Постанова

від 28.05.2024 по справі 492/989/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2896/24

Справа № 492/989/21

Головуючий у першій інстанції Гусєва Н. Д.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.

суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська»

на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 19 вересня 2023 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , який діє у власних та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ««Агрофірма «Дністровська», Виконавчого комітету Болградської міської ради Одеської області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, зобов`язання вчинити певні дії ,

встановив:

У вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом, який згодом уточнив та остаточно просив витребувати з незаконного володіння відповідача ТОВ «АГРОФІРМА ДНІСТРОВСЬКА» земельну ділянку площею 5,68 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5120485900:01:001:0103, яка розташована на території Теплицької сільської ради Арцизького району Одеської області, і належить йому та неповнолітньому сину ОСОБА_2 по частці кожному з передачею цієї земельної ділянки в натурі та встановленням межових знаків; зобов`язати державного реєстратора на нерухоме майно та їх обтяжень виконавчого комітету Болградської міської ради Одеської області внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення речового права ТОВ «АГРОФІРМА ДНІСТРОВСЬКА» щодо оренди земельної ділянки площею 5,68 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5120485900:01:001:0103, розташованої на території Теплицької сільської ради Арцизького району Одеської області.

Позов обґрунтовано тим, що 01 липня 2020 року, позивач ОСОБА_1 та його неповнолітній син ОСОБА_2 отримали у спадщину від ОСОБА_2 по частки від земельної ділянки площею 5,68 га, кадастровий номер 5120485900:01:001:0103, яку остання отримала у спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

На момент отримання спадщини ОСОБА_2 зазначена земельна ділянка перебувала відповідно до договору оренди землі за № 793 від 29 березня 2006 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «АГРОФІРМА ДНІСТРОВСЬКА», в оренді останнього.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

У червні 2021 року позивач звернувся до ТОВ «АГРОФІРМА ДНІСТРОВСЬКА» в усній формі з питанням про передачу йому вказаної вище земельної ділянки, яка належить йому та сину ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, для самостійної обробки, але йому було відмовлено у зв`язку з наявністю договору оренди земельної ділянки від 17 грудня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «АГРОФІРМА ДНІСТРОВСЬКА».

Оскільки вказаний договір оренди укладено після спливу 11 місяців після смерті ОСОБА_2 , а акт прийому-передачі земельної ділянки взагалі не підписаний останньою, позивач вважає, що його дружина, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не підписувала зазначений договір оренди, і його умови не погоджувала.

27 липня 2021 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про повернення вказаної земельної ділянки, а 28 липня 2021 року були встановлені межові знаки земельної ділянки, однак незважаючи на це та вимогу про повернення земельної ділянки для самостійної обробки позивачем, відповідач створив перешкоду шляхом знищення встановлених межових знаків, обробив та засіяв самостійно цю земельну ділянку зерновими культурами, відмовивши позивачу в її поверненні у зв`язку з укладенням вказаного договору оренди земельної ділянки б/н від 17 грудня 2016 року.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 19 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 задоволено.

Витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ «Агрофірма «Дністровська» земельну ділянку площею 5,68 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5120485900:01:001:0103, розташовану на території Теплицької сільської ради Арцизького району Одеської області, що належить ОСОБА_1 та неповнолітньому ОСОБА_2 по частці кожному з передачею земельної ділянки в натурі та встановленням межових знаків.

Зобов`язано державного реєстратора на нерухоме майно та їх обтяжень виконавчого комітету Болградської міської ради Одеської області внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення речового права ТОВ «Агрофірма «Дністровська» щодо оренди земельної ділянки площею 5,68 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5120485900:01:001:0103, розташовану на території Теплицької сільської ради Арцизького району Одеської області.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Агрофірма «Дністровська» в інтересах якого діє представник-адвокат Папуша О.І. звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на обставини якими заперечуються підстави вказаного вище позову, що викладені у відзиві на позовну заяву, вказує про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що вважає призвело до помилкового висновку суду про задоволення вказаного позову з підстав наведених в оскаржуваному рішенні, тому просить скасувати рішення Арцизького районного суду Одеської області від 19 вересня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Так, відповідач наполягає, що між ОСОБА_2 та ТОВ «АГРОФІРМА ДНІСТРОВСЬКА» був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого земельна ділянка передана ТОВ «АГРОФІРМА ДНІСТРОВСЬКА» в строкове платне користування для виробництва сільськогосподарської продукції строком на 10 років. Для укладання цього договору оренди земельної ділянки ОСОБА_2 надала паспортні дані та ідентифікаційний код, без чого неможливо укласти договір оренди, свої дані нею були ідентифіковані, про що свідчить її особистий підпис у графі «Орендодавець» договору.

Зазначена у договорі оренди дата договору- 17 грудня 2016 року є не датою укладання цього договору, а є датою здійснення державної реєстрації прав користувача земельною ділянкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дата в договорі здійснена державним реєстратором самостійно, оскільки поданий для реєстрації договір помилково не містив дати його укладання, однак така помилка не стосується обставин справи, що мають істотного значення для встановлення тих обставин, чи дійсно був укладений такий договір та не є підставою для відмови у його реєстрації. Також, скаржник наголошує на суперечливості поведінки позивача, оскільки перехід прав та обов`язків на орендовану земельну ділянку до іншої особи відбувається автоматично, спадкоємці орендодавця протягом часу, що минув після смерті орендодавця отримували оренду плату, тобто позивач визнав дійсність договору оренди, оскільки його поведінка виражала волевиявлення продовжувати виконання основного договору без внесення змін.

Також скаржник вказує, що вирішуючи спір судом не враховано висновків Верховного Суду стосовно того, що реєстрація договору після смерті його сторони не впливає на недійсність договору, викладених у постановах: від 23 травня 2018 року у справі №704/155116-ц, від 05 червня 2018 року у справі №338/188/17, від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, з підстав необґрунтованості доводів скаржника та законності оскаржуваного останнім рішення суду.

28 травня 2024 року у судове засідання від представника позивача адвоката Реу Р.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з його перебуванням на лікарняному.

Під час апеляційного перегляду справи колегією суддів відмовлено в задоволенні вказаного клопотання представника позивача.

У судовому засіданні представник скаржника ТОВ «АГРОФІРМА ДНІСТРОВСЬКА» - адвокат Чабан О.О. підтримала вимоги апеляційної скарги, надала пояснення за доводами скарги.

У судове засідання інші особи, які беруть участь у справі будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника скаржника за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає вказаним вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір ОСОБА_2 підписано не було, що свідчить про його неукладеність, відсутність волевиявлення власника на передачу в оренду земельної ділянки та безпідставність користування відповідачем цим майном, а реєстрація неукладеного договору оренди порушує права та законні інтереси власника майна на розпорядження власністю - земельною ділянкою площею 5,68 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5120485900:01:001:0103.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 14), належне їй майно, зокрема, земельну ділянку площею 5,68 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Теплицької сільської ради Арцизького району Одеської області, успадкували у рівних частинах ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 11).

Вказану земельну ділянку ОСОБА_2 успадкувала за заповітом серії НАМ № 441214 від 13 березня 2015 року після смерті ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 30, 67).

29 березня 2006 року між ОСОБА_3 та відповідачем ТОВ «АГРОФІРМА ДНІСТРОВСЬКА» (т. 1 а.с. 15) був укладений договір оренди № 793, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,68 га строком на 10 років (т. 1 а.с. 15, 18).

Відповідно до договору оренди землі від 17 грудня 2016 року, акту прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) від 17 грудня 2016 року, між ОСОБА_2 та ТОВ «АГРОФІРМА ДНІСТРОВСЬКА» був укладений договір оренди землі, згідно якого останньому в оренду була передана земельна ділянка площею 5,68 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5120485900:01:001:0103, розташована на території Теплицької сільської ради Арцизького району Одеської області, терміном на 10 років (т. 1 а.с. 23-27, 59-63).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 76324259 від 20 грудня 2016 року, 17 грудня 2016 року за № 20147737 зареєстрований договір оренди землі та право оренди земельної ділянки строком дії 10 років з правом пролонгації (т. 1 а.с. 31).

21 липня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «АГРОФІРМА ДНІСТРОВСЬКА» з письмовою заявою про повернення зазначеної земельної ділянки в натурі для самостійної обробки (т. 1 а.с. 38).

У відповіді № 164 від 02 серпня 2021 року ТОВ «АГРОФІРМА ДНІСТРОВСЬКА» повідомило позивача, що земельна ділянка перебуває в оренді відповідача на підставі договору оренди від 17 грудня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «АГРОФІРМА ДНІСТРОВСЬКА», перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для розірвання договору оренди в односторонньому порядку (т. 1 а.с. 39).

ОСОБА_1 отримував орендну плату за 2016, 2017, 2019, 2020, 2021 роки, що підтверджується відповідними квитанціями та відомостями по ТОВ «АГРОФІРМА ДНІСТРОВСЬКА» (т. 1 а.с. 68, 69, 70, 71-72, 73-74, 75-76, 77-78, 79-80, 81-82, 83-84, 85-86, 87-90, 91-93, 94-96, 97, 98-101, 178-179, 180-181).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що зазначена у договорі оренди дата договору - 17 грудня 2016 року не є датою укладання договору, а вписана у відповідний договір державним реєстратором самостійно, оскільки поданий для реєстрації договір помилково не містив дати укладання договору, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З огляду на вказане вище та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України, слід зробити висновок, що відповідач посилаючись на те, що вказана у договорі дата його укладення є помилковою, та який підписано за життя ОСОБА_2 , мав довести суду ці обставини належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України.

Водночас, як до суду першої, так і апеляційної інстанції відповідач не надав жодних доказів на підтвердження вказаних ним обставин.

Щодо посилань скаржника на те, що підпис, який міститься у оспорюваному договорі дійсно належить ОСОБА_2 , що не спростовано позивачем, зокрема, шляхом надання суду відповідного експертного висновку, колегія суддів зауважує, що тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16-ц.

Проте, відповідачем не було надано суду відповідного висновку експерта, як і не було заявлено про призначення такої експертизи судом.

Безпідставним є посилання у апеляційній скарзі щодо неврахування судом висновків Верховного Суду про те, що реєстрація договору після смерті його сторони не впливає на недійсність договору, викладені у постановах: від 23 травня 2018 року у справі №704/155116-ц, від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі N 233/2021/19 (провадження N 14-166цс20) зазначила, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Так, у справах №704/155116-ц та №390/34/17 оспорювані договори були укладенні за життя орендодавця, а висновки Верховного Суду в цих справах стосуються відсутності такої підстави визнання договору недійсним, як його реєстрація після смерті однієї із сторін, у справі ж, що знаходиться на апеляційному перегляді вказаний договір, відповідно до зазначеної у ньому дати, укладений на одинадцять місяців пізніше смерті ОСОБА_2 яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Висновки ж Верховного Суду у справі №338/180/17 зроблені щодо юрисдикції спорів, стороною яких є ліквідований ФОП.

Відхиляє колегія суддів і посилання скаржника про неможливість застосування до спірних правовідносин положень ст.1212 ЦК України, зважаючи на відсутність відповідного правового обґрунтування у оскаржуваному рішенні та застосування судом першої інстанції принципу jura novit curia (суд знає закони).

Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки за оспорюваним договором оренди ОСОБА_1 , звернення позивача до суду із вказаним позовом свідчить про суперечливу поведінку, яка суперечить загальним принципам добросовісності та чесної ділової репутації, колегія суддів відхиляє, погоджуючись із мотивами їх відхилення судом першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, при цьому ураховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" №2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду про задоволення вказаних позовних вимог з підстав, наведених в оскаржуваному рішенні.

Доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю загалом є запереченнями проти позовних вимог, що викладені у відзиві на позовну заяву, які враховані судом під час вирішення справи, і зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права, та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи і містять посилання на обставини, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи.

Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення судом справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, з мотивів наведених у скарзі.

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» залишити без задоволення.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 19 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 03 червня 2024 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

М.В. Назарова