Постанова

від 19.06.2024 по справі 910/18186/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2024 р. Справа№ 910/18186/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевчук С.Р.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Бондар Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача 1, 2: Магратій Я.В.;

від відповідача: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотанняТовариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр»

про стягнення судових витрат

за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Дублер-Люкс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 (повний текст складено та підписано 25.03.2024) (суддя Курдельчук І.Д.)

у справі №910/18186/23

за позовом Приватного підприємства «Дублер-Люкс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Тівац»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр»

про визнання договору недійсним та стягнення 269683,52 грн

ВСТАНОВИВ:

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Дублер-Люкс» (далі - ПП «Дублер-Люкс», позивач-1) на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/18186/23 залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/18186/23 залишено без змін; судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладено на скаржника.

04.06.2024 року до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (далі - відповідач) про стягнення судових витрат, в якій заявник просить ухвалити додаткове рішення у даній справі, яким стягнути з Приватного підприємства «Дублер-Люкс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Тівац» на його користь судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 8500,00 грн. До заяви додано докази на підтвердження судових витрат.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 призначено розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» про стягнення судових витрат у судовому засіданні на 19.06.2024; запропоновано учасникам справи скористатися своїми правами, зокрема, звернутися до суду з клопотанням про розгляд справи в режимі відеоконференції, надання суду заперечень або міркувань щодо поданої заяви, додаткових письмових пояснень, клопотання про розгляд справи без участі сторін, з урахуванням того, що явка представників учасників справи не є обов`язковою, та інших заяв.

У свою чергу, 05.06.2024 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Тівац» (далі - позивач-2) надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/18186/23, у яких позивач-2 заперечив проти задоволення вимог в частині стягнення з нього судових витрат, оскільки він не приймав участі у справі на стадії апеляційного оскарження рішення суду, як і не подавав будь-яких заяв по суті спору та не брав участі у справі на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, а тому і підстав покладати на позивача-2 витрати на правничу допомогу відповідача немає.

06.06.2024 року через відділ діловодства до Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Дублер-Люкс» надійшли заперечення проти клопотання ТОВ «Перший український експертний центр» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. У вказаних запереченнях позивач-1 вказав, що витрати відповідача на правничу допомогу не підлягають задоволенню та стягненню з позивачів, оскільки заявником по вказаному клопотанню не було додано копій договору про надання правової (правничої) допомоги №19/3 від 19.03.2024, а в матеріалах справи останній відсутній, відтак, відповідач не може підтвердити обсяг отриманої правничої допомоги та розмір понесених судових витрат у даній справі, а долучений акт про надання правничої допомоги від 03.06.2024 за своєю суттю без договору на правову допомогу не може підтвердити надання відповідачу правничої допомоги.

11.06.2024 року до відділу діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» надійшло клопотання, у якому заявник просив долучити до матеріалів справи №910/18186/23 копію договору про надання правової (правничої) допомоги №19/3 від 19.03.2024 року та додаток №1 до такого договору.

13.06.2024 року до відділу діловодства суду від Приватного підприємства «Дублер-Люкс» надійшли додаткові заперечення на проти клопотання ТОВ «Перший український експертний центр» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у яких позивач-1 повторно наголосив на тому, що відповідач у передбачений законодавством строк не подав до суду вичерпного переліку документів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а направлення окремо додатково копії договору про надання правової (правничої) допомоги №19/3 від 19.03.2024 та додатку №1 до такого договору свідчить про те, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами обсяг наданої йому адвокатом послуг.

У судове засідання, призначене на 19.06.2024, з`явився представник позивачів. Представник відповідача (заявника) в судове засідання не з`явився.

Усі учасники справи належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» про стягнення судових витрат

Станом на час судового засідання клопотань про відкладення розгляду клопотання про стягнення судових витрат та ухвалення додаткового рішення до Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

За таких обставин, суд вважає за можливе здійснити розгляд зазначеного клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр`про стягнення судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі № 910/18186/23 за відсутності в судовому засіданні представника відповідача.

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Отже, відповідач просить покласти на позивачів витрати на правову допомогу у розмірі 8500,00 грн.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідачем було подано копію акта про надання правничої допомоги №02 від 03.06.2024, підписаного між ТОВ «Перший український експертний центр» та адвокатом Закарлюкою Н.С. (надалі - адвокат), ордеру на надання правничої (правової) допомоги, серії АР №4460634 від 13.05.2024, платіжної інструкції №725 від 03.06.2024 на суму 8500,00 грн та договір про надання правової (правничої) допомоги №19/3 від 19.03.2024 та додаток №1 до такого договору.

У свою чергу, позивач-1 проти прийняття договору про надання правової (правничої) допомоги №19/3 від 19.03.2024 та додатку №1 до такого договору заперечує, оскільки, як зазначалося вище, вказаний договір та додаток був поданий з пропуском встановленого статтею 129 Господарського процесуального кодексу України строку, а відповідач у свою чергу такий строк поновити не просить.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким внесено зміни до Конституції України, та доповнено Основний Закон окремими статтями.

Статтею 59 Конституції України (в редакції цього Закону) визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Також, Конституцію України було доповнено статтею 131-2, за частинами першою, третьою та четвертою якої для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення; законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

29.12.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18.12.2019 №390-IX.

Відповідно до вказаних змін, зокрема, частини третьої статті 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

За змістом частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, адвокат Закарлюка Н.С. є представником ТОВ «Перший український експертний центр».

Адвокат Закарлюка Н.С. здійснювала представництво інтересів відповідача у справі №910/18186/23 як то у суді першої інстанції, так і на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно положень статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При цьому, за умовами частини 2 статті 26 вказаного Закону, ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Отже, аналізуючи положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», можна дійти висновку, що адвокат здійснює діяльність пов`язану із представництвом інтересів клієнта, виключно, на підставі договору про надання правничої допомоги. У свою чергу, ордер як письмовий документ, що у випадках передбачених Законом посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги, ні як інакше видається на підставі договору, що укладається між клієнтом (довірителем) та адвокатом.

Судом встановлено, що адвокат Закарлюка Н.С., яка представляє інтереси ТОВ «Перший український експертний центр», здійснювала адвокатську діяльність у суді апеляційної інстанції на підставі ордеру, серії АР №1160634 від 13.05.2024, який був виданий на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №19/3 від 19.03.2024, про що зазначено і у самому ордері.

Отже, очевидним є той факт, що станом на момент представництва інтересів відповідача у суді апеляційної інстанції, між ТОВ «Перший український експертний центр» та адвокатом Закарлюкою Н.С. було укладено договір про надання правничої допомоги, у передбаченому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядку.

Як уже зазначалося вище, положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження судових витрат відповідачем було подано копії акта про надання правничої допомоги №02 від 03.06.2024, ордеру на надання правничої (правової) допомоги, серії АР №4460634 від 13.05.2024, платіжної інструкції №725 від 03.06.2024 на суму 8500,00 грн, договір про надання правової (правничої) допомоги №19/3 від 19.03.2024 та додаток №1 до такого договору, отже відповідач підтвердив перелік та вартість одержаних послуг від адвоката, втім не надав копії договору, яка свідчила б про підставу надання відповідних послуг адвокатом клієнту.

Відповідач дослав відповідний примірник копії договору про надання правової (правничої) допомоги №19/3 від 19.03.2024 та додаток №1 до такого договору лише згодом.

Апеляційний господарський суд констатує, що фактично відповідач надав докази на підтвердження обсягу одержаної правничої допомоги в порядку передбаченому частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України

На переконання колегії суддів, залишення договору про надання правової (правничої) допомоги №19/3 від 19.03.2024 поза увагою суду, за умови надання адвокатом послуг спрямованих на захист інтересів клієнта, свідчитиме про недотримання принципів верховенства права та проявою зі сторони суду надмірного формалізму, а тому колегія суддів вважає за доцільне прийняти такий договір до уваги з метою забезпечення правосуддя не лише фактичного, але й реального.

Окрім того, з поданих сторонами заяв по суті спору та доказів, жодним чином не спростовується існування договору про надання правової (правничої) допомоги №19/3 від 19.03.2024 та додатку №1 до такого договору, станом на момент надання послуг адвокатом Закарлюкою Н.С. для ТОВ «Перший український експертний центр».

У пункті 33 справи «ТОВ «Фріда» проти України» заява № 24003/07, рішення від 08.12.2016» Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.

При цьому, колегія суддів також враховує принцип «summum jus sum povredria est», який полягає у тому, що - абсолютне виконання закону призводить до найбільшої несправедливості, тобто надто суворе тлумачення закону породжує несправедливість.

Оскільки, відповідач на користь якого було розглянуто спір у суді апеляційної інстанції, набув право на компенсацію понесених судових витрат, у зв`язку з безпідставністю заявленого позову, то правомірним є очікування на відшкодування таких судових витрат з протилежної сторони.

За наведеного слідує, що не врахування такого договору під час розподілу судових витрат суперечить меті інституту витрат на правову допомогу.

В даному випадку спірний договір існував на момент здійснення перегляду рішення суду першої інстанції судом апеляції, послуги по ньому фактично надавались, а відтак, договір виконувався, тому неврахування його при розподілі судових витрат є очевидним проявом надмірного формалізму, щодо надто жорсткого трактування норм процесуального права в супереч праву сторони на відшкодування судових витрат, в такому випадку на переконання колегії суддів слід уникати такого формалізму та враховувати договір, щонайменше через те, що послуги по ньому надавались.

За змістом пункту 1 договору про надання правової (правничої допомоги) №19/3 від 19.03.2024 (далі - договір) адвокат зобов`язується за дорученням клієнта на умовах та в порядку, передбаченому договором, надати правову допомогу клієнту та представництво його інтересів, зокрема, але не виключно, перед фізичними особами та юридичними особами всіх форм власності, судових органах усіх інстанцій, в тому числі але не виключно щодо складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру з питань захисту прав та законних інтересів клієнта. Клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар за надану правову допомогу, а також у випадку необхідності фактичні витрати, пов`язані з виконанням договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору бути представником клієнта у місцевих загальних сулах. господарських і адміністративних судах України, судах апеляційної. та касаційної. інстанцій, Верховному Суді без обмеження повноважень передбачених КПК України, ЦПК України, КАС України, ГПК України, та КУпАП та з усіма правами, які надані свідку, підозрюваному, обвинуваченому, позивачу, відповідачу та третій особі, заявнику, скаржнику, у тому числі, з правом підписувати від імені клієнта всі необхідні документи та подавати до руду позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, відзиви, заперечення, відповіді на заперечення, пояснення, заяви, клопотання, скарги, змінювати підстави або предмет позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, пред`являти зустрічний позов, укладати мирову угоду на будь-якій стадії процесу, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів долучених до справи, одержувати копії судових рішень, брати участь в судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності та неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, здійснювати аудіо- та відеозапис судових та інших проваджень, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами без обмеження повноважень, отримувати необхідні довідки, документи, вести від імені клієнта справи у всіх державних установах, громадських, приватних організаціях, отримувати та пред`являти виконавчі документи до стягнення, засвідчувати копії документів клієнта, звертатись з адвокатськими запитами до відповідних державних та приватних підприємств, установ, організацій та органів України, та отримувати від них відповіді на адвокатські запити, документи, поштову кореспонденцію (в тому числі, рекомендовану, листи з оголошеною цінністю та судові повістки), оприлюднювати інформацію; щодо засобів захисту клієнта в мережі Інтернет (окрім інформації щодо приватного життя клієнта), а також виконувати всі інші дії, що пов`язані з виконанням даного договору.

Пунктом 1.3 договору сторони передбачили, що при виконанні обов`язків адвокат керується Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правилами адвокатської етики та іншим законами України, Повноваження адвоката по конкретній справі (правомочності адвоката на здійснення певних дій чи підписання від імені клієнта і подання певних документів) є необмеженими. Обмеження адвоката на вчинення певної процесуальної дії мають бути передбачені умовами даного договору або зазначені у ордері на надання правової допомоги.

Гонорар - форма винагороди адвоката за надання послуг, передбачених цим договором. Розмір гонорару та порядок його оплати визначається сторонами у додатку №1 до цього договору. При визначені розміру гонорару враховується: - обсяг і час роботи, що потрібний адвокату для належного виконання доручення; - ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; - вірогідність того, що прийняте доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; - необхідність виїзду адвоката у відрядження; - важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; - особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; - характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; - кваліфікація, професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката (пункти 4.1 та 4.2 договору).

Згідно пункту 10.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання, укладений терміном на один рік та діє до "19" березня 2025р., якщо сторони до цього часу виконають свої зобов`язання за ним в повному обсязі. Договір може бути розірваний будь-якою зі сторін достроково з попередженням іншої сторони не пізніше ніж за один місяць до моменту такого розірвання.

Пунктом 1 додатку №1 до договору сторони на виконання умов п. 4.1 та 4.2 договору №19/3 про надання правової (правничої) допомоги від 19.03.2024 р. погодили вартість правничої допомоги виконавця, а саме: консультування - 600,00 грн/година; підготовка та подання позовної заяви, інших заяв по суті, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, а також ознайомлення із матеріалами справи і узагальнення судової практики із схожих правовідносин; обрання способу захисту порушеного права, написання тексту позовної заяви, збирання доказів, надсилання позовної заяви до суду, тощо - 1500,00 грн/година; написання заяв, клопотань, адвокатських запитів - 1000,00 грн/година; виїзд адвоката (з будь яких потреб, в тому числі подання/отримання документів, тощо) - 1000,00 грн/година; участь адвоката у судовому засіданні (з урахуванням часу на проїзд та іншого фактично витраченого часу) - 1500,00 грн/година.

03.06.2024 року сторонами було підписано акт про надання правничої допомоги №02 за умовами якого адвокатом було виконано, а відповідачем прийнято наступні роботи, а саме: підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу №910/18186/23 (5 год. 00 хв.) вартістю 7500,00 грн; участь у судовому засіданні по справі №910/18186/23 (1 год. 00 хв.) вартістю 1000,00 грн.

Згідно платіжної інструкції №725 від 03.06.2024 відповідач сплатив адвокату грошові кошти у розмірі 8500,00 грн.

Судом встановлено, що Закарлюка Ніна Сергіївна є адвокатом у розумінні Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, як на тому зауважено Верховним Судом у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.

При цьому, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів учасника справи (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

В той же час, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п.2 ч.5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи наведені відповідачем вартісні показники наданих послуг/виконаних робіт, зокрема, в частині надання послуги "Участь у судовому засіданні по справі", вартістю 1000,00 грн/година через призму розумності, суд дійшов висновку про її невиправданість, так як, у справі №910/18186/23 що переглядалась у суді апеляційної інстанції, відбулося одне судове засідання тривалістю 25 хвилин, а тому покладення на позивачів витрат відповідача в частині участі адвоката у судовому засідання, яке на думку відповідача тривало годину не є доцільним та розумним, а тому суд вважає за належне обмежити таку вартість даної послуги до суми 416,67 грн, що є пропорційною до тривалості судового засідання.

Окрім того, колегія суддів вважає за доцільне зменшити розмір вартості послуги з "Підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу №910/18186/23", оскільки за своїм змістом відзив на апеляційну скаргу є аналогічний відзиву на позовну заяву, а тому на переконання суду адвокатом не було затраченого значного часу на здійснення правового аналізу наведених позивачем-1 у апеляційній скарзі аргументів та відповідно на складення відзиву на апеляційну скаргу.

Водночас, колегія суддів погоджується з доводами ТОВ "Тівац" про відсутність підстав для покладення на них витрат відповідача на професійну правничу допомогу, оскільки ініціатором апеляційного провадження у справі є ПП "Дублер-Люкс", а позивач-2 фактично не здійснював будь-яких дій спрямованих на оскарження рішення місцевого господарського суду у суді апеляції, а тому за вказаних обставин витрати відповідача на професійну правничу допомогу слід покласти на ПП "Дублер-Люкс", як ініціатора апеляційного провадження з перегляду рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, користуючись певною можливістю розсуду при розподілі витрат на правничу допомогу та з урахуванням заперечень позивачів на відшкодування витрат на правничу допомогу відповідача та висновків Верховного Суду, колегія суддів прийшла до висновку про наявність правових підстав для зменшення такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на позивача-1 витрат відповідача на правову допомогу у розмірі 3416,67 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" про стягнення судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Дублер-Люкс" (01042, м. Київ, вул. Саперне поле, будинок 14/55, приміщення 1019; ідентифікаційний код 30970288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 14/55, офіс 1004; ідентифікаційний код: 36844047) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3416 (три тисячі чотириста шістнадцять) грн 67 коп.

3. В іншій частині в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» про стягнення судових витрат у справі №910/18186/23 відмовити.

4. Видачу наказу на виконання цієї додаткової постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

6. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст складено та підписано 26.06.2024

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова