Постанова

від 19.06.2024 по справі 227/239/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4408/24 Справа № 227/239/23 Суддя у 1-й інстанції - Величко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Бортник В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №227/239/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ареал» про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 лютого 2024 року, ухваленого у складі судді Величко О.В.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Ареал» про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що з відповідачем по справі перебував у трудових відносинах з 16.12.2022 року, де працював на посаді начальника відділу з охорони праці. Згідно наказу № 244-к-129 від 15.12.2022 року «Про прийняття на роботу» йому було встановлено випробування 2 місяця, посадовий оклад повинен був дорівнювати 32000 грн. згідно штатного розпису.

Основним видом економічної діяльності ТОВ «Арела» згідно класифікатора с КВЕД 05.10- є «Добування кам`яного вугілля»

Вважаючи наказ про встановлення випробування таким, що не відповідає вимогам ст. 26 КЗпП України, оскільки випробування не встановлюється особам, які приймаються в іншу місцевість, т. я. місце Добропілля та смт. Новодонецьке Краматорського району знаходяться на відстані, 35 км у різних громадах та в різних місцевостях, він повідомив в усній формі директора ОСОБА_2

24.12.2022р. він отримав на руки для ознайомлення штатний розпис ТОВ «Ареал», в якому не було зазначено такої штатної одиниці як начальник відділу з охорони праці, а 04.01.2023р. його, під загрозою не виплати заробітної плати, змусили в автомобілі підписати наказ № 266-К-129 від 27.01.2022р. «Про припинення трудового договору», що ним було зроблено.

Вважає, що наказ «Про припинення трудового договору» № 266-К-129 від 27.01.2022р. містив неправдиві відомості та не відповідав дійсності, був виданий на ТОВ « Ареал» без дотримання порядку процедури його звільнення, чим були порушені його конституційні права на труд і отримання заробітної плати.

В суді позивачем ОСОБА_1 були уточнені позовні вимоги, а саме він просив скасувати наказ ТОВ « Ареал» про припинення трудового договору» №266-К-129 від 27.12.2022р., поновивши його на роботі; зобов`язати відповідача виплатити йому середній заробіток за 21 день праці за період часу з 15.12.2022р. по 04.01.2023р. шляхом доплати в 30000 грн., зобов`язати відповідача виплатити йому інфляційні втрати сумою 23000 грн. з урахуванням ставки 6% за період часу з 15.12.2022р. по теперішній час; зобов`язати відповідача виплатити йому моральну шкоду в сумі 50000 грн. ( а. с. 207- 210).

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги, а саме просив зобов`язати відповідача виплатити йому матеріальну шкоду в сумі 600 грн., яка передбачає собою судові витрати, пов`язані з приїздом до суду, в подальшому збільшив їх до 800 грн..

Рішенням Красноармійськогоміськрайонного судуДонецької областівід 05лютого 2024року взадоволенні позовнихвимог ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Ареал»про скасуваннянаказу проприпинення трудовогодоговору,поновлення нароботі,стягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що під час розгляду справи судом в порушення вимог діючого законодавства не роз`яснено особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, чим порушено ст.2, ст.5. ст.10, ст.43 ЦПК України. До данихпротоколу буливнесені недостовірнідані,щодо початку розгляду справи та роз`яснення прав сторонам, що порушує вимоги ст.ст.248, 250 ЦПК України.

Під час розгляду справи суд не надав позивачу права скористатись допомогою адвоката, не роз`яснив особам, які беруть участь у справі, їх права, чим порушив ст.12, ст.43 ЦПК ст.56 ЦПК України.

Судом не були витребувані документи у відповідача та винесено рішення без урахування документів, які мали б вплив на всебічний та обгрунтований розгляд справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що наказом №244к-129 від 15.12.2022р. ОСОБА_1 був прийнятий на посаду начальника відділу охорони праці АУП ТОВ «Ареал» з окладом 8500 грн. з 16.12.2022р. зі строком випробування 2 місяця. Позивач з наказом ознайомлений особисто 15.12.2022р. (а.с.5).

Згідно штатного розпису ТОВ « Ареал» станом з 01.12.2022 р. в апарату управління значиться посада заступник директора з охорони праці з окладом 8500 грн. ( а.с. 6).

Згідно наказу №231-К від 06.12.2022р. з 07.12.2022р. внесені зміни до штатного розпису ТОВ «Ареал»: - посаду «Начальник відділу охорони праці у кількості 1 штатна одиниця з місячним фондом заробітної плати 8500 грн. (а.с.86).

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про звільнення його з підприємства за угодою сторін на підставі ст.36 КЗпП України з 27.12.2022 року. (а.с.22, 87).

Наказом №266-К-129 від 27.12.2022 року позивача звільнено з посади начальника відділу з охорони праці АУП ТОВ «Ареал» за угодою сторін на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України на підставі заяви ОСОБА_3 на підставі від 27.12.2022 року (а.с.8).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців станом на 08.03.2023р. основним видом діяльності ТОВ « Ареал» є добування кам`яного вугілля (а.с.21).

Наказом № 5-к від 07.12.2021р. ОСОБА_4 прийнято на основне місце роботи на посаду заступника директора з охорони праці з 08.12.2021р., з посадовим окладом згідно штатного розпису, в порядку переведення з ТОВ « Дейл Базис» (а.с.23), а наказом №248-к -106 від 19.12.2022р. ОСОБА_4 звільнено за угодою сторін на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України (а.с.23 зв.).

Згідно відомості на виплату готівки №15 від 27.12.202 р. з позивачем було здійснено розрахунок по заробітній платі в сумі 2488,19 грн. (а.с.26, 27).

Згідно довідки ТОВ «Ареал» за №13/12-2023-1 від 13.12.2023р. середньоденний заробіток ОСОБА_1 в період його роботи з 15.12.2022 р. по 27.12.2022 р. становить 386,36 грн/день (а.с.188).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача з роботи відбулося за угодою сторін та у відповідності до чинного трудового законодавства, а також на відсутність правових підстав для скасування наказу відповідача №266-К-129 від 27.12.2022 року, яким позивача було звільнено з роботи 27.12.2022 року за угодою сторін. Позовні вимоги про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди є похідними і задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком та зазначає наступне.

У відповідності до частини першоїстатті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За правилами ст. 4 Конвенції Міжнародної організації праці №158 від 22 червня 1982 року «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» (ратифікована 04 лютого 1994 року) трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін. Строк трудового договору може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Підстави припинення трудового договору зазначені у статті 36 КЗпП України.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 36 КЗпП Україниоднією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першоїстатті 36 КЗпП України(за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пункту 1 частини першоїстатті 36 КЗпП України(за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першоїстатті 36 КЗпП України(за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін до припинення договору за угодою сторін; і була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

Якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою на це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Таким чином, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.

При цьому законодавством не передбачено обов`язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору.

Подібний висновоквикладено упостанові ВерховногоСуду від31серпня 2020року усправі №359/5905/18(провадження№ 61-22851св19).

Припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за п. 1ст. 36 КЗпП Україниможуть бути укладені як в письмовій такі в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на п. 1ст. 36 КЗпП Україниі раніше домовлена дата звільнення.

Отже, розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за п. 1ст. 36 КЗпП України(за угодою сторін), необхідно з`ясувати, зокрема: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення.

Підставою звернення з позовними вимоги, на думку позивача стало введення його в оману, оскільки той посадовий оклад, який йому обіцяли в розмірі 32000 грн, не був зазначений ані в наказі про призначення на посаду, ані в заяві про прийняття на роботу. В зазначених документах взагалі не був вказаний його оклад; заяву про звільнення його вимусили підписати спочатку в телефонному режимі, потім автомобілі (а.с.36, 37).

Як вбачається з матеріалів справи, угода про припинення трудового договору за угодою сторін оформлена між сторонами шляхом подання позивачем заяви про звільнення за угодою сторін із зазначенням конкретної дати звільнення 27 грудня 2022 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що заява позивача від 27.12.2022 року свідчить про існування домовленості між ним та відповідачем про припинення трудового договору за угодою сторін, і даний факт не спростовано позивачем.

Доводи апреляційної скарги про те, що його було введено в оману з приводу оплати праці, зокрема в усній формі йому було запропоновано 32 000 грн., проте в наказі про прийом на роботу зазначений оклад 8500 грн., є безпідставними, оскільки позивач був ознайомлений з наказом № 244-к від 15.12.2022 р., «Про прийняття на роботу» відповідно до якого в графі тарифна ставка (оклад) заначено 8500 грн., що підтверджується підписом позивача (а.с.5).

Також є необгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що під час розгляду справи судом в порушення вимог діючого законодавства не роз`яснено особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, оскільки відповідно до звукотехнічного запису судового засідання від 30.01.2024 року, який було досліджено колегією суддів, в 11.05. головуючим суддею розяснено права та обовязки учасникам сукдового засідання.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, позивачем не надано доказів відсутності його волевиявлення на припинення трудового договору за зазначеною підставою.

За такихпідстав ,колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції,що звільнення позивача з роботи відбулося за угодою сторін та у відповідності до чинного трудового законодавства, а також про відсутність правових підстав для скасування наказу відповідача №266-К-129 від 27.12.2022 року про звільнення останнього з роботи 27.12.2022 року за угодою сторін.

Оскільки позовні вимоги про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 12 календарних місяців в сумі 384000 грн., зобов`язання виплатити інфляційні втрати в сумі 23000 грн. з урахуванням стави 6% за період часу з 15.12.2022 р. по теперішній час, стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн., є похідними суд першої інстанції правомірно відмовив в їх заловоленні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів та були предметом аналізу у суді першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 лютого 2024 року немає, т.я. воно відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 13статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 24.06.2024 р.

Головуючий суддя О.В. Агєєв