Ухвала

від 17.06.2024 по справі 336/4895/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

"17" червня 2024 р.

Справа №336/4895/24

Провадження №2/336/2265/2024

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

17 червня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздова Н.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИЛА:

Представник позивача адвокат Головіна І.ЛО., яка діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №00242 від 21.11.2019, Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 10.05.2024 серії АР №1166174 звернулася з вказаним позовом до суду, в якому просить позбавити відповідачів батьківських прав у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовано тим, що рідним братом позивача є ОСОБА_2 , який перебував у шлюбі з ОСОБА_5 . Від шлюбу у брата народився сини ОСОБА_6 . Шлюб між братом та ОСОБА_5 розірвано. Після розірвання шлюбу батьки ОСОБА_4 (відповідачі по справі) припинили піклуватися про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Вихованням дитини з 2013 року займалася бабуся - ОСОБА_7 та його рідний дядько - позивач по справі, який по теперішній час займається вихованням ОСОБА_8 , його розвитком та матеріально утримує. Мати дитини з 2013 року ухиляється від виконання батьківських обов`язків по його вихованню, разом з дитиною не проживає, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання ним освіти, матеріально не утримує. 21.09.2016 відповідачка уклала шлюб з ОСОБА_9 , у зв`язку з чим змінила прізвище. Відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але фактичне місце її проживання невідоме. Відповідач хоча й проживав разом після 2013 року за однією адресою зі своєю матір`ю ОСОБА_7 та сином ОСОБА_8 , однак свої обов`язки, як батько щодо виховання та розвитку дитини не виконував, не піклувався про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечував здобуття дитиною освіти, не цікавився її успіхами, матеріально не утримував, а навесні 2023 року виїхав з зареєстрованого місця проживання з новою родиною і з тих пір життям сина взагалі не цікавиться. Його фактичне місце проживання також невідоме. З характеристики ОСОБА_4 , виданої закладом дошкільної освіти (центром розвитку дитини) «Надія» Запорізької міської ради вбачається, що останній відвідував заклад з 01.09.2013 по 20.07.2014. Інформація про матір невідома. Батько проживав разом з дитиною, але протягом навчання заклад не відвідував, не виявляв інтерес до розвитку дитини. Вихованням ОСОБА_8 займалася бабуся - ОСОБА_7 та його рідний дядько ОСОБА_1 , активно спілкувався з вихователями з приводу розвитку, регулярно відвідував батьківські збори, цікавився життям дитини. Відповідно до характеристики наданою Запорізькою гімназією №4 Запорізької міської ради, ОСОБА_6 навчався з першого класу, його вихованням займалася бабуся, яка систематично цікавилася навчанням дитини та відповідально ставилась до його виховання. Надавала посильну допомогу класному керівнику. На даний час ОСОБА_6 є студентом ДНЗ «Запорізький центр професійно-технічної освіти» Запорізької обласної Державної адміністрації за професією «Електрозварник, слюсар з металоскладальних робіт» та відповідно до листа ДНЗ «Запорізький центр професійно-технічної освіти» Запорізької обласної Державної адміністрації вбачається, що батько дитини за весь період навчання жодного разу не спілкувався з керівництвом групи та не цікавився успіхами сина в навчанні, його здоров`ям, на які кошти живе дитина де вона перебуває. Мати дитини покинула дитину у ранньому віці, не цікавиться життям сина, жодного разу не телефонувала. На даний час ОСОБА_10 опікується сім`я - ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , з якими ОСОБА_8 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . З травня 2023 року ОСОБА_6 проживає зі своїм дядьком позивачем по справі та його родиною. Позивач повністю самостійно займається вихованням, розвитком та утриманням дитини. Тобто, відповідачі вже тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідним одягом, харчуванням, учнівським приладдям, медичним доглядом, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти, матеріальної допомоги на її утримання не надають та взагалі не спілкується з дитиною і не підтримують жодних відносин. Крім того, ОСОБА_6 до сих пір не має зареєстрованого належним чином місця проживання, оскільки його батьки не попіклувалися про це і навіть не надали на це своєї згоди. У зв`язку із тим, що ОСОБА_6 залишився без батьківського піклування, наказом Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 29.12.2023 тимчасово було влаштовано до родини позивача,

22.05.2024 судом на виконання вимог ст.187 ЦПК України було здійснено запит до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради щодо встановлення зареєстрованого місця проживання відповідачки, відповідь з якого надійшла 12.06.2024.

Згідно з вимогами ст.185 ЦПКК України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає вона вимогам, встановленим статтями 175, 177 цього Кодексу та чи належить позовну заяву розглядати за правилами цивільного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви викладені у ст.175 ЦПК України.

Так, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Адвокатом в порушення вищевказаного не вказано відомості про зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); підтвердження про наявність або відсутність електронного кабінету (оскільки зазначення в позові про те, що особа (не) має зареєстрований кабінет в ЄСІТС без надання відповідного доказу, не є належним виконанням вимог п.1 ч.3 ст.175 ЦПК України).

Крім того, відповідно до ч.8 ст.43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника)

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Частиною 7 статті 62 ЦПК України передбачено, що у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

За приписами частини 8 статті 62 ЦПК України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

З поданих матеріалів вбачається, що позовна заява подана та підписана адвокатом Головіною І.О., повноваження якої на підписання заяви від імені позивача, документально не підтверджено.

Як доказ наявності повноважень представляти інтереси позивача у суді, адвокатом надано копії Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №00242 від 21.11.2019 та Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 10.05.2024 серії АР №1166174.

Проте, вказані документи не містить відомості про право адвоката підписувати чи подавати від імені позивача будь-які документи, а Договір про надання правової допомоги, Доручення органу (установи), уповноваженого на надання безоплатної правової допомоги до матеріалів позовну не долучено.

Відповідно до ч.4 ст.62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Згідно із ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч.2 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Тобто, обсяг повноважень адвоката зазначається у Договорі, а не в ордері, який є лише документом, що посвідчує повноваження адвоката на вчинення таких процесуальних дій.

Зазначення адвокатом на ордері про необмеження його процесуальних прав у відповідності до договору про надання правової (правничої) допомоги не є належним підтвердженням обсягу повноважень, в розумінні положень ст.626 ЦК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи щодо надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з позовною заявою до суду.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/23346/16 від 14.03.2018 року, чітка та передбачувана вимога статті 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду. Та дійшла висновку, що у разі відсутності довіреності з вичерпним переліком повноважень, правомочність адвоката як представника щодо підписання документів від імені свого довірителя, повинна підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно наданих йому повноважень чи шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

Аналіз наведених норм діючого законодавства дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреністю; по-друге, ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату. Право на подання позову не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача позовної заяви.

Отже, повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання позовної заяви від імені позивача, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтами та адвокатом домовленості стосовно об`єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 811/1507/18, від 29 травня 2019 року у справі № 202/5348/18.

Крім того, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №320/5420/18 від 01.07.2020, Ордер є достатнім документом лише для підтвердження повноважень адвоката представляти інтереси особи, але тільки у Договорі зазначається весь перелік повноважень, наданих стороною адвокату.

За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 підписана представником за відсутності підтвердження повноважень такої особи на підписання заяви.

Разом з тим, суд вважає, що подана позовна заява не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України, її належить залишити без руху, виходячи з наступного.

Згідно з ч.4 ст.177ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Звертаючись з вказаним позовом до суду, адвокат посилалася на те, що відповідно до п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а отже позивач звільнений від сплати судового збору при звернення до суду з цим позовом в інтересах неповнолітньої дитини, яка залишилася без батьківського піклування.

Суд не погоджується з вказаним твердженням, з огляду на наступне.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового визначає Закон України «Про судовий збір».

Відповідно дост.2 Закону України «Про судовий збір», платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Пільг щодо сплати судового збору під час подання позову про позбавлення батьківських прав чинне законодавство не передбачає.

Посилання адвоката на те, що позивач звернувся до суду з позовом захист прав та інтересів дитини, суд вважає безпідставним, оскільки позовною вимогою вказано позбавлення батьківських прав саме батьків дитини. Тобто в даному випадку, прав будуть позбавлені батьки, а не дитина. Позов не містить пояснень, які саме права та інтереси дитини (захистити які має намір позивач) були порушені та за захистом яких від звернувся до суду.

До того ж, положеннями ст.165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 досягнув 16-тирічного віку, а тому має право самостійно звернутись до суд з відповідним позовом.

З огляду на вказане, системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що у кожному випадку суди мають враховувати предмет та підстави позову, перевіряти, чи стосується така справа захисту прав особи.

З урахуванням змісту позовної заяви (про позбавлення батьківських прав) суд приходить до висновку про те, що при зверненні з вказаним позовом до суду до позивача не застосовуються положення п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а тому він не є особою, звільненою від сплати судового збору у даному випадку.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум для працезданих осіб з 1 січня 2024 року у розмірі 3 028, 00 грн.

Згідно з п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлена ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних.

Згідно позовних вимог, адвокат просить позбавити батьківських прав

1) ОСОБА_2 ,

2) ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, позивачу необхідно надати суду документ, який підтверджує сплату судового збору в сумі 1 211,20 гривень за кожну заявлену вимогу окремо, а саме за позбавлення батьківських прав 1) ОСОБА_2 ; 2) ОСОБА_3 .

Судовий збір має бути сплачений на наступні реквізити: Отримувач коштів: ГУК у Зап.обл/м.Зап. Шевчен./22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача: UA818999980313141206000008515, Код класифікації доходів бюджету 2030101, Призначення платежу: позовна заява за позовом….

Суд звертає увагу позивача, що невірно оформлене платіжне доручення є підставою для повернення позовної заяви у зв`язку з несплатою судового збору належним чином.

Суддя акцентує увагу на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 185 ЦПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків шляхом надання необхідних доказів.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 185, 260 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав - залишити без руху.

Надати позивачу строк п`ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених недоліків заяви.

У разі невиконання ухвали в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя: Н.С. Звєздова