Ухвала

від 19.06.2024 по справі 127/8438/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 127/8438/23

провадження № 61-12398св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Вінницький міський центр зайнятості, Вінницький обласний центр зайнятості,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2023 року у складі судді Антонюка В. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2023 року в складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Ковальчука О. В., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вінницького міського центру зайнятості, Вінницького обласного центру зайнятості про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працювала в службі зайнятості з 21 серпня 1992 року на різних посадах. Відповідно до наказу Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 05 вересня 2018 року № 151к та наказу Вінницького обласного центру зайнятості від 06 вересня 2018 року № 523-к ОСОБА_1 переведена на посаду заступника директора Вінницького міського центру зайнятості.

Згідно з наказом Вінницького обласного центру зайнятості від 27 лютого 2023 року

№ 191-к ОСОБА_1 звільнена з посади заступника директора Вінницького міського центру зайнятості 28 лютого 2023 року у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників відповідно до пункту 1 частини першої

статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Позивач своє звільнення вважала незаконним, оскільки наказом Міністерства економіки України від 18 жовтня 2022 року № 3905 «Про реорганізацію Вінницького міського центру зайнятості» прийнято рішення реорганізувати базовий центр зайнятості - Вінницький міський центр зайнятості шляхом його приєднання до Вінницького обласного центру зайнятості, тому роботодавець зобов`язаний був запропонувати їй вакантні посади, проте таких дій не вчинив. ОСОБА_1 звернула увагу на наявність достатньої кількості новостворених посад у Вінницькому обласному центрі зайнятості, які вона змогла б обійняти, оскільки має вищу юридичну освіту, має досвід роботи на посаді першого заступника, заступника директора Вінницького обласного центру зайнятості, заступника директора Вінницького міського центру зайнятості. Вказувала на переважне право на залишення на роботі у порівнянні з іншими працівниками.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 просила: визнати незаконним та скасувати наказ Вінницького обласного центру зайнятості від 27 лютого 2023 року № 191-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити на посаді заступника директора Вінницького міського центру зайнятості з 28 лютого 2023 року; стягнути з Вінницького обласного центру зайнятості на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 21 лютого 2023 року позивач власноручно написала і подала роботодавцю заяву з проханням звільнити її із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, тобто реального наміру продовжувати правовідносини з відповідачем у позивача не було, а відтак будь-яких порушень при вивільненні ОСОБА_1 із займаної посади на підставі вказаної норми матеріального права, які були б достатньою підставою для поновлення на роботі, відповідачем допущено не було.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2023 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що роботодавець у передбачений законом строк повідомив позивача про наступне вивільнення, однак остання звернулась із заявою про скорочення строку попередження про звільнення та подальше її звільнення, чим виявила свою волю на припинення трудових правовідносин з відповідачем.

Позивач не довела обставин щодо незаконного звільнення. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про порушення роботодавцем

статей 40, 49-2 КЗпП України, вказував, що обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на роботодавця протягом усього строку попередження про вивільнення, проте позивач, подавши відповідну заяву про скорочення такого строку виявила свою волю на припинення трудового договору відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з 28 лютого 2023 року. Суд апеляційної інстанції вказував, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2023 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Як на підставу оскарження судових рішень ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вказує, що суди не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 761/23325/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 усвідомлювала неминучість звільнення, оскільки дії роботодавця свідчили про те, що вакантні посади їй запропоновані не будуть. Такі обставини пригнічували позивача, вона відчувала психологічний тиск, тому написала заяву про скорочення двомісячного строку та звільнення 28 лютого 2023 року. ОСОБА_1 та її колегам вакансії не пропонувались, такі дії роботодавця є дискримінацією за віком та суперечать частині другій статті 11 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

На дату звільнення позивача (28 лютого 2023 року) у Вінницькому обласному центрі зайнятості були вакантні посади, зокрема посада провідного спеціаліста з організації закупівель. Проте зазначена посада була запропонована ОСОБА_2 , яка не мала досвіду роботи у цій галузі, і, відповідно, відмовилась від цієї пропозиції. Однак цю ж посаду позивачу не запропоновано. Крім того, у Вінницькому обласному центрі зайнятості були й інші вакантні посади, які можна було запропонувати позивачу, враховуючи її досвід та переважне право на залишення на роботі, проте роботодавець всупереч статті 42 КЗпП України таких дій не вчинив.

Позиція інших учасників справи

У жовтні 2023 року Вінницький обласний центр зайнятості подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Зазначає, що він не порушив норми трудового законодавства, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на роботодавця протягом усього строку попередження про вивільнення, водночас ОСОБА_1 , подавши відповідну заяву про скорочення такого строку, виявила свою волю на припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Звертаючись до роботодавця з указаною заявою, позивач мала зважати на правові наслідки подання такої заяви. Крім того, у заяві позивач зазначила, що підставою для її подання є погіршення стану здоров`я.

Рух справи в суді касаційної інстанції

06 вересня 2023 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 19 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2023 року, витребував справу із суду першої інстанції.

24 жовтня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року справу № 641/1334/23 (провадження № 61-17031св23) за позовом ОСОБА_3 до Харківського обласного центру зайнятості, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 07 серпня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зумовлена необхідністю формування єдиної правозастосовної практики у справах щодо дотримання порядку звільнення працівника, який подав заяву про скорочення строку попередження при вивільненні на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Крім того, Друга судова палата Касаційного цивільного суду звертала увагу на те, що касаційні суди у складі Верховного Суду неоднаково застосовують одні і ті самі правила статті 49-2 КЗпП України у таких справах.

Зокрема, в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначала, що у практиці Касаційного цивільного суду та Касаційного адміністративного суду сформувалися два підходи до належності виконання роботодавцем обов`язку надати працівникові, який вивільняється, пропозиції всіх вакансій у разі подання останнім заяви про скорочення строку його попередження при вивільненні:

згідно з першим підходом - обов`язок роботодавця є належно виконаним після подання працівником заяви про скорочення строку попередження при вивільненні, незалежно від того, чи запропонував йому роботодавець на момент звільнення всі вакансії на підприємстві;

згідно з другим підходом - обов`язок роботодавця є належно виконаним лише тоді, якщо працівнику, який подав заяву про скорочення строку попередження при вивільненні, були запропоновані всі вакансій, які з`явилися на підприємстві з дня попередження про вивільнення до дня його звільнення.

Велика Палата Верховного Суду, прийнявши до розгляду справу № 641/1334/23, вважала мотиви, викладені в ухвалі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2024 року, такими, що містять обґрунтування необхідності вирішення питання щодо належності виконання роботодавцем обов`язку надати працівникові, який вивільняється, пропозиції всіх вакансій у разі подання останнім заяви про скорочення строку його попередження при вивільненні.

У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2024 року справу № 641/1334/23 (провадження № 14-54цс24) прийнято та призначено до розгляду.

Оскільки правовідносини у справі № 127/8438/23 подібні з правовідносинами у справі № 641/1334/23, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду та яка нею не розглянута, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 127/8438/23 до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 641/1334/23.

Керуючись статтями 252, 253, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі № 127/8438/23 за позовом ОСОБА_1 до Вінницького міського центру зайнятості, Вінницького обласного центру зайнятості про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2023 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 641/1334/23.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

А. С. Олійник

В. В. Сердюк