Рішення

від 29.04.2024 по справі 910/8104/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.04.2024Справа № 910/8104/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Е., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖИ СТАР"

про стягнення 951 772,99 грн

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖИ СТАР"

до Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця"

про стягнення 591 660,00 грн та визнання недійсним одностороннього правочину,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 29.04.2024,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Фармацевтична фірма "Дарниця" (далі - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, Фірма) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Стар" (далі - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, Товариство) про стягнення 951 772,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду № 12/05/2020-BMS від 12.05.2020 в частині дотримання строків виконання робіт, внаслідок чого позивач нарахував та заявив до стягнення неустойку в розмірі 951 772,99 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

14.06.2023 від ТОВ "Енерджи Стар" надійшли відзив на позовну заяву та зустрічний позов, у якому він просить стягнути з ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" заборгованість в розмірі 591 660,00 грн та визнати недійсним вчинений ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" односторонній правочин, оформлений листом від 04.10.2022 за № 1022/04-06 по односторонньому розірванню договору підряду № 12/05/2020-BMS від 12.05.2020.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що ТОВ "Енерджи Стар" виконало всі передбачені договором та додатковими угодами до нього роботи, натомість ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" не оплатило вказані роботи та вчинило оспорюваний односторонній правочин про розірвання договору.

Ухвалою суду від 15.08.2023 було вирішено прийняти до розгляду зустрічну позовну, вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом, розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначене на 20.09.2023.

Підготовче засідання неодноразово відкладалось.

На підставі розпорядження Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 01.3-16/286/24 12.01.2024 був проведений повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку із відпусткою судді Комарової О. С. За наслідками вказаного автоматизованого розподілу справи матеріали позовної заяви (910/8104/23) передані на розгляд судді Джарти В. В.

Ухвалою від 19.01.2024 справу № 910/8104/23 прийнято до провадження суддею Джарти В. В., ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовче провадження та призначено підготовче засідання у справі на 05.02.2024.

У підготовче засідання 05.02.2024 прибули представники сторін.

За наслідками підготовчого засідання 05.02.2024 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого та призначений розгляд справи по суті в судовому засіданні 01.03.2024.

У судових засіданнях 01.03.2024, 10.04.2024 та 25.04.2024 судом була оголошена перерва до 10.04.2024, 25.04.2024 та 29.04.2024 відповідно.

У судовому засіданні 29.04.2024 представник Фірми просив первісні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та відповідно відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Представник Товариства у свою чергу заперечував проти первісного позову та просив задовольнити зустрічний позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2020 між Приватним акціонерним товариством «Фармацевтична фірма «Дарниця», як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИ СТАР», як Підрядником, був укладений договір підряду № 12/05/2020 BMS (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик, власними та залученими силами та засобами згідно з умовами даного договору, у відповідності до затвердженої Замовником Проектної документації «Автоматизовані системи моніторингу та управління» шифр 1-995.АК-3, «Технічного завдання» (Додаток № 4 до даного договору), згідно ДБН та інших вимог, визначених нормативно-правовими актами України, виконати поставку обладнання (далі - Обладнання), а також комплекс робіт з монтажу, програмування, пусконалагодження та введення в експлуатацію - Автоматизованої системи моніторингу та управління Об`єкта (далі - Роботи) на об`єкті Замовника - Реконструкція нежитлової будівлі літера «А» цілісного майнового комплексу під адміністративну будівлю з прибудовою ліфтового блоку та будівництво будинку пропускного пункту за адресою: м. Київ. вул. Бориспільська. 13 (далі за текстом - Об`єкт), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Умовами пункту 2.1. договору сторони погодили, що Підрядник виконує роботи в строки, які передбачені даним договором.

Підрядник був зобов`язаний розпочати виконання робіт на Об`єкті протягом п`яти робочих днів з моменту підписання цього договору. Строки виконання робіт за договором визначаються Графіком виконання робіт Додаток № 3 до договору (пункт 2.2-2.3 договору ).

Вищевказаним графіком передбачено, що граничний строк виконання робіт за договором - 14.12.2020.

Звертаючись із первісним позовом до суду Компанія зазначала, що Товариство грубо порушило умови договору в частині строків виконання робіт, що є підставою для нарахування штрафних санкцій в порядку передбаченому договором. Такі твердження позивача за первісним позовом обґрунтовані тим, що станом на день звернення із позовом до суду не завершені пусконалагоджувальні роботи та роботи з програмування візуалізації, що передбачені Додатком № 1 до договору.

04.10.2022 та 25.11.2022 Компанія зверталась до відповідача за первісним позовом із листами, в яких було повідомлено про розірвання договору та містилась вимога про сплату неустойки, а також вимога про передачу віртуальної ліцензії програмного забезпечення.

Вищенаведені обставини стали підставою звернення Компанії з цим позовом до суду, в межах якого позивач за первісним позовом просить суд стягнути з Товариства на свою користь 951 772,99 грн неустойки.

Товариство проти первісного позову заперечує та зазначає, що між сторонами виникали спірні ситуації щодо марки виробника автоматизації, неналежної організації ведення проекту зі сторони Фірми, наміри замовника вдосконалити систему під час її побудови, що призводило до збільшення обсягу робіт та відсутністю змін щодо строків виконання робіт.

Також, на противагу позову Фірми, Товариство звернулось до суду із зустрічним позовом, в якому просив суд стягнути з Фірми заборгованість за договором підряду в розмірі 591 660,00 грн, а також просив суд визнати недійсним односторонній правочин, оформлений листом від 04.10.2022, про розірвання договору підряду. Обґрунтовуючи поданий позов Товариство зазначало, що Товариство здійснило монтаж всього законтрактованого обладнання та змонтував додаткове обладнання. Під час монтажу додаткового обладнання в усному порядку було повідомлено, що замовник підпише акти на додатковий обсяг. Додатковий обсяг обладнання і робіт був обумовлений постійними змінами замовником об`єкту будівництва. У строк, визначений первинним договором та двома додатками до нього, Товариство виконало всі роботи за договором та додатковий обсяг, однак Фірма не оплатила роботи за договором на суму 591 660,00 грн, а саме за: роботи з пуско-налагодження (фанкойлів та освітлення), роботи з програмування контролерів (фанкойлів та освітлення) та роботи з програмування візуалізації (фанкойлів та освітлення).

Товариство, посилаючись на факт своєчасного виконання робіт за спірним договором підряду, зазначило, що система працює з літа 2021 року, а тому лист Фірми від 04.10.2022 щодо розірвання договору підряду має бути визнаний недійсним як односторонній договір, через відсутність підстав розірвання договору підряду на підставі пункту 6.1.2. договору, а саме несвоєчасне виконання робіт по договору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір підряду № 12/05/2020-BMS від 12.05.2020 за своєю правовою природою є договором підряду.

Приписами частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що додатком № 3 до договору підряду погоджений графік виконання робіт, згідно з яким граничний строк виконання робіт визначений 14.12.2020. Водночас, суд критично оцінює доводи Товариства, висловлені неодноразово в судових засіданнях, щодо зміни строку виконання робіт, оскільки в додаток № 3 до договору «Графік виконання робіт» не були внесені жодні зміни.

Умовами пункту 7.11 договору підряду передбачено, що після завершення всього комплексу робіт обумовленого договором підрядник надає замовнику комплект виконавчої документації (2 екземпляри в паперовому виді, 1 екземпляр в форматі PDF) та програмне забезпечення.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У межах розгляду цієї справи судом був встановлений факт відсутності комплекту виконавчої документації. Вказаний факт сторонами не спростований, що свідчить про неповне виконання з боку Товариства зобов`язань за договором. Крім того, із поданого до суду відзиву вбачається, що Товариство не заперечувало факту використання Фірмою демо-версії програмного забезпечення, оскільки ліцензія не була передана через відсутність прийняття в експлуатацію всієї системи.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами статті 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки Товариство допустило порушення договору підряду в частині строків виконання робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування наслідків, передбачених договором підряду.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до приписів статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК)

Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Відповідно до пункту 10.6. договору підряду за порушення виконавцем строків виконання робіт, встановлених договором та додатками, виконавець сплачує замовнику неустойку в розмірі 5000 грн за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми договірної ціни, визначеної у пункті 3.1. договору. Згідно з пунктом 10.3. договором закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, що мали місце протягом його дії.

