Рішення

від 21.06.2024 по справі 750/3358/24

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №750/3358/24

Провадження №2/751/1057/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2024 р. місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді Павлова В.Г.

при секретарі Овдій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Чернігів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕЛАЙН МЕДІА ГРУП» про захист честі, гідності та ділової репутації

за участі сторін:

представник позивач ОСОБА_2 ,

представник відповідача ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції учасників справи.

1. Позивач звернувся до суду з цивільним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕЛАЙН МЕДІА ГРУП» /далі ТОВ «ЧЕЛАЙН МЕДІА ГРУП»/ про захист честі, гідності та ділової репутації.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що 24.08.2023 р. в мережі Інтернет, а саме на відеохостингу YouTube був розміщений відеоматеріал під назвою «Бобровицький синдром: мільйонер-латифундист хоче засудити бойового офіцера», який містить недостовірну, негативну інформацію, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача. Друкована версія вказаного матеріалу оприлюднена ТОВ «ЧЕЛАЙН МЕДІА ГРУП» на офіційному сайті інформаційно-новинного порталу «ЧЕЛАЙН» за відповідним посиланням.

У вказаному відеоматеріалі та друкованій статті редакцією ТОВ «ЧЕЛАЙН МЕДІА ГРУП» ведеться мова про кримінальне провадження №42022271320000057 від 19.04.2024 р. за фактом перевищення військовою службовою особою влади згідно ст.4261 КК України. Потерпілим у вказаному кримінальному провадженні є ТОВ «Земля і Воля», яке очолює позивач по справі, а ОСОБА_4 є обвинуваченим у протиправному, всупереч визначеної законодавством процедури, із застосуванням фізичного насильства примусовому вилученні належної товариству техніки.

Сама назва сюжету разом зі змістом озвучених у відеоматеріалі тез дає цілком вичерпну відповідь щодо головних дійових осіб цього матеріалу: «… мільйонер-латифундист ( ОСОБА_1 ) хоче засудити бойового офіцера ( ОСОБА_5 )».

Позивач вважає, що вказаний сюжет є маніпулятивним, замовним та таким, що мав єдине завдання зганьбити його честь та гідність, створити негативний образ особи потерпілого, підірвати ділову репутацію ТОВ «Земля і Воля». У зв`язку з поширенням недостовірної інформації йому завдано моральної шкоди, яка полягає у приниженні честі, гідності та ділової репутації.

Враховуючи вище викладене, позивач просив визнати недостовірною інформацію поширену ТОВ «ЧЕЛАЙН МЕДІА ГРУП» у формі відеоматеріалу на відеохостингу YouTube та на офіційному сайті інформаційно-новинного порталу «ЧЕЛАЙН» у реченнях наступного змісту: «місцевий мільйонер-латифундист ( ОСОБА_1 ), якого підозрюють у державній зраді та звинувачують у співпраці з окупантами хоче засудити кадрового військового офіцера», та стягнути з відповідача на його користь 200000 грн на відшкодування моральної шкоди.

2. Представник відповідача категорично заперечував щодо заявленого позову, мотивуючи безпідставністю заявлених позовних вимог, надав письмовий відзив на позов. Узагальнений зміст відзиву зводився до того, що поширена інформація ТОВ «ЧЕЛАЙН МЕДІА ГРУП» є оціночним судженням журналіста та не може входити в предмет судового доказування.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

3. Ухвалою суду від 05.04.2024 р. відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження /а.с.51/.

4. Ухвалою суду від 19.06.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

IІІ. Пояснення учасників справи.

5. Узагальнена позиція представника позивача зводиться до того, що ТОВ «ЧЕЛАЙН МЕДІА ГРУП» поширило в публікаціях недостовірну інформацію фактично про наявність у позивача статусу підозрюваного та обвинуваченого у державній зраді.

Використана журналістом в сюжеті словесна конструкція в поєднанні з юридичною термінологією викликають обґрунтовані припущення звинувачення ОСОБА_1 в скоєнні злочину.

Окрім того, представник стверджував, що вище вказаний матеріал є замовним та обумовлений попереднім конфліктом позивача з ОСОБА_4 . Жодних письмових доказів в обґрунтування заявленого розміру моральної шкоди до справи не долучав.

6. Представник відповідача акцентував увагу суду на тому, що оспорювана позивачем інформація, з огляду на введений в Україні воєнний стан, є досить актуальною в суспільстві, і за своїм змістом є оціночним судженням журналіста, а не фактичними твердженнями, достовірність яких можна було б перевірити у рамках цивільного провадження.

Понад те, ОСОБА_1 , як публічна особа повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, в тому числі у різкій формі, до прискіпливої уваги суспільства та підвищеної зацікавленості до його діяльності, адже він, будучи публічною особою, погодився на таку увагу.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

7. З обставин, які згідно з ч.1 ст.82 ЦПК не підлягають доказуванню, оскільки визнані сторонами, з огляду на відсутність обґрунтованих сумнівів щодо їх достовірності, судом встановлено, що ТОВ «ЧЕЛАЙН МЕДІА ГРУП» поширило в публікаціях недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 , а саме: «місцевий мільйонер-латифундист, якого підозрюють у державній зраді та звинувачують у співпраці з окупантами хоче засудити кадрового військового офіцера…».

8. Згідно Звіту за результатами проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 02.02.2024 р. встановлено, що веб-сайт https://cheline.com.ua має доменне ім`я - cheline.com.ua

9. Головним СУ СБУ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022000000000370 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.

Досудовим розслідуванням здійснюється перевірка інформації щодо надання посадовими особами ТОВ «Земля і Воля» допомогу збройним силам РФ та іншим військовим формуванням держави-агресора у веденні бойових дій проти України.

10. В провадженні Бобровицького районного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №42022271320000057, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.4261 КК України.

11. Згідно відповіді Офісу Генерального прокурора станом на 06.09.2023 р., згідно даних ЄРДР, кримінальних проваджень у яких містяться відомості про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не встановлено.

V. Оцінка суду.

12. Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

13. Згідно ст.34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Разом із тим, відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Відповідно до ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

14. З позиції правової природи, право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на стику взаємодії права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.

Суд наголошує на важливості права кожної людини на приватність і права на свободу вираження поглядів як основи демократичного суспільства. Ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність.

15. Згідно ст.201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

16. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) зроблено правовий висновок такого змісту: при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Крім того, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час, як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

17. Згідно ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак у цілому контексті є оцінюючими судженнями з урахуванням вживаних слів та виразів із використанням мовностилістичних засобів.

Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Таким чином, одним із основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

18. На необхідності чіткого розмежування фактичних тверджень та оціночних суджень неодноразово у своїх рішеннях наголошував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у рішенні від 08 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії» («Lingens v. Austria») суд виснував про те, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи.

За умови додержання пункту 2 статті 10 Конвенції свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

19. Згідно зі статтею 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду іє необхідним в демократичному суспільстві.

20. Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просив визнати недостовірною та такою, що посягає на честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, яка була поширена журналістамиТОВ «ЧЕЛАЙН МЕДІА ГРУП» в мережі Інтернет.

21. За змістом ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

22. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

23. Суд звертає увагу, що преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати.

24. Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій.

Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес.

Крім того, межа допустимої критики щодо публічної особи є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (рішення ЄСПЛ від 15 липня 2010 року у справі «Газета «Україна-Центр» проти України» («Gazeta Ukraina-Tsentr v. Ukraine»), № 16695/04, § 46).

У рішенні ЄСПЛ від 02 червня 2016 року у справі «ТОВ «Інститут економічних реформ проти України», заява № 61561/08, розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, суд зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

Суд наголошує, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення спорів про захист гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати, зокрема, рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

У зазначеній Резолюції визначено, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

25. В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 був Народним депутатом України І скликання та радником трьох Прем`єр-міністрів України, є генеральним директором надпотужного с/г підприємства - ТОВ «Земля і Воля», тобто позивач відноситься до національних публічних діячів та політично значущих осіб.

Суд визнає, що поширена журналістами інформація могла непокоїти позивача, а форма її викладу могла бути розцінена ним як дошкульна та провокативна. Однак незважаючи на форму викладу, по своїй суті поширена інформація є власною оцінкою (інтерпретацією) журналістами певних подій та отриманих ними відомостей, не містить фактичних тверджень про вчинення позивачем правопорушень, а спрямована на привернення уваги громадськості до питань колабораційної діяльності та дає можливість глядачу самостійно проаналізувати відомості, отримані журналістами.

Висвітлення журналістами інформації щодо можливої колабораційної діяльності позивача безумовно має значний суспільний інтерес, оскільки стосувалася обороноздатності держави в особливий період.

26. Суд вважає, що ОСОБА_1 , будучи публічною особою, мав бути відкритий для суворої критики і пильного нагляду громадськості, а межа допустимої критики щодо такої особи є значно ширшою. Оспорювана інформація стосується не приватного життя позивача, а його сфери діяльності, що підтверджується проявом суспільного інтересу до особи позивача та його дій на посаді з боку журналістів.

27. Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд вважає, що поширена відповідачем інформація щодо ОСОБА_1 є не фактичним твердженням, а оціночним судженням журналіста, відображає його суб`єктивні думки щодо позивача, як публічної особи, засновані на особистому сприйнятті певних подій та їх власній оцінці. Ці судження не можуть бути витлумачені як повідомлення про вчинення позивачем конкретних правопорушень.

Висновки суду узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 червня 2020 року у справі № 201/3801/17 (провадження № 61-43952св18), від 14 грудня 2021 року у справі № 742/3324/20 (провадження № 61-16242св21), від 16 лютого 2022 року у справі № 758/2931/19 (провадження № 61-728св21).

28. Отже, враховуючи викладене, за відсутності усіх передбачених ст.277 ЦК України умов, позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ЧЕЛАЙН МЕДІА ГРУП» про захист честі, гідності і ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди як похідної вимоги задоволенню не підлягають.

VІ. Розподіл судових витрат.

29. Відповідно до положень ст.265 ЦПК України, суд, під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі. Згідно вимог ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

30. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 17.04.2024 р. уклав договір №22/04-24 про надання правничої допомоги з АО «Торбєєв та Партнери». Повноваження адвоката Постой О.В. у суді підтверджується ордером /а.с.61/. Згідно з квитанцією від 24.04.2024 р. відповідач перерахував АО «Торбєєв та Партнери» 25 000 грн в рахунок оплати за надання правничої допомоги.

31. Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Тобто, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, суд звертає увагу, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Суд, визначаючи розмір витрат на оплату послуг адвоката, керуючись вимогами ст.137 ЦПК України, враховує невелику складність справи та виконані адвокатом послуги, загальний час представництва в судових засіданнях, а також значеннясправи для сторони, сталу судову практику в дифамаційних справах за участі публічних осіб, з огляду на принцип обґрунтованості та пропорційності, вважає за доцільне стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Керуючись ст.ст.2,5,10-13,18,141,258-259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕЛАЙН МЕДІА ГРУП» про захист честі, гідності та ділової репутації відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕЛАЙН МЕДІА ГРУП» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: ТОВ «ЧЕЛАЙН МЕДІА ГРУП», зареєстроване місце знаходження: вул. Княжа 7, м. Чернігів, 14000, ЄДРПОУ 40415491 /а.с.37/.

Суддя В.Г. Павлов