Постанова

від 05.06.2024 по справі 910/17385/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2024 р. Справа№ 910/17385/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Полякова Б.М.

Доманської М.Л.

Секретар судового засідання: Смаголь А.О.

За участю представників учасників справи:

від ПАТ «Центренерго»: Бездоля Ю.О. - за довіреністю № 220/22 від 27.12.2023.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі № 910/17385/19 (суддя Павленко Є.В., повний текст ухвали складено та підписано - 18.12.2023), яка прийнята за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Публічному акціонерному товариству «Центренерго» у справі № 910/17385/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс»

до Державного підприємства «Держвуглепостач»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державне підприємство «Мирноградвугілля»

про стягнення 254 583 996,12 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви та її обґрунтування

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі № 910/17385/19 позов задоволено; стягнуто з Державного підприємства «Держвуглепостач» на користь позивача 222 330 943,65 грн вартості вугілля, 22 612 161,84 грн вартості витрат на доставку вугілля, 8151950,12 грн пені, 1 488 940,51 грн три проценти річних, а також 672 350,00 грн судового збору.

26.01.2021 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ про примусове виконання.

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» звернулося із заявою в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України про звернення стягнення на грошові кошти Публічного акціонерного товариства Центренерго», яке має заборгованість перед відповідачем, на загальну суму 249 110 985,52 грн, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/16418/19.

На обґрунтування вищевказаної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» зазначає, що відповідач не має можливості виконати виконавчий документ - наказ Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 № 910/17385/19 та погасити заборгованість перед стягувачем ТОВ «Шахтарськтранс», оскільки у боржника відсутні кошти на рахунках та інше майно, на яке можна звернути стягнення, з метою виконання виконавчого документу. В провадженні щодо відповідача як боржника перебуває близько 180 виконавчих проваджень. В рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_1 державним виконавцем вжиті всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи щодо примусового виконання рішення суду, однак це не призвело до задоволення вимог стягувача.

Позивач довідався, що за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/16418/19 від 16.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021, було стягнуто з ПАТ «Центренерго» на користь ДП «Держвуглепостач» грошові кошти в загальній сумі 249 110 985,52 грн.

Відповідач підтвердив, що ПАТ «Центренерго» не виконало рішення Господарського суду міста Києва у справі від 16.03.2021 № 910/16418/19, відповідну заборгованість не погасило.

За доводами позивача, факт відсутності у боржника ДП «Держвуглепостач» грошових коштів на рахунках в банках та майна, на яке можна звернути стягнення, наявність обтяжень та велика кількість відкритих виконавчих проваджень є підставою для винесення судом ухвали про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, тобто ПАТ «Центренерго», що має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі № 910/17385/19 (суддя Павленко Є.В., повний текст ухвали складено та підписано - 18.12.2023) відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Публічному акціонерному товариству «Центренерго» у справі № 910/17385/19.

Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст.ст. 327, 336 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст.ст. 34, 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження» та мотивоване тим, що статтями 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження» встановлена черговість задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, а представником відповідача в судовому засіданні було повідомлено про близько 180-ти незакінчених виконавчих проваджень щодо стягнення заборгованості, половина з яких стосуються вимог щодо стягнення заборгованості перед працівниками боржника по заробітній платі.

У зв`язку з наведеними обставинами, звернення стягнення на грошові кошти ПАТ «Центренерго» на користь позивача у даній справі на підставі статті 336 ГПК України може мати наслідком порушення вищевказаних приписів Закону України «Про виконавче провадження» щодо черговості задоволення вимог кредиторів у зведеному виконавчому провадженні, зокрема, погашення заборгованості перед працівниками боржника по заробітній платі.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про включення ПАТ «Центренерго» до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, а відтак, на останнього не поширюються гарантії виконання державою судового рішення згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а задоволення заяви позивача призведе до порушення п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», яким прямо заборонено звернення стягнення на майно боржника - ПАТ «Центренерго», стосовно якого триває процедура приватизації.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі № 910/17385/19 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Публічному акціонерному товариству «Центренерго» у розмірі 249 110 985,52 грн задовольнити.

У апеляційній скарзі позивач посилається на безпідставність і необґрунтованість ухвали Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі № 910/17385/19 та зазначає, що вказане судове рішення постановлене без належного дослідження доказів, а висновки суду є помилковими і не відповідають обставинам справи.

На переконання скаржника, суд першої інстанції помилково застосував статті 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки такі норми Закону врегульовують порядок розподілу вже стягнутих державним виконавцем грошових коштів в межах виконавчого провадження, в той час як в даному випадку має бути взята до уваги лише наявність безспірної заборгованості, що підтверджується судовим рішенням, а наявність відкритого виконавчого провадження не є обов`язковою для звернення стягнення на кошти особи, яка має заборгованість перед боржником.

Крім того, за доводами скаржника, помилковим є висновок суду першої інстанції щодо не поширення на ПАТ «Центренерго» державних гарантій, встановлені частиною 2 статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а його виконання є невід`ємним складником права кожного на судовий захист, як то встановлено у рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012.

Історія справи

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 910/17385/19 (головуючий суддя Сотніков С.В., судді Остапенко О.М., Пантелієнко В. О.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 скасовано; заяву ТОВ «Шахтарськтранс» задоволено; звернено стягнення на грошові кошти в сумі 249 110 985, 21 грн, що належать ПАТ «Центренерго», яке має заборгованість перед ДП «Держвуглепостач», підтверджену рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/16418/19.

Зазначене вище судове рішення мотивоване тим, що ПАТ «Центренерго» має заборгованість перед боржником (ДП «Держвуглепостач») за наказом від 26.01.2021 у даній справі, яка підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/16418/19, яке набрало законної сили.

Строк для пред`явлення наказу від 04.11.2021 № 910/16418/19 до примусового виконання встановлений до 06.10.2024, тобто ТОВ «Шахтарськтранс» (стягувачем) не пропущений строк звернення із заявою в порядку статті 336 ГПК України. Рішення судів у даній справі та у справі № 910/16418/19 не виконані. Щодо примусового виконання рішення у цій справі відкрито виконавче провадження. За таких обставин, обґрунтованою є заява позивача, що подана в порядку статті 336 ГПК України з метою фактичного виконання рішення суду.

Судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин статті 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження», якими встановлена черговість задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, оскільки зазначені норми застосовуються виконавцем на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум за виконавчим провадженням.

Посилання суду першої інстанції на те, що задоволення заяви стягувача у цій справі може мати наслідком порушення вищевказаних приписів Закону України «Про виконавче провадження» щодо черговості задоволення вимог кредиторів у зведеному виконавчому провадженні, зокрема, погашення заборгованості перед працівниками боржника по заробітній платі, ґрунтується лише на припущеннях, оскільки не підтверджене будь-якими доказами. Наявність же виконавчих проваджень щодо боржника не може впливати на оцінку судом наявності або відсутності підстав для подання стягувачем у даній справі заяви про звернення стягнення на грошові кошти іншої особи. Так, для оцінки підставності поданої згідно зі статтею 336 ГПК України заяви суду належить з`ясувати станом на дату звернення обставини наявності заборгованості боржника перед стягувачем за виконавчим документом, наявність заборгованості перед боржником у третьої особи, яка нею не оспорюється або підтверджена рішенням суду, що набрало законної сили, закінчення строку звернення із заявою відповідно до частини другої статті 336 ГПК України. Інші підстави, зокрема, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» не можуть братись до уваги та слугувати підставами для відмови стягувачу або виконавцю у задоволенні заяви про звернення стягнення на грошові кошти.

Інші стягувачі у виконавчих провадженнях щодо стягнення з боржника, які виконуються в межах зведеного виконавчого провадження, не позбавлені права самостійно звернутись із відповідною заявою в порядку статті 336 ГПК України. Крім того, помилковими є посилання суду першої інстанції на обставини включення ПАТ «Центренерго» до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, та на пряму заборону у зв`язку з цим на звернення стягнення на майно боржника - ПАТ «Центренерго» відповідно до пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження». Пунктом 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження`передбачений обов`язок виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації. Отже, вказана законодавча норма не містить будь-якої заборони на звернення стягнення на майно відповідного товариства, зокрема, і шляхом звернення грошових сум в порядку статті 336 ГПК України.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2024 у справі № 910/17385/19 (головуючий суддя Волковицька Н.О., судді: Могил С.К., Случ О.В.) постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 910/17385/19 скасовано; передано справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Судове рішення обґрунтоване тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив та не встановив обставини застосування до ПАТ «Центренерго» приписів п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» та зупинення виконавчого провадження у справі № 910/16418/19, що є важливим під час розгляду заяви ТОВ «Шахтарськтранс» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам з урахуванням практики Верховного Суду щодо розгляду заяв, поданих у порядку статті 336 ГПК України.

Відтак, апеляційний господарський суд не встановив усіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу, не дослідив обставини, які є ключовими під час розгляду заяви ТОВ «Шахтарськтранс» про звернення стягнення на грошові кошти ПАТ «Центренерго», яке має заборгованість перед відповідачем, на загальну суму 249 110 985,52 грн, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/16418/19.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

08.05.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» надійшли пояснення (з урахуванням постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2024), згідно з якими останнє просить суд, ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі № 910/17385/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Публічному акціонерному товариству «Центренерго» у розмірі 249 110 985,52 грн.

08.05.2024 та 10.05.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшли пояснення з урахуванням постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2024 у справі № 910/17385/19, у відповідності до яких останнє просить суд, залучити до матеріалів справи № 910/17385/19 прийняті старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. постанови від 30.11.2022 про відкриття виконавчого провадження та про зупинення вчинення виконавчих дій по ВП № 70440509; відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі № 910/17385/19, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі; судові витрати, в тому числі за апеляційне оскарження, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі № 910/17385/19, поміж іншого, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі № 910/17385/19 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Поляков Б.М.; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі № 910/17385/19 призначено на 15.05.2024; зобов`язано учасників справи завчасно, а саме до 08.05.2024, надати письмові пояснення з урахуванням постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2024 у справі № 910/17385/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 910/17385/19 оголошено перерву у даній справі до 05.06.2024.

Явка представників учасників справи

05.06.2024 у судове засідання з`явився представник Публічного акціонерного товариства «Центренерго».

Інші учасники справи у судове засідання 05.06.2024 не з`явилися; про час, місце та дату судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином; про причини нез`явлення суд не повідомили.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Необхідно вказати, що копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 910/17385/19 було надіслано учасникам справи на електронну пошту, засобами поштового зв?язку та в електронний кабінет, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти, довідками про доставку електронного документа та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю представника Публічного акціонерного товариства «Центренерго».

Позиції учасників справи

У судовому засіданні 05.06.2024 представник Публічного акціонерного товариства «Центренерго» заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі № 910/17385/19 - без змін.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Публічного акціонерного товариства «Центренерго», обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В силу ч. 1 ст. 336 ГПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Як зазначалось вище, на обґрунтування наявності підстав для звернення стягнення на грошові кошти, що належать ПАТ «Центренерго», стягувач посилався на те, що заборгованість останнього перед боржником - Підприємством, підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 16 березня 2021 року в справі № 910/16418/19, яким з ПАТ «Центренерго» на користь відповідача в даній справі стягнуто грошові кошти в загальному розмірі 249 110 985,52 грн.

Проте, у зв`язку з наявністю численних виконавчих проваджень щодо боржника, державним виконавцем державного відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук О.А. були винесені постанови: про відкриття виконавчого провадження від 8 лютого 2021 року ВП № 64400979 (ідентифікатор доступу В875ЕД664126) за наказом Господарського суду міста Києва від 26 січня 2021 року про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24 грудня 2020 року в справі № 910/17385/19 та від 16 лютого 2021 року ВП № 64400979 про приєднання вказаного виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження щодо Підприємства № 63936966.

За змістом ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Положеннями ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі якщо під час розподілу грошових сум, стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості: у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна; у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку із втратою годувальника; у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими правовідносинами; у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету; у п`яту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги, пов`язані з трудовими правовідносинами, задовольняються в порядку надходження виконавчих документів.

У разі якщо виконавчі документи щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інших вимог, пов`язаних із трудовими правовідносинами, надійшли протягом одного дня і стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог за такими виконавчими документами, відповідні вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми.

Разом з тим, заявником не вказано, а матеріали справи не містять доказів, з яких можна встановити зміст кожної з вимог до Підприємства за зведеним виконавчим провадженням № 63936966. Водночас, представник відповідача у судовому засіданні зазначив про те, що наразі щодо Підприємства відкрито близько 180-ти незакінчених виконавчих проваджень про стягнення заборгованості, половина з яких стосуються вимог про стягнення заборгованості перед працівниками боржника по заробітній платі.

Враховуючи наведене, слід зазначити, що звернення стягнення на грошові кошти ПАТ «Центренерго» на користь позивача у даній справі на підставі статті 336 ГПК України може мати наслідком порушення вищевказаних приписів Закону України «Про виконавче провадження» стосовно черговості задоволення вимог кредиторів у цьому зведеному виконавчому провадженні, зокрема, погашення заборгованості перед працівниками боржника по заробітній платі.

До того ж, необхідно вказати, що Товариство просить стягнути на його користь з ПАТ «Центренерго» грошові кошти в загальному розмірі 249 110 985,52 грн, які, у свою чергу, були стягнуті з останнього на користь відповідача у даній справі рішенням Господарського суду міста Києва від 16 березня 2021 року в справі № 910/16418/19.

Згідно з ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У відповідності до п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Так, розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 358-р від 10.05.2018 «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році» та № 36-р від 16.01.2019 «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності» затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, до якого також внесено ПАТ «Центренерго», 78,289 % акцій у статутному капіталі якого належить Державі Україна в особі Фонду державного майна України.

23.07.2021 наказом Фонду державного майна України № 1275 «Про прийняття рішення про приватизацію державного пакета акцій Публічного акціонерного товариства «Центренерго» прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій, розміром 78,289 % статутного капіталу ПАТ «Центренерго», що становить 289 205 117 штук акцій.

Відтак, ПАТ «Центренерго» є господарським товариством, 78,288996 % акцій у статутному капіталі якого належить Державі Україна в особі Фонду державного майна України і яке включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності.

У випадку включення підприємства до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, на таку юридичну особу (державне підприємство) не поширюються гарантії виконання державою судового рішення згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Кредитор вправі задовольнити свої вимоги за рахунок активів боржника у виконавчому провадженні з урахуванням особливостей приватизації такого підприємства. Зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна у складі єдиного майнового комплексу суб`єкта господарювання задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Така мета досягається, зокрема, через зупинення виконавчого провадження про стягнення коштів із боржника, який включений до переліку підприємств, що підлягають приватизації. У такому випадку стягувач не позбавлений можливості отримати виконання судового рішення від відповідача тоді, коли приватизація завершиться. До того часу за наявності необґрунтованої затримки державою з таким виконанням позивач може претендувати на компенсацію за порушення гарантії розумного строку виконання рішення суд.

Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.12.2023 у справі № 911/223/22.

До того ж, слід зазначити, що виконавче провадження № 70440509 було зупинене на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» та на момент розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» не поновлене, а отже, відсутні підстави для звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, оскільки під час зупиненого виконавчого провадження примусові заходи не здійснюються.

Системний аналіз статті 336 ГПК України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій виключно з метою фактичного виконання рішення суду.

За своєю правовою природою положення статті 336 ГПК України не є імперативними, судова дискреція, у даному випадку, передбачає повноваження суду обирати між альтернативами підстав відмови або задоволення заяви, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням всіх обставин справи та відомостей про всіх учасників судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17, від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18 та від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, а також на приписи ст.ст. 2, 336 ГПК України, суд першої інстанції на підставі встановлених обставин дійшов правомірного висновку про те, що задоволення заяви позивача призведе до порушення вимог ст.ст. 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження», якими визначено черговість та порядок задоволення вимог стягувачів до боржника, а також до порушення п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», яким прямо заборонено звернення стягнення на майно боржника, - ПАТ «Центренерго», стосовно якого триває процедура приватизації.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд належним чином дослідивши матеріали справи, дотримуючись норм процесуального та матеріального права, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства про звернення стягнення на грошові кошти, що належать ПАТ «Центренерго», з огляду на її необґрунтованість та невідповідність нормам чинного законодавства України.

При цьому, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі № 910/17385/19, а отже, у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

За таких обставин решту аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі № 910/17385/19 підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, судом покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі № 910/17385/19 залишити без змін.

3. Справу № 910/17385/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 26.06.2024.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Б.М. Поляков

М.Л. Доманська