Рішення

від 12.06.2024 по справі 385/2082/23

ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 385/2082/23

Провадження № 2/385/64/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.06.2024 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Венгрина М. В.,

секретар судового засідання Шевченко Л. О.,

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Медвідя В. А.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дітей,

Встановив:

позивач через свого представника - адвоката Медвідя В. А. звернувся до суду з позовом, в якому просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 а ІНФОРМАЦІЯ_2 них народилась донька ОСОБА_4 . Приблизно у червні 2022 року між ним та ОСОБА_2 почалися виникати непорозуміння і вони почали проживати окремо. Відповідачка в червні 2022 виїхала закордон, і залишила дітей позивачу і з того часу постійно проживає за кордоном починаючи з червня 2022 діти проживають з позивачем за адресою АДРЕСА_1 . Діти перебувають на його утриманні та залишаються повністю під його опікою. Позивач самостійно дбає про дітей, виховує та доглядає їх, приймає участь в шкільному житті та забезпечує комфортні умови життя. Відповідачка не відвідує дітей, не піклується про них, не приймає участі в їхньому вихованні, не надає матеріальної допомоги на їхнє утримання. Відповідачка виїхала на постійне проживання за кордон, а тому він вирішив звернутись до суду з даним позовом.

Водночас у зв`язку з позбавленням відповідачки батьківських прав просить стягувати з відповідачки аліменти на його користь аліменти на утримання дітей - сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі по 1/3 частини усіх видів його заробітків доходів щомісячно але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку й стягувати до повноліття дітей.

Позивач та його представник в судовому засідання позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити.

процесуальні дії суду

Ухвалою судді від 19.12.2023 відкрито провадження у даній справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 15.01.2024. Залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області та зобов`язано дану третю особу надати письмовий висновок щодо розв`язання спору.

12.01.2024 до суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_2 про визнання позову.

15.01.2024 від третьої особи - органу опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області надійшли пояснення щодо позову.

Ухвалою підготовчого засідання від 05.02.2024 повторно зобов`язано орган опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області надати письмовий висновок, оголошено перерву в підготовчому засіданні.

23.02.2024 від органу опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області надійшло клопотання про вітер мінування надання висновку.

20.03.2024 від органу опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області надішли пояснення про неможливість надання висновку.

Ухвалою підготовчого засідання від 20.03.2024 застосовано до органу опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області захід процесуального примусу - штраф, витребувано повторно письмовий висновок щодо розв`язання спору.

08.04.2024 від органу опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника та письмовий висновок щодо розв`язання спору.

11.04.2024 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, яке ухвалою від 11.04.2024 задоволено та витребувано в ДПС України інформацію про перетин кордону відповідачкою.

15.05.2024 представником позивача подано клопотання про виклик свідків та закриття підготовчого провадження.

Ухвалою від 15.05.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.

10.06.2024 від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника.

12.06.2024 в судовому засіданні проведено розгляд справи по суті за відсутності відповідачки та представника третьої особи.

Суд вважав за можливим провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності представника третьої особи, від якої надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, а також за відсутності відповідачки, яка належним чином повідомлялась про дату, час, місце розгляду справи, про причини неявки не повідомила.

При цьому ОСОБА_2 належним чином повідомлялась про розгляд справи в суді, а саме за зареєстрованим в передбаченому законом порядку місцем проживання. Направлена на її адресу рекомендованим поштовим відправленням судова повістки на 12.06.2024 повернута до суду з відміткою органу поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою», що є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17). Також суд враховує подану відповідачкою заяву про визнання позову.

судом встановлено:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 12.04.2008 перебувають у зареєстрованому шлюбі, згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 12.04.2008 (а. с. 10). Шлюб на даний час не розірвано.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 25.06.2008 (а. с. 9) та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 04.08.2014 (а. с. 8).

Згідно акту обстеження матеріально - побутових умов сім`ї ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що діти, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з батьком ОСОБА_1 умови проживання задовільні в будинку тепло, є запас продуктів харчування місце проживання матері не встановлено (а. с. 11).

Відповідно до характеристик виданих директором Сальківської філії КЗ «Завалівський ліцей» на дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ліцей відвідують постійно пропуски занять допускали лише по хворобі. Виховує дітей батько який займається підготовкою до школи та постійно відвідує батьківські збори. Мати в шкільному житті дітей участі не приймає (а. с. 12, 13).

З довідки № 413 від 07.12.2023 вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 та на його утриманні перебувають неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 14).

З довідки-характеристики № 44 від 11.12.2023 вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 та на його утриманні перебувають неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за період проживання зарекомендував себе добре скарг на ОСОБА_1 не надходило (а. с. 17).

Згідно довідки про доходи № 128 від 06.12.2023 ОСОБА_1 працевлаштований в ТОВ "Чарнокіт" та за січень - жовтень 2023 року отримав дохід на загальну суму 69625,92 грн. Відповідно до довідки про доходи, виданої ТАВ «Аграрна компанія «Зоря» ОСОБА_1 отримав орендну плату за пай за 2023 р. в розмірі 22360,25 грн. (а. с. 15, 16).

З інформації ДПС України за період з 01.06.2022 по 11.04.2024 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перетинала кордон України 16.06.2022 (виїзд), 17.08.2022 (в`їзд), 12.09.2022 (виїзд), 10.12.2022 (в`їзд), 07.06.2023 (виїзд), 23.08.2023 (в`їзд), 11.09.2023 (виїзд), 10.11.2023 (в`їзд), 26.02.2024 (виїзд).

Свідок ОСОБА_5 , будучи допитаною в судовому засіданні суду показала, що хороші відносини має з обома сторонами в справі, проживає поряд по сусідству з сторонами в справі - город в город. В гості один до одного до позивача, як сусіди не ходить, однак бачить сусідів по 2 - 3 рази на день. Зі слів позивача знає, що ОСОБА_6 поїхала за кордон. Не бачила її вдома приблизно з початку повномасштабного вторгнення, вже близько двох років. Раніше, до 2022 року ОСОБА_6 також часто посезонно їздила закордон на роботу. Чи спілкується вона з дітьми свідку не відомо.

Свідок ОСОБА_7 , будучи допитаним в судовому засіданні суду показав, що хороші відносини має з обома сторонами в справі, проживає поряд по сусідству з сторонами в справі - город в город. ОСОБА_6 близько двох років не бачив за її місцем проживання. Раніше постійно бачив їх сім`ю - дорослих і дітей на городі, а зараз саме відповідачки не бачить. Йому не відомо про жодний негатив в стосунках між відповідачкою та дітьми. Чи спілкується вона з дітьми йому не відомо.

Органом опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області сформовано висновок про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, затверджений рішенням виконкому від 02.04.2024 № 34. В такому зазначено, що згідно акту обстеження сім`ї ОСОБА_1 від 22.04.2024 на час відвідування ОСОБА_2 перебувала в АДРЕСА_1 та чекала дітей з навчання. За місцем реєстрації характеризується посередньо - громадський порядок не порушувала, до адміністративної відповідальності не притягувалась. Відповідно до характеристики виданої Сальківською філією КЗ «Заваллівський ліцей» мати участі в шкільному житті не бере, зі слів класно кого керівника ОСОБА_2 їздить постійно на роботу до Республіки Польща.

Неповнолітній ОСОБА_3 , 2008 року народження, опитаний судом в присутності представника служби в справах дітей Гайворонської міської ради Поліщук Н. А. пояснив, що має чудові відносини з батьком, з мамою на даний час не так часто спілкується, в основному в телефонному режимі, любить її, хоча вже менше ніж раніше, вважає, що її слід позбавити материнських прав щодо нього.

Малолітня ОСОБА_4 , 2014 року народження, опитана судом в присутності представника служби в справах дітей Гайворонської міської ради Поліщук Н. А. пояснила, має чудові відносини з батьком, з мамою на даний час не так часто спілкується, в основному в телефонному режимі, любить її, не впевнена що її слід позбавити материнських прав щодо неї.

Як вбачається з письмової заяви ОСОБА_2 , вона позов визнає, не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнення з неї аліментів на утримання дітей.

оцінка суду

Згідно частини другої статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття, а згідно ч. 1 статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 р. (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року) та ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 в п.16: "Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками".

За змістом роз`яснень, п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно вимог ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України" зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві», слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Згідно статті 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-12, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Підстави позбавлення батьківських прав закріплені у ст. 164 СК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Верховний Суд в постанові від 24.10.2018 по справі №761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно ч. 1 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав:втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання;перестає бути законним представником дитини;втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми;не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

В ході розгляду справи, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач свідомо й злісно нехтує своїми батьківськими обов`язками по відношенню до сина; доказів протиправної та винної поведінки відповідача по відношенню до дитини суду не надано.

Аналізуючи вказане судове рішення, суд приходить до висновку, що позивачем в даному позові не наведено жодного нового доводу на підтвердження ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, а суб`єктивна оцінка позивача особистості колишньої дружини не може бути вирішальним чинником для визначення способів реалізації його батьківських прав.

Крім того, на даний час в Україні введено воєнний стан, позивач являється особою, яка відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підлягає мобілізації.

Умови існування в Державі можуть визначати домінування суспільного інтересу над приватним, що характерно для сучасної України в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України.

Конституційний обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України, має перевагу над бажанням позивача позбавити батьківських прав відповідача, що створить штучні обставини для перетину державного кордону України разом з дитиною без згоди відповідача та таким чином уникнути мобілізації.

Суд також звертає увагу на той факт, що шлюб між сторонами не розірвано до цього часу та, як вбачається з пояснень свідків, відповідачка протягом тривалого часу виїздила на сезонні роботи за кордон.

14 вересня 2006 року Україною було ратифіковано Європейську соціальну хартію, переглянуту у 2007-2010 року за якою держава зобов`язалася забезпечити права дитини на належний рівень життя.

За ст. 3 Конвенції про права дитини, судова система є одним з органів держави на який також покладено обов`язок забезпечити захист інтересів дітей.

При вирішенні даного судового спору, суд виходить з положень СК України, ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, нормативних положень Конвенції про права дитини, що була ратифікована Україною 27.02.1991 за положеннями якої, держава зобов`язалася приділяти особливу увагу правам дітей, які є особливо уразливою групою з огляду на їх вік, психічний та фізичний розвиток, та враховує, що діти потребують спеціального постійного нагляду та захисту, і в першу чергу враховує якнайкраще забезпечення інтересів дитини, на що вказує і ст.27 Конвенції про права дитини.

Враховуючи, вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав є суду недоведеними та такими, що не підлягають до задоволення.

Суд дійшов висновку, що позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно дітей не забезпечуватиме інтересів самих дітей. Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дітей прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків відносно нього.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що відповідачка не цікавиться життям і здоров`ям дітей, перервала всі стосунки з дітьми, оскільки достатніх доказів такого суду не надано, крім того він сам стверджує, що відповідачка спілкується з дітьми за допомогою месенджерів.

Твердження позивача про те, що відповідачка участі в вихованні та утриманні не приймає, суд не вважає достатніми для позбавлення її батьківських прав, оскільки у справі не встановлено винної поведінки відповідача.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19, від 28 липня 2021 року в справі № 554/9586/19, від 22 вересня 2021 року в справі № 640/12266/16-ц.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Звернення до суду із позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

При вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері, як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

В п. 61 рішення у справі «Кутцнер проти Німеччини» встановлено існування родинного зв`язку, держава має, в принципі, діяти у такий спосіб, щоб уможливлювати розвиток такого зв`язку. Здійснення заходів із роз`єднання сім`ї є втручанням надзвичайно серйозного характеру. Рішення про вжиття такого заходу має спиратися на достатньо переконливі та зважені аргументи, що враховують інтереси дитини (рішення у справі «Скоццарі та Дж`юнта проти Італії» (Scozzari Giunta v. Italy) [ВП], заяви №39221/98 і №41963/98, п. 148, ECHR 2000-VIII).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки відповідачки, як матері, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, які б свідчили про її умисне ухилення від виховання своїх дітей, та, виходячи із якнайкращих інтересів дітей, дійшов висновку про відсутність безумовних підстав для задоволення позову про позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом.

При цьому суд звертає увагу, що він має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (частина третя статті 171 СК України).

Тому слід вказати, що в даному випадку суд не пов`язаний думкою неповнолітнього ОСОБА_3 . Більш того слід вказати, що на думку суду його висловлювання про можливість позбавлення материнських прав щодо нього ОСОБА_2 в сукупністю з емоційною реакцією навпаки свідчать про наявність прив`язаності до матері.

При цьому малолітня ОСОБА_4 не вказала про те, що бажає, щоб матір позбавили батьківських прав щодо неї.

Слід зазначити, що наявність батьківського зв`язку дітей з відповідачкою становить реальну загрозу для дітей, їх здоров`я та психічного розвитку, чи передбачатиме їх розвиток у неблагополучному середовищі.

Суд приймає до уваги висновок органу опіки та піклування, який визначив недоцільним позбавлення батьківських прав відповідачки щодо її дітей. Суд звертає увагу, що такий базується на акті обстеження, характеристиках відповідачки і дітей. Зокрема в акті обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї від 22.02.2024 комісією було встановлено, що в будинку по АДРЕСА_1 , де проживає позивач з дітьми, де зареєстрована відповідачка, на час відвідування комісію були присутні як позивач, так і відповідачка, яка очікувала дітей з навчання та пояснила комісії, що просила чоловіка відвідати дітей на 1-2 дні перед тим, як поїде за кордон, так як не планує повернутися в сім`ю.

На думку суду це свідчить про те, що ОСОБА_2 бажає спілкуватись з дітьми та при1мати участь в їх вихованні. А незгоди в сімейних відносинах з позивачем, якщо такі мають місце, не свідчать про необхідність позбавлення відповідачки батьківських прав.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази з урахуванням наведених правових норм, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд не вбачає жодної ані фактичної, ані юридичної підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, слід зазначити, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутись до суду із аналогічним позовом про позбавлення батьківських прав, якщо відповідачка, на його думку, не змінить свого ставлення до дитини та при наданні належних, допустимих та достатніх доказів умисного ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частина 4 цієї статті передбачає, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Що стосується визнання відповідачкою позову, то з огляду на те, що таке визнання позову суперечить законодавству, так як в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази обґрунтованості заявлених позовних вимог, а також ураховуючи характер спірних правовідносин, предмет позову та те, що такий спір стосується інтересів дитини, тому для забезпечення якнайкращих інтересів дітей, зокрема забезпечення їх права на материнське виховання та спілкування з матір`ю, суд дійшов висновку, що у прийнятті визнання відповідачкою позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

В даному випадку позовна вимога про стягнення аліментів є похідною від позбавлення батьківських прав.

Оскільки суд відмовив в позові щодо позбавлення батьківських прав, то відмовляє і в похідній позовній вимозі.

Керуючись ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України,

ухвалив:

в задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області (місцезнаходження: смт. Завалля Голованівського району Кіровоградської області, вул. Соборна, 10, ЄДРПОУ 04366749), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дітей - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду безпосередньо або через Гайворонський районний суд Кіровоградської області шляхом подачі, в 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 22.06.2024.

Суддя: /підпис/ М. В. ВЕНГРИН

Згідно з оригіналом

Суддя Гайворонського

районного суду М. В. Венгрин

Дата документу 12.06.2024