Ухвала

від 20.05.2024 по справі 910/907/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.05.2024Справа № 910/907/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Дишканта Д.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу №910/907/24

за позовом ОСОБА_1

до Київської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

2) Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

3) Мистецький ліцей "Київська дитяча академія мистецтв імені М.І. Чемберджі";

4) Київський університет імені Бориса Грінченка;

5) Київський столичний університет імені Бориса Грінченка,

про визнання протиправним та скасування рішення № 4754/4795 від 23.06.2022

За участю представників учасників справи:

від позивача ОСОБА_1 , Цуркан Н.О.;

від відповідача Бабенко А.О.;

від третьої особи-1 Сербул І.А.;

від третьої особи-3 Хомич А.М.;

від третіх осіб-2,4,5 не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач, КМР) про визнання протиправним та скасування рішення від 23.06.2022 №4754/4795 (далі - Рішення КМР).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням норм Закону України «Про освіту» та не відповідає процедурі реорганізації, встановленій Цивільним кодексом України.

Ухвалою суду від 02.02.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

05.02.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, якою усунуто недоліки, вказані в ухвалі суду від 02.02.2024.

Ухвалою суду від 20.02.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами загального провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 18.03.2024, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) [далі - Департамент культури, третя особа-1], а також встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій.

08.03.2024 від Департаменту культури надійшли пояснення по справі.

08.03.2024 від відповідача надійшов до суду відзив на позов.

18.03.2024 від позивача надійшла відповідь на пояснення та відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 18.03.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 08.04.2024.

28.03.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

29.03.2024 від позивача надійшли пояснення.

05.04.2024 від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Мистецького ліцею "Київська дитяча академія мистецтв імені М.І. Чемберджі" (далі - Ліцей, третя особа-3), а також Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) [далі - Департамент освіти і науки, третя особа-2], оскільки оскаржуваним рішенням створено Ліцей шляхом виділу частини майна, прав та обов`язків Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв «Київська дитяча Академія мистецтв ім. М.І. Чемберджі».

Крім того, як вказує відповідач, відповідно до статутних документів Ліцею, останній віднесено до управлення Департаменту освіти і науки.

08.04.2024 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Ліцей; Департамент освіти і науки; Київський університет імені Бориса Грінченка (далі - Університет, третя особа-4); Київський столичний університет імені Бориса Грінченка (далі - Столичний Університет, третя особа-5); відкладено підготовче засідання на 02.05.2024.

17.04.2024 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення третім особам копій документів, поданих позивачем.

22.04.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення третім особам копій документів, поданих КМР.

29.04.2024 від Ліцею до суду надійшли пояснення та клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

02.05.2024 від Департаменту освіти і науки надійшли до суду пояснення.

Протокольною ухвалою від 02.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20.05.2024.

08.05.2024 від позивача до суду надійшли заперечення на клопотання третьої особи від 25.04.2024 № 06/17-246.

20.05.2024 від третьої особи-3 надійшли до суду письмові пояснення.

У підготовче засідання 20.05.2024 представники третіх осіб-2, 4, 5 не з`явилися, про дату, час і місце проведення засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши надані документи та матеріали, дослідивши подане третьою особою-3 клопотання про закриття провадження у справі, заслухавши пояснення позивача, представників позивача, відповідача, третіх осіб 1 та 3, вивчивши докази, надані сторонами, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, виходячи з такого.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування Рішення КМР в частині утворення Ліцею шляхом виділу структурного підрозділу Муніципального закладу вищої освіти «Київська Академія мистецтв» «Київська дитяча Академія мистецтв імені М.І. Чембержі».

Клопотання третьої особи-3 про закриття провадження у справі мотивоване тим, що даний спір належить до адміністративної юрисдикції та має вирішуватись судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У свою чергу, позивач заперечив проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись, зокрема, на таке:

- у даному випадку КМР у спірних правовідносинах діяла не як суб`єкт владних повноважень (у розумінні КАС України), а як засновник юридичної особи комунальної установи, тому оспорюване рішення є рішенням власника корпоративних прав (засновника);

- Велика Палата Верховного Суду при винесенні постанови від 02.08.2023 у справі № 925/1741/21 відступила від постанов, прийнятих у конкретних справах, і це не означає, що відповідний висновок надалі застосовується (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 521/21255/13-ц), оскільки у даній постанові Великої Палати Верховного Суду не вказано на вади попередніх рішень, зокрема, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 813/1232/18, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, від 09.09.2020 у справі № 260/91/19, від 28.01.2021 у справі № 140/434/19;

- відсутні підстави для задоволення клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.

