Ухвала

від 23.01.2025 по справі 910/17385/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

23.01.2025Справа № 910/17385/19Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В. розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал" від 2 січня 2025 року про заміну сторони виконавчого провадження його правонаступником у справі № 910/17385/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" до Державного підприємства "Держвуглепостач", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Державного підприємства "Мирноградвугілля", про стягнення 254 583 996,12 грн,

за участю представників:

заявника: Єгорової Н.М., Павлик І.О.;

позивача (стягувача): не з`явився;

відповідача (боржника): Кулик С.А.;

третьої особи: не з`явився;

відділу ДВС: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Державного підприємства "Держвуглепостач" (далі - Підприємство) заборгованості в розмірі 254 583 996,12 грн, з яких: 222 330 943,65 грн - основний борг, 22 612 161,84 грн - вартість відшкодування витрат на доставку вугілля, 8 151 950,12 грн - пеня, 1 488 940,51 грн - три проценти річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки вугілля від 18 червня 2019 року № 08-19/ЕНЦ.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24 грудня 2020 року в справі № 910/17385/19 позовні вимоги Товариства задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 222 330 943,65 грн вартості вугілля, 22 612 161,84 грн вартості витрат на доставку вугілля, 8 151 950,12 грн пені, 1 488 940,51 грн трьох процентів річних, а також 672 350,00 грн судового збору.

26 січня 2021 року видано відповідний наказ на виконання вказаного рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 вересня 2024 року задоволено заяву Товариства від 13 вересня 2024 року та видано дублікат вищевказаного наказу Господарського суду міста Києва від 26 січня 2021 року.

У період з 23 грудня 2024 року по 5 січня 2025 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.

2 січня 2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал" (далі - Компанія) надійшла заява від цієї ж дати, у якій заявник просив здійснити заміну стягувача у виконавчому провадженні № 70302254, - Товариства, на його правонаступника - Компанію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 січня 2025 року розгляд вказаної заяви призначено на 23 січня 2025 року.

10 січня 2025 року через загальний відділ діловодства суду від Товариства надійшли письмові пояснення від вказаної дати, у яких позивач підтримав подану Компанією заяву.

13 січня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли письмові пояснення від 12 січня 2025 року, яких останній проти задоволення заяви Компанії заперечував, вказав, що укладеним між позивачем та відповідачем договором поставки вугілля від 18 червня 2019 року № 08-19/ЕНЦ встановлена заборона на уступку права вимоги за вказаним правочином. Крім того, у порушення приписів частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) заміна кредитора у спірному зобов`язанні відбулась без згоди боржника - відповідача. При цьому, на думку відповідача, у Компанії відсутні повноваження на укладання договору факторингу і заявник не довів факт набуття ним права вимоги за таким правочином, як новим кредитором.

15 січня 2025 року через систему "Електронний суд" від Компанії надійшла відповідь від цієї ж дати на заперечення відповідача, у якій заявник вказав, що він є фінансовою установою, яка здійснює ліцензійну діяльність з факторингу, надання коштів та банківських металів у кредит. У свою чергу, укладання з позивачем договору надання послуг з факторингу (без регресу, викуп з дисконтом) від 30 жовтня 2024 року № 30/10/2024-2-Ф жодним чином не змінює характер, обсяг і порядок виконання боржником (відповідачем у даній справі) обов`язків останнього, а, відтак, не погіршує його становище та не зачіпає його інтересів. У зв`язку з цим заперечення Підприємства, на думку Компанії, є необґрунтованими.

У судовому засіданні 23 січня 2025 року представники Компанії підтримали заяву останньої, просили суд її задовольнити.

Представник Підприємства заперечував проти задоволення зазначеної заяви з підстав, наведених у письмових поясненнях відповідача.

Позивач, третя особа та державний виконавець про дату, час і місце розгляду заяви були повідомлені належним чином та в установленому законом порядку, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання не забезпечили.

Відповідно частини 3 статті 334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Розглянувши матеріали поданої Компанією заяви від 2 січня 2025 року про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником у справі № 910/17385/19, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Частиною 1 статті 334 ГПК України передбачено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частина 2 цієї статті Кодексу).

За частиною 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Правонаступництвом є перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Фактично, процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального. Отже, процесуальне правонаступництво, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи в зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 512 ЦК України підставами для заміни кредитора у зобов`язанні є: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництво; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 513, частиною 1 статті 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю правовою суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним. Змістом договору передбачається, що його метою є заміна особи на активній стороні зобов`язання зі збереженням решти елементів зобов`язальних правовідносин за плату, і не передбачається надання послуг із фінансування під відступлення права грошової вимоги. Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року в справі № 638/18879/18.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами в договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно з частиною 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимог

З матеріалів справи вбачається, що Компанія є фінансовою установою, яка здійснює ліцензійну діяльність з факторингу, надання коштів та банківських металів у кредит, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з Державного реєстру фінансових установ від 14 квітня 2023 року.

Судом також встановлено, що 30 жовтня 2024 року між Компанією та Товариством укладено договір надання послуг з факторингу (без регресу, викуп з дисконтом) № 30/10/2024-2-Ф за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в сумі 110 977 193,02 грн без ПДВ в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги за договором поставки вугілля від 18 червня 2019 року № 08-19/ЕНЦ, заборгованість по якому стягнута за рішенням Господарського суду міста Києва, яке вступило в законну силу, та виданий Господарським судом міста Києва наказ на примусове виконання від 26 січня 2021 року до Підприємства у розмірі 255 256 346,12 грн, з яких: 222 330 943,65 грн - вартість вугілля; 22 612 161,84 грн - вартість витрат на доставку вугілля; 8 151 950,12 грн - пеня; 1 488 940,51 грн - три процента річних; 672 250,00 грн - судовий збір.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.

Сума винагороди фактора за відступлення права грошової вимоги, визначеної в пункті 1.1. договору, складає суму 144 259 153,10 грн без ПДВ (пункт 1.1.4. вказаного правочину).

Відповідно до пункту 1.1.5. договору винагорода фактора буде визнаватися фактором у тому звітному періоді, коли буде здійснено надходження коштів грошового зобов`язання в повному об`ємі від боржника, зазначеного в пункті 1.1. цієї угоди.

За умовами пунктів 2.1. та 2.2. договору детальна інформація про вимогу, строк та порядок відступлення вимоги, строки та умови проведення відповідних розрахунків між клієнтом і фактором визначені в додатку № 1 до цього правочину. Оплата за договором здійснюється фактором до 29 жовтня 2025 року шляхом безготівкового розрахунку або зарахування зустрічних однорідних вимог, які сторони можуть здійснити у випадку настання строку виконання по однорідним договірним зобов`язанням.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії договору розпочинається в момент, визначений у пункті 7.1 цього правочину, та закінчується 29 жовтня 2025 року (пункти 7.1., 7.2. договору факторингу).

Додатком № 1 до договору факторингу сторонами визначено перелік вимог, а в додатку № 2 сторони узгодили умови їх відступлення, а саме: графік передання вимог - одночасно з підписання цього договору; склад документації - первинна документація на суму відступлення вимог; термін сплати фактором коштів за передану вимогу - до 29 жовтня 2025 року.

18 листопада 2024 року Компанією направлено на адресу Підприємства повідомлення від 7 листопада 2024 року щодо набуття прав грошової вимоги на загальну суму 255 256 346,12 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належними доказами. Однак, на момент звернення Компанії до суду з даною заявою боржник заперечень проти вимог нового кредитора в передбаченому статтею 518 ЦК України порядку не висловлював.

Судом також враховано, що статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У судовому засіданні представники Компанії та відповідача повідомили про те, що вказаний правочин на час розгляду судом зазначеної заяви Компанії є чинним та в установленому законом порядку не оскаржувався. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Враховуючи наведені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що Компанія є правонаступником прав і обов`язків позивача (стягувача) в даній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог Компанії.

Керуючись статтями 233, 234, 334 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал" від 2 січня 2025 року про заміну сторони виконавчого провадження його правонаступником у справі № 910/17385/19 задовольнити.

Замінити стягувача у виконавчому провадженні № 70302254 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24 грудня 2020 року в справі № 910/17385/19, яке перебуває у складі зведеного виконавчого провадження № 63936966, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" (69001, місто Запоріжжя, вулиця Перемоги, будинок 2; ідентифікаційний код 33467331), на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал" (01054, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок, 64, офіс 101; ідентифікаційний код 40909251).

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 28 січня 2025 року.

Суддя Є.В. Павленко