Рішення

від 21.06.2024 по справі 183/314/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/314/21

№ 2/183/98/24

21 червня 2024 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання - Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Дубовиківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_4 про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року ОСОБА_1 , яка змінила прізвище на « ОСОБА_1 » (надалі за текстом - позивачка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач) у якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з відповідачем мають двох малолітніх дітей, які проживають разом з нею. Відповідач надає кошти на утримання дітей несистематично та у недостатньому розмірі. Тому просить задовольнити її позов.

Ухвалою судді від 05.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання.

28.04.2021 від відповідача надійшов відзив, у якому просить у позові відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що після припинення шлюбних відносин у серпні 2018 року позивачка покинула обох дітей, які залишилися проживати разом з відповідачем. Діти проживали з відповідачем та знаходилися на його утриманні. У зв`язку з тим, що позивачка самоусунулася від виховання дітей, відповідач звертався до органу опіки з метою позбавлення її батьківських прав, за наслідками чого було складено план супроводу матері, який вона не виконує. ОСОБА_1 ніде не працювала, не має доходу, натомість відповідач працює, отримує заробіток. З квітня 2019 року по лютий 2021 року діти проживали разом з відповідачем в період усіх шкільних канікул та повність перебували на утриманні відповідача. З лютого 2021 року діти проживають з відповідачем на постійній основі. Позивачка участі у їх вихованні та утриманні не приймає, не цікавиться їх життям.

28.04.2021 від відповідача надійшов зустрічний позов у якому просить визначити проживання малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з відповідачем; стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_7 у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку до досягнення найстаршою дитиною повноліття. В обґрунтування вимог за зустрічним позовом посилався на обставини, викладені у відзиві.

Ухвалою суду від 11.05.2021 суд прийняв до розгляду зустрічний позов, об`єднавши його в одне провадження з первісним позовом, здійснено перехід до загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 25.01.2022 закрито підготовче провадження, залучено до участі у справі у якості третьої особи дружину відповідача ОСОБА_4 . Справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 16.05.2022 зупинено провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України до припинення воєнного стану або припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.

Ухвалою суду від 12.02.2024 поновлено провадження у справі, призначено судове засідання.

У судовому засіданні представник позивачки - адвокат Атаманюк І.Л. підтримав вимоги первісного позову, просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представник відповідача - адвокат Олійник О.А. у судовому засіданні у задоволенні первісного позову просила відмовити, зустрічний позов просила задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у зустрічній позовній заяви.

Представник органу опіки та піклування у судове засідання, яким завершено розгляд справи, не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши надані докази, встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини, що склалися між сторонами.

Сторони є батьками малолітніх ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.7,8).

Згідно довідки №25, виданої 15.01.2021 Голубівським старостинським округом Перещепинської міської ради позивачка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 з дітьми: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.9).

У довідці №77/03 від 29.03.2021, виданій Виконавчим комітетом Дубовиківської сільської ради Васильківського району, ОСОБА_2 проживає у АДРЕСА_2 , разом з ним проживають його діти ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.49)

Згідно наданих довідок від 26.03.2021 та від 26.02.2024, діти сторін навчаються у КЗ «Шевченківський навчально-виховний комплекс - «Загальноосвітній навчальний заклад -дошкільний навчальний заклад» Дубовиківської сільської ради Дніпропетровської області (т.1 а.с.42,43, 183,186).

В акті від 28.01.2019 Перещепинської міської ради зазначено, що діти сторін проживають з батьком у с.Миролюбівка Новомосковського району, мати залишила дітей у 2018 році та не опікується ними (а.с.56).

Відповідач ОСОБА_2 позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, отримує регулярний дохід, має статус учасника бойових дій (т.1 а.с.44-48,176).

ОСОБА_2 зареєстрував шлюб зі ОСОБА_4 06.04.2021, мають трьох дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; проживають за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, с.Шевченкове (т.1 а.с.175,178,181-182).

У характеристиці на учня 5 класу ОСОБА_7 зазначено, що він часто пропускає уроки без поважної причини, домашніх завдань не виконує; проживає разом з матір`ю, забезпечений всім необхідним для навчання, батьки дбають про матеріально-технічне забезпечення хлопчика, намагаються прислухатися до порад класного керівника та вчителів, але не реалізовують їх виконання; батьки не в повній мірі піклуються про навчання та розвиток дитини, відсутній належний контроль (а.с.184).

У характеристиці на учня 4 класу ОСОБА_8 зазначено, що хлопчик проживає з матір`ю, побутові умови достатні, батьки беруть участь у налагодженні комфортних умов навчання, дбають про матеріально-технічне забезпечення; не в повній мірі піклуються про навчання та розвиток дитини, дитина має багато пропусків уроків без поважної причини (а.с.187).

З наданих сторонами доказів вбачається, що діти проживали як з батьком, так і з матір`ю.

Судом установлено, протягом 2022 року та 2023 року діти проживали разом з матір`ю ОСОБА_1

02.11.2021 органом опіки та піклування Виконавчого комітету Дубовиківської сільської ради подано суду висновок, який не містить позиції щодо розв`язання спору.

21.02.2022 органом опіки та піклування Виконавчого комітету Дубовиківської сільської ради подано суду висновок, у якому орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дітей сторін з матір`ю.

Крім того, на виконання ухвали суду від 16.04.2024 органом опіки та піклування Виконавчого комітету Дубовиківської сільської ради подано суду висновок, затверджений рішенням №71 від 06.05.2024 у якому орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дітей сторін з матір`ю ОСОБА_1 .

Складанню цього висновку передувало обстеження умов проживання батька ОСОБА_2 та матері ОСОБА_1 , з якою проживають діти. Позивачка створила дітям належні умови для проживання, виховання та розвитку, діти забезпечені усім необхідним. У дітей гарні взаємовідносини та повне порозуміння з мамою і з батьком, зі слів дітей, вони часто відвідують тата, коли він буває вдома; мама завжди без перешкод відпускає поспілкуватися з батьком. На комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_7 виявив тверде бажання проживати з матір`ю, за умови, якщо мама буде пускати до тата.

Висновок є достатньо обґрунтованим і мотивованим, підстави не погоджуватися з ним у суду відсутні.

Також, 17.06.2024 Службою у справах дітей Дубовиківської сільської ради повторно обстежено умови проживання дітей, встановлено, що матір`ю для них створено задовільні умови, проживають у триповерховому будинку, при бесіді ОСОБА_13 висловив бажання проживати з матір`ю; ОСОБА_7 висловив бажання проживати з матір`ю та бажання відвідувати батька.

При вирішенні позовних вимог про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Як встановлено судом, станом на час вирішення спору сину сторін Івану виповнилося 11 років, а Марату - 9 років.

Згідно з частинами першою та другою статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

При вирішенні питання про те, чи відповідатиме інтересам дітей проживання з батьком, суд враховує, що як установлено судом та не заперечувалося сторонами, протягом останніх двох років діти сторін проживають саме з матір`ю, яка створила їм належні умови для проживання та розвитку.

Як зазначено у висновку органу опіки та піклування, будинок, у якому проживає батько дітей ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_4 складається із двох житловий кімнат, в одній з яких проживають його троє малолітніх доньок. В матеріалах справи відсутні відомості про те, що батько створив належні умови для проживання усіх п`яти його дітей, з урахуванням того, що діти різної статі.

Як на підставу вимог про визначення місця проживання з батьком, відповідач, зокрема посилався на зниження успішності дітей у школі та неналежне ставлення матері до здобуття дітьми освіти.

Суд не вважає такі доводи підставою для зміни місця проживання дітей. Оцінюючи вказані посилання суд зауважує, що в умовах дистанційного здобуття освіти, навіть батькам які відповідально ставляться до виховання та навчання дітей, досить складно у повній мірі проконтролювати навчальний процес, мотивувати дитину до навчання. Крім того, у характеристиках дітей зазначено, що мати створила умови для навчання дітей.

Також, суду не надано належних та допустимих доказів того, що батько дітей ОСОБА_2 , який також зобов`язаний дбати про здобуття дітьми освіти, був обмежений у реалізації його батьківських прав та виконанні обов`язків. Як пояснила у судовому засіданні представник відповідача під час спілкування з дітьми батько приділяє їм увагу, а не займається їх освітою.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій

Стаття 76 ЦПК України визнає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідженими судом доказами не встановлено обставин, які свідчать про те, що проживання з батьком відповідатиме інтересам малолітніх дітей сторін, а тому підстав для задоволення позовних вимог про визначення місця проживання дітей з відповідачем суд не вбачає.

У поданому відзиві відповідач заявив клопотання про виклик та допит свідків. Із семи судових засідань по суті, у жодне засідання явку свідків відповідач не забезпечив. Представник відповідача була присутня у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи, при цьому жодних обставин, які перешкоджали явці свідків не навела. Відтак, суд вважає доводи представника відповідача про неможливість завершення розгляду справи за відсутності свідків такими, що спрямовані на затягування розгляду справи.

Як встановлено у ч.2 ст.171 СК України, дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Зазначену вимогу суд позбавлений можливості виконати з огляду на об`єктивні причини. Як установлено судом, позивачка має на утриманні дитину ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; позивачка разом з дітьми проживає у с.Шевченкове Васильківського району, віддаленість від місцезнаходження суду складає більше 100 кілометрів, що потребує значного часу та коштів. Крім того, в умовах воєнного стану створює небезпеку для дітей. Крім того, під час повітряної тривоги суд не працює, під час вимкнення електропостачання судове засідання проводити неможливо.

Тому, суд вважає за можливе врахувати викладену письмово думку сторін у власноручно написаних ними заявами. Такі заяви засвідчено підписами трьох співробітників Служби у справах дітей Дубовиківської сільської ради. Доводи представника відповідача про те, що заяви написано під диктовку суд відхиляє, підстави вважати, що співробітники служби у справах дітей чи мати здійснювали тиск на дітей у суду відсутні. На переконання суду, подані заяви відображають справжнє бажання дітей. Крім того, зміст цих заяв узгоджується з відомостями, вказаними в акті обстеження умов проживання від 17.06.2024.

При вирішенні вимог первісного позову про стягнення аліментів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному Кодексі України.

За змістом статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частинами 1, 2 ст.182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Малолітні діти сторін, проживають з позивачкою ОСОБА_1 . Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення місця проживання дітей з батьком, аліменти на дітей слід стягнути на користь позивачки.

При визначенні розміру аліментів суд враховує майнове становище відповідача, який є працездатним, працює, отримує стабільний заробіток. Як установлено судом, відповідач має на утриманні, окрім спільних дітей з позивачкою, також трьох малолітніх доньок.

В свою чергу, позивач, заявляючи вимогу про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини заробітку відповідача не обґрунтувала належним чином підстави вимог саме в такому розмірі та не надала доказів, які свідчать про необхідність стягнення аліментів саме у розмірі 1/3 частини заробітку відповідача. Відомостей про свій майновий стан, про доходи чи про інші обставини, які впливають на визначення розміру аліментів, позивачем не надано.

Враховуючи всі вищевикладені обставини, а також рівний обов`язок батьків щодо утримання дітей, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково та стягнути аліменти у розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Судові витрати слід віднести за рахунок сторін, що їх понесли.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/5 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 січня 2021 року до досягнення старшою дитиною повноліття.

В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити повністю.

Рішення в частині стягнення з аліментів у межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Інші судові витрати віднести за рахунок сторін, що їх понесли.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;

третя особа - орган опіки та піклування Виконавчого комітету Дубовиківської сільської ради Синельниківського району, код ЄДРПОУ 41732733, адреса: Дніпропетровська область, Синельниківський район, с.Дубовики, вул.Центральна,2;

третя особа - ОСОБА_4 , РНОКПП не відомий, адреса: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено і підписано 25 червня 2024 року .

Суддя Оладенко О.С.