Ухвала

від 19.06.2024 по справі 304/2686/23

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/2686/23 Провадження № 1-кс/304/390/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2024 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за №12022070000000053 від 14 лютого 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1, 2 ст. 203-2, ч. 1 ст. 209 КК України, про арешт майна,

У С Т А Н О В И В :

прокурор звернувся до слідчого судді з даним клопотанням, в якому просить накласти арешт на тимчасово вилучені в ході санкціонованого обшуку 10 квітня 2024 року автомобіля марки «Skoda» моделі «Octavia», р/н НОМЕР_1 , синього кольору, номер кузова НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «iPhone» із сім карткою з позначенням № НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_4 , та грошові кошти на загальну суму 30 040 грн та 115 євро. Клопотання мотивує тим, що детективами Територіального управління БЕБ у Закарпатській області здійснюється досудове розслідування даного кримінального провадження, під час якого встановлено, що 25 січня 2024 року ОСОБА_5 та іншим особам повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України, тобто проведенні азартних ігор без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону, та організації і функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор, що проводяться у мережі «Інтернет», вчинені за попередньою змовою групою осіб. Прокурор вказує, що допитані в якості підозрюваного ОСОБА_5 , а також в якості свідка ОСОБА_4 відмовилися від дачі показів на підставі ст. 63 КУ. З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення на підставі ухвали слідчого судді органом досудового розслідування 10 квітня 2024 року на автомобільній дорозі Кінчеш Розівка, № 7 Ужгородського району Закарпатської області, проведено обшук транспортного засобу марки «Skoda» моделі «Octavia», р/н НОМЕР_1 , синього кольору, номер кузова НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_4 , та який належить його дружині ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого виявлено та вилучено зазначені у клопотанні речі. Відтак ініціатор клопотання вважає, що вилучені в ході обшуку речі можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі необхідні для проведення судових експертиз. Підставою для накладення арешту на майно, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, є існування достатніх підстав вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям, доказом вчинення злочину. Метою накладення арешту, згідно з процесуальними нормами п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, прокурор вказує забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів. Наводячи визначення речових доказів, підставу та мету накладення арешту, прокурор вказує, що вилучені у ході огляду речі є тимчасово вилученим майном, постановою від 10 квітня 2024 року визнані речовими доказами, а відтак мають доказове значення у даному кримінальному провадженні та можуть бути використані як доказ; окрім цього такі речі необхідні для забезпечення належного проведення у рамках даного кримінального провадження судових криміналістичних експертиз, проведення слідчих (розшукових) дій з їх використанням. Відтак оскільки у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що у разі не накладення арешту на вказане майно таке може бути приховане або пошкоджене, що у свою чергу перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні, прокурор просить клопотання задовольнити.

Ініціатор клопотання у судове засідання не з`явився, попередньо подавав слідчому судді заяву про розгляд такого за його відсутності та підтримання клопотання у повному обсязі.

Власник майна ОСОБА_4 у судове засідання також не з`явився, про місце, дату та час розгляду клопотання повідомлялася у встановленому законом порядку, в тому числі і його захисник адвокат ОСОБА_7 детективом у провадженні, про що останній надав слідчому судді повідомлення. Захисник неодноразово направляв слідчому судді заяви про відкладення розгляду клопотання та відтак у жодне судове засідання не прибув.

На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не проводиться.

Слідчий суддя, вивчивши надані матеріали, зваживши доводи викладені у клопотанні, прийшов до такого висновку.

Пунктом 4 частини 2 статті 36 КПК України передбачено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом.

Абзац 2 частини 5 статті 171 КПК України визначає, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

З протоколу обшуку видно, що такий здійснювався 10 квітня 2024 року з 10.19 до 12.28 год; клопотання подане до відділення зв`язку 10 квітня 2024 року.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 цього Кодексу під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 цього Кодексу арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як видно з матеріалів клопотання, органом досудового розслідування відділом детективів Територіального управління БЕБ у Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 14 лютого 2022 року до ЄРДР за №12022070000000053 з правовою кваліфікацією, зокрема за ч. 2 ст. 203-2 КК України за фактом порушення вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» №1334-VI від 15.05.2009 та Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14.07.2020, а саме організації та проведення азартних ігор без ліцензії, забезпечення функціонування закладів, де надається доступ до азартних ігор, які проводяться у мережі «Інтернет» без відповідних на те ліцензій (а. к. 5-7).

Окрім цього з матеріалів клопотання встановлено, що 25 січня 2024 року у даному кримінальному провадженні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України, було повідомлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у порядку ст. 63 Конституції України підозрюваний відмовився надавати показання (а. к. 30-32, 33-зворот).

На підставі ухвали слідчого судді, органом досудового розслідування на автомобільній дорозі Кінчеш Розівка, № 7 Ужгородського району Закарпатської області 10 квітня 2024 року було проведено обшук транспортного засобу марки «Skoda» моделі «Octavia», р/н НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 та яким користується ОСОБА_4 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон ОСОБА_4 марки «iPhone» із сім карткою з позначенням № НОМЕР_3 , та грошові кошти на загальну суму 30 040 грн та 115 євро (а. к. 8-13, 15-18, 22-зворот).

Постановою детектива Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_8 про визнання речовими доказами документів від 10 квітня 2024 року вказані речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 1202207000000053 від 14 лютого 2022 року (а. к. 21-зворот).

Зі змісту ч. 2 ст. 173 КПК України вбачається, що при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

На даний час, як вказував прокурор у клопотанні, є необхідним зокрема проведення огляду мобільного телефону, вилученого під час обшуку транспортного засобу ОСОБА_4 , та проведення судових криміналістичних експертиз.

У вказаному мобільному терміналі може міститися листування, а також фото, файли документів, аудіо-, відеодзвінки, які мають значення для встановлення обставин, що розслідуються у цьому кримінальному провадженні, зокрема щодо фактів вчинення кримінальних правопорушень, описаних вище, причетних осіб, зв`язки між ними, номери їхніх телефонів, встановлення місця розташування осіб тощо. Крім того, у такому пристрої можуть міститися видалені відомості, відновити які можливо лише із залученням експерта. У такому випадку суттєвим для відновлення такої інформації є наявність самого мобільного терміналу (носія інформації), що буде становити предмет дослідження відповідного експерта, що узгоджується із положеннями п. 13.3 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.06.2023 № 2111/5).

Слідчий суддя також враховує, що в сучасних реаліях майже уся комунікація між особами здійснюється за допомогою мобільного зв`язку, в тому числі месенджерів, встановлених на такі пристрої, відеодзвінків, електронного листування, а відтак збереження зазначених пристроїв є необхідною умовою для здійснення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з метою встановлення ключових обставин у провадженні.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Обґрунтовуючи цю підставу для арешту, прокурор у клопотанні посилався на те, що вилучені мобільний телефон та грошові кошти, які є тимчасово вилученим майном, мають значення для встановлення істини по даному кримінальному провадженню, можуть бути доказами під час досудового розслідування та судового розгляду.

Під час розгляду цього клопотання, дослідивши додані до нього документи, слідчий суддя дійшов висновку, що у мобільному телефоні можуть бути зафіксовані відомості, які мають значення для встановлення обставин цього кримінального провадження та можуть бути використані як докази. Кошти, які вилучені детективами під час обшуку, можуть бути отримані у результаті проведення азартних ігор без ліцензії.

Тому, на думку слідчого судді, наявні достатні підстави вважати, що існує можливість використання такого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Вирішуючи питання про дотримання справедливого балансу між правом особи на мирне володіння своїм майном та інтересами суспільства під час розгляду питання про арешт майна, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, арешт майна в рамках судового розгляду справи зазвичай стосується контролю за використанням майна. Таке втручання повинно бути законним, відповідати загальним інтересам і бути пропорційним, тобто воно повинно досягати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів спільноти та вимогами захисту основних прав особи. Хоч будь-який арешт і тягне за собою завдання шкоди, фактично завдана шкода не повинна бути більшою, ніж неминуча, а між захистом права власності та вимогами загальних інтересів слід досягати «справедливої рівноваги».

Врахувавши правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна на даному етапі є цілком законним і необхідним для забезпечення кримінального провадження, а тому клопотання прокурора слід задовольнити.

Частина 4 ст. 173 КПК України визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

При цьому заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК).

Слідчий суддя приходить до висновку, що необхідно накласти арешт на вилучені мобільний телефон та грошові кошти саме шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування вказаним майном, з метою запобігання можливості приховати та відчужити зазначене майно, оскільки такі ризики не є вочевидь необґрунтованими.

У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна. Що стосується прав та законних інтересів власника майна, то слідчий суддя вважає, що такі обмеження не будуть занадто обтяжливими для нього з огляду на обставини справи.

З урахуванням зазначеного, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.

За наведених обставин клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 36, 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за №12022070000000053 від 14 лютого 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1, 2 ст. 203-2, ч. 1 ст. 209 КК України, про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучені в ході обшуку 10 квітня 2024 року на автомобільній дорозі Кінчеш Розівка, № 7 Ужгородського району Закарпатської області, транспортного засобу марки «Skoda» моделі «Octavia», р/н НОМЕР_1 , синього кольору, номер кузова НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_4 , та який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , речі, а саме мобільний телефон марки «iPhone» із сім карткою з позначенням № НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_4 , та грошові кошти на загальну суму 30 040 (тридцять тисяч сорок) грн та 115 (сто п`ятнадцять) євро, заборонивши розпорядження та користування таким майном.

Виконання зазначеної ухвали покласти на прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Згідно зі ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1