Постанова

від 11.06.2024 по справі 361/1670/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2024 р. Справа№ 361/1670/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 11.06.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Керівника Броварської окружної прокуратури Київської області

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 02.04.2024

у справі №361/1670/22 (суддя О.В. Щоткін)

за позовом Керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області

до 1) Головного управління Держеокадастру у Київській області

2) ОСОБА_1

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаторські рішення"

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Агро"

про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, скасування рішень про державну реєстрацію прав та скасування реєстрації земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2022 року керівник Броварської окружної прокуратури Київської області звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою від 10.05.2022 № 52-1395вих22 в інтересах держави в особі Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаторські рішення" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Агро", у якій просив суд:

- визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-13402/15-17-сг від 31.07.2017, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3221288401:01:033:0003, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Світильнівської сільської ради Броварського району Київської області;

- витребувати у ТОВ "Новаторські рішення" та ТОВ "Стейт Агро" на користь Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області земельну ділянку площею 2 га в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом № 10-13402/15-17-сг від 31.07.2017 у власність ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Світильнівської сільської ради Броварського району Київської області;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державну реєстрацію за № 30316438 від 12.02.2019 права власності ТОВ "Новаторські рішення" на земельну ділянку з кадастровим номером 3221288401:01:023:0012 з одночасним припиненням права власності ТОВ "Новаторські рішення" на цю земельну ділянку;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію за № 37692521 від 05.08.2020 права оренди ТОВ "Стейт Агро" на земельну ділянку з кадастровим номером 3221288401:01:023:0012 з одночасним припиненням права оренди ТОВ "Стейт Агро" на цю земельну ділянку;

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3221288401:01:023:0012.

Ухвалою від 29.06.2022 Броварський міськрайонний суд Київської області відкрив провадження у справі № 361/1670/22 за вказаним позовом та вирішив провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.02.2023 зупинено провадження у цивільній справі № 361/1670/22 до вирішення цивільної справи № 676/7428/19 Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Ухвалою від 22.09.2023 Броварський міськрайонний суд Київської області поновив провадження у справі № 361/1670/22.

Після поновлення провадження у справі № 361/1670/22 заступник керівника Броварської окружної прокуратури Київської області Шайтанова М. звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області із заявою від 28.11.2023 № 52-10094вих-23 про закриття провадження у справі та направлення справи за підсудністю, у якій просила суд передати зазначену справу за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 28.11.2023, зокрема, задоволено заяву заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області; закрито провадження у цивільній справі № 361/1670/22 за позовом керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ТОВ "Новаторські рішення", ТОВ "Стейт Агро" про визнання незаконним наказу, витребування нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та припинення права власності, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди і припинення права оренди, скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки; передано вказану цивільну справу на розгляд до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.04.2024 у справі №361/1670/22 повернуто позовну заяву від 10.05.2022 № 52-1395вих22 і додані до неї документи керівнику Броварської окружної прокуратури Київської області.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, керівник Броварської окружної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржувану ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги керівник прокуратури зазначає, що з даним позовом прокурор звернувся до суду на захист в інтересах держави в особі Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області у зв`язку із незаконним вибуттям із державної власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення внаслідок повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки одного виду використання, власником якої на теперішній час є ТОВ «Новаторські рішення».

Таким чином, на думку скаржника, від вирішення питання про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-13402/15-17-сг від 31.07.2017 залежить вирішення спору в частині повернення майна у володіння держави від ТОВ «Новаторські рішення» через віндикаційний позов, суть якого полягає у витребуванні власником свого майна із чужого незаконного володіння, яке може бути досягнуто виключно за обов`язкової наявності такої передумови, як встановлення судом незаконності наказу у судовому рішенні, за яким було передано земельну ділянку у власність ОСОБА_1 та фактично вилучено її з державної власності.

При цьому, прокурор посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду, викладені у п. 109 постанови від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, іншими учасниками справи не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Іоннікової І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №361/1670/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної Керівника Броварської окружної прокуратури Київської області на ухвалу Господарського суду Київської області від 02.04.2024 у справі №361/1670/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

08.05.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №361/1670/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 поновлено Керівнику Броварської окружної прокуратури Київської області пропущений строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Броварської окружної прокуратури Київської області на ухвалу Господарського суду Київської області від 02.04.2024 у справі №361/1670/22 та призначено справу до розгляду на 11.06.2024 на 13:50 год.

В судове засідання 11.06.2024 з`явився прокурор, інші учасники справи представник відповідача не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату,час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідачів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення прокурора, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, керівник Броварської окружної прокуратури Київської області звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою від 10.05.2022 № 52-1395вих22 в інтересах держави в особі Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області до Головного управління Держеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаторські рішення" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Агро", у якій просив суд:

- визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-13402/15-17-сг від 31.07.2017, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3221288401:01:033:0003, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Світильнівської сільської ради Броварського району Київської області;

- витребувати у ТОВ "Новаторські рішення" та ТОВ "Стейт Агро" на користь Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області земельну ділянку площею 2 га в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом № 10-13402/15-17-сг від 31.07.2017 у власність ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Світильнівської сільської ради Броварського району Київської області;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державну реєстрацію за № 30316438 від 12.02.2019 права власності ТОВ "Новаторські рішення" на земельну ділянку з кадастровим номером 3221288401:01:023:0012 з одночасним припиненням права власності ТОВ "Новаторські рішення" на цю земельну ділянку;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію за № 37692521 від 05.08.2020 права оренди ТОВ "Стейт Агро" на земельну ділянку з кадастровим номером 3221288401:01:023:0012 з одночасним припиненням права оренди ТОВ "Стейт Агро" на цю земельну ділянку;

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3221288401:01:023:0012.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3221288401:01:033:0003 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-13402/15-17-сг від 31.07.2017 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок даного виду використання, попередньо отримавши у приватну власність іншу земельну ділянку.

Прокурор вважає, що оскільки ОСОБА_1 незаконно набув право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3221288401:01:033:0003, вказана земельна ділянка незаконно вибула з державної власності поза волею власника, в тому числі внаслідок недобросовісного виконання посадовими особами ГУ Держгеокадастру у Київській області власних повноважень. ОСОБА_1 , за яким земельна ділянка незаконно зареєстрована на праві власності, не мав права відчужувати вказану земельну ділянку, яка наразі включена до об`єднаної земельної ділянки та право власності на яку зареєстровано за ТОВ "Новаторські рішення", яке, в свою чергу, передало земельну ділянку в оренду ТОВ "Стейт Агро", а тому, на думку прокурора, земельна ділянка площею 2 га в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом № 10-13402/15-17-сг від 31.07.2017 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Світильнівської сільської ради Броварського району Київської області, підлягає витребуванню у ТОВ "Новаторські рішення" та ТОВ "Стейт Агро" на користь держави в особі Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області.

Суд першої інстанції вказав, що прокурор порушив правила об`єднання позовних вимог при зверненні до суду із відповідним позовом, оскільки за одним позовом об`єднано вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства - вимоги про визнання недійсним наказу, що підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, із вимогами про скасування рішень про державну реєстрацію прав, скасування реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки, які віднесені до компетенції господарського суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

За приписами статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пунктів 6, 10, 15 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

Аналіз викладених норм свідчить про те, що спір є господарським та підвідомчий господарському суду, зокрема, за наявності таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, а також відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Отже господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.

Водночас відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин.

Як неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 04.07.2018 у справі № 361/3009/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 485/1472/17, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 15.05.2019 у справі № 469/1346/18, від 26.06.2019 у справі № 911/2258/18, вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Водночас Велика Палата Верховного Суду (постанови від 16.05.2018 у справі № 911/4111/16, від 20.11.2018 у справі № 911/44/17, від 15.01.2019 у справі № 911/4007/16, від 10.09.2019 у справі № 910/4896/18), стосовно юрисдикції суду у розгляді спорів, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, зазначила, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

Тобто справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Як свідчить зміст заявленого прокурором позову у справі № 361/1670/22, предмет спору у відповідних правовідносинах безпосередньо стосується прав та обов`язків фізичної особи - ОСОБА_1 (один із відповідачів за позовом), якому згідно із оспорюваним наказом надано у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку, а тому позов у частині вимог про визнання недійсним наказу, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Світильнівської сільської ради Броварського району Київської області, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, у якій, з метою забезпечення єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду відступила від своїх висновків, висловлених у постановах від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 та від 12.06.2019 у справі № 911/848/18, згідно з якими визнання недійсним рішення суб`єкта владних повноважень про надання земельної ділянки у власність фізичній особі, безпосередньо не впливає на права і обов`язки такої фізичної особи, якщо вона не є власником земельної ділянки на момент пред`явлення позову.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 звернула увагу на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Оскільки вимога про визнання недійсним рішення сільради про передачу у власність фізичній особі для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки не є ефективним способом захисту позивача у цій справі, зокрема задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Тому такі вимоги не повинні розглядатися в межах одного провадження. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного рішення Сільради, без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Крім того, суд враховує, що під час перебування цієї справи № 361/1670/22 у провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області, провадження у справі було зупинено до вирішення Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду цивільної справи № 676/7428/19 за позовом заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, фізичної особи, ТОВ "Зарус-Інвест", ТОВ "Агро-Еко-Граунд", за участю третіх осіб, про визнання недійсним наказу, скасування запису про державну реєстрацію права власності та витребування земельної ділянки, правовідносини у якій є подібними до тих, які є спірними у справі № 361/1670/22.

За змістом позовних вимог у справі №676/7428/19 прокурор просив суд: визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 № 22-20843-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання у власність фізичній особі земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 522484100:02:003:0325 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської (Китайгородської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області; скасувати у поземельній книзі на земельну ділянку кадастровий номер 6822484100:02:003:0526 запис про державну реєстрацію цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; поновити у Державному земельному кадастрі запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0325; скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 17.03.2018 № 25293453 про державну реєстрацію права власності ТОВ "Зарус-Інвест" на земельну ділянку кадастровий номер 6822484100:02:003:0526; витребувати у ТОВ "Зарус-Інвест", ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку кадастровий номер 522484100:02:003:0325, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської (Китайгородської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 № 22-20843-СГ у власність фізичній особі.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду за наслідками перегляду рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції у своїй постанові від 12.06.2023 у справі № 676/7428/19, зокрема, повідомив заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно запис від 17.03.2018 № 25293453 про Державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0526, витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0325, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської (Китайгородської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, стягнення судового збору з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" віднесений до юрисдикції господарського суду.

Правила об`єднання і роз`єднання позовів наведені у статті 173 ГПК України, за якими в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні і похідні позовні вимоги.

Таким чином, нормою процесуального права закріплене право позивача об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Водночас, частиною четвертою статті 173 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Суть спору у даній справі полягає у витребуванні власником свого майна із чужого незаконного володіння (останнього володільця).

При цьому, заявлено вимоги, у тому числі, до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-13402/15-17-сг від 31.07.2017, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

На думку прокурора, від вирішення питання про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-13402/15-17-сг від 31.07.2017 залежить вирішення спору в частині повернення майна у володіння держави від ТОВ «Новаторські рішення» через віндикаційний позов, яке може бути досягнуто виключно за обов`язкової наявності такої передумови, як встановлення судом незаконності наказу у судовому рішенні, за яким було передано земельну ділянку у власність ОСОБА_1 та фактично вилучено її з державної власності

Водночас, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, оскільки вимога про визнання недійсним рішення сільради про передачу у власність фізичній особі для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки не є ефективним способом захисту позивача у цій справі, зокрема задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Тому такі вимоги не повинні розглядатися в межах одного провадження.

При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного рішення сільради, без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Враховуючи викладене в сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що прокурор порушив правила об`єднання позовних вимог при зверненні до суду з означеним позовом, оскільки за одним позовом об`єднано вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства - вимоги про визнання недійсним наказу, що підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, із вимогами про скасування рішень про державну реєстрацію прав, скасування реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки, які віднесені до компетенції господарського суду.

Стосовно посилань прокурора на правові висновки, викладені у п. 109 постанови Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у п. 109 постанови від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц Верховний Суд зазначив, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

У цій справі спір у частині позовної вимоги про визнання недійсним рішення Щасливської сільської ради від 24 лютого 2004 року № 153.12-16-XXIV є земельним спором між державою та територіальною громадою, який виходячи із суб`єктного складу сторін належить до господарської юрисдикції, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства (п. 108).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України в чинній редакції (пункт 1 частини першої статті 205 ЦПК України в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення у цій справі судом першої інстанції) суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (п. 110).

Отже, судові рішення в частині зазначеної позовної вимоги слід скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити (п. 111).

Отже, викладені вище висновки Верховного Суду підтверджують висновки суду першої інстанції у даній справі щодо неможливості розгляду позовної вимоги, заявленої до ОСОБА_1 , у порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо, порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Згідно із частинами шостою і сьомою статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.

За таких обставин, оскільки прокурор порушив правила об`єднання позовних вимог, позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в ухвалі висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Київської області від 02.04.2024 у справі №361/1670/22 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Керівника Броварської окружної прокуратури Київської області на ухвалу Господарського суду Київської області від 02.04.2024 у справі №361/1670/22 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 02.04.2024 у справі №361/1670/22 залишити без змін.

Матеріали оскарження № 361/1670/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 24.06.2024.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.А. Іоннікова