Постанова

від 29.05.2024 по справі 363/4434/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/6581/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року м. Київ

Справа № 363/4434/22

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

за участю секретаря судового засідання Дубінкіної М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу керівника Вишгородської окружної прокуратури Василенка Миколи на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 07 листопада 2023 року,

у справі за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Вищедубечанське лісове господарство», Вишгородська міська рада, приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Бандура Світлана Олегівна про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою,

встановив:

У провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Вищедубечанське лісове господарство», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Вишгородська міська рада, приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Бандура С.О. про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою.

06 листопада 2023 року до суду надійшла заява керівника Вишгородської окружної прокуратури М. Василенка про забезпечення позову, у якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту та заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі реєстрації (перереєстрації), пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельну ділянку площею 0,1042 га з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172, яка зареєстрована за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- заборони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172, що розташована за адресою: СТ «Дніпро-8».

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 07 листопада 2023 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою, керівник Вишгородської окружної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що враховуючи протиправне вибуття земельної ділянки з державної власності та пряму заборону закону на передання у приватну власність земель лісогосподарського призначення, за виключення певних випадків, відповідачі у разі задоволення позову, можуть проявити недобросовісну поведінку, направлену на істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду шляхом поділу, об`єднання земельних ділянок, внесення їх у заставу або відчуження.

Отже, заява про забезпечення позову обґрунтована необхідністю забезпечити можливість реального виконання рішення у справі та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні, у випадку задоволення позову, оскільки державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за відповідачами, у разі відсутності забезпечення позову, дає їм право вільно нею розпоряджатись, у тому числі, відчужувати на користь третіх осіб. У такому разі для належного захисту та поновлення порушених прав, позивач буде змушений вживати додаткових заходів, зокрема вирішувати питання щодо збільшення позовних вимог або зміни предмета позову, визначати підсудність вказаного спору та замінювати неналежного відповідача у справі, що згідно з вимогами чинного законодавства можливо лише на стадії підготовчого провадження. При цьому, відсутність на даний час будь-яких дій відповідача, які могли б підтвердити наміри вчинення дій щодо відчуження, поділу чи об`єднання земельних ділянок, не спростовують наявність у відповідача, як в одноособового власника спірної земельної ділянки можливості вільно розпорядитися ним, якщо не вжити заходи забезпечення позову, у тому числі, враховуючи попереднє неодноразове відчуження спірної земельної ділянки.

Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що накладення арешту на спірне майно у цій справі має логічний зв`язок з предметом позовних вимог, що заявлені, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову. Висновки суду про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову не ґрунтуються на дослідженні усіх обставин та доводів заявника у справі та не відповідають вимогам законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів - ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін.

Вказує, що спір щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172 в інтересах держави до відповідачів розглянутий судами всіх інстанцій та вже вирішений в судовому порядку у справі № 363/3244/17, однак прокурор знову звернуся з даним позовом за тотожних фактичних обставин, створюючи спір, який має штучний характер. Отже, подання заяви прокурором заяви про забезпечення позову, який носить штучний характер, не відповідає вимогам, визначеним п.6 ч.1 ст. 151 ЦПК України, тому заява підлягала поверненню заявнику згідно з ч.10 ст. 153 ЦПК України.

Вказує, що у разі застосування поданого прокурором заявленого виду забезпечення прозову, відповідачі не зможуть використовувати ні земельну ділянку, ні недобудований садовий будинок за цільовим призначенням, у тому числі і як активів для вирішення нагальних життєвих потреб. Прокурором не надано жодного доказу про те, що відповідачі можуть або бажають відчужити спірну земельну ділянку на користь третіх осіб. Отже, подання прокурором позову носить за мету перегляд рішення суду, яке набрало законної сили, у незаконний спосіб. Позов не є новим, що є проявом зловживання процесуальними правами.

В судовому засіданні представник Вишгородської окружної прокуратури - Філіпенко О.І. підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду скасувати.

Представник відповідачів ОСОБА_5 заперечував проти апеляційної скарги, просив ухвалу суду залишити без змін.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, приватний нотаріус Бандура С.О. подала заяву про розгляд справи без її участі, інші учасники справи про причини неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що подана заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому. У ній не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження спірної земельної ділянки на користь третіх осіб і це призведе до утруднення виконання можливого рішення суду. Заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях, оскільки до заяви не долучено жодного доказу, який би свідчив про реальну можливість відчуження відповідачами спірної земельної ділянки та/або її передання, а також доказів, які б підтверджували вчинення таких дій на момент звернення прокурором до суду із даною заявою.

Правові підстави для вчинення заборони відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи на спірній земельній ділянці, також відсутні, оскільки прокурором щодо заборони проводити будівельні роботи, та доцільність застосування такого виду забезпечення позову не доведена, доказів проведення робіт на спірній земельній ділянці до суду не надано.

Враховуючи, те що прокурором не наведено об`єктивних даних про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, суд не вбачав підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

З висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлення обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до кожного конкретного випадку.

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2022 року керівник Вишгородської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , , треті особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Вищедубечанське лісове господарство», Вишгородська міська рада, приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Бандура С.О., в якому просить:

- усунути перешкоди у здійсненні Вишгородською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення, яка розташована в межах міста Вишгород Вишгородського району Київської області, шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: № 31834327 від 12.10.2016 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1042 га з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172;

- усунути перешкоди у здійсненні Вишгородською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172 площею 0,1042 га шляхом її повернення на користь держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Отже, позивачем крім немайнових, заявлені вимоги майнового характеру про повернення із незаконного володіння відповідачів спірної земельної ділянки на користь держави.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, прокурор посилався на те, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28.10.2013 у справі №363/981/13-ц задоволено позов міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, ДП «Вищедубечанське лісове господарство» до Вишгородської міської ради Київської області, ДП «Ліси України» - визнано незаконним та скасовано рішення Вишгородської міської ради Київської області в частині надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва, що розташована в садовому товаристві «Дніпро-8». Також, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1042 га для ведення садівництва, виданий на ім`я ОСОБА_4 .

Враховуючи, що рішенням Вишгородського районного суду визнано незаконним рішення Вишгородської міської ради в частині надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки, на підставі якого спірна земельна ділянка вибула з власності держави та з постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» та скасовано державний акт на право власності на спірну земельну ділянку виданий ОСОБА_4 , то вказана земельна ділянка підлягає поверненню в державну власність.

Разом з тим, першим набувачем права власності на спірну ділянку ОСОБА_4 земельна ділянка була відчужена на підставі договору купівлі-продажу від 18.08.2016 року ОСОБА_3 . В подальшому ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 08.10.2016 року відчужив земельну ділянку по частині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Таким чином встановлено, що спірна земельна ділянка вже неодноразово відчужувалась, однак при повторенні вказаного виникне необхідність в залученні у справу нового власника земельної ділянки як відповідача або співвідповідача, що вкотре затягне розгляд справи, або матиме необхідність подання нового позову у випадку відчуження земель після задоволення позову. На даний час спірна земельна ділянка обліковується за цільовим призначенням як землі сільськогосподарського призначення для ведення садівництва. Прокурором позов обґрунтовується тим, що спірна земельна ділянка відведена саме за рахунок земель лісогосподарського призначення, яка не може перебувати в приватній власності та має використовуватись для ведення лісового господарства.

З викладеного вбачається, що між сторонами дійсно існує спір щодо здійснення права власності на земельну ділянку, яка, як стверджує позивач, відноситься до земель лісогосподарського призначення та законності реєстрації спірної земельної ділянки, про що свідчить сам факт звернення керівника прокуратури до суду з даним позовом.

Таким чином, беручи до уваги те, що між сторонами виник спір щодо правомірності зайняття відповідачами земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка належить до державної власності, є землею лісогосподарського призначення, та правомірності реєстрації за відповідачами права власності на спірну земельну ділянку, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту на вказане нерухоме майно може призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, оскільки відповідачі можуть вчиняти дії щодо відчуження на користь третіх осіб земельної ділянки, право власності на яку, на даний час, зареєстроване за ними.

Крім того, під час вирішення цього спору спірна земельна ділянка може бути поділена чи відчужена на користь третіх осіб, що може потягнути за собою зміну предмета спору чи ініціювання нового спору, а тому викладені заявником обставини, виходячи з положень статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог або істотно ускладнити ефективний захист права у разі відчуження земельної ділянки на стадії розгляду справи судом.

Проте, при розгляді вказаної заяви суд першої інстанції належним чином не врахував вимоги ст. 149-150 ЦПК України, що регулюють питання вжиття заходів забезпечення позову, а також, що між сторонами дійсно виник спір щодо земельної ділянки яка, як стверджує прокурор, відноситься до земель лісогосподарського призначення, не звернув увагу та не в повному обсязі з`ясував обставини, за яких позивач просив вжити заходи забезпечення позову, та не дослідив питання відповідності та співмірності позовних вимог виду забезпечення позову.

Судом також не враховано, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог, у зв`язку з чим необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене, посилання суду першої інстанції на відсутність доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, є помилковими, оскільки забезпечення позову у цьому спорі, який має майновий характер, спрямоване на забезпечення ефективного захисту прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.

Оскільки відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як співвласники спірної земельної ділянки, що є предметом даного спору, мають об`єктивну можливість вчинення дій, які можуть в подальшому утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, колегія суддів вважає обґрунтованим припущення прокурора, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а тому доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду.

Враховуючи викладене, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів сторін по справі, враховуючи предмет позову, характер спірних правовідносин та те, що обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на спірну земельну ділянку є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення заяви та застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172, що розташована за адресою: СТ «Дніпро-8», що зареєстрована на праві спільної часткової власності за відповідачами.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, їх значення полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Заперечення представника відповідачів ОСОБА_5 щодо застосування прокурором у даному позові неефективного способу захисту прав держави не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки при розгляді заяви про забезпечення позову суд не вирішує спір по суті та не перевіряє його обґрунтованість.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2017 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства і Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» звертався до суду з позовом, у якому просив витребувати в постійне користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1042 га з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172, що розташована на території Садового товариства «Дніпро-8» Садівницького масиву «Дніпро» в місті Вишгороді Київської області, вартістю 90 770 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора, Київський апеляційний суд у постанові від 28 лютого 2023 року у справі № 363/3244/17 виходив з того, що вимоги прокурора спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, тому не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ у частині таких вимог, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог заявлених заступником керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах ДП «Вищедубечанське лісове господарство». Крім того, відсутність у Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою свідчить про відсутність у нього права на звернення до суду з даним позовом, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, заявлених заступником керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства.

Разом з тим, з матеріалів даної справи вбачається, що з даним позовом прокурор звернувся в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації та просить усунути перешкоди у здійсненні Вишгородською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172 площею 0,1042 га шляхом її повернення на користь держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.

При цьому колегія суддів вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково, оскільки накладення арешту на спірне нерухоме майно є співмірним, достатнім та ефективним заходом забезпечення позову та не потребує додаткового встановлення заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо відчуження спірної земельної ділянки, адже накладення арешту на майно включає в себе заборону на його відчуження.

Крім того, даних про проведення робіт на спірній земельній ділянці до суду не надано, а тому підстави для вчинення заборони відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи на спірній земельній ділянці також відсутні.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала не може бути визнана законною та обґрунтованою, оскільки прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172, що розташована в СТ «Дніпро-8» Вишгородського району Київської області.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374- 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу керівника Вишгородської окружної прокуратури Василенка Миколи - задовольнити частково.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 07 листопада 2023 року - скасувати.

Заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури про забезпечення позову - задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:38:095:0172, яка розташована на території садового товариства «Дніпро-8» Вишгородського району Київської області, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 24 червня 2024 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.