Постанова

від 17.06.2024 по справі б8/142-12

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2024 р. Справа№ Б8/142-12 (911/3451/21)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Копитової О.С.

Поліщука В.Ю.

секретар судового засідання Нечасний О.Л.

за участю представників:

від позивача - Віскунов О.В. посв.№115 від 07.02.2013р.;

від відповідача - не з`явились;

від третьої особи - Головіна О.І. дов. №ДП24701/24-0198 від 17.05.2024р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства (далі - АТ) «Державний експортно-імпортний банк України» і Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Вік-Р.С.Ф.» в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича

на рішення господарського суду Київської області від 27.09.2023р.

(повний текст складено 26.12.2023р.)

у справі №Б8/142-12(911/3451/21) (суддя Лопатін А.В.)

за позовом ТОВ «Вік-Р.С.Ф.» в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича

до ОСОБА_1

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача АТ «Державний експортно-імпортний банк України»

про стягнення збитків у розмірі 476 208,72 грн.

в межах провадження в справі про банкрутство ТОВ "ВІК-Р.С.Ф."

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 27.09.2023р. у справі №Б8/142-12(911/3451/21) у задоволенні позову ТОВ Вік-Р.С.Ф. в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: АТ Державний експортно-імпортний банк України про стягнення збитків у розмірі 476 208,72 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, ТОВ «Вік-Р.С.Ф.» в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Київської області від 27.09.2023р. у справі №Б8/142-12(911/3451/21), в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути ОСОБА_1 завдані збитки у розмірі 520 350,00 грн.

Також, не погоджуючись з винесеним рішенням суду, АТ «Державний експортно-імпортний банк України» подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Київської області від 27.09.2023р. у справі №Б8/142-12(911/3451/21), в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ "Вік-Р.С.Ф." в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вік-Р.С.Ф." кошти у розмірі 476 208,72 грн.

У письмових поясненнях представник ОСОБА_1 просить відмовити ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." в особі ліквідатора Віскунова О.В. і АТ "Державний експортно-імпортний банк України" у задоволенні апеляційних скарг, а рішення господарського суду Київської області від 27.09.2023р. у справі №Б8/142-12(911/3451/21) залишити без змін, оскільки ухвалою господарського суду Київської області від 21.10.2020р. у справі №Б8/142-12 було витребувано у відповідача нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . також, позивачем не подавалося позовної заяви саме про повернення нерухомого майна, позовна вимога про стягнення збитків не може бути розцінена, як вимога про відшкодування вартості нерухомого майна, яке неможливо повернути в натурі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі №Б8/142-12(911/3451/21) за апеляційними скаргами ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича та АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення господарського суду Київської області від 27.09.2023р.; об`єднано апеляційні скарги ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича та АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення господарського суду Київської області від 27.09.2023р. у справі №Б8/142-12(911/3451/21) в одне апеляційне провадження; розгляд апеляційних скарг ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича та АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення господарського суду Київської області від 27.09.2023р. у справі №Б8/142-12(911/3451/21) призначено на 06.03.2024р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024р. заяву суддів Північного апеляційного господарського суду Отрюха Б.В., Остапенка О.М. та Полякова Б.М. про самовідвід від розгляду справи №Б8/142-12(911/3451/21) задоволено; відведено суддів Північного апеляційного господарського суду Отрюха Б.В., Остапенка О.М. та Полякова Б.М. від розгляду справи №Б8/142-12(911/3451/21); справу №Б8/142-12(911/3451/21) передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 12.03.2024р. справу №Б8/142-12(911/3451/21) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Пантелієнка В.О., суддів - Копитової О.С., Сотнікова С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024р. апеляційні скарги ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича та АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення господарського суду Київської області від 27.09.2023р. у справі №Б8/142-12(911/3451/21) прийнято до свого провадження колегією суддів в іншому складі суду; розгляд апеляційних скарг призначено на 15.04.2024р.

У письмових поясненнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити АТ «Державний експортно-імпортний банк України» і ТОВ «Вік-Р.С.Ф.» в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича у задоволенні апеляційних скарг, а рішення господарського суду Київської області від 27.09.2023р. залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024р. апеляційні скарги ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича та АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення господарського суду Київської області від 27.09.2023р. у справі №Б8/142-12(911/3451/21) прийнято до свого провадження колегією суддів в іншому складі суду.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024р. і від 27.05.2024р. розгляд справи №Б8/142-12(911/3451/21) було відкладено згідно ст. 270 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №Б8/142-12 за заявою УПФ України у Миронівському районі Київської області до ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." про банкрутство, провадження в якій було порушено ухвалою господарського суду Київської області від 25.12.2012р.

Постановою господарського суду Київської області від 01.07.2014р. було визнано "ВІК-Р.С.Ф." банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Салатюка Дмитра Васильовича.

Наразі триває ліквідаційна процедура ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.", повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Віскунов Олександр Віталійович.

22.11.2021р. на адресу місцевого суду від ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." в особі ліквідатора - Віскунова О.В. надійшла заява про стягнення з громадянина України ОСОБА_1 завданих збитків у розмірі 476 208,72 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.2021р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, в межах провадження у справі №Б8/142-12 про банкрутство ТОВ "ВІК-Р.С.Ф."; призначено підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду від 26.01.2022р. було продовжено строк підготовчого провадження; заяву АТ "Державний експортно-імпортний банк України" про залучення до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача задоволено; залучено до участі у даній справі АТ "Державний експортно-імпортний банк України" в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що 27.05.2016р. Товарною Біржею "Укрспецресурс" було проведено аукціон (статус другий повторний) з продажу майна банкрута ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.", на якому реалізовано майно банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу за ціною 4 546 795,00 грн. За результатами проведеного 27.05.2016р. аукціону переможцем торгів визнано ТОВ "Фортуна-Інвест-Буд".

В подальшому, 27.05.2016р. між ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." в особі ліквідатора Салатюка Д.В. та переможцем аукціонних торгів ТОВ "Фортуна-Інвест-Буд" було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Київська область, м.Миронівка, вул. Соборності (колишня назва вулиці - Леніна), будинок 130, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Малим О.С., за номером 679 (далі - "договір купівлі-продажу").

До складу цілісного майнового комплексу входять:

а) нежитлові будівлі загальною площею 49 733 кв.м., розташовані за адресою: Київська область, Миронівський район, місто Миронівка, вулиця Соборності (колишня назва вулиці - Леніна), будинок №130 (сто тридцять), на земельних ділянках з кадастровими номерами: 3222910100:01:311:0023, 3222910100:01:311:0024, 3222986700:03:208:0004, 3222910100:01:324:0001, 3222910100:01:326:0006, 3222910100:01:326:0007, а саме: зазначене під літерою А-2 - нежитлова будівля; Б-2 - ТЕЦ котельна; В-2 - контора; Г - жом осушка; Д - вертикальні відстійники; Е - компресорна; Є - жомова вагова; Ж - цукровий склад; 3 - склад мішкотари; И - будівля електропункту; І - убиральня; ї - убиральня; К - адмінкорпус бурякопункт; Л - лабораторія сировини; М - склад запасного обладнання; Н - насосна станція промводзабезпечення; О - насосна станція техгосводопровода; П - киснева станція; Р - трансформаторна; С - насосні перекачки меляси; Т - будівля промводозабезпечення; У - авто гараж цеха механізованого; Ф - гараж для тракторів; X - шамотодробілка; Ц - будівля насосної подачі; Ч - сховище жому; Ш - пилорама; Щ - гараж для легкових автомобілів; Ю - матеріальні склади; Я - склад електрозапчастин; 1, А - склад (незавершене будівництво); 1, Б - прохідна; 1, В убиральня; 1, Г - ГРП; 1, Д - вагова; 1, Е - прохідна; 1, Є - убиральня; 1, Ж - навіс для дров; 1, З вагова з/д колії; 1, И - вагова; 1,1- убиральня; 1, ї - будівля завсклада; 1, К - склад ПММ; 1, Л - операторська ПММ; 1, М - насосна; 1, Н - градирня; 1,0- слюсарна майстерня; 1, П - теплиці 2 шт.; 1, Р - склад цементу; 1, С - пожарне ДЕПО; 1, Т - будівля ДЕПО диспетчера; 1, У - будівля РБВ; 1, Ф - будівля бетонно розчинний вузол; 1, X - склад хімреактивів; 1, Ц - будівля кладова механіка; 1,4- мийка; 1, Ш - сауна; 1, Щ - вагова; 1, Ю - вагова; 1, Я - браковочна; 2, А - склад будматеріалів;

б) споруди (не внесені до витягу), основні засоби (інвентар, прилади та інструменти), техніка, транспортні засоби, запасні частини, машини та обладнання, детальний перелік яких зазначено в договорі купівлі-продажу. Цілісний майновий комплекс згідно цього ж переліку був переданий продавцем та прийнятий покупцем, згідно акту приймання-передачі від 27.05.2017р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.03.2017р. заяву АТ "Державний експортно-імпортний банк України" від 16.06.2016р. про визнання недійсними результатів проведеного Товарною біржею "Укрспецресурс" аукціону з продажу майна ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." від 27.05.2016р. було задоволено; визнано недійсними результати проведеного Товарною біржею "Укрспецресурс" аукціону від 27.05.2016р. з продажу майна ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.", враховуючи те, що продаж майна ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." було здійснено з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що полягають в неузгоджених з приписами Закону діях, як замовника, так і організатора аукціону в сукупності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017р. у справі №Б8/142-12 апеляційна скарга ТОВ "Фортуна-Інвест-Буд" на ухвалу господарського суду Київської області від 06.03.2017р. у справі №Б8/142-12 була залишена без задоволення, ухвала господарського суду Київської області від 06.03.2017р. у справі №Б8/142-12 залишена без змін.

В подальшому, ухвалою господарського суду Київської області від 08.11.2017р. було визнано недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 27.05.2016 р. між ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." (код ЄДРПОУ 36263844) та ТОВ "Фортуна-Інвест-Буд" (код ЄДРПОУ 40435633), посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Малим О.С., за № 679, яким було оформлено результати вищенаведеного аукціону з продажу майна ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." від 27.05.2016р.

Під час розгляду справи за первісною заявою ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича до ТОВ "Фортуна-Інвест-Буд", ОСОБА_2 , ТОВ сільськогосподарського підприємства "Агро", ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом: ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про застосування наслідків недійсного правочину та витребування майна; за зустрічними позовними заявами ОСОБА_1 , ТОВ сільськогосподарського підприємства "Агро", ОСОБА_5 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-Р.С.Ф.", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Інвест-Буд" про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності, встановлено, що ТОВ "Фортуна-Інвест-Буд" було здійснило подальший продаж частини об`єктів нерухомості новим покупцям в тому числі ОСОБА_1 (ухвала господарського суду Київської області від 26.06.2019р. у справі №Б8/142-12, залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020р.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2019р. у справі №Б8/142-12, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020р., крім іншого, було витребувано від ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-Р.С.Ф." (ЄДРПОУ 36263844, адреса: вул. Соборності, буд. 130, м.Миронівка, Миронівський район, Київська обл., 08800) нежитлові будівлі цеху механізації та гаражів для тракторів (реєстраційний номер 1166437332229), а саме: нежитлова будівля (автогараж цеха механізованого 1975 року побудови, цегляна, загальною площею 978,8 кв.м, позначена літерою "А"; нежитлова будівля (гараж для тракторів); 1976 року побудови, цегляна, загальною площею 1139,2 кв.м, позначена літерою "Б", підвал "під Б", прибудова "б1", навіс "б2", мийка "В", навіс "Г", навіс "Д", ворота "h", огорожа "hl", ворота "h2", огорожа "h3", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (сто двадцять дев`ять "а").

Разом із тим, як зазначав позивач, під час виконання у примусовому порядку наведеної ухвали суду в зазначеній частині було встановлено, що вказані в наказі господарського суду Київської області від 21.10.2020р. у справі №Б8/142-12 об`єкти нерухомого майна за адресою: Київська область, м.Миронівка, вул. Соборності, 130 повністю зруйновані (майно відсутнє) (належним чином завірену копію акту приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського О.А. від 05.11.2021р. було додано до матеріалів).

З огляду на наведене, врахувавши неможливість виконання наказу господарського суду Київської області від 21.10.2020р. у справі №Б8/142-12, постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського О.А. від 11.11.2021р. №63768933 вказаний наказ було повернено стягувачу на підставі ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".

Виходячи із зазначеного, позивач вказував на те, що відповідачем ухвалу господарського суду Київської області від 26.06.2019р. у справі №Б8/142-12 та виданий на її виконання наказ не було виконано, майно не передано, а відтак, завдано позивачу збитки на суму вартості зруйнованого, не поверненого майна, а саме: 476 208,72 грн., визначену згідно останніх інвентаризаційних актів майна ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.", складених в 2015 році.

З урахуванням наведених обставин, з посиланням на положення ст.ст. 22, 623, 1166, ЦК України, 224, 225 ГК України, позивач просив місцевий суд стягнути з відповідача на його користь 476 208,72 грн. завданих збитків.

Відповідачем було подано заперечення на позов, в яких він не погодився з розміром збитків, посилаючись на те, що ним придбано майно за ціною 65 500,00 грн., а відтак, на переконання відповідача, позивачем не доведено, що вартість втраченого майна становить 476 208,72 грн.

Третя особа в письмових поясненнях підтримала позов в повному обсязі, зазначивши, що: належним та ефективним способом захисту порушеного права власності у випадку, коли встановлено факт знищення, пошкодження або відсутності майна, яке підлягає витребуванню на користь власника, є стягнення його вартості; в діях відповідача наявні усі необхідні умови цивільно-правової відповідальності, так як саме дії відповідача унеможливили виконання судового рішення господарського суду, а тому завдані банкруту збитки підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався нормами чинного законодавства України, які регулюють питання відшкодування збитків, та виходив з того, що матеріали даної справи не містять документів, на підставі яких можна б було встановити дату зруйнування майна (втрати майна), яке господарський суд наведеною ухвалою витребував у відповідача на користь позивача, а саме, чи таке майно було зруйновано (втрачене) до постановлення вказаної ухвали (та набрання нею законної сили), тобто до того, як підстава, на якій було набуто відповідачем спірне майно відпала, чи - після постановлення вказаної ухвали (та набрання нею законної сили), що могло б свідчити про наявність в такому випадку протиправної поведінки відповідача, що призвела до понесення позивачем збитків, наявність саме вини відповідача, оскільки лише в такому разі останній мав би усвідомлювати, що вчиняє незаконні дії щодо майна, які призведуть до невиконання судового рішення про його витребування з чужого незаконного володіння.

Частинами 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, ухвалене за наслідком розгляду заявленого у межах справи про банкрутство позову про стягнення з відповідача заподіяних збитків у розмірі 476 208,72 грн. Вказану суму позивач кваліфікував як вартість безпідставно набутого відповідачем майна, яке неможливо повернути через його втрату (знищення), у зв`язку з невиконанням відповідачем ухвали місцевого суду від 26.06.2019р. про витребування майна та виданого на її виконання наказу від 21.10.2020р.

Як правову підставу для задоволення позовних вимог (враховуючи пояснення позивача від 14.10.2022р. №14/14-22.3), зазначав статтю 216 ЦК України (реституцію), статті 1212 - 1213 ЦК України та обов`язок відповідача повернути позивачу безпідставно набуте ним майно на виконання ухвали про його витребування, а у разі неможливості (що підтверджується постановою приватного виконавця від 11.11.2021р. ВП №63768933) - відшкодувати вартість такого майна

Також, позивач додатково послався на те, що відповідно до частини другої статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення є способами захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі статтею 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Отже, у частині першій статті 216 та в статті 1213 ЦК України закріплено обов`язок кожної зі сторін недійсного договору (набувача) повернути другій стороні (потерпілому) безпідставно набуте майно в натурі. Це означає, що поверненню підлягає саме та індивідуально визначена річ, яку набув або зберіг набувач, або така ж кількість родових речей тієї ж якості. Разом з цим якщо повернути безпідставно набуте майно в натурі неможливо (внаслідок його знищення, загублення або передачі його набувачем третій особі тощо). набувач зобов`язаний відшкодувати іншій стороні договору (потерпілому) вартість такого майна. Тобто, відшкодування вартості безпідставно набутого майна відбувається в тих випадках, коли майно зазнало суттєвих змін чи воно є повністю/частково знищеним, що унеможливлює його повернення потерпілому в тому вигляді, в якому воно існувало на момент укладення недійсного договору.

Розглядаючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що позивач фактично обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач не виконав ухвалу господарського суду Київської області від 26.06.2019р. у справі № Б8/142-12 про витребування майна та виданий на її виконання наказ, майно на користь позивача не передав, та дійшов висновку про виникнення між сторонами правовідносин з відшкодування шкоди (збитків), що потребує доведення всіх елементів складу цивільного правопорушення.

При цьому місцевий суд встановив, що на підтвердження відсутності витребуваного майна (його зруйнування) позивач надав акт приватного виконавця та постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського О.А. від 11.11.2021р. ВП №63768933 про повернення стягувачу виконавчого документу без виконання.

Розмір вартості витребуваного майна позивачем було визначено згідно з інвентаризаційних актів майна ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.", складених в 2015 році. (476 208,72 грн.)

18.02.2022р. позивачем з суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "АПРАЙСЕЛ ЮА" (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №188/20 від 17.03.2020р.) було укладено договір про проведення незалежної оцінки №О-01-18/02/22, предметом якого є визначення ринкової вартості майна для визначення розміру позовних вимог у справі.

Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "АПРАЙСЕЛ ЮА" (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №188/20 від 17.03.2020р.) про вартість майна, що підлягало витребуванню від відповідача та поверненню у власність позивача згідно ухвали господарського суду Київської області від 26.06.2019р. у справі №Б8/142-12, ринкова вартість майна на момент розгляду судом справи (станом на 20.07.2022 р.) склала 520 350,00 грн. без ПДВ (копію висновку було додано до пояснень від 14.10.2022р. №14/14-22.3 та прийнято місцевим судом до уваги, як доказ у справі, поданий з пропущенням строку на подання доказів з поважних на те причин).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем наявності, в даному випадку, підстав для застосування такої відповідальності як стягнення з відповідача на користь позивача збитків (про що заявлено в позовній заяві), а саме, наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, що включає: протиправну поведінку (дію чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вину правопорушника.

Місцевий суд зазначив, що матеріали даної справи не містять документів, на підставі яких можна б було встановити дату зруйнування майна (втрати майна), яке господарський суд наведеною ухвалою витребував у відповідача на користь позивача, а саме, чи таке майно було зруйновано (втрачене) до постановлення вказаної ухвали (та набрання нею законної сили), тобто до того, як підстава, на якій було набуто відповідачем спірне майно відпала, чи - після постановлення вказаної ухвали (та набрання нею законної сили), що могло б свідчити про наявність в такому випадку протиправної поведінки відповідача, що призвела до понесення позивачем збитків, наявність саме вини відповідача, оскільки лише в такому разі останній мав би усвідомлювати, що вчиняє незаконні дії щодо майна, які призведуть до невиконання судового рішення про його витребування з чужого незаконного володіння.

Щодо наведених позивачем аргументів про застосування у даному випадку положень ст. 1213 ЦК України, місцевий суд зазначив, що відсутність доказів визначення вартості спірного майна, яке було витребувано ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2019р. у справі № Б8/142-12 у відповідача на користь позивача, саме станом на момент розгляду судом справи, як того вимагають положення ст. 1213 ЦК України про повернення майна (26.06.2019р.), унеможливлюють застосування наведених положень цивільного законодавства.

Тобто, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції здійснив оцінку поданих сторонами доказів з точки зору відповідності нормам, які регулюють питання відшкодування збитків, зосередившись на з`ясуванні обставин наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, та одночасно відмовив у застосуванні до спірних правовідносин положень статей 1212 - 1213 ЦК України лише на тій підставі, що відсутні докази визначення вартості спірного майна на момент розгляду судом справи.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що звертаючись до господарського суду із заявою у цій справі, ліквідатор обрав саме такий спосіб захисту порушених прав боржника, який, на його думку, відповідає змісту порушеного права, а саме стягнення завданих боржнику збитків у зв`язку з неповерненням витребуваного судовим рішенням майна внаслідок його знищення, у відповідності до положень статті 1213 ЦК України.

За встановлених місцевим судом обставин, а саме, наявності: ухвали господарського суду Київської області від 26.06.2019р. у справі № Б8/142-12 про витребування, зокрема, від ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-Р.С.Ф." (ЄДРПОУ 36263844, адреса: вул. Соборності, буд. 130, м.Миронівка, Миронівський район, Київська обл., 08800) нежитлові будівлі цеху механізації та гаражів для тракторів (реєстраційний номер 1166437332229), а саме: нежитлова будівля (автогараж цеха механізованого 1975 року побудови, цегляна, загальною площею 978,8 кв.м, позначена літерою "А"; нежитлова будівля (гараж для тракторів); 1976 року побудови, цегляна, загальною площею 1139,2 кв.м, позначена літерою "Б", підвал "під Б", прибудова "б1", навіс "б2", мийка "В", навіс "Г", навіс "Д", ворота "h", огорожа "hl", ворота "h2", огорожа "h3", що знаходиться за адресою: Київська область, м.Миронівка, вулиця Соборності, будинок №129 а (сто двадцять дев`ять "а"); виданого на її виконання наказу від 21.10.2020р.; постанови від 30.11.2020р. приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. про відкриття виконавчого провадження №63768933; повернення постановою від 11.11.2021р. ВП №63768933 виконавчого документа стягувачу без виконання, місцевий господарський суд, враховуючи предмет та підстави позовних вимог, мав надати відповідну оцінку наявність або відсутність обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, та виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи надати відповідну правову кваліфікацію відносинам сторін із застосування норми закону, який підлягає застосуванню.

Однак місцевий господарський суд в неповному обсязі дослідив зібрані у справі докази, поверхнево проаналізували обставини справи, не врахував всіх особливостей спірних правовідносин, не з`ясував всіх фактичних обставин справи, не надав оцінку усім доводам учасників справи, зокрема, не надав належної оцінки судовому рішенню про витребування майна банкрута з чужого незаконного володіння, жодним чином не спростував доводи позивача та третьої особи, що за встановлених судами обставин у даній справі мають місце кондикційні зобов`язання, щодо необхідності кваліфікації спірних відносин виключно за приписами статей 1212-1213 ЦК України та про не поширення на спірні відносини положень чинного законодавства України, які регулюють питання відшкодування збитків.

Без відповідного реагування залишились доводи позивача щодо встановлення в ухвалі Господарського суду Київської області від 26.06.2019 у справі № Б8/142-12, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020, преюдиційного факту, який згідно статті 75 ГПК України не потребує доказуванню, а саме, що ТОВ "Фортуна-Інвест-Буд" (первісний покупець) не набуло права власності на нерухоме майно, то воно і не мало прав на його відчуження, отже право власності не переходило від ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." до ТОВ "Фортуна- Інвест-Буд" та в подальшому до наступних покупців-відповідачів (у даному випадку - до ОСОБА_1 ).

Колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22.05.2024р. у справі №Б8/142-12(911/3450/21), у якій касаційні скарги ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." в особі ліквідатора Віскунова О.В. та АТ "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі №Б8/142-12(911/3450/21) було скасовано. Справу №Б8/142-12(911/3450/21) передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

У вищевказаній справі правовідносини є подібними з обставинами даної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021р. у справі №904/5726/19 зазначено, що у процесуальному законодавстві діє принцип "суд знає закони", який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору. Активна роль суду в цивільному (господарському) процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки інше) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема, у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу "суд знає закони".

Колегія суддів погоджується з доводами скаржників, що у даній справі мають місце кондикційні зобов`язання, щодо необхідності кваліфікації спірних відносин виключно за приписами статей 1212-1213 ЦК України та про не поширення на спірні відносини положень чинного законодавства України, які регулюють питання відшкодування збитків.

Як зазначалось вище, ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2019р. у справі №Б8/142-12, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020р., крім іншого, застосовано наслідки недійсності правочину, а саме, договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Київська область, м. Миронівка, вул. Соборності (колишня назва вулиці - Леніна), будинок 130, укладеного 27.05.2016 між ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." (код ЄДРПОУ 36263844) та ТОВ "Фортуна-Інвест-Буд" (код ЄДРПОУ 40435633), посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Малим О.С., за № 679 та повернуто від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Інвест-Буд" (код ЄДРПОУ 40435633, адреса: вул. Тараскова, 7, м. Черкаси, Черкаської області, 18029) у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-Р.С.Ф." (ЄДРПОУ 36263844, адреса: вул. Соборності, буд.130, м. Миронівка, Миронівський район, Київська обл., 08800) нерухоме майно (комплекс нежитлових будівель), а саме: нежитлова будівля, позначена літерою А-2; будівля машинного залу (Б-2 - ТЕЦ котельня) загальною площею 4301,0 кв.м, убиральня позначена літерою "І"; убиральня позначена літерою "Ї"; склад запасного обладнання площею 2 955,9 кв.м позначений літерою "М"; насосні перекачки меляси площею 70,1 кв.м позначений літерою "С"; сховище жому площею 10050,4 кв.м позначене літерою "Ч"; склад (незавершене будівництво) позначене літерою " 1,А", убиральня позначена літерою " 1,В"; ГРП позначене літерою " 1,Г"; убиральня позначена літерою " 1,Є" та навіс для дров позначений літерою " 1,Ж", вагова площею 10,9 кв.м позначена літерою "И"; убиральня позначена літерою " 1,І"; будівля завсклада позначена літерою " 1,Ї"; склад ПММ площею 24,6 кв.м позначений літерою " 1,К"; операторська ПММ площею 15,0 кв.м позначений літерою " 1,Л"; насосна площею 107,4 кв.м позначена літерою " 1,М"; градирня позначена літерою " 1,Н"; теплиці 2шт. площею 255,0 кв.м позначені літерою " 1,П"; будівля РБВ площею 145 кв.м позначена літерою " 1,У"; будівля бетонно розчинний вузол площею 256,1 кв.м позначена літерою " 1, Ф"; склад хімреактивів площею 409,4 кв.м позначений літерою " 1,Х"; будівля кладова механіка площею 19,0 кв.м позначена літерою " 1,Ц"; браковочна площею 16,0 кв.м позначена літерою " 1,Я"; склад будматеріалів позначений літерою " 2,А), №1 баки для палива, №2 резервуари, №3 водозабірний пункт №4 цистерни, №5 відстійники, №7-9 огорожа, №10 вимощення, №11 ворота), що знаходиться за адресою: Київська область місто Миронівка, вулиця Соборності, будинок №130 (сто тридцять).

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У вказаній ухвалі встановлено преюдиційний факт, який згідно зі статтею 75 ГПК України не потребує доказуванню, а саме, якщо ТОВ "Фортуна-Інвест-Буд" (первісний покупець) не набуло права власності на нерухоме майно, то воно і не мало прав на його відчуження, отже, право власності не переходило від ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." до ТОВ "Фортуна- Інвест-Буд" та в подальшому до наступних покупців.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2019 у справі № Б8/142-12 витребувано від ОСОБА_1 у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-Р.С.Ф." відповідне майно.

Постанова приватного виконавця від 11.11.2021р. (ВП №63768933) свідчить про неможливість повернути в натурі відповідне майно, тобто відповідно до ч. 2 ст. 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Колегія суддів дійшла висновку, що обов`язком відповідача - ОСОБА_1, як фактичного володільця спірного майна, є повернення власнику даного майна - Товариству з обмеженою відповідальністю "Вік-Р.С.Ф." його вартості на підставі ч. 2 ст. 1213 ЦК України.

Розмір вартості витребуваного майна позивачем визначено згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "АПРАЙСЕЛ ЮА", відповідно до якого ринкова вартість майна станом на 20.07.2022р. складає 520 350,00 грн. без ПДВ. При цьому позивач не збільшив позовні вимоги порівняно із первісно заявленими - 476 208,72 грн.

За вимогами статті 1213 Цивільного кодексу України пріоритетним є повернення потерпілому безпідставно набутого майна в натурі, відшкодування його вартості допускається лише в разі неможливості повернення в натурі. При цьому така вартість визначається на момент розгляду судом відповідної справи (кореспондує постанові Верховного Суду від 26.05.2022р. у справі № 915/940/18).

Судом апеляційної інстанції враховано висновки щодо застосування норм статей 1166, 1212 - 1213 ЦК України у справах з тотожними до даної справи обставинами, які були викладені у постановах Верховного Суду від 28.09.2020р. у справі № 583/3707/16-ц, від 10.10.2018р. у справі № 399/174/17.

Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р.). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003р.)). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001р.).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі, як джерело права.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом приписів статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відмову у позові, оскільки висновки, викладені у рішенні господарського суду Київської області від 27.09.2023р. у даній справі, не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про повне задоволення позовних вимог ТОВ "Вік-Р.С.Ф." в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги АТ «Державний експортно-імпортний банк України» і ТОВ «Вік-Р.С.Ф.» в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню. Позов ТОВ "Вік-Р.С.Ф." в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича необхідно задовольнити в повному обсязі з наведених вище мотивів, стягнувши з відповідача понесені позивачем і третьою особою судові витрати за подання заяви і апеляційних скарг, відповідно, на підставі ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 270, 275, 277, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги АТ «Державний експортно-імпортний банк України» і ТОВ «Вік-Р.С.Ф.» в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича задовольнити.

Рішення господарського суду Київської області від 27.09.2023р. по справі №Б8/142-12(911/3451/21) скасувати.

Прийняти нове рішення, яким: позов ТОВ "Вік-Р.С.Ф." в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача АТ «Державний експортно-імпортний банк України» про стягнення збитків у розмірі 476 208,72 грн. в межах провадження в справі про банкрутство ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "Вік-Р.С.Ф." (08800, Київська обл., Миронівський район., м.Миронівка, вул. Соборності, буд. 130, код ЄДРПОУ 36263844) завданих збитків у розмірі 476 208,72 грн. в рахунок відшкодування вартості майна, що незаконно вибуло з володіння позивача на підставі недійсного правочину.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "Вік-Р.С.Ф." (08800, Київська обл., Миронівський район., м.Миронівка, вул. Соборності, буд. 130, код ЄДРПОУ 36263844) 7 143,13 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "Вік-Р.С.Ф." (08800, Київська обл., Миронівський район., м.Миронівка, вул. Соборності, буд. 130, код ЄДРПОУ 36263844) і Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м.Київ, вул. Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112) по 10 714,69 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Справу №Б8/142-12(911/3451/21) повернути до господарського суду Київської області, який зобов`язати видати накази.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 24.06.2024р.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді О.С. Копитова

В.Ю. Поліщук