Постанова

від 27.05.2024 по справі 462/7891/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/7891/23 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.

Провадження № 22-ц/811/471/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Лук`янович А.П.

з участю: представника апелянта - ОСОБА_1 , позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою голови комісії з реорганізації та інвентаризації ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» - Максима Полякова на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення не нарахованої та невиплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати,-

в с т а н о в и в:

В жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення не нарахованої та невиплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 1998 року по 2014 рік перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством «Львівський державний завод «ЛОРТА», працювала бухгалтером першої категорії та 31.03.2014 року звільнена у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України. Відповідач протягом 2008-2014 рр. порушував її право на заробітну плату встановивши їй посадовий оклад, який був значно нижчим, ніж гарантований Галузевими угодами.

Відповідно до положень Галузевої угоди мінімальний посадовий оклад бухгалтера першої категорії з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року мав розраховуватись наступним чином: мінімальна заробітна плата х 1.25 (співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки) х 1.35 (мінімальний посадовий оклад техніка без категорії, що дорівнює місячній тарифній ставці робітника третього розряду третьої сітки згідно з Додатком № 1 до Галузевої угоди) х 1,55 (мінімальний коефіцієнт міжпосадового співвідношення посадового окладу бухгалтера першої категорії до посадового окладу техніка згідно з Додатком № 2 до Галузевої угоди). З січня 2010 року на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» поширюється дія Галузевої Угоди на 2010-2011 рр., укладеної між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України, що об`єдналися для ведення колективних переговорів. Відповідно до положень Галузевої угоди мінімальний посадовий оклад бухгалтера першої категорії з 01 січня 2010 року по 31 березня 2014 року мав розраховуватись наступним чином: мінімальна заробітна плата х 1.1 (співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки) х 1.35 (мінімальний посадовий оклад техніка без категорії, що дорівнює місячній тарифній ставці робітника третього розряду третьої сітки згідно з Додатком № 1 до Галузевої угоди) х 1,55 (мінімальний коефіцієнт міжпосадового співвідношення посадового окладу бухгалтера першої категорії до посадового окладу техніка згідно з Додатком № 2 до Галузевої угоди). Таким чином, відповідачем не нараховано та не виплачено їй заробітну плату за період 2008-2014 рр. у розмірі 26174,24 грн. При цьому, враховуючи, що з вини відповідача не була нарахована належна заробітна плата відповідач повинен відшкодувати компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням терміну виплати грошових коштів, розмір якої становить 87764,08 грн. Просила позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 08 січня 2024 року позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення не нарахованої та невиплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати задоволено частково.

Стягнуто із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» /р/р НОМЕР_1 ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ - 30162618, ІПН 301626113031, адреса: м. Львів, вул. Патона, 1/ на користь ОСОБА_2 /ІПН НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 / не нараховану та не виплачену заробітну плату за період з січня 2008 року по квітень 2014 року у розмірі 26174 /двадцять шість тисяч сто сімдесят чотири/ гривні 24 копійки та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з січня 2008 року по квітень 2014 року станом на серпень 2023 року у розмірі 87764 /вісімдесят сім тисяч сімсот шістдесят чотири/ гривні 08 копійок без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цих сум відповідно до законодавства України.

Стягнуто із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» /р/р НОМЕР_1 ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ - 30162618, ІПН 301626113031, адреса: м. Львів, вул. Патона, 1/ на користь держави судовий збір в розмірі 1073 /одна тисяча сімдесят три/ гривні 60 копійок.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив голови комісії з реорганізації та інвентаризації ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» - Максим Поляков.

Вважає, що при ухваленні рішення не були з`ясовані усі обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому воно є незаконним та необґрунтованим.

Покликається на те, що відповідно до низки підзаконних нормативно-правових актів, Статуту ДК «Укроборонпром», листів Мінекономіки, долучених до матеріалів справи, ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» не було передано в управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, ДК «Укроборонпром» не підпорядковується вказаному міністерству, а тому міжгалузева угода не поширюється на відповідача і не є обов`язковою для нього.

Звертає увагу, що враховуючи те, що розмір заборгованості по заробітній платі встановлюється на підставі рішення суду, то на такі суми не поширюється вимоги Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку із порушеннями строків їх виплати».

Також вважає, що позивач не вірно здійснював розрахунок свого посадового окладу, з урахуванням міжгалузевих угод і суд першої інстанції не вірно вказував про поширення галузевих угод на діяльність Відповідача.

Відтак вважає, що судом першої інстанції не встановлено що Відповідач, або ДК «Укроборомпром» входить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі. Доказів протилежного позивач в суд не надав, що робить оскаржуване рішення необґрунтованим, оскільки викладені обставини у такому рішенні не підтверджуються жодними доказами.

Просить рішення суду скасувати в частині задоволення позову про компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 87764 грн. та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта - ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, позивача - ОСОБА_2 на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення не нарахованої та невиплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, суд першої інстанції виходив з того, що ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» неправомірно нараховувало заробітну плату позивачці за спірний період, чим порушено її трудові права, зокрема, право на належний рівень оплати праці, передбачений законодавством.

Рішення суду оскаржується в частині стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Матеріалами справи та судом встановлено, що ОСОБА_2 з 1998 року по 31.03.2014 року перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством «Львівський державний завод «ЛОРТА», а саме працювала бухгалтером першої категорії та 31.03.2014 року у відповідності до наказу № 180-к від 28.03.2014 року звільнена з ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України.

Також, як встановлено судом, ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» є державним оборонним підприємством, на яке з 2008 року поширювала свою дію Галузева угода між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств машинобудівної та металообробної галузей «Металіндустрія-Україна» та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України на 2008-2009 роки, яка була пролонгована до 2015 року.

Так, відповідно до 5.1.1. Галузевої угоди на 2008-2009 роки, сторони домовилися: установити на підприємствах мінімальні коефіцієнти співвідношень місячних тарифних ставок робітників першого розряду з нормальними умовами праці до законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати згідно з Додатком №1. Зберігати співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки не менш як 1 до 1,25.

Згідно п. 5.1.2. Галузевої угоди установлено мінімальний посадовий оклад техніка без категорії на рівні місячної тарифної ставки робітника третього розряду третьої сітки відповідних галузей. П.5.1.3 установлено мінімальні коефіцієнти міжпосадових співвідношень місячних посадових окладів керівників, професіоналів і фахівців підприємств до посадового окладу техніка згідно з Додатком №2 до Галузевої угоди.

Вказаним Додатком визначено мінімальний коефіцієнт міжпосадового співвідношення посадового окладу бухгалтера першої категорії до посадового окладу техніка, який за період з січня 2008 р. по грудень 2009 р. становив - 1,55.

У 2010 році між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України, що об`єдналися для ведення колективних переговорів, укладено нову Галузеву Угоду на 2010 - 2011 роки.

Пунктом 2.4.1. Галузевої угоди визначено, що така укладається на 2010 та 2011 роки, набуває чинності з 01 січня 2010 року і діє до укладення нової угоди.

У п. 5.1.1. Галузевої угоди на 2010-2011 роки встановлено, співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки не менш як 1 до 1,1.

Даною Галузевою угодою визначено мінімальний коефіцієнт міжпосадового співвідношення посадового окладу бухгалтера першої категорії до посадового окладу техніка, який за період з січня 2010 р. становив - 1,55.

Частиною 1 статті 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 24 Закону України «Про оплату праці».

Згідно зі статтею 34 цього Закону компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок здійснення компенсації врегульовано Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон №2050-III), який набрав чинності з 01 січня 2001 року, а також Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим з метою реалізації цього Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі Порядок №159).

Згідно зі статтями 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Пунктами 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001р. № 159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Відповідно до правового висновку Верховного суду України, викладеного у постанові №6-131цс12 від 07 листопада 2012 року, основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення.

Представлений представником відповідача розрахунок суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати з листопада 2008 року по липень 2018 року у розмірі 57355,81 грн. є вірний, оскільки відповідає вимогам ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та проведений відповідно до порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001р. №159.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи, що ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» було порушено трудові права ОСОБА_2 , зокрема на належний рівень оплати праці та виплату заробітної плати в належному розмірі у визначені законодавством строки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про те, що відповідач неправомірно нараховував заробітну плату позивачці за спірний період, чим порушено її трудові права, зокрема, право на належний рівень оплати праці, передбачений законодавством.

Проте колегія суддів не погоджується із розміром компенсації втрати частини грошових доходів, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним та може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві можна дійти висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Щодо обставин цієї справи, то присуджена оскаржуваним рішенням до стягнення з відповідача сума у розмірі 87 764, 08 грн., є у майже 3,5 рази більшою від 26 174, 24 грн. (суми не нарахованої та невиплаченої заробітної плати).

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум не нарахованої та не виплаченої заробітної плати, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не дотримано засад справедливості, добросовісності та розумності, які (у відповідності до статті 3 ЦК України) відносяться до основних засад цивільного законодавства.

Відповідно до розділу 4 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю досліджувати - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006) зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням конкретних обставин даної справи колегія суддів приходить до висновку про те, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 26 174 грн. 24 коп. компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, що (на переконання колегії суддів) буде відповідати засадам справедливості, добросовісності та розумності, як сума, яка є співмірною з сумою 26 174 грн. 24 коп., яка неправомірно не була виплаченою відповідачем позивачу.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу голови комісії з реорганізації та інвентаризації ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» - Максима Полякова - задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 січня 2024 року змінити, виклавши перших три абзаци його резолютивної частини у наступній редакції:

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення не нарахованої та невиплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати задовольнити частково.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» /р/р НОМЕР_1 ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ - 30162618, ІПН 301626113031, адреса: м. Львів, вул. Патона, 1/ на користь ОСОБА_2 /ІПН НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 / не нараховану та не виплачену заробітну плату за період з січня 2008 року по квітень 2014 року у розмірі 26174 /двадцять шість тисяч сто сімдесят чотири/ гривні 24 копійки та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з січня 2008 року по квітень 2014 року станом на серпень 2023 року у розмірі 26174 /двадцять шість тисяч сто сімдесят чотири/ гривні 24 копійки без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цих сум відповідно до законодавства України.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити».

Компенсувати державному підприємству «Львівський державний завод «ЛОРТА» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 739,81 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 06.06.2024 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.