Постанова

від 12.06.2024 по справі 925/367/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2024 р. Справа№ 925/367/20(925/157/24)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Полякова Б.М.

Пантелієнка В.О.

Секретар судового засідання: Смаголь А.О.

Представники учасників справи у судове засідання не з`явилися.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.03.2024 у справі № 925/367/20 (925/157/24) (суддя Хабазня Ю.А.)

за позовною заявою фізичної особи-підприємця Кабанової Лілії Михайлівни

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Остер»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа»

3) ОСОБА_1

про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника та акту про придбання майна на аукціоні

яка розглядається у межах справи за заявою

ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро»

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Остер»

про банкрутство юридичної особи

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.03.2024 у справі № 925/367/20 (925/157/24) (суддя Хабазня Ю.А.), поміж іншого, визнано дії старшого державного виконавця відділу ДВС Гаврилюка С.В. у винесенні повідомлення від 04.03.2024 №22.44-29/4017 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання незаконними та зобов`язано Літинський відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відкрити виконавче провадження з виконання ухвали суду від 06.02.2024 (з виправленими описками ухвалою суду від 23.02.2024 та цією ухвалою від 13.03.2024 у п.2 резолютивної частини) у справі № 925/367/20 (925/157/24).

Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст.ст. 137, 144 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ), ст.ст. 3, 26 Закону України «Про виконавче провадження» та мотивоване тим, що навіть якщо виконавчий документ про забезпечення позову і має певні недоліки, то державний виконавець може його не виконувати лише у тому разі, якщо наявної у виконавчому документі інформації дійсно і реально недостатньо для його негайного виконання.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов зазначив про відсутність законних підстав у старшого державного виконавця Гаврилюка С.В. для повернення виконавчого документа ні у першому, ні у другому випадках.

До того ж, постановлене відділом ДВС повідомлення № 22.44-29/4017 від 04.03.2024 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання є юридичною перешкодою для виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 06.02.2024 (з урахуванням ухвали від 23.02.2024 про виправлення описки) про забезпечення позову. Разом з тим, незважаючи на те, що внаслідок незаконних дій відділу ДВС ухвала Господарського суду Черкаської області від 06.02.2024 не виконана, потреба у її виконанні не відпала.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, Літинський відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.03.2024 у справі № 925/367/20 (925/157/24) в частині: «Визнати дії старшого державного виконавця відділу ДВС Гаврилюка С.В. у винесенні повідомлення від 04.03.2024 №22.44-29/4017 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання незаконними та зобов`язати Літинський відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відкрити виконавче провадження з виконання ухвали суду від 06.02.2024 (з виправленими описками ухвалою суду від 23.02.2024 та цією ухвалою від 13.03.2024 у п.2 резолютивної частини) у справі № 925/367/20(925/157/24)».

У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що твердження місцевого господарського суду в ухвалі від 13.03.2024 у справі № 925/367/20 (925/157/24) стосовно відсутності законних підстав для повернення виконавчого документа ні у першому, ні у другому випадках - не відповідає дійсності, оскільки ухвала від 06.02.2024 не відповідала вимогам до виконавчого документа передбаченим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, як зазначає скаржник, заява про відкриття виконавчого провадження не була подана фізичною особою-підприємцем Кабановою Л.М., яка є заявником у даній справі.

До того ж, в ухвалі Господарського суду Черкаської області від 06.02.2024 у справі № 925/367/20 (925/157/24) були відсутні відомості про місцезнаходження боржника (юридичної особи) та його ідентифікаційний код ЄДРПОУ, що не дало можливості державному виконавцю одночасно ідентифікувати боржника юридичну особу.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.02.2024 у справі № 925/367/20 (925/157/24) було виправлено описку та зазначено відомості про боржника юридичну особу, що дало можливість провести перевірку боржника в Реєстрі судових рішень та встановити, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Остер» визнано банкрутом.

Також, на переконання скаржника, сама процедура оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення передбачені ст. 339 ГПК України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом подання скарги сторонами, іншими учасниками до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, а не судом з власної ініціативи, оскільки Господарський суд Черкаської області не є стороною у виконавчому провадженні.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Учасники справи відзиву на апеляційну скаргу Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не надали, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024 апеляційну скаргу Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Пантелієнко В.О., Поляков Б.М.

Слід зазначити, що головуючий суддя (суддя-доповідач) Отрюх Б.В., судді: Пантелієнко В.О., Поляков Б.М. перебували на підготовці для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України з 08.04.2024 по 12.04.2024 (включно).

15.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 925/367/20 (925/157/24).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі № 925/367/20 (925/157/24), поміж іншого, апеляційну скаргу Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.03.2024 у справі № 925/367/20 (925/157/24) залишено без руху.

26.04.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду та 06.05.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) від Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Разом з тим, слід зауважити, що головуючий суддя (суддя-доповідач) Отрюх Б.В. перебував у відпустці з 29.04.2024 по 12.05.2024 (включно).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 у справі № 925/367/20 (925/157/24), зокрема, задоволено клопотання Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 13.03.2024 у справі № 925/367/20 (925/157/24); відкрито апеляційне провадження у справі № 925/367/20 (925/157/24); розгляд апеляційної скарги Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.03.2024 у справі № 925/367/20 (925/157/24) призначено на 12.06.2024.

Явка представників учасників справи

12.06.2024 у судове засідання не з`явилися представники учасників справи; про час, місце та дату судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином; про причини нез`явлення суд не повідомили.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Необхідно вказати, що копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 у справі № 925/367/20 (925/157/24) було надіслано учасникам справи в електронний кабінет та засобами поштового зв?язку, що підтверджується довідками про доставку електронного документа та відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення/поверненнями.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець Кабанова Лілія Михайлівна у межах справи про банкрутство ТОВ «Остер» звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом від 01.02.2024 із вимогами: визнати недійсними результати аукціону з продажу майна ТОВ «Остер», оформлені протоколом про проведення аукціону №BRD001-UA-20231218-74620 від 28.12.2023; визнати недійсним акт від 22.01.2024 про придбання майна на аукціоні за протоколом аукціону №BRD001-UA-20231218-74620, укладений між ТОВ «Остер» в особі його ліквідатора, арбітражного керуючого Семенова Дмитра Сергійовича та переможцем аукціону Чорним Віталієм Анатолійовичем.

Одночасно фізична особа-підприємець Кабанова Лілія Михайлівна подала заяву від 01.02.2024 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на: земельну ділянку з кадастровим номером 0522455100:00:001:0227 площею 2,6768 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, місцем знаходження якої є Вінницька область, Літинський район, смт.Літин, вул.Сосонське шосе,6; земельну ділянку з кадастровим номером 0522455100:00:001:0228, площею 0,3895 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, місцем знаходження якої є Вінницька область, Літинський район, смт.Літин, вул.Сосонське шосе, 6; комплекс будівель та споруд за адресою: Вінницька область, Літинський район, смт.Літин, Сосонське шосе, 6.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.02.2024 у справі № 925/367/20 (925/157/24) заяву від 01.02.2024 задоволено повністю та направлено її Літинському відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (надалі - відділ ДВС).

В подальшому, 16.02.2024 за №22.44-29/3144 старшим державним виконавцем відділу ДВС Гаврилюком С.В. постановлено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, яке мотивоване тим, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 06.02.2024 у справі № 925/367/20 (925/157/24) як виконавчий документ не відповідає вимогам, установленим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.02.2024 у справі № 925/367/20 (925/157/24) виправлено описки в ухвалі від 06.02.2024 та повторно направлено виконавчий документ відділу ДВС для виконання.

Разом з тим, 12.03.2024 до Господарського суду Черкаської області надійшло повідомлення від 04.03.2024 №22.44-29/4017 відділу ДВС (старший державний виконавець Гаврилюк С.В.) про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, яке винесено на підставі ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки як зазначено у повідомленні «перевіркою боржника в Реєстрі судових рішень встановлено, що постановою суду у справі №925/367/20 виданою 09.12.2020 Господарським судом Черкаської області, боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТЕР», код ЄДРПОУ: 23103085 визнано банкрутом.».

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За змістом ч. 2 ст. 144 ГПК України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Приписами абз. 4 ч. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі: арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Необхідно вказати, що суд, постановляючи іменем держави ухвалу про забезпечення позову, не є стягувачем за виконавчим документом, тому відсутні законні підстави у відділу ДВС для повернення виконавчого документа згідно з підп. 3 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, істотні для державного виконавця обставини про те, що позовну заяву Кабанової Л.М. до ОСОБА_1 і до ТОВ «Остер» (боржника-банкрута, як установив державний виконавець з «Реєстру судових рішень») подано у межах справи про банкрутство ТОВ «Остер» та що ухвалу про забезпечення позову прийнято саме тим судом, який і розглядає справу про банкрутство ТОВ «Остер» - прямо і недвозначно вказані у ухвалах Господарського суду Черкаської області від 06.02.2024 та від 23.02.2024 (які є виконавчими документами) і тому для їх установлення державному виконавцю навіть не потрібно було звертатись до Єдиного державного реєстру судових рішень.

До того ж, норма абз. 4 ч. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства обов`язкова для державного виконавця незалежно від того, чи посилається на неї суд у своєму рішенні.

Проте, старший державний виконавець Гаврилюк С.В. повторно вишукав формальний привід для того, щоб не виконати ухвалу суду про забезпечення позову.

Слід зазначити, що ухвала суду, як обов`язкове судове рішення, про забезпечення позову підлягає безумовному негайному виконанню державним виконавцем за будь-яких умов. При цьому законодавець установив такий порядок винесення судового рішення про забезпечення позову і його виконання виконавцем, який забезпечує якнайшвидше його виконання з метою запобігти відповідачу вчинити такі дії, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення, ще до того, як він дізнається про судове рішення про забезпечення позову.

Отже, навіть якщо виконавчий документ про забезпечення позову і має певні недоліки, то державний виконавець може його не виконати лише у тому разі, якщо наявної у виконавчому документі інформації дійсно і реально недостатньо для його негайного виконання.

Водночас, у старшого державного виконавця Гаврилюка С.В. фактично не було законних підстав для повернення виконавчого документа ні у першому, ні у другому випадках. При цьому, ухвалою суду від 23.02.2024 описку виправлено лише з метою прискорення процесу накладення арешту та усунення будь-якого приводу для невиконання ухвали суду від 06.02.2024, а не у зв`язку з тим, що вказане судове рішення не могло бути виконане.

Разом з тим, підстава, яку зазначив старший державний виконавець Гаврилюк С.В. у повідомленні від 04.03.2024 №22.44-29/4017 існувала і на момент постановлення першого повідомлення від 16.02.2024 за №22.44-29/3144, однак не була зазначена державним виконавцем умисно, з метою можливості її використання у наступному повідомленні. Надалі цей умисел і був успішно реалізовано. Якщо вказана підстава була б зазначена у повідомленні від 16.02.2024, то була б спростована судом вже в ухвалі від 23.02.2024.

Таким чином, постановлене відділом ДВС повідомлення від 04.03.2024 №22.44-29/4017 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання є юридичною перешкодою для виконання ухвали суду від 06.02.2024 (з виправленим описками ухвалою суду від 23.02.2024) про забезпеченню позову.

В той же час, незважаючи на те, що внаслідок незаконних дій відділу ДВС ухвала Господарського суду Черкаської області від 06.02.2024 у справі № 925/367/20 (925/157/24) не виконана, потреба у виконанні вказаного судового рішення не відпала.

Cлід зазначити, що закон не передбачає дій суду для такого випадку (незаконного повернення до суду виконавчого документа цього ж суду про забезпечення позову). Передбачені ст. 339 ГПК України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» способи юридичного усунення перешкоди забезпечення примусового виконання ухвали суду (вищевказаного повідомлення) передбачають процедуру подання скарги сторонами, іншими учасниками.

Однак, для подання такої скарги ОСОБА_4 , остання щонайменше має знати про повернення до суду виконавчого документа. На даний час ОСОБА_4 таких відомостей не має (виконавчий документ повернено до суду), а її повідомлення судом, подання нею скарги до суду, призначення скарги судом і судовий розгляд займуть настільки великий проміжок часу, який знівелює сутність забезпечення позову і можливу потребу у виконанні судового рішення про забезпечення позову.

При цьому, необхідно вказати, що судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження.

Застосування судами принципу судового контролю надає суду правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів учасників справи на кожному з етапів провадження.

В силу ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги на дії органу ДВС суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється (...).

Враховуючи вищевикладені обставини, місцевий господарський суд належним чином дослідивши матеріали справи, дотримуючись норм процесуального та матеріального права, дійшов вірного висновку про визнання незаконними дій державного виконавця та зобов`язання його усунути допущене порушення.

При цьому, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду Черкаської області від 13.03.2024 у справі № 925/367/20 (925/157/24), а отже, у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

За таких обставин решту аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Черкаської області від 13.03.2024 у справі № 925/367/20 (925/157/24) підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, судом покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.03.2024 у справі № 925/367/20 (925/157/24) залишити без змін в частині визнання дій старшого державного виконавця відділу ДВС Гаврилюка С.В. у винесенні повідомлення від 04.03.2024 №22.44-29/4017 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання незаконними та зобов`язання Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрити виконавче провадження з виконання ухвали суду від 06.02.2024 (з виправленими описками ухвалою суду від 23.02.2024 та цією ухвалою від 13.03.2024 у п.2 резолютивної частини) у справі № 925/367/20 (925/157/24).

3. Справу № 925/367/20 (925/157/24) повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано - 26.06.2024.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Б.М. Поляков

В.О. Пантелієнко