії, які потягли за собою допущення відповідних наслідків, в тому числі негативного впливу та завдання шкоди репутації Одеській митниці. Позивач не заперечує факту наявності в мережі інтернет публікацій висвітлення події, що мала місце 14.03.2023 року, однак факт наявності тих чи інших публікацій не може слугувати підставою для звільнення з державної служби.

Позивач також вважає, що наказ від 13.07.2023 №310 про призначення проведення перевірки з окремих питань щодо дотримання ним норм чинного законодавства є необґрунтованим, оскільки перевірка з окремих питань не могла призначатися конкретно відносно фізичної особи, суть таких перевірок на думку позивача зводиться до перевірки діяльності структурних підрозділів, в той час як надання оцінки діям конкретних посадових (службових) осіб Держмитслужби та її територіальних органів відноситься до предмету службових розслідувань.

Призначення саме перевірки з окремих питань позбавило його права брати участь у такій перевірці, а саме отримувати інформацію щодо підстав проведення та питань, що підлягають перевірці; ознайомлюватись з документами, що підтверджують право уповноважених осіб на проведення перевірки; надавати пояснення з питань перевірки, а у разі незгоди з викладеною в акті про результати перевірки інформацією зауваження.

Позивач зазначав, що з 23.10.2023 року неодноразово звертався до дисциплінарної комісії з метою отримання матеріалів дисциплінарної справи, однак лише 01.12.2023 року матеріали дисциплінарної справи були направлені на його адресу, в той час як акт перевірки з окремих питань був наданий лише тимчасово для огляду. Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав в ході проведеної перевірки з окремих питань.

Також в обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що Одеська митниця притягнула його до дисциплінарної відповідальності наказом №163-дс від 23.11.2023 року з порушенням 6-місячного строку, який обчислюється з дня, коли начальник УБК та ПМП Одеської митниці дізнався про вчинення дисциплінарного проступку (14.03.2023 року).

Серед іншого зазначав, що відповідач при застосуванні найсуворішого дисциплінарного стягнення фактично не врахував його позитивну характеристику, попередню бездоганну поведінку, стажу професійної діяльності у майже 34 роки, відсутності дисциплінарних стягнень, високі показники виконання службових завдань, результати оцінювання його службової діяльності, наявності низки нагород, почесних звань, що є обставинами для пом`якшення відповідальності державного службовця, а також жодним чином не мотивував неможливості застосування до нього іншого виду дисциплінарного стягнення, окрім як звільнення зі служби в поліції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволений частково.

Визнаний протиправним та скасований наказ Одеської митниці №163-дс від 23.11.2023 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби 04.12.2023 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці з 05.12.2023 року.

Стягнуто з Одеської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.12.2023 року по 01.02.2024 року у сумі 52222,21 грн без обов`язкових відрахувань.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці та в частині стягнення з Одеської митниці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць з 05.12.2023 року по 04.01.2024 року включно за 23 робочих дня в сумі 27932,81 грн без обов`язкових відрахувань.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Одеська митниця (відокремлений підрозділ Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права) подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Апелянт вказує, що оскаржуваний наказ містить чітке формулювання підстав звільнення, суті та обставин допущеного проступку, підстав прийняття такого рішення та обґрунтування обраного виду стягнення, тому відсутні підстави для його скасування в судовому порядку.

Також, апелянт посилається на залишення судом першої інстанції поза увагою того факту, під час проведення в зоні діяльності ВМО №2 м/п Одеса-внутрішній Одеської митниці фізичного огляду вантажу ліхтарі та газові плити перед митним оформленням у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на вимагання та отримання неправомірної вигоди від представників ТОВ Ладкомпані за безперешкодне митне оформлення вантажу та не вчинення штучних перешкод його оформленні. Діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого систематичного збагачення ОСОБА_1 10.01.2023 повідомив представників ТОВ Ладкомпані про необхідність сплати неправомірної вигоди у розмірі 100 дол США за безперешкодне здійснення митного оформлення кожного вантажного контейнеру з вантажем. В подальшому 11.01.2023 ОСОБА_1 висловив вимогу представнику ТОВ Ладкомпані про необхідність сплати неправомірної вигоди у розмірі 200 дол США, яку отримав наступного дня 12.02.2023 за не створення штучних перешкод у митному оформленні одного вантажного контейнеру, отримувачем якого є ТОВ Ладкомпані.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу послався на правомірність оскаржуваного рішення та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т1, а.с.119), є державним службовцем та на підставі контракту №459 від 30.06.2021 року проходить державну службу на посаді головного державного інспектора ОВ №1 УБК та ПМП Одеської митниці (категорія посади В), має спеціальне звання Радник митної служби ІІІ рангу. Стаж державної служби позивача складає 33 роки 11 місяців 25 днів, дисциплінарних стягнень немає. Присягу державного службовця прийняв 04.07.1995 року (Т2, а.с.25-27, 98-101,103).

14.03.2023 року головного державного інспектора ОВ №1 УБК та ПМП Одеської митниці Новиченка Ю.С. затримано співробітниками УСБУ в Одеській області за участю відділу внутрішньої безпеки Одеської митниці під процесуальним керівництвом Одеської обласної прокуратури в рамках кримінального провадження №42023160000000015 від 10.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Одеси по справі №947/8654/23 від 23.03.2023, 11.05.2023 та 09.06.2023 відсторонено ОСОБА_1 від посади головного державного інспектора ОВ №1 УБК та ПМП Одеської митниці до 14.05.2023, 15.06.2023 та 08.08.2023 (Т2, а.с.108-113).

Начальник УБК та ПМП Одеської митниці Агоєв О. листом від 14.03.2023 №7.10-20-01/197 надіслав відділу внутрішньої безпеки та відділу чергових Одеської митниці інформацію про надзвичайну подію за участі ОСОБА_1 , що мала місце 14.03.2023 (Т1, а.с.76-77).

У свою чергу начальник відділу внутрішньої безпеки Одеської митниці Бойко О. №7.10-25/351 від 12.07.2023 доповідною запискою повідомив в.о. начальника Одеської митниці Єрмакова Ю. про затримання 14.03.2023 року ОСОБА_1 та запропонував у відповідності до Порядку №15 розглянути питання про проведення перевірки з окремих питань щодо дотримання ОСОБА_1 норм чинного законодавства України та нормативно-правових актів під час виконання своїх посадових обов`язків та умов контракту про проходження державної служби (Т2, а.с.68-69).

На підставі вказаної доповідної записки наказом Одеської митниці від 13.07.2023 №310 Про проведення перевірки з окремих питань та у відповідності до вимог Порядку №15 призначено у строк до 15.09.2023 провести перевірку з окремих питань щодо дотримання головним державним інспектором ОВ №1 УБК та ПМП Одеської митниці ОСОБА_1 норм чинного законодавства України, підзаконних нормативно-правових актів, положення про структурний підрозділ, посадової інструкції та умов контракту про проходження державної служби під час виконання службових обов`язків (Т2, а.с.68), за результатами якої 15.09.2023 складений акт №7.10-25/427 (Т1, а.с.37-44).

В акті наведений зміст доповідної записки №7.10-25/351 від 12.07.2023 та ухвалі слідчого судді Київського районного суду від 23.03.2023 у справі №947/8654/23 щодо обставин затримання 14.03.2023 року позивача співробітниками УСБУ під час отримання неправомірної вигоди у розмірі 1000 дол. США. Також комісією здійснено моніторинг засобів масової інформації, де висвітлено факт затримання ОСОБА_1 .

Комісія дійшла висновку, що внаслідок вчинення позивачем умисних дій з корисливих мотивів, з метою особистого систематичного збагачення, що суперечать покладеним на нього посадовим обов`язкам, вимогам контракту про проходження державної служби №1661 від 12.12.2022, порушено пункти 3.1.1., 3.1.3., 3.12., 4.3., 5.1. та 5.3. Кодексу етичної поведінки працівників Державної митної служби України та п.3 та 5 Правил етичної поведінки правників Державної митної служби України, які затверджені наказом Держмитслужби від 02.09.2021 №668 (далі Правила №668), що у свою чергу призвело до порушення вимог п.1, 2, 6, 7, 8 ч.1 ст.8 Закону №889-VIII.

Також висновком комісії є те, що головний державний інспектор ОСОБА_1 , використовуючи свої повноваження або своє службове становище в особистих (приватних) інтересах чи в неправомірних особистих інтересах інших осіб, у тому числі використовуючи свій статус та інформацію про місце роботи, систематично одержуючи неправомірну вигоду для себе чи інших осіб, здійснив проступок, що призвів до неповаги прав, свобод і законних інтересів його колег, а також честі держави та державного органу в цілому. Недобросовісне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків у поєднанні зі зневажливим, недбалим ставленням до них, зокрема, та до завдань, що стоять перед державною службою загалом, призвело до порушення ним Присяги державного службовця.

Згідно з актом про результати перевірки з окремих питань комісією запропоновано порушити дисциплінарне провадження стосовно головного державного інспектора ОВ №1 УБК та ПМП Одеської митниці ОСОБА_1 з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого ним дисциплінарного проступку (Т2, а.с.44).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що дисциплінарною комісією не вжито заходів щодо об`єктивного встановлення обставин, а висновки побудовані на припущеннях. Відповідачем як суб`єктом владних повноважень за наслідком проведення службового розслідування, не доведено факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку та, відповідно, підстав для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади держаної служби, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що наказ Одеської митниці №163-дс від 23.11.2023 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 прийнято необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Статтею 1 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VІІІ (далі - Закон №889-VІІІ визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Основні обов`язки державного службовця визначені ст.8 Закону №889-VІІІ, відповідно до яких державний службовець зобов`язаний, зокрема: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені вказаною статтею, а також не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця (п.1 ч.1 ст.62 Закону №889-VІІІ).

Загальні вимоги та правила професійної етики працівників Державної митної служби України, якими вони мають керуватися під час виконання посадових обов`язків та в інших, випадках визначені в Кодексі та Правилах етичної поведінки працівників Держмитслужби, затверджених наказом Державної митної служби України від 02.09.2021р. №668 (далі - Кодекс та Правила).

Положення Кодексу застосовуються до всіх без винятку працівників Держмитслужби (п.1.2 Кодексу).

Так, згідно Кодексу працівники зобов`язані дотримуватися вимог Кодексу як під час виконання посадових (службових) обов`язків, так і в позаробочий час.

Відповідно до п.1.3 Кодексу та Правил при прийнятті на роботу до Держмитслужби, митниць та територіальних органів Держмитслужби кожен працівник зобов`язаний ознайомитися зі змістом Кодексу та бути повідомленим про відповідальність за невиконання його вимог, встановлених норм і підписати відповідне повідомлення за формою, наведеною у додатку до цього Кодексу, яке долучається до особової справи відповідного працівника.

Положеннями Кодексу передбачено, що працівники під час виконання своїх службових повноважень зобов`язані:

- неухильно додержуватися вимог Конституції України, Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про запобігання корупції», нормативно-правових актів Міністерства фінансів України, розпорядчих документів Держмитслужби, положень про структурні підрозділи та посадових інструкцій працівників (п.3.1.1);

- неухильно виконувати правила етичної поведінки Держмитслужби (п.3.1.3).

Згідно п.3.12 Кодексу працівники мають дбати про авторитет державної служби, а також про позитивну репутацію Держмитслужби, що включає дотримання правил етикету, належного зовнішнього вигляду, забезпечення високої якості роботи, встановленого внутрішнього службового розпорядку.

Відповідно до п.4.3 Кодексу працівники не повинні допускати, у тому числі у позаробочий час, дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам Держмитслужби чи негативно вплинути на репутацію працівника або Держмитслужби.

Пунктом 5.1 Кодексу визначено, що працівники повинні використовувати своє службове становище виключно для виконання своїх посадових (службових) обов`язків і доручень керівників, наданих на підставі та у межах повноважень, передбачених законодавчими та нормативно-правовими актами.

Згідно п.5.3 Кодексу працівникам забороняється використовувати свої повноваження або своє службове становище в особистих (приватних) інтересах чи в неправомірних особистих інтересах інших осіб, у тому числі використовувати свій статус та інформацію про місце роботи з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Відповідно до п.п.9.1 та 9.2 Кодексу персональна відповідальність щодо дотримання Кодексу покладається на кожного Працівника Держмитслужби. За порушення правил етичної поведінки особи, винні у їх вчиненні, притягуються до дисциплінарної відповідальності.

Згідно п.3 Правил працівники діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.

Пунктом 5 Правил передбачено дотримання вимог законодавства, які полягають у недопущенні використання повноважень в особистих (приватних інтересах) або неправомірних особистих інтересах третіх осіб.

Розділом «Доброчесність» Правил визначено, що працівники Державної митної служби України зобов`язані діяти доброчесно, а саме: не використовувати службове становище в приватних інтересах чи в неправомірних приватних інтересах інших осіб, у тому числі не використовувати свій статус та інформацію про місце роботи з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Згідно ч.1 ст.64 Закону №889-VІІІ за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (ч.1 ст.65 Закону №889-VIII).

За змістом ч.2 ст.65 Закону №889-VIII дисциплінарними проступками, зокрема, є: порушення Присяги державного службовця та порушення правил етичної поведінки державних службовців.

Відповідно ч.1 ст.66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.67 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Відповідно до положень ст.73 Закону №889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Згідно ч.2 ст.74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

На виконання приписів Закону №889-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019р. №1039 затверджено Порядок здійснення дисциплінарного провадження (далі - Порядок №1039), яким визначено процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців.

Пунктом 7 Порядку №1039 встановлено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія.

Відповідно до п.33 Порядку №1039 дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення (ч.1 ст.77 Закону № 889-VIII).

Як вбачається з матеріалів справи, наказом в.о. начальника Одеської митниці від 23.11.2023 №163-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » головного державного інспектора оперативного відділу № 1 управління боротьби з контрабандою порушеннями митних правил Одеської митниці ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби відповідно до статей 64, 65, 66, 87 Закону України «Про державну службу» за неналежне виконання основних обов`язків державного службовця, визначених пунктами 1, 2 6, 7, 8 та останнього абзацу частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу», пунктами 5 за 10 Контракту про проходження державної служби від 30.06.2021 №459, підпунктами 3.1.1, 3.1.3, 3.12, 4.3, 5.1. та 5.3. Кодексу етичної поведінки працівників Державної митної служби України та Правил етичної поведінки правників Державної митної служби України, які затверджені наказом Держмитслужби від 02.09.2021р. №668, порушення Присяги державною службовця в частині несумлінного виконання своїх обов`язків, що в свою чергу негативно вплинуло та завдало шкоди репутації та інтересам Одеській митниці, як відокремленого територіального органу Держмитслужби.

Висновки дисциплінарного провадження, на підставі яких прийнято оскаржувані накази, ґрунтуються на відомостях щодо подій, що відбулися навколо головного державного інспектора оперативного відділу № 1 управління боротьби з контрабандою порушеннями митних правил Одеської митниці ОСОБА_1 , а саме: затримання його 14.03.20 в рамках кримінального провадження №42023160000000015 від 10.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Зазначені факти викликали суспільний резонанс та призвели до приниження авторитету державного органу Одеської митниці та Державної митної служби України в цілому, а також призвели до репутаційних втрат, підриву довіри до Одеської митниці, як органу публічної влади.

Дисциплінарна комісія дослідила дані Єдиного державного реєстру судових рішень, де наявна ухвала Київського районного суду від 23.03.2023 у справі №947/8654/23 з якої вбачається, що згідно з ухвалою Київського районного суду від 23.03.2023 у справі №947/8654/23 під час проведення в зоні діяльності ВМО №2 м/п Одеса-внутрішній Одеської митниці фізичного огляду вантажу ліхтарі та газові плити перед митним оформленням у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на вимагання та отримання неправомірної вигоди від представників ТОВ Ладкомпані за безперешкодне митне оформлення вантажу та не вчинення штучних перешкод його оформленні. Діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого систематичного збагачення ОСОБА_1 10.01.2023 повідомив представників ТОВ Ладкомпані про необхідність сплати неправомірної вигоди у розмірі 100 дол США за безперешкодне здійснення митного оформлення кожного вантажного контейнеру з вантажем. В подальшому 11.01.2023 ОСОБА_1 висловив вимогу представнику ТОВ Ладкомпані про необхідність сплати неправомірної вигоди у розмірі 200 дол США, яку отримав наступного дня 12.02.2023 за не створення штучних перешкод у митному оформленні одного вантажного контейнеру, отримувачем якого є ТОВ Ладкомпані.

Також, Дисциплінарна комісія врахувала, що 14.03.2023 приблизно об 11:50 год ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого систематичного збагачення отримав від представника ТОВ Ладкомпані раніше обумовлену неправомірну вигоду у розмірі 1000 дол. США за не створення штучних перешкод у митному оформленні п`яти вантажних контейнерів, отримувачем яких є ТОВ Ладкомпані. Близько 12:00 год співробітниками УСБУ в Одеській області за участю відділу внутрішньої безпеки Одеської митниці під процесуальним керівництвом Одеської обласної прокуратури в рамках кримінального провадження від 10.01.2023 №42023160000000015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, позивача затримано на рампі відділу митного оформлення №2 митного поста Одеса-внутрішній Одеської митниці.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час вступу на державну службу в органи митної служби склав Присягу державного службовця наступного змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, шо буду вірно служити народові України, суворо дотримуватись Конституції та Законів України, сприяти втіленню їх у життя, змінювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов`язки» (Т2, а.с. 15 - зворот).

Проаналізувавши текст Присяги, складеної позивачем, апеляційний суд робить висновок, що вступаючи на державну службу позивач свідомо взяв на себе відповідальність за забезпечення ефективного здійснення завдань і функцій Української держави шляхом сумлінного виконання своїх посадових обов`язків. Крім того, його поведінка як державного службовця, має відповідати очікуванням громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до державної служби, сприяти реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Додержання присяги є обов`язком державного службовця, що слідує із сукупності обов`язків державного службовця, передбачених ст.ст.8, 62 Закону №889-VIII. Дотримання державним службовцем своїх обов`язків є необхідною умовою довіри з боку суспільства до державних інституцій від імені, яких діють державні службовці.

У постановах від 14.04.2020р. у справі №815/6549/16, від 27.04.2020р. у справі №826/10854/17, від 26.05.2022р. у справі №420/6190/20 Верховний Суд, підтримуючу усталену позицію Суду щодо аналізу змісту Присяги державного службовця, наголосив, що Присяга має природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового зобов`язання державного службовця. З аналізу тексту Присяги слідує, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв`язку з цим порушення Присяги необхідно розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта, що матеріалами дисциплінарної справи підтверджено, що позивач, перебуваючи на посаді, своїми діями, в порушення Присяги державного службовця, вчинив проступок проти інтересів державної служби, покладеним на нього обов`язкам та який підірвав довіру до нього, як до посадової особи органу державної влади, й призвів до приниження авторитету державної служби.

Факт затримання позивача висвітлено в багатьох засобах масової інформації, зміст та стилістика яких мала негативний відтінок та загальну спрямованість на приниження авторитету державного органу - Одеської митниці.

Зокрема, але не виключно, інформація про відповідну подію мала широке висвітлення на сторінках мережі Інтернет за посиланнями:

https://www.facebook.com/ssu.odesa/posts/pfbid02i1peB385dsU8mKPmAjnxf2njxcgo6CJMWunWAKSbwYdpvA344oKfyaVkFZC5vsLil;

https://anticorruption-vymir.com.ua/2023/03/16/zatrymannya-na-odeskiy-mytnytsi-shcho-vidomo/;

https://ua.korrespondent.net/city/odessa/4572181-v-odesi-zatrymaly-mytnyka-za-vymohu-khabaria.

Досліджені в ході судового розгляду докази свідчать про обізнаність позивача з вимогами Закону України «Про державну службу», Закону України «Про запобігання корупції», з правилами етичної поведінки в митних органах України у тому числі, в частині запобігання одержанню неправомірної вигоди.

Разом з тим, в порушення останніх позивач під час виконання своїх посадових обов`язків не дотримувався вимог Наказу №668, порушив вимоги Кодексу та Правил етичної поведінки, що негативно вплинуло на авторитет та репутацію Одеської митниці та Держмитслужби в цілому.

На відміну від звільнення зі служби у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

Вирішення питання про правомірність притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення вжито за вчинення дій, що підривають авторитет митниці та її працівників в очах громадськості і порушує етику поведінки працівника митної служби. Тобто, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах; службовим розслідуванням доведено вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо не встановлення відповідачем факту вчинення будь-яких діянь окрім тих, що зазначені у повідомленні про підозру та підлягають кримінально-правовій оцінці в межах кримінального провадження.

На думку апеляційного суду, рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст.6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982р. у справі X. v. Austria про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987р. у справі C. v. the United Kingdom про неприйнятність заяви №11882/85). Більше того, гарантована п.2 ст.6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003р. у справі Ringvold v. Norway, заява №34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п.1 ст.6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Дисциплінарна та кримінальна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності. Притягнення до дисциплінарної та кримінальної відповідальності за одні і ті ж самі дії не суперечить приписам статті 61 Конституції України.

Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд у постановах від 16.10.2020р. у справі №814/2530/16 та від 30.08.2022р. у справі №120/8381/20, який, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, колегія суддів враховує при вирішенні даного спору.

Отже, провівши службове розслідування і встановивши беззаперечні докази вчинення позивачем дисциплінарного проступку, відповідач не мав чекати набрання законної сили рішенням суду про притягнення позивача до кримінальної відповідальності, щоб притягнути його до дисциплінарної відповідальності на підставі Закону №889-VIII.

На підставі вищевикладеного апеляційний суд дійшов висновку, що дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 проведено у відповідності до Закону №889-VIII та положень Порядку №1039, доводи позивача щодо порушення відповідачем вимог законодавства не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці (відокремленого підрозділу Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права) задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі №420/33766/23 скасувати та ухвалити по справі нову постанову.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 24.06.2024

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький