Рішення

від 24.06.2024 по справі 710/45/24

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 710/45/24

Провадження № 2/710/147/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.06.2024 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Побережної Н.П.,

за участю секретаря судового засіданняГегельської І.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Шполянський ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області про скасування арешту з нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

До Шполянського районного суду Черкаської області 09.01.2024 надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить скасувати арешт майна, яке належало ОСОБА_3 , а саме нерухомого майна, з реєстраційними номерами обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: арешт (архівний запис) реєстраційний номер обтяження: 5009899 зареєстровано: 24.05.2007 10:19:19 за №5009899 реєстратором: Шполянська державна нотаріальна контора, 18008, Черкаська область, підстава обтяження постанова, 3448, 14.04.2003, Державна Виконавча служба Шполянського району, об`єкт обтяження: домоволодіння, адреса: АДРЕСА_1 .

Аргументи учасників справи.

Свій позов позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після його смерті відкрилася спадщина, яка складалася з частини будинку з надвірними спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 та земельна ділянка кадастровий номер 7125781600:06:001:0053 площею 2,001 га., відповідно до свідоцтва на право спадщини за законом.

З метою прийняття спадщини ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Шполянського районного округу Білоуса В.П. 05.10.2020 нотаріусом було видано свідоцтво на право на спадщину, за законом, відповідно до якого ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку площею 2,001 га, кадастровий номер 7125781600:06:001:0053, однак частину будинку з надвірними спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 , позивач успадкувати не зміг, як пояснив йому нотаріус ОСОБА_4 у зв`язку з обтяженням, а саме арештом на домоволодіння ОСОБА_3 й порадив за отримання більш детальної інформації звернутися до Шполянського відділу державної виконавчої служби для вирішення питання про зняття обтяження із спадкового майна. З метою вирішення вказаного питання позивач звернувся до Шполянського ВДВС в Звенигородському районі Черкаської області, про те отримав відповідь, що надати йому відповідь немає можливості у зв`язку із знищенням архівних справ, оскільки виконавчі провадження перебувають в архіві 3 роки після чого знищуються. На усний запит до Шполянської державної нотаріальної контори, про отримання копій документів на підставі яких проводилася реєстрація по забороні, відомостей отримано не було. В зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

01.02.2024 Шполянська державна нотаріальна контора надала відзив до Шполянського районного суду Черкаської області, у зв`язку з тим, що вона не може бути відповідачем по даній цивільній справі, бо стягнення коштів, відповідно до постанови накладався на користь ОСОБА_2 , то й відповідачем по справі має бути не державний орган.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 10.01.2024 дана позовна заява була залишена без руху.

22.01.2024 ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області було відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи було вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та витребувано докази, зокрема у Шполянської державної нотаріальної контори відомості на підставі яких було накладене обтяження.

01.02.2024 на виконання ухвали Шполянською державною нотаріальною конторою направлено до суду постанову державного виконавця від 14.04.2003 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на підставі виконавчого листа №2-370 від 21.09.1998 Шполянського районного суду Черкаської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 457,38 грн. (а.с.46).

05.04.2024 від представника позивача надійшло клопотання про заміну первісного відповідача Шполянську державну нотаріальну контору на належного відповідача ОСОБА_2 , а Шполянську ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

10.04.2024 ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області було замінено первісного відповідача Шполянську державну нотаріальну контору на належного відповідача ОСОБА_2 та залучено Шполянську ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Представник позивача у суд не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність та вказав, що позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 у суд не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи у її відсутність та вказала, що позов визнає повністю.

Представник третьої особи - Шполянський ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області у суд не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності до вимог ч. 2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

2. Мотивувальна частина:

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до інформації про зареєстроване право власності від 20.10.2023 №385 станом на 01.01.2013 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано у Шполянському виробничому відділку КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» в кн..25 реєстровий №4403, реєстраційний номер у реєстрі 2852703 за ОСОБА_3 (частка складає 1/2) та ОСОБА_2 (частка складає 1/2) (а.с.6).

Згідно до інформації, щодо показників технічної характеристики об`єкту нерухомого майна, технічна характеристика житлового будинку АДРЕСА_1 складається з житлового будинку, веранди, прибудови, сараю-літньої кухні, прибудови, прибудови, погреба, вбиральні, колодязя, горожі. (а.с.6 зворотня сторона).

За змістом рішення Шполянського райсуду Черкаської області за ОСОБА_2 визнано право на частину будинку, надвірних споруд, розташованих за адресою буд. АДРЕСА_1 , на суму 4982 грн. і виділено їй квартиру АДРЕСА_2 , а саме: приміщення №1-11 м2, №4 10,8 м2, а всього 21,8 м2 або 44/100 частин будинку, вартістю 2529 грн. до даної квартири виділити прибудову до будинку, «а» - 734 грн., сарай «б» - 1422 грн., криницю і огорожу вартістю 287 грн. та всю прибудинкову земельну ділянку залишити в загальному користуванні. Всього позивачці виділити нерухомого майна на суму 4973 грн. Відповідачу ОСОБА_3 залишено в користуванні квартиру АДРЕСА_3 , а саме приміщення №2 17,2 м2, №3 10,9 м2, а всього 28,1 м2 або 56/100 частин будинку вартістю 3259 грн. до даної квартири виділено прибудову «б» - 262 грн., «б-1» - 612 грн., погріб «В» - 417 грн., туалет 150 грн., та криницю і огорожу вартістю 288 грн., залишити в загальному користуванні. Всього відповідачу ОСОБА_3 , виділено будівель на загальну суму 4987 грн., що складає частин із загальної долі. Розходження у вартості у сумі 14 грн. з відповідача не стягувати. Виконання загально будівельних робіт по закладці дверей з приміщення №1 в приміщення № НОМЕР_1 та з приміщення №4 в приміщення №3 покласти на ОСОБА_2 виконання робіт по влаштуванню дверей з приміщення № НОМЕР_1 в приміщення № НОМЕР_2 і вхідних дверей в квартиру АДРЕСА_3 , а також установку вікна в приміщенні №3 покласти на ОСОБА_3 . Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати 457 грн. 38 коп. (держмито 249 грн. та за експертизу -120 грн., за юридичну допомогу 50 грн., за довідку архітектури 38 грн., 38 коп.). (а.с.7).

Згідно до відомостей з довідки про обтяження (архівний запис) зареєстровано реєстратором Шполянська державна нотаріальна контора 24.05.2007 за №5009899 тип обтяження - арешт відповідно до постанови №3448 від 14.04.2003 Державної виконавчої служби Шполянського району. Об`єктом обтяження стало домоволодіння АДРЕСА_1 , власником якого був ОСОБА_3 (а.с.8).

Шполянським ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області повідомлено адвоката Держан В.В. про неможливість надання інформації щодо винесення постанови №3348 від 14.04.2003 про арешт майна боржника ОСОБА_3 , так як документи знищені (а.с.9),

У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 є спадкоємцем земельної ділянки кадастровий номер 7125781600:06:001:0053 площею 2,001 га після спадкодавця ОСОБА_3 (а.с.10).

Згідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності виданого 05.10.2020 земельна ділянка кадастровий номер 7125781600:06:001:0053 площею 2,001 га належить ОСОБА_1 (а.с.11).

Постановою державного виконавця від 14.04.2003 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на підставі виконавчого листа №2-370 від 21.09.1998 Шполянського районного суду Черкаської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 457,38 грн. було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 та знаходиться за адресою будинок АДРЕСА_1 (а.с.46).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

У відповідності до ст. ст.3, 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 5 ЦПК Українипередбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 4ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до пункту другого частини першоїст. 3 Цивільного кодексу Українивизначено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановленихКонституцією Українита законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1 та 2ст. 321 Цивільного кодексу України).

Частинами 1-2, 4 статті 59Закону України«Про виконавчепровадження» визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Підставами для знання арешту з майна є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч.6 статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в Постанові № 5 від 3.06.2016 р. "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", і з системного аналізу норм закону, що регулюють захист права власності чи іншого речового права від порушень, зокрема питання щодо звільнення майна з-під арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, існує два способи здійснення такого права: 1) на рішення та дії державного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства (наприклад адміністративного судочинства); 2) особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна. Причому відповідачами в справі за позовом про зняття арешту (звільнення майна з-під арешту) є боржник і особа, в інтересах якої накладено арешт на майно; а як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби; на позовні вимоги про зняття арешту з майна поширюється трирічний строк позовної давності, перебіг якого починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про арешт майна.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Така правова позиція висловлена і в Постанові ВС в справі 711/3591/21 від 03.05.2022 року.

У разі звернення до суду з даним позовом про звільнення майна з-під арешту у якості захисту речового права від виниклого порушення (за статтями 387, 391, 396 ЦК України) позивач такий позов повинен пред`явити до особи (осіб), від прав та обов`язків яких залежить обсяг, зміна чи припинення його прав, тобто - для даного випадку - відповідачами має бути стягувач, в інтересах якого накладено арешт і який у зв`язку з накладенням арешту набув певні права щодо арештованого майна (право задоволення вимоги за рахунок такого майна в порядку і в черзі, встановленій законом).

Судом встановлено, що право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 (частка складає 1/2) та ОСОБА_2 (частка складає 1/2). На частину будинку ОСОБА_3 24.05.2007 було накладено арешт відповідно до постанови №3448 від 14.04.2003 Державної виконавчої служби Шполянського району на підставі виконавчого листа №2-370 від 21.09.1998 Шполянського районного суду Черкаської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 . У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 є спадкоємцем земельної ділянки кадастровий номер 7125781600:06:001:0053 площею 2,001 га після спадкодавця ОСОБА_3 .

Відповідно дост. 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідност. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Стаття 1 Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободзакріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У своєму рішенні від 23 січня 2014 року по справі «East/West Alliance Limited» проти України» (остаточне 02/06/2014) Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу свавілля. Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 15 травня 2013 року, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Відповідно до ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Пленум Верховного Суду України в п. 9Постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12 червня 2009 року за № 5зазначив, що оскільки підставою позову є фактичні обставини, наведені в позовній заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом необхідно керуватись під час вирішення спору.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз`яснив, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Тобто, наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном та власний розсуд.

Згідно з п.1 ч. 2ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV(далі - Закон №1952-IV) державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили;

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, провадження № 12-304гс18, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14- 338цс18.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 2 Закону №1952-IVдержавна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав (абз. 1 ч. 1ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Положеннями ст.12, ст.81 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зіст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналізуючи вищенаведені обставини, в даний час дія арешту на нерухоме майно порушує право позивача, оскільки відповідно до відомостей наданих виконавчою службою виконавчі документи відносно позивача у відділі на виконанні не перебувають.

Згідно зі ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952 р. доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод04.11.1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.

Арешт накладений на нерухоме майно порушує право позивача в частині вільного користування та розпорядження своїм майном, оскільки створюють перешкоду йому.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладених на майно, порушується право позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1,ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить залишити судові витрати за позивачем.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 81, 141,259, 263-265, 273, 279,354 ЦПК України,ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Скасувати (припинити) арешт майна, яке належало ОСОБА_3 , а саме нерухомого майна, з реєстраційними номерами обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчудження об`єктів нерухомого майна: арешт (архівний запис) реєстраційний номер обтяження: 5009899 зареєстровано:24.05.2007 10:19:19 за №5009899 реєстратором: Шполянська державна нотаріальна контора, 18008, Черкаська область, підстава обтяження постанова, 3448, 14.04.2003, Державна виконавча служба Шполянського району, об`єкт обтяження: домоволодіння, адреса: АДРЕСА_1 , додаткові дані: Архівний номер: 3127724CHERKAS Y 801, Архівна дата: 22.04.2003, Дата виникнення: 22.04.20033 № реєстра 310281-278, внутр. №8С01163725F447306348.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.П. Побережна