Суд, перевіривши розрахунок неустойки, вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме до стягнення з Товариства на користь Фірми підлягає неустойка за порушення виконавцем строків виконання робіт у розмірі 951 772,99 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог суд відзначає наступне.

Приписами статті 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

З представлених суду документів, а саме актів приймання виконаних робіт № 2008-2 від 01.10.2020, № 2810-4 від 23.11,2020, № 0412-5 від 22.12.2020, № 0412-6-2 від 22.12.2020, № 3012-6 від 20.01.2021, № 2601-7 від 15.01.2021, № 2302-10 від 04.03.2021, № 2302-9 від 04.03.2021, № 2601-8 від 29.03.2021, № 2503-11 від 07.04.2021, № 2503-12 від 07.04.2021, № 2904-13 від 12.05.2021, № 2904-14 від 12.05.2021, № 2005-15 від 13.08.2021, № 2005-16 від 13.08.2021, № 2707-17 від 03.09.2021, № 2707-18 від 02.09.2021, № 0712-19, № 0712-20 від 23.12.2021, № 1012-22 від 23.12.2021, № 1012-21 від 23.12.2021 вбачається, що Товариством виконано, а Фірмою прийнято робіт на загальну суму 9 856 216,52 грн. Будь-яких зауважень на вказаних вище актах приймання виконаних робіт з боку Фірми не міститься.

За приписами статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Так, Товариство зауважувало, що з боку Фірми вартість робіт за договором на суму 591 660,00 грн не оплачена, а саме роботи з пуско-налагодження (фанкойлів та освітлення), роботи з програмування контролерів (фанкойлів та освітлення) та роботи з програмування візуалізації (фанкойлів та освітлення). Фірма жодних доказів на спростування наведених доводів Товариства суду не представлено.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Беручи до уваги вказане, керуючись приписами статей 73-74, 76-78, суд дійшов висновку про наявність підстав покладення на Фірму обов`язку здійснити оплату виконаних Товариством та прийнятих робіт. Водночас, суд критично оцінює заявлений до стягнення розмір виконаних робіт, оскільки в акті виконаних будівельних робіт вартість № 0712-19, копія якого долучена до матеріалів справи, вартість роботи з пуско-налагодження (фанкойлів та освітлення), роботи з програмування контролерів (фанкойлів та освітлення) та роботи з програмування візуалізації (фанкойлів та освітлення) становить 457 956,00 грн (з ПДВ). Оскільки на Фірму не може бути покладено обов`язку відшкодувати більшу вартість робіт, ніж нею було прийнято, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а щодо стягнення на користь Товариства 457 956,00 грн.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі №914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Беручи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення у повному обсязі первісних та часткове задоволення зустрічних позовних вимог.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму (частина 11 статті 238 ГПК України).

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" про стягнення 951 772,99 грн задовольнити повністю, а саме: 951 772,99 грн штрафних санкцій та 14 276,59 грн судового збору.

2. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖИ СТАР" про стягнення 591 660,00 грн та визнання недійсним одностороннього правочину задовольнити частково, а саме: 457 956,00 грн боргу та 6 869,34 грн судового збору.

3. У іншій частині в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсним одностороннього правочину, стягнення 133 704,00 грн боргу та 4 689,56 грн судового збору відмовити.

4. Провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖИ СТАР" (03151, місто Київ, вулиця Ушинського, будинок 28; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37687575) на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" (02093, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 13; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00481212) 493 816,99 грн (чотириста дев`яноста три тисячі вісімсот шістнадцять гривень 99 копійок) штрафних санкцій та 7 407,25 грн (сім тисяч чотириста сім гривень 25 копійок) судового збору.

6. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24.06.2024.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