З огляду на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України»).

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною першою статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами, клопотаннями органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець; 17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства; 18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями; 19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій. Терміни "особа, яка надає забезпечення", "збори власників облігацій" вживаються у цьому Кодексі у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки". 20) справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід`ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення; 21) справи про ліквідацію страховика або кредитної спілки за позовом Національного банку України відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України.

Частиною четвертою статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даній справі суд звертається до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.08.2023 у справі № 925/1741/21, такого змісту:

« 8.34. Відповідно до частини другої статті 81 ЦК України юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

8.35. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

8.36. Ця стаття ЦК України містить вказівку на одну зі складових порядку створення юридичних осіб публічного права. У частині третій статті 81 ЦК України вказується, що в ЦК України встановлюється порядок створення виключно юридичних осіб приватного права, у той час, як порядок створення юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.

8.37. На підставі частини другої статті 169 ЦК України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

8.38. Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Законом № 280/97-ВР.

8.39. За змістом статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

8.40. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

8.41. Як убачається із абзацу шостого статті 1 Закону № 280/97-ВР представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

8.42. Відповідно до частини першої статті 71 Закону № 280/97-ВР територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

8.43. Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

8.44. На підставі частини другої статті 5 Закону № 2145-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

8.45. До органів управління у сфері освіти належать: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки; центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти; постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти; державні органи, яким підпорядковані заклади освіти; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування (стаття 62 Закону № 2145-VIII).

8.46. Як убачається із статті 24 Закону № 2145-VIII система управління закладами освіти визначається законом та установчими документами.

Управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють: засновник (засновники); керівник закладу освіти; колегіальний орган управління закладу освіти; колегіальний орган громадського самоврядування; інші органи, передбачені спеціальними законами та/або установчими документами закладу освіти.

8.47. Повноваження органів місцевого самоврядування, а саме сільської ради у галузі освіти, передбачені частиною третьої статті 66 Закону №2145-VIII, відповідно до якої сільські ради:

- відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної та повної загальної середньої освіти;

- засновують заклади освіти, а також реорганізовують, перепрофільовують (змінюють тип) та ліквідовують їх з урахуванням спеціальних законів;

- оприлюднюють офіційну звітність про всі отримані та використані кошти, а також перелік і вартість товарів, робіт, послуг, спрямованих на потреби кожного із заснованих ними закладів освіти, та інші видатки у сфері освіти;

- здійснюють інші повноваження у сфері освіти, передбачені законом.

8.48. За статтею 32 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема:

- управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

- забезпечення здобуття повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у державних і комунальних закладах освіти, створення необхідних умов для виховання дітей та молоді, розвитку їхніх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів, сприяння діяльності дошкільних та позашкільних закладів освіти, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких громадських об`єднань, молодіжних центрів;

- забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти і медичного обслуговування на відповідній території, можливості отримання освіти державною мовою;

- забезпечення відповідно до закону розвитку всіх видів освіти і медичного обслуговування, розвитку і вдосконалення мережі освітніх і лікувальних закладів усіх форм власності, фізичної культури і спорту, визначення потреби та формування замовлень на кадри для цих закладів, укладення договорів на підготовку спеціалістів, організація роботи щодо удосконалення кваліфікації кадрів, залучення роботодавців до надання місць для проходження виробничої практики учнями професійно-технічних навчальних закладів.

8.49. Як убачається з абзацу другого частини другої статті 25 Закону № 2145-VIII засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа), у тому числі, приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію, зміну типу закладу освіти, затверджує статут (його нову редакцію), укладає засновницький договір у випадках, визначених законом.

8.50. З урахуванням наведених норм права Шабельниківський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа I-III ступенів - дошкільний навчальний заклад» Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області є юридичною особою публічного права, засновником та органом управління якого виступає Піщанська сільська рада Золотоніського району Черкаської області.

8.51. Однією з ознак юридичної особи публічного права є реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади.

8.52. Відповідно до статті 4 Закону України від 16 січня 2020 року №463-IX «Про повну загальну середню освіту» повна загальна середня освіта здобувається на таких рівнях:

початкова освіта - перший рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом початкової освіти;

базова середня освіта - другий рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом базової середньої освіти;

профільна середня освіта - третій рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом профільної середньої освіти.

8.53. Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 2145-VIII право на безоплатну освіту забезпечується для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України.

8.54. На підставі частин п`ятої, шостої статті 25 Закону № 2145-VIII засновник має право створювати заклад освіти, що здійснює освітню діяльність на кількох рівнях освіти.

Засновник закладу освіти зобов`язаний: забезпечити утримання та розвиток матеріально-технічної бази заснованого ним закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних умов;

у разі реорганізації чи ліквідації закладу освіти забезпечити здобувачам освіти можливість продовжити навчання на відповідному рівні освіти;

забезпечити відповідно до законодавства створення в закладі освіти безперешкодного середовища для учасників освітнього процесу, зокрема для осіб з особливими освітніми потребами.

8.55. У розумінні пункту 16 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII освітній процес - система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.

Освітній процес у широкому значенні включає різні елементи: форму здобуття освіти, рівні освіти, форми організації освітнього процесу та види навчальних занять, отримання кваліфікації, учасники освітнього процесу: здобувачі вищої освіти, науково-педагогічні працівники, академічна мобільність тощо.

8.56. Шабельниківський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа I-III ступенів - дошкільний навчальний заклад» як заклад освіти реалізує публічні інтереси держави під час здійснення освітнього процесу.

8.57. Правовідносини в цій справі спрямовані на вирішення питань організації освітнього процесу, а саме забезпечення доступності освіти, права на здобуття дошкільної та повної загальної середньої освіти, можливості продовжити навчання на відповідному рівні освіти у зв`язку з реорганізацією закладу освіти, що має на меті передусім публічний, а не приватний інтерес.

8.58. Піщанська сільська рада Золотоніського району Черкаської області у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки здійснює публічно-владні управлінські функції у сфері освіти на виконання повноважень засновника освітнього закладу, тому справа підсудна адміністративному суду.

8.59. Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону №280/97-ВР територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.

8.60. Згідно із частиною першою статті 6 Закону №280/97-ВР первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

8.61. У випадку, якщо порушуються права територіальних громад, то будь-який із членів таких громад має право оскаржити відповідну дію чи рішення суб`єкта владних повноважень у суді, оскільки порушення прав місцевого самоврядування неминуче призводить до порушення прав кожного жителя відповідного муніципального утворення (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 серпня 2020 року у справі №187/687/16-а (2-а/0187/7/16), адміністративне провадження №К/9901/13855/18).

8.62. Отже, сільська рада є суб`єктом владних повноважень, оскаржене рішення якого прийнято на виконання владних управлінських функцій і є таким, що зачіпає права та інтереси члена територіальної громади, тому правовідносини, які виникли у справі, є публічно-правовими. Захист прав та інтересів члена територіальної громади від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні процедури чи порядку прийняття рішення, є завданням адміністративного судочинства.

8.63. Наведене виключає господарсько-правовий характер спірних правовідносин.

8.64. Відтак спір належить до адміністративної юрисдикції та має вирішуватися судами за правилами КАС України».

Таким чином, зважаючи на подібність правовідносин у справі № 925/1741/21 та даній справі, суд, у силу приписів частини четвертої статті 236 ГПК України, врахував вищевказані висновки Великої Палати Верховного Суду та дійшов висновку про закриття провадження у справі.

Що ж до доводів позивача про те, що Велика Палата Верховного Суду при винесенні постанови від 02.08.2023 у справі № 925/1741/21 відступила від постанов, прийнятих у конкретних справах, і це не означає, що відповідний висновок надалі застосовується (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 521/21255/13-ц), оскільки в даній постанові Великої Палати Верховного Суду не вказано на вади попередніх рішень, зокрема, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 813/1232/18, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, від 09.09.2020 у справі № 260/91/19, від 28.01.2021 у справі № 140/434/19, то слід зазначити таке.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово та послідовно зазначала, що:

- Велика Палата Верховного Суду відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній з яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 521/21255/13-ц, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 26.10.2022 у справі № 201/13239/15-ц, від 14.06.2023 у справі № 448/362/22);

- незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (схожий за змістом правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21), від 04.10.2023 у справі № 906/1026/22).

Таким чином, з огляду на дату ухвалення постанови у справі № 925/1741/21, слід враховувати останні висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у вказаній справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з частиною другою статті 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Отже, зважаючи на те, що правовідносини, які виникли у даній справі, є публічно-правовими, захист прав та інтересів члена територіальної громади від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні процедури чи порядку прийняття рішення, є завданням адміністративного судочинства, то даний спір належить до адміністративної юрисдикції та має вирішуватися за правилами КАС України.

Частиною четвертою статті 231 ГПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 4, 20, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/907/24.

2. Роз`яснити ОСОБА_1 що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду адміністративної юрисдикції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.06.2024

Суддя О.Г. Удалова