Постанова

від 12.06.2024 по справі 911/2089/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2024 р. Справа № 911/2089/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Асатрян Т.Л. (посвідчення адвоката № КВ5629 від 29.10.2015)

від відповідача: Драпей А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітрувія"

на рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2023 (повний текст рішення виготовлений та підписаний 08.01.2024)

у справі № 911/2089/23 (суддя Янюк О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітрувія"

до Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області

про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітрувія" (позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області (відповідача) про визнання укладеним між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки у редакцій, наведеній у п. 1 резолютивної частини позову.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підписання договору оренди відповідної земельної ділянки носить суто формальний характер, так як відповідач не має права відмовитися від його підписання, оскільки позивач будучи власником нерухомості, яка розташована на спірній земельній ділянці, вже є користувачем вказаної земельної ділянки площею 3 6632 га, кадастровий номер 3210945900:01:049:6167, однак правова невизначеність та недооформлення відповідних документів вже понад рік не дає змогу позивачу ефективно використовувати дану земельну ділянки за її цільовим призначенням, що і стало підставою виникнення даного спору.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.12.2023 у справі № 911/2089/23 залишено без задоволення позовну заяву.

Рішенням місцевого господарського суду мотивовано тим, що надані позивачем докази у своїй сукупності не дають підстави вважати, що відповідача є безумовне право на оренду запропонованої у проекті договору земельної ділянки.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітрувія" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2023 у справі № 911/2089/23 повністю, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що місцевим господарським судом було відмовлено у задоволенні позову суто з формальних підстав, оскільки не було належним чином досліджено надані сторонами докази у справі та не було приділено належної уваги волевиявленню обох сторін по справі, яка полягала в прийнятті рішення 21 сесії Гостомельської селищної ради VIII скликання № 1863-21- VIII "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Вітрувія" по вул. Богдана Хмельницького та вул. Богдана Хмельницького, 2-д в селищі Гостомель".

Узагальнений виклад позиції відповідача

Відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання письмового відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду у справі № 911/2089/23 призначено повторний автоматизований розподіл, в зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 911/2089/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітрувія" на рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2023 у справі № 911/2089/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 24.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду занесеною до протоколу судового засідання від 24.04.2024 оголошено перерву до 12.06.2024.

В судове засідання, яке відбулося 12.06.2024, з`явилися представники сторін. Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:049:6167 належить Гостомельській селищній раді Бучанського району Київської області (відповідачу), код ЄДРПОУ 04360617 (форма власності - комунальна). Дата реєстрації права власності - 27.09.2022, підстава для державної реєстрації - рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер:1574-17-VII, виданий 18.11.2021, видавник: Гостомельська селищна рада Бучанського району Київської області; рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер:1631-20-VIIІ, виданий 24.12.2021, видавник: Гостомельська селищна рада Бучанського району Київської області.

Із змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 13.04.2021 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітрувія" (позивач) з 13.04.2021 є власником незавершеного будівництвом 85-квартиного житлового будинку, який частково знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3210945900:01:049:3009.

15.12.2021 позивач звернувся із клопотанням до відповідача, в якому просив передати позивачу в оренду земельну ділянку по вул. Б. Хмельницького в селищі Гостомель Київської області площею 3,6632га, кадастровий номер 3210945900:01:049:6167 з метою здійснення господарської діяльності щодо організації будівництва на даній земельній ділянці, оскільки на ній знаходиться майно, яке належить відповідачу на праві власності. Крім того в вищезгаданому клопотанні зазначено, що на місці земельних ділянок з кадастровими номерами 3210945900:01:049:3009, 3210945900:01:049:0332, 3210945900:01:049:0333 та 3210945900:01:049:0335 частково утворено нову земельну ділянку площею 3,6632га з кадастровим номером 3210945900:01:049:6167. Доказів на підтвердження обставин, які вказані в клопотанні (окрім наявного права на незавершене будівництво), позивачем суду надано не було.

У відповідь на зазначене клопотання позивача, відповідач повідомив листом від 05.01.2022 №03-02/1481/1/23-34 про те, що заява позивача буде розглянута на засіданні комісії з питань землекористування, будівництва та архітектури та сесії відповідача.

12.04.2022 адвокат позивача звернувся із заявою до відповідача з проханням надіслати на електронну пошту сканкопію рішення 21 сесії відповідача VIII скликання від 23.02.2022 №36.23 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Вітрувія" площею 3,6632га по вул. Б.Хмельницького, 2-д" з додатковим надсиланням друкованого примірника.

У відповідь на зазначену заяву, відповідач повідомив про неможливість надання копії запитаного рішення, у зв`язку із воєнними діями на території селища Гостомель, та виконання своїх посадових обов`язків поза приміщенням селищної ради.

Позовні вимоги обґрунтовані правовою невизначеністю та недооформленням відповідних документів вже понад рік, що в свою чергу, не дає змогу ефективно використовувати позивачем спірну земельну ділянки за її цільовим призначенням.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.12.2023 у справі № 911/2089/23 залишено без задоволення позовну заяву.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Орендодавцями земельних ділянок у розумінні ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі").

Так, ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України надано право сільським, селищним, міським радам передавати земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі").

Частинами 1, 8 ст. 102-1 Земельного кодексу України визначено, що, зокрема, право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем 13.04.2021 придбано об`єкт нерухомого майна (незавершений будівництвом 85-квартирний житловий будинок), частково розміщеного на земельній ділянці із кадастровим номером 3210945900:01:049:3009.

14.12.2021 позивач звернувся із клопотанням до відповідача про передачу земельної ділянки із кадастровим номером 3210945900:01:049:6167, яка зазначено в клопотанні від 14.12.2021 №21/1215-1П, є частково новоствореною та до якої включена земельна ділянка з кадастровим номером3210945900:01:049:3009. Доказів на підтвердження обставин, які вказані в клопотанні (окрім наявного права на незавершене будівництво), позивачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 11 ст. 120 Земельного кодексу України якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому ст.ст. 118, 123 або 128 цього Кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

В силу вимог ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу. Аналогічна норма міститься в ч.2 ст.16 Закону України "Про оренду землі".

З аналізу наведених норм права слідує, що укладенню договору оренди земельної ділянки передує волевиявлення власника земельної ділянки, яке реалізується шляхом прийняття ним, як відповідним органом рішення про передачу в оренду земельної ділянки, за умови дотримання особою, яка виявила бажання її одержати, певної процедури, яка визначена законодавством.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 32/563 відсутність рішення ради про передачу в оренду земельної ділянки, тобто волевиявлення орендодавця на виникнення орендних земельних правовідносин, виключає можливість передачі цієї земельної ділянки в користування (оренду) шляхом укладення відповідного договору оренди.

Позивач у апеляційній скарзі зазначає про те, що 23.02.2023 відповідачем прийнято рішення №1863-21-VIII "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Вітрувія" по вул. Богдана Хмельницького та вул. Богдана Хмельницького, 2-д" (далі - рішення від 23.02.2023) відповідно до якого вирішено, зокрема: передати в оренду ТОВ "Вітрувія" земельну ділянку (кадастровий номер 3210945900:01:049:6167) площею 3,6632га (02.07 для іншої житлової забудови) за адресою: селище Гостомель, вул. Богдана Хмельницького та вул. Богдана Хмельницького, 2-д терміном на 5 років; затвердити форму договору оренди в редакції, що додається; укласти договір оренди земельної ділянки між відповідачем та позивачем. На підтвердження вказаних обставин, позивач до матеріалів справи надав сканкопію зазначеного рішення відповідача.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Зміст цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Так, Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

Відповідно до ч.ч. 2, 4 та 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Частиною 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відтак, оскільки копії рішення від 23.02.2022, що надана позивачем до позовної заяви, поставлена судом під сумнів на його відповідність оригіналу та існування взагалі, а відповідний оригінал не був наданий на вимогу суду, суд першої інстанції правомірно на підставі ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України не взяв наявну сканкопію доказу до уваги.

Водночас, позивач посилається на ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України, якою встановлено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених ч.6 цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

Проте, зазначене посилання судова колегія вважає помилковим, оскільки у даному випадку вирішується питання щодо укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером3210945900:01:049:6167, а не земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:049:3009, на якій частково розміщено об`єкт незавершеного будівництва позивача.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази у своїй сукупності не дають підстави вважати, що у позивача є безумовне право на оренду запропонованої у проекті договору земельної ділянки.

Інших обставини та доказів на їх підтвердження, які б давали правові підстави вважати, що у позивача наявне право оренди на вказану ним земельну ділянку, учасниками справи суду не наведено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача фактично зводяться до переоцінки обставин, правильно встановлених судом першої інстанції.

За таких обставин, суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому Північний апеляційний господарський суд вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, отже, підстави для його скасування відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітрувія" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2023 у справі № 911/2089/23 - без змін.

Матеріали справи № 911/2089/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.06.2024.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська