Постанова

від 17.09.2024 по справі 910/18186/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/18186/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного підприємства "Дублер-Люкс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 (суддя Курдельчук І. Д.)

постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 (головуючий суддя Шевчук С. Р., судді Демидова А. М., Ходаківська І. П.)

і додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 (головуючий суддя Шевчук С. Р., судді Демидова А. М., Ходаківська І. П.)

у справі № 910/18186/23

за позовом 1) Приватного підприємства "Дублер-Люкс" і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"

про визнання договору недійсним і стягнення коштів,

(у судовому засіданні взяв участь представники: позивача - Магратій Я. В., відповідача - Закарлюка Н. С.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнені обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

1. 07.02.2019 між Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - ПрАТ "ХК "Київміськбуд") і Товариством з обмеженою відповідальністю "Тівац" (далі - позивач-2, ТОВ "Тівац") укладено договір купівлі - продажу майнових прав № 20392/РН-Н, відповідно до якого ТОВ "Тівац" як покупець придбав майнові права у ПрАТ "ХК "Київміськбуд" на об`єкт нерухомого майна, а саме - нежитлові приміщення (приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок) - група приміщень №1019 за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Саперне поле, буд. №14/55 (будівельна адреса: "Будівництво житлово - офісно - торговельно - розважального комплексу на вул. Анрі Барбюса, 52/1 у Печерському районі м. Києва ІІІ черга).

2. Відповідно до пункту 1.3 договору купівлі - продажу майнових прав № 20392/РН-Н об`єкт має наступні характеристики: № групи приміщень - 1019; поверх - цоколь, верхній рівень; загальна площа 729,5 кв.м.

3. Згідно з пунктом 6.1 вказаного договору після підписання покупцем акта прийому - передачі майнових прав останній протягом 40 календарних днів повинен укласти з експлуатуючою організацією договір про надання комунальних послуг.

4. В матеріалах справи наявна копія розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації 14.04.2017 від 191 "Про присвоєння поштової адреси закінченому будівництвом об`єкту: "Будівництво житлово-офісно-торговельно-розважального комплексу на вул. Анрі Барбюса, 52/1 у Печерському районі м. Києва ІІІ черга", з якої вбачається, що закінченому об`єкту будівництва "Будівництво житлово-офісно-торговельно-розважального комплексу на вул. Анрі Барбюса, 52/1 у Печерському районі м. Києва ІІІ черга" присвоєно поштову адресу: вул. Саперне поле, 14/55 у Печерському районі міста Києва.

5. 11.03.2019 між ТОВ "Тівац" як орендодавцем і Приватним підприємством "Дублер-Люкс" (далі - ПП "Дублер-Люкс") як орендарем укладено договір №ТД0059 оренди нежилих приміщень (далі - договір оренди), за умовами п.п. 1.1, 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежилі приміщення, які належать орендодавцю на праві приватної власності, визначені додатками до цього договору, які є невід`ємними частинами цього договору. Приміщення розташовані за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 14/55, група приміщень № 1019, поверх "Цоколь", верхній рівень.

6. Передача приміщень в оренду здійснюється за актом прийому-передачі (п. 3.2).

7. Згідно з п. 4.1 договору оренди він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020.

8. Відповідно до п. 5.1 договору оренди за користування приміщеннями орендар щомісяця на користь орендодавця сплачує орендну плату у розмірі визначеному додатками до цього договору, які є невід`ємними частинами цього договору. Орендна плата включає в себе вартість всіх складових витрат по утриманню і експлуатації приміщення (електропостачання, водопостачання та водовідведення, опалення, вивіз сміття, утримання будинку та прибудинкової території та ін.).

9. 01.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (далі - відповідач, ТОВ "Перший український експертний центр") як постачальником, ТОВ "Тівац" як власником і ПП "Дублер-Люкс" як споживачем укладено договір №1213/07/19 на участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території (далі - договір, договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території), за умовами п. 1.1 якого постачальник надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території (далі - послуги) по нежитловому приміщенню №1019 будинку на вул. Саперне поле, 14/55 в м. Києві, загальною площею 729,5 кв. м, що належить споживачу до договору оренди №ТД0059 згідно з договором купівлі-продажу майнових прав від 07.02.2019 та використовується для розміщення торгового офісу.

10. Споживач відшкодовує постачальнику вартість спожитих комунальних послуг, а саме: водопостачання до нежитлового приміщення №1019 в будинку на вул. Саперне поле, 14/55, згідно додатку № 1 (п. 1.2).

11. Споживач сплачує вартість наданих послуг до яких входить плата за вивіз твердих побутових відходів, згідно з розрахунком, який є невід`ємним додатком №1 договору (п. 1.3).

12. Оплата послуг з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційних послуг) здійснюється щомісячно не пізніше 3 числа поточного місяця в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у розмірі 100% передоплати обумовленої у додатку №1. За перший місяць надання послуг передоплата здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника, протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору (п. 1.4).

13. За умовами п. 2.1.1 договору постачальник зобов`язався надавати споживачу послуги згідно з розрахунком, що є невід`ємною частиною цього договору.

14. Споживач зобов`язався: сплачувати за надані послуги не пізніше трьох днів з дня отримання рахунку-фактури, але не пізніше 3 числа наступного місяця, незалежно від фінансових результатів своєї господарської діяльності. Отримувати рахунок у постачальника є обов`язком споживача, несвоєчасне отримання рахунку не звільняє споживача від зобов`язання своєчасної оплати (п. 2.2.1); здійснювати оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території відповідно до п. 1.3 (п. 2.2.2); брати участь в загальних для цього будинку та прибудинкової території витратах, пов`язаних з його експлуатацією (п. 2.2.5); щомісяця підписувати акти наданих послуг та один примірник повертати постачальнику (п. 2.2.6) та протягом трьох місяців, з дати підписання договору, заключити прямий договір з ПрАТ "АК "Київводоканал" та самостійно сплачувати фактичні витрати і нести відповідальність за правильність здачі показників приладів та своєчасну сплату (п.2.2.12).

15. Згідно з п. 5.1 договору про припинення використання послуг споживач за місяць письмово повідомляє постачальника (при умові, що таке припинення можливе при передачі (відчуження) даного приміщення, визначеного у п. 1.1 даного договору). При цьому, споживач зобов`язується до припинення послуг надати підтверджувальні документи про передачу приміщення третій особі для постачальника та відсутності заборгованості за надані послуги.

16. Пунктом 5.2 договору погоджено, що розмір плати послуг може бути переглянутий та змінений без попереднього узгодження зі споживачем в разі зміни цін і тарифів на послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

17. За пунктом 6.1 договір про участь у витратах на утримання будинку набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 06.02.2020.

18. Договір вважається щороку продовженим на такий же строк та на тих самих умовах, при цьому внесення змін до договору не вимагається (пункт 6.2).

19. Відповідно до п. 6.3 договору кожна зі сторін має право достроково розірвати цей договір, попередивши про це іншу сторону за 30 днів до бажаної дати розірвання.

20. При цьому, у пункті 7.1 договору сторони узгодили, що на виконання цього договору та керуючись ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, тобто з 07.02.2019.

21. 01.11.2019 між ТОВ "Перший український експертний центр" як постачальником, ТОВ "Тівац" як власником і ПП "Дублер-Люкс" як споживачем підписано додаткову угоду №1 до договору №1213/07/19 від 01.07.2019 (далі - додаткова угода №1), за умовами пункту 1 якої сторони дійшли згоди внести зміни до договору про участь на утримання будинку шляхом викладення п. 1.2 в наступній редакції: "Споживач відшкодовує постачальнику вартість спожитих комунальних послуг, а саме: водопостачання до нежитлового приміщення №1019 в будинку на вул. Саперне поле, 14/55, згідно з додатком № 1".

22. Пунктами 2 та 3 додаткової угоди №1 до договору встановлено, що на виконання цієї додаткової угоди та керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони погодили, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до моменту її укладення, тобто з 01.04.2019 року. Інші умови вищевказаного договору залишаються незмінними і сторонами підтверджують по ним свої зобов`язання.

23. 01.11.2019 між ТОВ "Перший український експертний центр" як постачальником, ТОВ "Тівац" як власником і ПП "Дублер-Люкс" як споживачем підписано додаткову угоду №2 до договору (далі - додаткова угода №2), за умовами пункту 1 якої сторони дійшли згоди викласти додаток №1 до договору в новій редакції.

24. При цьому, пунктами 2 та 3 додаткової угоди №2 встановлено, що на виконання цієї додаткової угоди та керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони погодили, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до моменту її укладення, тобто з 19.08.2019 року. Усі інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою №2, залишаються в силі.

25. Сторони без зауважень підписали додаток № 1 "Розрахунок до договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території вул. Саперне поле, 14/55", згідно з яким, зокрема, експлуатаційні витрати складаються із експлуатаційних витрат та витрат на охорону і становлять 12313,96 грн (729,5 кв. м * 16,88 грн) та 2910,71 грн (729,5 кв. м * 3,99 грн) відповідно, разом на місяць 15 224,67 грн з ПДВ.

26. Як убачається з матеріалів справи позивач-1 на виконання спірних умов договору сплачував відповідачеві грошові кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

27. Представник ТОВ "Тівац" звернувся до Київської міської державної адміністрації із адвокатським запитом від 28.02.2023 №28/02/2023, у якому просив надати копії документів, що стосуються експлуатації/балансу/управління ТОВ "Перший український експертний центр" багатоквартирним будинком за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 14/55 (далі - багатоквартирний будинок).

28. У відповідь на адвокатський запит Апаратом Виконавчого органу КМР (КМДА) Управління документообігу та аналізу службової кореспонденції надано копію розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - Виконавчий орган КМР (КМДА)) від 30.09.2014 №1078, розпорядження Виконавчого органу КМР (КМДА) від 03.05.2018 №738 та розпорядження Виконавчого органу КМР (КМДА) від 14.11.2019 №1977.

29. Суд апеляційної інстанції дослідив, що розпорядження Виконавчого органу КМР (КМДА) від 30.09.2014 №1078 (зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у місті Києва 20.10.2014 №42/1095) "Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій виконавцями цих послуг по кожному будинку окрема" встановлено тарифи на структуру тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

30. Як вбачається із таблиці тарифів на структуру тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, у ній встановлено суб`єкт господарювання; назву вулиці (бульвару, провулку, проспекту, площі, узвозу та ін.); номер будинку; структуру тарифу, грн. за 1 кв. м загальної площі квартири за місяць (прибирання прибудинкової території; прибирання сходових кліток; вивезення побутових відходів; прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі; технічне обслуговування ліфтів; обслуговування систем диспетчеризації; технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання, холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації; дератизація; дезінсекція; обслуговування димових та вентиляційних каналів; технічне обслуговування та поточний ремонт мереж електропостачання та електрообладнання, необхідних для електрозабезпечення технічних цілей будинку (освітлення місць загального користування, електропостачання ліфтів, підкачування води), систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності; поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків); поливання дворів, клумб і газонів; прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протиожеледними сумішами; експлуатація номерних знаків на будинках; освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води; енергопостачання ліфтів; прибуток); оплату послуг після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (тариф, грн. за 1 кв. м загальної площі квартири за місяць, крім квартир першого поверху; тариф, грн. за 1 кв. м загальної площі квартири першого поверху за місяць); оплату послуг не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (тариф, грн. за 1 кв. м загальної площі квартири за місяць, крім квартир першого поверху; тариф, грн. за 1 кв. м загальної площі квартири першого поверху за місяць)

31. Розпорядження КМР (КМДА) від 03.05.2018 №738 (зареєстровано в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 18.05.2018 за №116/1964) "Про внесення змін до Тарифів та структуру тарифів на послуги щ утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окрема для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим" внесено зміни до Тарифів та структуру тарифів на послуги щ утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окрема для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, встановлених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2014 №1078 зареєстрованих у Головному управлінні юстиції у місті Києві 20.10.2014 за №42/1095 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 березня 2015 року №210), зокрема для ТОВ «Перший український експертний центр» по вулиці Саперне поле, буд. 14/55 встановлено тарифи у розмірі 7,95 грн за кв.м та 6,26 грн за кв.м.

32. При цьому, розпорядження КМР (КМДА) від 14.11.2019 №1977 (зареєстрованого в територіальному управлінні юстиції у місті Києві 26.11.2019 за №249/2426) "Про визнання таким, що втратив чинність, деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" визнано таким, що втратили чинність, розпорядження Виконавчого органу КМР (КМДА), зокрема від 03.05.2018 №738 "Про внесення змін до Тарифів та структуру тарифів на послуги щ утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окрема для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим", зареєстроване в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 18.05.2018 за №116/1964.

33. 01.03.2023 представник ТОВ "Тівац" також звернувся до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) з адвокатським запитом №01/03/2023, у якому просив надати відомості про передачу ТОВ "Перший український експертний центр" прибудинкової території, а саме земельної ділянки 8000000000:79:067:0001; надати відповідні копії таких документів.

34. У відповідь на адвокатський запит від 01.03.2023 № 01/03/2023 Департамент земельних ресурсів надав відповідь від 07.03.2023 №05702-2958, у якому повідомило, що у власність ТОВ "Перший український експертний центр" земельна ділянка 8000000000:79:067:0001 у власність не передавалась.

35. Суд апеляційної інстанції також встановив, що між учасниками справи існує декілька судових спорів, які прямо чи опосередковано стосуються умов спірного договору про участь на утримання будинку та порядку його виконання, так, у справі № 910/15145/20 ПП "Дублер-Люкс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до ТОВ "Перший український експертний центр" про визнання недійсним договору №1213/07/19 від 01.07.2019 та стягнути з останнього 269 683,52 грн - у позові відмовлено; у справі № 910/8354/21 ТОВ "Перший український експертний центр" у первісному позові просило Господарський суд міста Києва стягнути з ПП "Дублер-Люкс" грошові кошти у розмірі 182 465,90 грн, тоді як, у зустрічному позові ПП "Дублер-Люкс" просило суд стягнути з ТОВ "Перший український експертний центр" грошові кошти у розмірі 269 683,52 грн - первісний позов задоволено частково, у задоволенні зустрічного відмовлено; у справі № 910/7692/23 ТОВ "Тівац" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до ТОВ "Перший український експертний центр" про визнання дій незаконними та скасування тарифів на житлово-комунальні послуг по спірному багатоквартирному об`єкту - у задоволені позову відмовлено. Окрім того, судом враховано, що між сторонами розглядається спір у Господарському суді міста Києва, справа № 910/14977/22 за первісним позовом ТОВ "Перший український експертний центр" до ТОВ "Тівац" про стягнення 428 146,41 грн за несплачені комунальні послуги, та зустрічний позов ТОВ "Тівац" до ТОВ "Перший український експертний центр" про визнання дій щодо нарахування заборгованості по житлово-комунальним послугам незаконними та скасування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкових території.

36. Так, у справі №910/8354/21, зокрема, встановлено, що на підставі акта прийому-передачі від 30.01.2017 визнано об`єкт житлово-офісного-торговельно-розважального комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 52/1 (третьої черги), готовим до експлуатації та передано його на обслуговування та експлуатацію до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-2617» (загальна площа будівлі - 30164,8 кв.м).

37. Згідно з актом приймання-передачі від 01.07.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЕК 2617" передало зі свого обслуговування на обслуговування ТОВ "Перший український експертний центр" житловий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 14/55 у Печерському районі м. Києва (загальна площа будівлі 30164,8 кв. м)

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

38. ПП "Дублер-Люкс" і ТОВ "Тівац" звернулися до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "Перший український експертний центр" про:

- визнання недійсним договору на участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, з моменту його укладення - 01.07.2019;

- застосування наслідків недійсності правочинну, шляхом стягнення з ТОВ "Перший український експертний центр" на користь ПП "Дублер-Люкс" грошових коштів у розмірі 269 683,52 грн.

39. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території не відповідає вимогам діючого на момент його укладення законодавства у сфері надання житлово-комунальних послуг та у сфері здійснення управління багатоквартирним будинком.

40. Як зазначено у позовній заяві, ТОВ "Перший український експертний центр" станом на момент укладення спірного договору на утримання будинку та прибудинкової території не було управителем багатоквартирного будинку, а тому в силу положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" не мав права укладати подібних договорів із власниками нежитлових приміщень, зокрема позивачами. Означене порушення вищезгаданих Законів зумовлює нікчемність вчиненого правочину, оскільки фактично відповідач не володів необхідним обсягом цивільної дієздатністю на момент укладення спірного договору, що в свою чергу є порушенням приписів статті 203 ЦК України.

41. Позивачі вказують на те, що зміст та положення спірного договору суперечать вимогам цивільного законодавства та нормам Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в редакції чинній на момент укладення договору. Зокрема, позивачі вважають, що під час вчинення правочину було порушено такі істотні умови, як ціна договору, зокрема, в частині визначенні тарифів на послуги; визначені у договорі та його додатках тарифи на житло-комунальні послуги є завищеними та такими, що прийняті з порушенням вимог закону без будь-якого їх затвердження будь-то рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, за яким надавались послуги, чи виконавчим органом Київської міської ради. При цьому, встановлені тарифи на житлово-комунальні послуги фактично є необґрунтованими та надуманими відповідачем, що в свою чергу призводить до одержання житлово-комунальних послуг за завищеними цінами, крім того, відповідач в порушення розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 03.05.2018 №738 "Про затвердження змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останнім не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунком" (далі - розпорядження від 03.05.2018 №738), яким орган місцевого самоврядування визначив виконавцем послуг з утримання будинку, споруд і прибудинкової території, не прийняв таке розпорядження до уваги під час встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, чим фактично призвів до понесення позивачами необґрунтованих та надмірних витрат під час сплати вартості житлово-комунальних послуг.

42. Позивачі стверджують, що відповідач в порушення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" самостійно визначив перелік послуг, які в силу Закону не мав права встановлювати без погодження із співвласниками будинку, як то житлових так і нежитлових приміщень. Крім того, позивачі зауважили, що жодним документом не підтверджено того факту, що відповідач набув права господарського віддання на механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання з метою його обслуговування та ремонту, що свідчить про суперечність у питаннях надання відповідачем експлуатаційних послуг. Суперечливим є також і надання житлово-комунальних послуг в частині, що стосується прибудинкової території, оскільки жоден документ не підтверджує факту передачі у власність чи в управління земельної ділянки, яка є прибудинковою територією.

43. Позивачі також стверджують, що послуги з охорони не могли надаватися відповідачем, адже вони не погоджувалися на загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку, як це передбачено статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", а сам факт зазначення її як послуги у додатку до договору не свідчить про те, що така послуга надавалася, як і не породжує обов`язку у споживача її сплачувати, адже фактично така послуга за своєю суттю є безпідставно нав`язаною, а тому суперечить меті надання житлово-комунальних послуг та є істотним порушення договору.

44. Поміж тим, позивачі вказують, що сукупність порушень під час укладення договору на утримання будинку та прибудинкової території свідчить про його явну недійсність, а тому вважають за можливе заявити наслідки визнання недійсності правочину та стягнути 269 683,52 грн, які були сплачені в якості передоплати за спірним договором, при цьому, позивачі у позові зауважили, що відповідач фактично не виконував взяті на себе зобов`язання за оскаржуваним договором та не надавав послуг у багатоквартирному будинку, підтвердженням вказаного може слугувати відсутність будь-якого складеного акта приймання-передані наданих послуг.

45. Відповідач у свою чергу проти позову заперечив, та вказав, що між сторонами уже розглядався подібний спір, яким у задоволені позову було відмовлено, а договір не було визнано недійсним, дії позивачів фактично спрямовані на переоцінку рішення у справі №910/15145/20; житлово-комунальні послуги були погодженні у договорі та визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги"; позивачі демонструють суперечливу поведінку, в тій мірі, що підписавши спірний договір тривалий час виконували за ним зобов`язання; наведене у позові розпорядження від 03.05.2018 №738 не може застосовуватись для встановлення цін та тарифів по нежитлових приміщеннях, адже встановлює ціни та тарифи на житлово-комунальні послуги виключно для квартир у будинку; відповідач по багатоквартирному будинку надає житлово-комунальні послуги у відповідності до перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

46. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024, у задоволенні позову відмовлено.

47. Суд першої інстанції, виходив з того, що в силу положень статті 204 ЦК України, під час укладання спірного договору позивачами та відповідачем було дотримано норми законодавства, а саме: зміст спірного правочину не суперечить законодавству, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, спірний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами та завірений печатками, у відповідності до законодавства, правочин спрямований на реальне настання правових наслідків. Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що сторонами вчинялися дії на виконання умов оскаржуваного договору, зокрема, підписано додаткові угоди №1 та №2, додаток №1, яким визначено розмір експлуатаційних витрат, а також те, що позивачем-1 під час його дії здійснювалися регулярні передоплати за послуг по спірному договору, щонайменше у період з вересня 2019 по серпень 2020 року включно. Отже за висновками суду наведені обставини щодо добровільного та систематичного виконання умов оскаржуваного договору свідчать про усвідомлення та згоду позивачів з його умовами.

48. З мотивів рішення суду першої інстанції також вбачається, що останній виходив з доктрини заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), тобто з поведінки позивачів, яка фактично суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, спірний договір та додатки до нього були підписані сторонами без жодних зауважень та заперечень, при цьому, в договорі сторони дійшли згоди щодо усіх його істотних умов, встановили розмір експлуатаційних витрат, їх вартість, строки, порядок оплати тощо, а поведінка щодо подальшого систематичного виконання умов вказаного правочину лише свідчить про те, що позивачі, як сторони договору не будуть реалізовувати своє право на оспорення укладеного договору, і останні пов`язані своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Прагнення позивачів після тривалого виконання умов договору його оскаржити суперечить принципу добросовісності та свідчить про суперечливу поведінку.

49. Окрім того, суд першої інстанції зауважив, що у справі № 910/15145/20 уже вирішувалося питання щодо недійсності правочину, так, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/15145/20, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2021, відмовлено у задоволенні позову та встановлено відповідність оскаржуваного правочину вимогам ЦК України та Господарського кодексу України (далі - ГК України), а тому пред`явлений позов хоча і з інших аніж у справі № 910/15145/20 підстав, фактично зводиться до прагнення позивачів повторно надати судами оцінку умовам договору.

50. Суд апеляційної інстанції погодився з наведеними вище мотивами суду першої інстанції. Додатково апеляційний господарський суд зазначив таке.

51. Так, суд апеляційної інстанції, врахувавши як преюдиціальні встановлені у справі № 910/8354/21 обставини, встановив, що багатоквартирний будинок за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 14/55 у Печерському районі м. Києва (загальна площа будівлі 30164,8 кв. м), був переданий на обслуговування ТОВ "Перший український експертний центр".

52. Разом з тим дослідив, що станом на момент укладення спірного договору на участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, рішення співвласників багатоквартирного будинку про утворення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, про визначення форми управління багатоквартирним будинком, або про оголошення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку не прийнято. Між співвласниками багатоквартирного будинку і ТОВ "Перший український експертний центр" як управителем багатоквартирного будинку договір на управління цим будинком не укладався.

53. В той же час, з урахуванням установлених у справі № 910/8354/21 обставин щодо передачі багатоквартирного будинка на обслуговування та експлуатацію відповідачеві, врахувавши положення Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", чинних на момент укладення договору, суд апеляційної інстанції вказав на те, що ТОВ "Перший український експертний центр" фактично здійснює функції управителя, забезпечуючи надання житлово-комунальних послуг, які направлені на задоволення господарсько-побутових потреб співвласників багатоквартирного будинку, а також його утримання в належному стані.

54. Жодних доказів на підтвердження надання відповідних послуг в будинку за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 14/55 іншою особою, ніж ТОВ "Перший український експертний центр", або ж утримання майна власними силами співвласників багатоквартирного будинку сторони по справі під час розгляду справи суду не надали.

55. Звідси, суд апеляційної інстанції відхилив доводи ПП "Дублер-Люкс" щодо відсутності у ТОВ "Перший український експертний центр" права на укладення договору на утримання будинку та прибудинкової території.

56. В частині доводів позивача-1 про необхідність врахування розпорядження від 03.05.2018 №738 в частині визначення вартості послуг за договором, суд апеляційної інстанції вказав на те, що встановлені ціни та тарифи вказаним розпорядженням не можуть бути застосовані до умов спірного договору, оскільки вони встановлені виключно для квартир у багатоквартирному будинку, в той час як, житлово-комунальні послуги по спірному договору надавались саме для нежитлового приміщення (офісу) №1019, а тому розмір ціни та тарифів встановлювався згідно з Методичними рекомендаціями щодо участі суб`єктів підприємницької діяльності в утриманні будинків і прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.09.2021 №176.

57. Окрім того наголосив, що відповідач з метою забезпечення безпечної експлуатації нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, враховуючи заплановані кількісні показники послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку робіт з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вимог Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, розраховав окремо для нежитлового приміщення розмір вартості послуг для суб`єктів підприємницької діяльності.

58. За наведеного, апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що прагнення позивачів після тривалого виконання умов договору його оскаржити суперечить принципу добросовісності та свідчить про суперечливу поведінку.

59. Окрім того вказав, що судом першої інстанції слушно зауважено, що правомірність укладеного між сторонами договору була предметом дослідження судами у справі №910/15145/20.

60. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 клопотання ТОВ "Перший український експертний центр" про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ПП "Дублер-Люкс" на користь ТОВ "Перший український експертний центр" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 416,67 грн. В іншій частині в задоволенні клопотання відмовлено.

61. Урахувавши складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати у розмірі 8 500,00 грн на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг. Звідси, апеляційний господарський суд зменшив заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу до 3 416,67 грн та присудив їх до стягнення з ПП "Дублер-Люкс", відмовивши при цьому у покладені витрат на правничу допомогу на ТОВ "Тівац".

Касаційні скарги

62. Не погодившись із рішенням і постановою, ПП "Дублер-Люкс" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

63. Також, не погодившись із додатковою постановою, ПП "Дублер-Люкс" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги на рішення і постанову

64. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правового висновку Верховного Суду, викладеного:

- у постанові від 09.06.2022 у справі № 922/313/20 щодо застосування статей 79, 86, 237, 269 ГПК України;

- у постанові Верховного Суду від 27.03.2023 у справі № 920/1343/21 щодо здійснення управління багатоквартирним будинком його співвласниками і що рішення співвласників є обов`язковим, а кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

- у постановах від 10.05.2018 у справі № 924/263/17, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 23.03.2021 у справі № 916/2380/18, від 01.10.2020 у справі № 910/21935/17, від 04.07.2018 у справі № 916/935/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19 щодо визначення правової природи договору; вказує на те, що спірний договір є договором з управління майном, який підлягає нотаріальному посвідченню.

65. У касаційній скарзі позивач-1 заперечує факт наявності у відповідача права на укладення спірного правочину. Так само і вказує, що відповідач не є належним управителем багатоквартирного будинку, оскільки відсутній договір між ним та співвласниками на управління будинком.

66. Вказує на те, що спірний договір не відповідає всім вимогам до договору на управління багатоквартирного будинку, передбачених положеннями Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", а також не містить всіх необхідних умов, як то ціна, перелік послуг, вимоги до якості, кошторис витрат тощо, погоджених усіма співвласниками.

67. Посилається також на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.06.2020 у справі № 281/129/17, від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 04.10.2022 у справі № 904/1446/21 (п.22.3), від 31.05.2022 у справі № 809/163/18, від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17, від 22.06.2020 у справі № 177/1942/16-ц, від 10.03.2021 у справі № 201/8412/18, від 11.08.2021 у справі № 523/7609/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (п. 7.43), від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19.

68. Скаржник наголошує на тому, що відповідач не був виконавцем житлово-комунальних послуг по житловому будинку та не міг надавати такі послуги, а також не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині застосування Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

69. Посилається на те, що позивач-1 не отримував від відповідача жодних результатів послуг, жодних рахунків, актів виконаних робіт / послуг, а матеріали справи не містять підтвердження наявності господарських відносин між сторонами.

70. Окрім того, наголошує на недійсності положень договору та додаткових угод в яких сторони погодили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення договору.

71. Також скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки судами попередніх інстанції при прийнятті рішення по суті спору порушено норми процесуального права, зокрема статті 13, 86, 236, 237, 269 ГПК України, що мало наслідком неповноти дослідження доказів та обставин справи на предмет недійсності договору, що зумовлювало обов`язок у позивача-1 з виконання зобов`язань з оплати.

72. Окрім того зазначає, що підставою касаційного оскарження, є те що судами попередніх інстанцій не досліджено зібраних у справі доказів та те, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1 та 4 частини 3 статті 310 ГПК України).

73. Також ПП "Дублер-Люкс" у касаційній скарзі зазначає, що в даному випадку відсутні висновки та/або правові позиції Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібній справі.

Узагальнені доводи касаційної скарги на додаткову постанову

74. Скаржник не погоджується з додатковою постановою суду апеляційної інстанції, та вказує, зокрема, на те, що суди не перевірили належним чином як повноваження відповідача, так і його представника - адвоката Закарлюки Н. С., оскільки вважає, що такі особи не могли бути належними представниками у даній господарській справі.

75. Вказане, на думку скаржника, підтверджується тим, що відповідач не є управителем багатоквартирного будинку, а також не має права на управління нежитловим приміщенням громадського призначення № 1019, що належить позивачеві-2, та орендується позивачем-1, що відповідно позбавляє його права бути позивачем чи відповідачем в суді від імені співвласників багатоквартирного будинку.

76. Окрім того, посилаючись на відсутність протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції в матеріалах справи договорів про надання правової допомоги від 02.01.2024 № 2/01 та від 19.03.2024 № 19/03, скаржник вказує, що суди не визначили, в яких відносинах адвокат Закарлюка Н. С. перебувала з відповідачем, а відповідач з співвласниками багатоквартирного будинку на момент укладення договору про надання правової допомоги.

77. На переконання скаржника, на представництво співвласників багатоквартирного будинку в судових інстанціях необхідне рішення (протокол) загальних зборів, якими співвласниками житлового будинку вирішили б питання надання згоди відповідачу представляти їх інтереси в судових органах та укладати договори правової допомоги, в тому числі і з адвокатом Закарлюкою Н. С., адже предметом цього спору є визнання недійсним договору який укладений не в особистих інтересах відповідача і не стосувався його господарської діяльності, а стосувався житлового будинку в цілому.

78. Підставою касаційного оскарження додатковї постанови визначено п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, п.1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, а саме порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема:

- ч.ч. 1, 2 ст. 210 ГПК України, оскільки не дослідили всі докази (п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України);

- ч.ч. 1-3 ст. 13, ст. 58, ч. 1 ст.74, 79, ч.ч. 3-5, 8, 9 ст. 80, ст. 86, ч.8 ст. 129, ст.ст. 221, 236, 269, п. 4 ч. 2 ст. 42, п. 2 ч. 4 ст. 238 ГПК України (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України);

- ст.ст. 26, 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якими договір про надання правничої допомоги є документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги, та може бути укладеним на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах, та дійшли помилкового висновку про наявність у адвоката Закарлюки Н. С. повноважень на представництво від імені відповідача, в суді першої та апеляційних інстанцій у цій справі, за відсутності документів щодо повноважень діяти в інтересах всіх співвласників житлового будинку, і як наслідок дійшли помилкових висновків щодо стягнення витрат на правничу допомогу (п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України);

- ст. 9 - 11 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України);

- ч. 8 ст. 129 ГПК України, без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/6360/20, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 910/6360/20 (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

- не врахували висновки щодо набуття юридичною особою цивільних прав та обов`язків на вчинення правочину, викладених у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 911/233/22 (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України);

- не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.11.2022 № 468/1692/18-ц, щодо підписання оспорюваного правочину не уповноваженою особою (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

Відзив

79. Відповідач подав відзив на касаційні скарги на рішення, постанову і додаткову постанову в якому не погоджується з їх доводами, вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Вказує на те, що судові рішення у справі ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Просить залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Інші заяви та клопотання

80. Від скаржника надійшла відповідь на відзив відповідача на касаційні скарги ПП "Дублер-Люкс".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

81. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо суті касаційної скарги (на рішення і постанову)

82. Рішення і постанова у справі оскаржуються позивачем-1 з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

83. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

84. Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

85. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

86. При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

87. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

88. Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

89. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

90. Проаналізувавши обставини правовідносин у цій справі та у справах, на неврахування правового висновку в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що правовідносини у порівнюваних справах не є подібними з огляду на таке.

91. Як уже було наголошено вище, звертаючись до суду з цим позовом про визнання договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території недійсним, позивачі, зокрема, вказували на те, що відповідач у відповідності до положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" не набув статусу управителя багатоквартирного будинку, та не мав права на укладення відповідного правочину.

92. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що відповідно до положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники багатоквартирного будинку (в тому числі власники нежитлових приміщень) несуть зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації тощо спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до їхніх часток співвласника. При цьому, суди дослідили, що ПП "Дублер-Люкс" як орендар та ТОВ "Тівац" як власник нежитлового приміщенні №1019 у будинку на вул. Саперне поле, 14/55 в м. Києві, з метою отримання відповідних послуг та належного утримання спільної власності багатоквартирного будинку, уклали спірний договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. Враховуючи встановлені фактичні обставини в справах № 910/8354/21 та № 910/15145/20, суди вказали на те, що на момент укладення спірного правочину фактичним надавачем послуг з утримання будинку був відповідач, а також, що укладаючи спірний правочин сторони діяли вільно, на власний розсуд дійшли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо виду і вартості послуг, договір відповідає положенням законодавства а також виконувався сторонами, а відтак дійшли висновку про відсутність підстав для визнання спірного правочину недійсним.

93. У касаційній скарзі ПП "Дублер-Люкс" стверджує про те, що вказані висновки судів є помилковими, адже суди не враховали, зокрема, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.03.2023 у справі № 920/1343/21, щодо здійснення управління багатоквартирним будинком його співвласниками і що рішення співвласників є обов`язковим, а кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

94. Так, у наведеній справі № 920/1343/21 предметом розгляду були вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеним з управителем (позивачем) на підставі рішення зборів співвласників.

94.1. Суди відмовили в задоволенні позовних вимог взявши до уваги заперечення відповідача стосовно неукладення з ним як власником нежитлового приміщення індивідуального договору на участь в утриманні будинків, споруд та прибудинкових територій, відсутність доказів надання відповідних послуг / надсилання рахунків на оплату тощо.

94.2. Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2023, на неврахуванні якої наполягає скаржник, з висновками судів не погодився та направив справу на новий розгляд, посилаючись на недослідження судами всіх істотних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому, предметом дослідження та аналізу в наведеній постанові суду касаційної інстанції були саме правовідносини виконання власником нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного в порядку реалізації співвласниками права на управління багатоквартирним будинком з управителем.

95. Водночас в цій справі, яка розглядається, суди встановили, і це не заперечується сторонами, що співвласники багатоквартирного будинку не реалізували своє право на визначення управителя у будинку чи утворення відповідного об`єднання. Наведене, відповідно, має наслідком відсутність укладеного співвласниками з управителем договору, умови якого затверджені співвласниками (в тому числі і ціна послуги з управління), на відміну від справи № 920/1343/21.

96. Натомість, у цій справі, яка розглядається, суди встановили, що сторони спірного правочину погодили в договорі та у відповідному додатку № 1 вид і вартість послуг, виходячи з узгодженої сторонами договору загальної площі орендованого приміщення, що не суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема положенням статті 627 ЦК України, а також виходили з того, що договір виконувався його сторонами. Суд апеляційної інстанції додатково наголосив, що спірний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг, всі істотні умови якого погоджені сторонами, а позивачі не довели невідповідність цих умов положенням чинного законодавства. Крім того, суди вказали, що прагнення позивачів після тривалого виконання умов договору його оскаржити суперечить принципу добросовісності та свідчить про суперечливу поведінку.

97. Суди також відхили доводи позивачів про відсутність у відповідача цивільної дієздатності на укладення спірного правочину, з огляду на відсутність рішення загальних зборів співвласників про призначення відповідача управителем, взявши до уваги в тому числі остаточні судові рішення які стосувалися правовідносин сторін за договором від 01.07.2019 № 1213/07/19 в яких установлені обставини вільного волевиявлення позивачів на укладення оспорюваного правочину з особою, яка фактичного надавала послуг з утримання будинку (відповідачем).

98. Звідси, посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду в наведеній постанові від 27.03.2023 у справі № 920/1343/21 не є релевантними, оскільки обставини щодо порядку здійснення співвласниками управління багатоквартирним будинком, порядку надання / отримання послуг з управління будинком та прибудинковою територією, а також умов відповідних правочинів у наведених справах є відмінними, що свідчить про неподібність правовідносин.

99. Стосовно наведеної скаржником справи № 906/1308/19, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду в справі були вимоги співвласниці багатоквартирного будинку до ОСББ та господарюючого суб`єкта про визнання недійсним укладеного останніми договору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про передачу будинку на обслуговування ФОП Козловій Л. Б. загальні збори ОСББ не приймали, з умовами спірного договору мешканців будинку не ознайомлено, якість надання послуг погіршилась, вартість послуг безпідставно завищено, що порушує права позивача та мешканців будинку як споживачів послуг з обслуговування будинку, які мали надаватися за спірним договором.

99.1. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що докази наявності рішення загальних зборів співвласників, яким було б вирішено питання щодо передачі ФОП Козловій Л. Б. окремих функцій управління багатоквартирним будинком шляхом укладення спірного договору, в матеріалах справи відсутні, а також установили, що оспорюваний договір укладено з порушенням статей 10, 12 - 14 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статей 9-11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", з урахуванням чого дійшли висновку про наявність підстав для визнання спірного договору недійсним.

99.2. Звідси, у наведеній скаржником справі № 906/1308/19 досліджувалося питання укладення правочину з управителем без рішення загальних зборів створеного у багатоквартирному будинку ОСББ, тобто з порушенням порядку реалізації співвласниками права на управління багатоквартирним будинком. Водночас, як уже було наголошено вище, в цій справі, яка розглядається, співвласники багатоквартирного будинку не визначилися з формою управління будинком, а укладений з відповідачем оспорюваний договір не стосувався прав та обов`язків всіх співвласників багатоквартирного будинку, що свідчить про відмінність основного змістового критерію подібності правовідносин у цих двох справах.

99.3. За наведеного, посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19, в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, визнаються безпідставними та відхиляються.

100. Аналогічне стосується частково процитованих скаржником постанови Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 281/1291/17, правовідносини в якій стосувалися визнання прилюдних торгів та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів недійсними; постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, правовідносини в якій стосувалися визнання недійсним на майбутнє договору оренди комунального майна, що перебуває на балансі закладу освіти та зобов`язання звільнити та повернути спірне приміщення, та які є очевидно неподібними до правовідносин цієї справи № 910/18186/23.

101. Колегія суддів зазначає, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).

102. У розумінні положень частини 4 статті 75 ГПК України однією із цілей цієї норми законодавець визначив, у тому числі, уникнення можливості різних висновків і тлумачень щодо наявних між сторонами обставин і правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

103. Як уже було зазначено вище, з установлених у цій справі, зокрема судом апеляційної інстанції, обставин убачається, що предметом розгляду в іншій господарській справі № 910/8354/21 були вимоги ТОВ "Перший український експертний центр" про стягнення з ПП "Дублер-Люкс" за договором від 01.07.2019 № №1213/07/19 грошових коштів у розмірі 182 465,90 грн, а також зустрічні вимоги ПП "Дублер-Люкс" про стягнення з ТОВ "Перший український експертний центр" грошових коштів у розмірі 269 683,52 грн, сплачених за договором від 01.07.2019 №1213/07/19,

104. При цьому, обставини якими сторони обґрунтовували свої доводи щодо наявності / відсутності прав і обов`язків за договором №1213/07/19 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, укладеним позивачами з відповідачем, який не є управителем, у наведеній справі були взяті до уваги та проаналізовані судом апеляційної інстанції.

105. Окрім того, суди врахували та проаналізували обставини установлені в ініційованому ПП "Дублер-Люкс" раніше спорі у справі № 910/15145/20 про визнання недійсним договору про участь у витратах на утримання будинку.

106. Водночас, суди попередніх інстанцій також детально розглянули та відхилили доводи позивачів стосовно невідповідності умов щодо вартості та виду послуг, передбачених в договорі про участь у витратах на утримання будинку (в тому числі і щодо застосованого в договорі тарифу); встановили факт виконання сторонами умов договору, а також факт надання відповідачем експлуатаційних та охоронних послуг, передбачених умовами договору. До переоцінки відповідних обставин в силу положень ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73 - 80, 86 цього Кодексу.

107. Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, якими він заперечує установлені судами обставини, зокрема, стосовно вільного волевиявлення позивачів на укладення спірного правочину, погодження всіх істотних умов договору та його виконання протягом тривалого часу, за своєю суттю направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що до повноважень суду касаційної інстанції не входить. Аналогічне стосується доводів скаржника стосовно реальності надання послуг за договором, а також їх якості, неотримання позивачем-1 результатів наданих послуг, а також відсутності у відповідача правових підстав на надання експлуатаційних послуг, передбачених умовами договору. Більше того відповідні доводи позивачів також були спростовані судом апеляційної інстанції із посилання на обставини, установлені у іншій господарській справі № 910/8354/21, про яку детально було зазначено вище.

108. Посилання скаржника на те, що в господарській справі № 910/18116/21 установлено обставини того, що відповідач не є управителем багатоквартирного будинку, по-перше, направлені на переоцінку обставин, установлених судами попередніх інстанцій, а, по-друге, правовідносини в справі № 910/18116/21 стосувалися вимог про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів проведених співвласниками офісної будівлі, мотивованих безпідставним поділом /відокремленням при проведені зборів офісної будівлі від всього житлово - офісно - торговельно - розважального комплексу. Звідси, посилання скаржника на господарську справ № 910/18116/21 визнаються необґрунтованими.

109. Зважаючи на загальний характер висновків Верховного Суду щодо питання застосування статей 79, 86, 237, 269 ГПК України, викладених у постанові від 09.06.2022 у справі № 922/313/20 (на яку посилається скаржник), колегія суддів також не вбачає жодної невідповідності висновків судів попередніх інстанцій висновкам суду касаційної інстанції в частині дослідження та надання оцінки доказам, доводам сторін, дотримання судом стандартів доказування, обґрунтованості судового рішення. Більше того, питання визнання недійсним договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території у наведеній скаржником справі № 922/313/20 не досліджувалося. Звідси, посилання позивача-2 на вказану постанову Верховного Суду визнаються необґрунтованими.

110. Окрім того, суд апеляційної інстанції у цій справі, яка розглядається, належним чином розглянув та відхилив доводи скаржника про те, що спірний договір за своєю правовою природою є договором про управління майном, який підлягає нотаріальному посвідченню. Так, зокрема, апеляційний господарський суд вказав, що предмет договору управління майном та предмет спірного договору від 01.07.2019 №1213/07/19 є різними. Натомість спірний договір від 01.07.2019 №1213/07/19 є договором про надання послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, який відповідно до вимог чинного законодавства не підлягає обов`язковому посвідченні нотаріусом під час його укладення

111. Стосовно посилань скаржника в цій частині касаційної скарги на постанови суду касаційної інстанції у справі № 924/263/17 (спір про визнання недійсним договору про виробництво сільськогосподарської продукції та зобов`язання звільнити земельну ділянку), у справі № 927/1099/20 (спір про визнання недійсними договорів, мотивований тим, що вони є удаваними та вчинені його сторонами з метою приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме, договору оренди земельної ділянки), у справі № 916/2380/18 (спір про визнання недійсним інвестиційного договору на будівництво), у справі № 910/21935/17 (спір про визнання недійсними постанови Президії Академії медичних наук України, договору інвестування у будівництво, договору про заміну сторони у зобов`язанні), у справі № 916/935/17 (спір про визнання недійсним договору про співробітництво та організацію взаємовідносин, мотивований тим, що спірний договір є удаваним правочином, укладеним з метою приховання іншого правочину, а саме договору оренди комунального майна), у справі № 923/241/18 (спір про визнання недійсним договору про сумісний обробіток земельної ділянки), у справі № 915/1302/19 (спір про визнання недійсним договору про сумісну діяльність, мотивований тим, що він є удаваним правочином, який вчинено відповідачами з метою приховати інший правочин - оренди землі), то аналіз їх змісту переконливо свідчить про те, що характер та зміст спірних правовідносин, фактично-доказова база, а також матеріально-правове регулювання в наведених справах є відмінним від цієї справи, яка розглядається, що свідчить про неподібність правовідносин.

112. Звідси, посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 924/263/17, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 23.03.2021 у справі № 916/2380/18, від 01.10.2020 у справі № 910/21935/17, від 04.07.2018 у справі № 916/935/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19, в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, колегією суддів не приймаються.

113. У справі № 904/1446/21, на яку також посилається скаржник, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку звернулося до товариства з вимогами про зобов`язання останнього передати технічну документацію на житловий будинок, які мотивовані тим, що відповідач (управитель будинку) порушив тримісячний строк з дня державної реєстрації новоствореного об`єднання співвласників багатоквартирного будинку в частині передачі примірника технічної та іншої документації на будинок до позивача, в порядку частин 14, 16, 18 статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". Водночас, в цій справі, яка розглядається, спору щодо передачі технічної документації до новоствореного об`єднання співвласників не виникало, оскільки таке, за установлених обставин, на момент виникнення спірних правовідносин створене не було. Наведене також свідчить про очевидну неподібність правовідносин у порівнюваних справах.

114. В адміністративній справі № 809/163/18, на яку також посилається скаржник, предметом розгляду були правовідносини щодо оскарження рішення Виконавчого комітету Калуської міської ради від 25.07.2017 №162 "Про затвердження тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в м. Калуші", обґрунтовані зокрема, необґрунтованістю розроблених тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій тим, з огляду на відсутність, зокрема, відповідної технічної документації щодо площ будинків. Водночас у цій справі, яка розглядається, предметом розгляду є господарський спір про визнання недійсним договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, в якому позивачі хоча і не погоджуються з визначеним у договорі тарифом на експлуатаційні послуги та послуги охорони (погоджену ціну договору), проте спору щодо встановлення уповноваженим суб`єктом органу місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги у цій справ, яка розглядається, не виникало, що свідчить про очевидну неподібність правовідносин.

115. Стосовно згаданих і частково процитованих скаржником постанов Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17 (спір про розірвання договору поруки з підстав істотного порушення відповідачем умов вказаного договору, а саме ненадання позивачу належним чином посвідчених копій документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором), від 22.06.2020 у справі № 177/1942/16-ц (спір про розірвання договору оренди земельної ділянки), від 10.03.2021 у справі № 201/8412/18 (спір за первісним позовом про стягнення суми заборгованості за договором оренди нежитлової будівлі та обладнання, та за зустрічним позовом визнання недійсним договору оренди нежитлової будівлі та обладнання), від 11.08.2021 у справі № 523/7609/17 (спір про визнання недійсним договору іпотеки та скасування записів про державну реєстрацію та обтяження), від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (спір про стягнення попередньої оплати за форвардним контрактом), від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (спір про часткове визнання недійсним та скасування рішення про затвердження документації із землеустрою, передачу земельних ділянок у власність та користування, визнання права постійного користування земельною ділянкою), то аналіз змісту наведених справ також переконливо свідчить про те, що предмет / підстави позовних вимог, фактично-доказова база, матеріально-правове регулювання, а також зміст спірних правовідносин у наведених справах відрізняється від справи № 910/18186/23, що свідчить про неподібність правовідносин. Звідси, посилання скаржника на наведені постанови Верховного Суду в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, колегією суддів не приймаються.

116. Підсумовуючи все зазначене колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що цитування у касаційній скарзі норм законодавства, наведення постанов Верховного Суду з цитуванням окремих витягів з їх тексту без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням, що судове рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених статтею 287 ГПК України. Водночас, усі наведені скаржником постанови ухвалені в правовідносинах, які є відмінними від тих, які склалися в цій справі, яка розглядається. Аналіз висновків, зроблених в оскаржуваних судових рішеннях у справі № 910/18186/23, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених скаржником постановах Верховного Суду, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

117. За таких обставин, Верховний Суд зазначає, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України не знайшла підтвердження під час касаційного розгляду справи.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

118. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

119. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

120. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). Водночас формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

121. Посилаючись на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України щодо необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 73 цієї постанови), скаржник у касаційній скарзі не наводить норми права щодо якої відсутній висновок Верховного Суду, а також не мотивує обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, поданих сторонами доказів на обґрунтування своїх вимог і заперечень, та підстав для відмови в задоволенні позову.

122. Мотиви та обставини, з яких суди виходили відмовляючи в задоволенні позовних вимог детально описані вище, зокрема, у пунктах 47-49, 52-58 цієї постанови.

123. Більше того, відповідні обставини (стосовно вільного волевиявлення сторін на укладення спірного правочину з відповідачем; відповідності умов договору положенням чинного законодавства) вже були предметом розгляду в справах № 910/8354/21, № 910/15145/20, та враховані судам як преюдиційні під час розгляду цієї справи № 910/18186/23. Інший підхід до встановлених у справах № 910/8354/21, № 910/15145/20 обставин мав би наслідком порушення принципу "res judicata", який передбачає повагу до остаточного судового рішення.

124. Окрім того, висновки суду першої інстанції (який не спростований скаржником у передбаченому процесуальним законом порядку) стосовно уникнення множинності спорів концептуально узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, зокрема викладеними у пунктах 57, 64 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.

125. Наведене у пунктах вище цієї постанови додатково свідчить про неподібність правовідносин цієї справи з наведеними скаржником в касаційній скарзі справами. Окрім того, відповідні висновки судів не спростовані скаржником в передбаченому процесуальним законом порядку.

126. Колегія суддів також зауважує, що для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях скаржник має навести не особисті міркування щодо законності та обґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування якої саме норми права у подібних відносинах не був врахований судами попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи, від якого висновку необхідно відступити, з наведенням обґрунтування такої необхідності та/або який висновок сформувати (пункт 183 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21).

127. Разом з тим, у контексті обраної скаржником підстави касаційного оскарження Верховний Суд констатує, що скаржник в касаційній скарзі лише стверджує про відсутність висновку та / або правової позиції Верховного Суду щодо питання застосування норм права в подібній справі, що з урахуванням наведеного в пунктах 119-121,126 цієї постанови не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України. Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами першої і апеляційної інстанцій оцінкою встановлених фактичних обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Відтак посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах визнаються декларативними, необґрунтованими та відхиляються.

128. З урахуванням викладеного вище, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, також не свідчить про наявність підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

129. Пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

130. В свою чергу, в пунктах 1, 4 частини 3 статті 310 ГПК України (на ці норми скаржник посилається у касаційній скарзі) вказано, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

131. В силу наведеного припису пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України скасування оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції з подальшим направленням судової справи для нового розгляду можливе виключно у тому випадку, коли суд дійде висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

132. Відхиляючи доводи скаржника щодо неповноти з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

133. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у постановах від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20, від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21 та від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 08.02.2024 у справі № 916/2266/22, від 18.04.2024 у справі № 910/2812/23.

134. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених у пунктах 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд не знайшов підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

135. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій надали оцінку всім поданим сторонами доказам, та аргументам сторін в тій мірі, в якій вони впливають на результат вирішення спору, повно та всебічно дослідили обставини справи про що детально зазначено вище, зокрема, в пунктах 47-49, 52-57, 92, 96, 97, 103-106, 110 цієї постанови. Як уже було наголошено, до переоцінки доказів у справі в силу положень ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73 - 80, 86 цього Кодексу.

136. Щодо ж аргументів скаржника про те, що суди ухвалили рішення на підставі недопустимих доказів, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

137. Згідно із частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

138. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга статті 73 ГПК України).

139. Відповідно до статті 77 ГПК України ("допустимість доказів") обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

140. Допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування.

141. Натомість за змістом статті 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

142. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

143. Однак відповідно до положень пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України до повноважень суду касаційної інстанції належить вирішення питання тільки щодо допустимості доказу. Установлення цього дефекту доказу є питанням права в тому значенні, що висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.

144. У той же час ПП "Дублер-Люкс" взагалі не зазначило наявності передбачених чинним законодавством обставин, які б зумовлювали визнання оцінених судами доказів недопустимими, як і не зазначило, власне, які саме докази є недопустимими. Доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до необхідності вирішення питання щодо належності доказів, тобто переоцінки їх змісту (зокрема щодо наявності у відповідача права на укладення оспорюваного договору), що виходить за межі визначених статтею 300 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції.

145. Колегія суддів вважає доцільним звернути увагу скаржника у цій частині на правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, де судом виснувано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

146. За викладеного доводи касаційної скарги про ухвалення судових рішень на підставі недопустимих доказів судом касаційної інстанції визнаються безпідставними.

147. Усі інші доводи касаційної скарги позивача-1 на рішення і постанову в цій справі підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

Щодо суті касаційної скарги (на додаткову постанову)

148. Причиною звернення з касаційною скаргою стала, зокрема, незгода позивача-1 з оскаржуваною додатковою постановою апеляційного суду, якою стягнуто з ПП "Дублер-Люкс" на користь відповідача судових витрати за надання професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 3 416,67 грн, та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у сумі 5 083,33 грн.

149. Згідно із статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

150. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

151. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК).

152. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК).

153. Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2024 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ТОВ "Перший український експертний центр" про стягнення судових витрат, в якій заявник просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ПП "Дублер-Люкс" і ТОВ "Тівац" на його користь судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 8 500,00 грн. До заяви додано докази на підтвердження судових витрат, а саме: копію акта про надання правничої допомоги від 03.06.2024 №02, підписаного між ТОВ "Перший український експертний центр" та адвокатом Закарлюкою Н. С. (далі - адвокат), ордеру на надання правничої (правової) допомоги, серії АР №4460634 від 13.05.2024, платіжної інструкції від 03.06.2024 №725 на суму 8 500,00 грн. Пізніше, а саме 11.06.2024 від відповідача надійшло клопотання, в якому заявник просив долучити до матеріалів справи №910/18186/23 копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 19.03.2024 №19/3 (далі - договір від 19.03.2024 №19/3) та додаток №1 до договору від 19.03.2024 №19/3.

154. Надавши оцінку відповідним доказами, які відповідач долучив у підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції, зокрема:

(1) встановив, що адвокат Закарлюка Н. С., яка представляє інтереси ТОВ "Перший український експертний центр", здійснювала адвокатську діяльність у суді апеляційної інстанції на підставі ордеру, серії АР №1160634 від 13.05.2024, який був виданий на підставі договору від 19.03.2024 №19/3, про що зазначено і у самому ордері;

(2) 03.06.2024 сторонами було підписано акт про надання правничої допомоги № 02 за умовами якого адвокатом виконано, а відповідачем прийнято наступні роботи, а саме: підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу (5 год. 00 хв.) вартістю 7500,00 грн; участь у судовому засіданні по справі (1 год. 00 хв.) вартістю 1000,00 грн; згідно з платіжною інструкцією від 03.06.2024 №725 відповідач сплатив адвокату грошові кошти у розмірі 8 500,00 грн;

(3) врахувавши критерії складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, користуючись певною можливістю розсуду при розподілі витрат на правничу допомогу та з урахуванням заперечень позивачів на відшкодування витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції обмежив вартість участі адвоката в судовому засіданні до 416,67 грн, що є пропорційною до тривалості судового засідання, а також зменшив розмір вартості послуги з "Підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу", оскільки за своїм змістом відзив на апеляційну скаргу є аналогічний відзиву на позовну заяву, таким чином, поклавши на позивача-1 витрати відповідача на правову допомогу в розмірі 3 416,67 грн.

155. Скаржник з висновками суду апеляційної інстанції не погоджується, вказуючи, зокрема, про те, що договір 19.03.2024 №19/3 поданий відповідачем з пропуском строку для подання доказів на понесення витрат на професійну правничу допомогу, а тому не міг братися судом до уваги. Наведене, на думку скаржника, свідчить про неможливість покладення на нього витрат відповідача на правничу допомогу.

156. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

157. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

158. Слід зазначити, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

159. Також при вирішенні питання витрат на правову допомогу Суд має враховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

160. Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

161. Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

162. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

163. У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

164. У рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" (пункт 77) ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

165. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються, виходячи з конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу, і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 43 постанови Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 925/1073/22).

166. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності в тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити в задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (пункти 7.3.1, 7.3.2 постанови Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 903/133/21).

167. Верховний Суд зазначає, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 ГПК України.

168. Дослідивши надані заявником докази, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним переглядом справи № 910/18186/23, врахувавши заперечення позивачів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю цієї справи та складністю виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), не є пропорційним до предмета спору, та обсягу наданих послуг.

169. При цьому, з оскаржуваного додаткового рішення вбачається, що суд апеляційної інстанції не визнав обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі договору від 19.03.2024 №19/3 у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Натомість, апеляційний господарський суд з урахуванням сукупності установлених обставин, а також долучених відповідачем доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши критерії визначення адвокатський витрат та врахувавши свої дискреційні повноваження дійшов висновку про часткове задоволення відповідної заяви, що цілком узгоджується з наведеними вище правовими позиціями Верховного Суду.

170. Водночас, проаналізувавши доводи касаційної скарги позивача-1 на додаткову постанову, колегія суддів дійшла висновку, що вони наведеного вище не спростовують.

171. Так, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 910/6360/20, оскільки спірним у наведеній постанові було питання дотримання позивачем вимог частини 8 статті 129 ГПК України щодо строку подачі доказів на понесення судових витрат та відповідної заяви. Водночас, колегія суддів зазначає, що скаржник, зосередившись на тому, що відповідач пропустив строк на подання до суду апеляційної інстанції договору від 19.03.2024 №19/3 та додатку №1 до договору від 19.03.2024 №19/3, не спростовує при цьому висновки суду апеляційної інстанції, які покладені ним в основу оскаржуваної додаткової постанови, зокрема про те, що долучені відповідачем докази (в тому числі з дотримання строку, визначеного частиною 8 статті 129 ГПК України) дозволяють встановити обсяг наданих адвокатом послуг, водночас заявлений розмір не відповідає критеріям розумності та адекватності, та, відповідно, підлягає зменшенню. При цьому, у наведеній скаржником справі № 910/6360/20 спору у такому контексті щодо відшкодування витрат на правничу допомогу не виникало, а тому відповідні доводи касаційної скарги визнаються необґрунтованими та відхиляються.

172. Суд також відхиляє посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/6360/20, оскільки така відсутня в реєстрі судових рішень.

173. Наведені скаржником витяги із постанови Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 911/233/22 стосовно застосування статей 92, 237, 241 ЦК України стосуються розгляду вказаної справи по суті заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території. При цьому, підстави заявленого у справі № 911/233/22 позову є відмінними від цієї справи, яка розглядається. Водночас аналіз змісту наведеної скаржником постанови в частині перегляду додаткової постанови, не свідчать про невідповідність висновків суду апеляційної інстанції висновкам Верховного Суду, з урахуванням яких додаткова постанова в наведеній скаржником справі була залишена в силі. Більше того, скаржник не цитує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.10.2023 у справі № 911/233/22, в частині перегляду додаткової постанови / розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу.

174. Звідси, посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 911/233/22 визнаються безпідставними та відхиляються.

175. Аналогічне стосується посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 468/1692/18-ц, в якій взагалі відсутні висновки стосовно розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу.

176. Відтак, з огляду на конкретні, встановлені судом обставини справи, яка розглядається, відсутні підстави для висновку про застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішеннях норм права, без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду.

177. Припущення скаржника про те, що ця справа, яка розглядається, стосується прав та інтересів всіх співвласників багатоквартирного будинку, а відповідач та адвокат Закарлюка Н. С. не мають права представляти інтереси співвласників багатоквартирного будинку, колегією суддів відхиляються як декларативні, оскільки вони не узгоджуються ні з предметом та підставами заявлених позовних вимог у цій справі, а також не спростовуються висновків суду апеляційної інстанції в частині ухвалення додаткової постанови.

178. Усі інші доводи касаційної скарги наведеного вище не спростовують та направлені на переоцінку судом касаційної інстанції обставин справи в частині здійсненого судом апеляційної інстанції розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу, а тому колегією суддів визнаються необґрунтованими та відхиляються.

179. У зв`язку із наведеним вище, Суд враховує доводи відзиву відповідача в тій мірі, в якій вони узгоджуються з наведеним у даній постанові і з нормами матеріального та процесуального права. Відповідь на відзив, подана ПП "Дублер-Люкс", наведеного вище не спростовує.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

180. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

181. Оскільки після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПП "Дублер-Люкс" на рішення і постанову на підставі, передбаченій пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, виявилося, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які послався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Дублер-Люкс" на рішення і постанову необхідно закрити на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

182. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

183. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана ПП "Дублер-Люкс" касаційна скарга на рішення і постанову в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 ГПК України, а також касаційна скарга ПП "Дублер-Люкс" на додаткову постанову є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Водночас прийняті у справі рішення, постанова і додаткова постанова відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Розподіл судових витрат

184. Судові витрати в силу вимог статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 910/18186/23 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Дублер-Люкс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. У решті касаційну скаргу Приватного підприємства "Дублер-Люкс" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі № 910/18186/23 залишити без змін.

3. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Дублер-Люкс" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 залишити без задоволення, а додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 910/18186/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил