Постанова

від 19.06.2024 по справі 910/13846/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2024 р. Справа№ 910/13846/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Тетерятник О. В.

від відповідача: Жук О. Б.

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.02.2024 ( про відмову у задоволенні скарги ТОВ "Діамед" на дії (бездіяльність) Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (дата підписання 28.02.2024)

у справі № 910/13846/21 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня № 9" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюджетна аптека"

про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В серпні 2021 року Департамент комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення ТОВ "Діамед" з безпідставно займаного ним нежилого приміщення на 1-му поверсі корпусу № 2 по вул. Ризька, 1 в м. Києві, загальною площею 28,30 кв.м.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі № 910/13846/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 та постановою Верховного Суду від 05.12.2023, позов задоволено повністю та здійснено розподіл судових витрат (судового збору).

12.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" подало до суду першої інстанції скаргу на дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якій просило: визнати бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 в частині відмови в закінченні виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі п.3 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" та відмови передання наказу господарського суду міста Києва № 910/13846/21 виданого 24.04.2023 ліквідаційній комісії ТОВ "Діамед" для здійснення виконання, - незаконними; зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження НОМЕР_1 відкрите щодо ТОВ "Діамед" (код ЄДРПОУ 21526737), на підставі п.3 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" та передати наказ господарського суду міста Києва № 910/13846/21, виданий 24.04.2023 ліквідаційній комісії ТОВ "Діамед" для здійснення виконання.

Короткий зміст судового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2024 в задоволенні скарги ТОВ "Діамед" на дії (бездіяльність) Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі № 910/13846/21 відмовлено повністю.

Ухвалу суду мотивовано тим, що положеннями Закону України "Про виконавче провадження" у чинній станом на момент відкриття виконавчого провадження редакції, не передбачено, що в разі перебування боржника в процедурі припинення виконавчий документ має бути переданий ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі № 910/13846/21, ТОВ "Діамед" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та процесуального права, зокрема, ст.ст. 104, 105, 110, 111, 112 ЦК України, п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 339 ГПК України, ухвалити нове рішення, яким вимоги ТОВ "Діамед" задовольнити в повному обсязі.

При цьому скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не наведено жодного аргументу щодо відмови у вимозі в частині передачі наказу (виконавчого провадження) для виконання ліквідаційній комісії скаржника. Скаржник звертає увагу суду на те, що після початку ліквідаційної процедури за рішенням засновників згідно з ч. 1 ст. 110 ЦК України усі повноваження відповідно переходять до ліквідаційної комісії (ліквідатора).

При цьому ТОВ "Діамед" посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13 (провадження №14-111цс18), постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 822/2730/16, постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі № 818/8714/13, постанові Вищого адміністративного суду України від 15.06.2016 у справі № К/800/53033/15.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І.П., Владимиренко С.В., Демидова А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Діамед" на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі № 910/13846/21 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 19.06.2024.

У судове засідання 19.06.2024 з`явився представник скаржника, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.

У судове засідання 19.06.2024 також з`явився представник позивача, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги і просив відмовити в її задоволенні.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, постановою від 18.05.2023 старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Молотилової В.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу № 910/13846/21, виданого господарським судом міста Києва від 24.04.2023 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення ТОВ "Діамед" із безпідставно займаного ним нежилого приміщення на 1-му поверсі корпусу №2 по Ризька, 1, в м. Києві, загальною площею 28,30 кв.м.

18.05.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 винесено постанову про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 300 грн та постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 26 800 грн.

25.09.2023 державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі № 910/13846/21 відкрито апеляційне провадження та зупинено дію рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2023 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.

31.10.2023 державним виконавцем поновлено, шляхом винесення відповідної постанови, виконавче провадження у зв`язку з залишенням постановою Північного апеляційного господарського суду справа №910/13846/21 від 26.09.2023 рішення господарського суду міста Києва без змін.

22.11.2023 державним виконавцем здійснено перевірку виконання боржником рішення суду шляхом виходу за адресою м. Київ, вул. Ризька,1 корпус №2, під час якого встановлено, що боржником рішення суду не виконано, про що складено відповідний акт.

23.11.2023 ТОВ "Діамед" звернулося до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою від 22.11.2023, в якій повідомило, що після розгляду Верховним Судом касаційної скарги на рішення суду буде добровільно та в якнайшвидші строки проведено усі необхідні дії для самостійного виселення з приміщення.

Постановою Верховного Суду від 05.12.2023, за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ "Діамед", залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 та рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі № 910/13846/21, яким задоволено позов Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення ТОВ "Діамед" з безпідставно займаного ним нежилого приміщення на 1-му поверсі корпусу №2 по вул. Ризька, 1 в м. Києві, загальною площею 28,30 кв.м.

14.12.2023 ТОВ "Діамед" звернулось до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою, у якій просило передати наказ суду від 24.04.2023 ліквідаційній комісії ТОВ "Діамед" для здійснення виконання, зняти арешт з рахунку та закінчити виконавче провадження № НОМЕР_2.

21.12.2023 на адресу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява стягувача про призначення дати вчинення виконавчих дій із примусового виселення боржника.

Листом від 28.12.2023 Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив ТОВ "Діамед" про те, що в державному реєстрі відсутній запис про припинення ТОВ "Діамед", відтак відсутні підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження згідно з пунктом 3 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

12.01.2024 ТОВ "Діамед" звернулось до суду першої інстанції із скаргою на дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якій просило:

визнати бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 в частині відмови в закінченні виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі п.3 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" та відмови передання наказу господарського суду міста Києва №910/13846/21 виданого 24.04.2023 ліквідаційній комісії ТОВ "Діамед" для здійснення виконання, - незаконними;

зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження НОМЕР_1 відкрите щодо ТОВ "Діамед" (код ЄДРПОУ 21526737), на підставі п.3 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" та передати наказ господарського суду міста Києва № 910/13846/21, виданий 24.04.2023 ліквідаційній комісії ТОВ "Діамед" для здійснення виконання.

В обґрунтування скарги відповідач (боржник) послався на те, що виконавча служба не вправі стягувати із ТОВ "Діамед" будь-які грошові кошти та взагалі відкривати чи вести виконавчі провадження, оскільки ТОВ "Діамед" відповідно до протоколу загальних зборів № 26/05 від 26.05.2021 перебуває в стані припинення. Звернув увагу на той факт, що після початку процедури ліквідації за рішенням засновників згідно ч. 1 ст. 110 ЦК України, усі повноваження відповідно переходять до ліквідаційної комісії (ліквідатора), які дотримуючись порядку визначеного лише в ЦК України (ст.ст.104, 105, 110-112), здійснюють усі необхідні дії, спрямовані на виконання усіх виконавчих проваджень та погашення кредиторських заборгованостей. При цьому жодні інші особи не вправі втручатися в діяльність ліквідаційної комісії (ліквідатора). Будь-які дії по виселенню чи стягненню будь-яких коштів із рахунків ТОВ "Діамед" є порушенням ліквідаційної процедури (ст.ст.111, 112 ЦК України).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Аналогічне право на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця закріплене в статті 339 ГПК України, відповідно до якої сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Порядок примусового виконання судових рішень і рішень інших органів, зокрема врегульовано Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавці.

В ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

Як визначено в п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженою на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також у випадках, передбачених установчими документами.

Положеннями статті 111 ЦК України встановлений порядок ліквідації юридичної особи.

Відповідно до частини 4 статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено закінчення виконавчого провадження в разі припинення юридичної особи.

Матеріалами справи підтверджено, що 26.05.2021 протоколом № 26/05 чергових загальних зборів членів ТОВ "Діамед" вирішено припинити діяльність товариства шляхом його добровільної ліквідації, призначено ліквідатором Шмаюна К.М. та визначено строк для заявлення кредиторами своїх вимог - 2 місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення товариства.

При цьому відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Діамед" станом на час відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 та на час розгляду скарги перебуває в стані припинення, тобто процедура ліквідації вказаного товариства є незавершеною.

Таким чином, як на момент вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню № НОМЕР_2, так і на момент розгляду судом першої інстанції скарги ТОВ "Діамед", останнє не було припинене.

Отже були відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження з підстави припинення юридичної особи-боржника.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи за скаргою ТОВ "Діамед" на дії (бездіяльність) державного виконавця дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вказаної скарги.

На обґрунтування апеляційної скарги ТОВ "Діамед" посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №487/3335/13 (провадження № 14-111цс18), постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №822/2730/16, постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №818/8714/13, постанові Вищого адміністративного суду України від 15.06.2016 у справі №К/800/53033/15.

З цього приводу колегія суддів суду зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13 (провадження № 14-111цс18) зазначила, що стягнення заборгованості з юридичної особи, яка перебуває у стані ліквідації, поза межами встановленої Законом ліквідаційної процедури, зокрема й державним виконавцем у порядку Закону України "Про виконавче провадження", могло надати перевагу одній особі над іншими, вимоги яких підлягають задоволенню в першу чергу. Тобто, незакінчення виконавчого провадження після початку процедури ліквідації боржника та ненадіслання виконавчого документу ліквідаційній комісії (ліквідатору) було порушенням процедури ліквідації та могло спричинити порушення прав інших кредиторів, у тому числі й колишніх працівників юридичної особи-банкрута щодо стягнення невиплаченої заробітної плати. З наведеного вище слід дійти висновку, що виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, яка перебуває у стані ліквідації, передбачено саме ліквідаційною комісією (ліквідатором) в ході ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем у порядку Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, що діяла на час ухвалення судового рішення у цій справі.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі № 818/8714/13.

У вказаних справах № 487/3335/13 та № 818/8714/13 Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд України відповідно викладали висновки щодо застосування норм Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження".

05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, яким було визнано такими, що втратив чинність Закон України "Про виконавче провадження" 1999 року.

Так, у частинах першій та другій статті 67 Закону України "Про виконавче провадження" 1999 року було зазначено, що у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Закон України "Про виконавче провадження" 1999 року дійсно передбачав закінчення виконавчого провадження та направлення виконавчого документу ліквідаційній комісії (ліквідатору) у разі добровільної ліквідації юридичної особи - боржника.

Натомість, Закон України "Про виконавче провадження", яким, як вже зазначалося, визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про виконавче провадження" 1999 року, не встановлює спеціального порядку примусового виконання рішень щодо боржника-юридичної особи, яка перебуває у стані припинення за рішенням власників (учасників) такої юридичної особи.

У даному випадку, виконавче провадження відкрито на виконання рішення суду від 16.03.2023, відтак, виконання рішення суду відбувається на підставі чинної редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, яка не містить положень на які посилається скаржник.

Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" в статті 1 передбачає, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом про виконавче провадження випадках - на приватних виконавців

Отже наведені ТОВ "Діамед" в апеляційній скарзі висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13 (провадження № 14-111цс18) та постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі № 818/8714/13, не підлягають врахуванню при розгляді даної справи, оскільки вони зроблені щодо застосування норм Закону про виконавче провадження 1999 року, який втратив чинність ще до виникнення спірних правовідносин у справі № 910/13846/21, а значить до них застосовуватися не може.

Водночас колегія суддів відхиляє посилання скаржника на статті 111, 112 ЦК України, як безпідставні, оскільки норми зазначених статей не регулюють дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження та передачі судового наказу ліквідаційній комісії для виконання.

Крім того, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин і правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 822/2730/16, оскільки вони стосуються порядку стягнення податкового боргу з юридичної особи, що ліквідується, за позовом державної податкової інспекції, поданого до суду після початку ліквідаційної процедури. Це судове рішення суду касаційної інстанції не містить жодних висновків щодо застосування норм Закону про виконавче провадження в процедурі ліквідації юридичної особи, не пов`язаної з її банкрутством.

Крім того, колегія суддів зазначає про безпідставність посилань ТОВ "Діамед" на постанову Вищого адміністративного суду України від 15.06.2016 у справі №К/800/53033/15, оскільки відповідно до змісту частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин врахуванню підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах саме Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених в апеляційній скарзі доводів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і відсутність підстав для скасування оскарженої ухвали суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі №910/13846/21 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 24.06.2024.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова