Постанова

від 26.06.2024 по справі 910/1944/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2024 р. Справа№ 910/1944/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Приватного підприємства «Лідер»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 винесену за результатом розгляду зустрічної позовної заяви Приватного підприємства «Лідер»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська добувна компанія»

про стягнення 16 275 900,00 грн

у справі № 910/1944/24 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська добувна компанія»

до Приватного підприємства «Лідер»

про стягнення 9 844 988,33 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі № 910/1944/24 зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Лідер» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська добувна компанія» про стягнення 16 275 900,00 грн повернуто заявнику. Повернуто Приватному акціонерному товариству «Лідер» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 000,00 грн, сплачений за платіжною інструкцією № 536 від 19.03.2024.

Ухвала мотивована тим, що суд, розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви зазначив, що предметом позовних вимог за первісним позовом є стягнення з Приватного підприємства «Лідер» заборгованості за договором купівлі-продажу № 3012 від 30.12.2021. Натомість, предметом позовних вимог зустрічного позову є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська добувна компанія» заборгованості за договором зберігання № 3021-1 від 30.12.2021. Таким чином, у даному випадку вимоги позову заявника не взаємопов`язані з первісним позовом, спільний їх розгляд є недоцільним, оскільки ці вимоги ґрунтуються на різних правовідносинах, врегульованих різними господарсько-правовими правочинами. У даному випадку задоволення позову заявника ніяким чином не може вплинути на прийняття рішення за вимогами первісного позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Приватного підприємства «Лідер» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти цю апеляційну скаргу до розгляду. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі №910/1944/24 про повернення зустрічної позовної заяви. Зустрічну позовну заяву від 19.03.2024 у справі №910/1944/24 направити для розгляду до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вважає ухвалу такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, встановленим ст. 236 ГПК України вимогам законності і обґрунтованості судового рішення, оскільки постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, що згідно ст. 277 ГПК України є підставою для її скасування, а також фактичним обставинам справи, оскільки суд першої інстанції:

- не розібрався у суті правовідносин, які виникли між сторонами;

- не встановив обставини, які мають значення для справи та зумовили подання Приватним підприємством «Лідер» саме зустрічної позовної заяви, а не окремого позову;

- необґрунтовано не надав правової оцінки доводам ПП «Лідер», наведеним у зустрічній позовній заяві (Ухвала не містить: ні підтвердження, що суд їх розглядав, ні мотивів їх відхилення).

Скаржник зазначає обставини/критерії, які підтверджують взаємопов`язаність первісного та зустрічного позовів, а саме:

- майно: предметом обох договорів, укладених між ТОВ «Українська добувна компанія» та ПП «Лідер» є одне і те ж майно - щебенева продукція. ТОВ «Українська добувна компанія» продало ПП «Лідер» цю щебеневу продукцію за договором купівлі-продажу щебеневої продукції № 3012 від 30.12.2021, а ПП «Лідер» передало ТОВ «Українська добувна компанія» в той же день цю ж щебеневу продукцію на відповідальне зберігання;

- Сторони: Сторонами договору купівлі-продажу щебеневої продукції № 3012 від 30.12.2021 та договору зберігання № 3012-1 від 30.12.2021 є ТОВ «Українська добувна компанія» та ПП «Лідер»;

- Дати: 1. Обидва договори укладені 30.12.2021;

2. Видаткові накладні до договору купівлі-продажу № 3012 від 30.12.2021 оформлені 30.12.2021;

3. В той же день (30.12.2021) все придбане Майно передане на відповідальне зберігання за договором зберігання № 3012-1 від 30.12.2021;

- Місце передачі за Договором купівлі-продажу щебеневої продукції № 3012 від 30.12.2021 і місце зберігання Майна за Договором зберігання № 3012-1 від 30.12.2021 є однією й тією ж само адресою: Кіровоградська обл., Олександрійський район, с. Власівка, вул. Молодіжна, 53;

- Докази: обставини повернення Майна за Договором зберігання № 3012-1 від 30.12.2021 можна встановити за первинними документами (зворотні накладні) по Договору № 3012 купівлі-продажу від 30.12.2021, оскільки Товар, що було повернуто за Договором № 3012 купівлі-продажу від 30.12.2021 є також Майном, що повертається із зберігання за Договором зберігання № 3012-1 від 30.12.2021.

На думку скаржника, захист від первісного позову заліком полягає в можливості зарахування зустрічних однорідних вимог за зустрічним і первісним позовами та спрямований на процесуальну економію, уникнення примусового виконання одночасно двох судових рішень. Оскільки сутність принципу процесуальної економії полягає в тому, щоб під час розгляду справи в суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби, а одночасне можливе примусове виконання двох судових рішень (за первісним позовом та окремим позовом замість зустрічного) не сприятиме оперативному виконанню рішення суду розгляд поданого ПП «Лідер» зустрічного позову повністю відповідає цьому принципу.

Також на думку скаржника, вимоги зустрічної заяви ПП «Лідер» про стягнення 16 275 900,00 грн за Договором зберігання № 3012-1 від 30.12.2021 з ТОВ «Українська добувна компанія» та вимоги первісного позову ТОВ «Українська добувна компанія» про стягнення з ПП «Лідер» 9 844 988,33 грн за Договором купівлі-продажу № 3012 від 30.12.2021 повністю відповідають умовам для вимог, які підлягають зарахуванню:

- у разі задоволення як первісного, так і зустрічного позовів ПП «Лідер» буде кредитором за зобов`язанням за Договором зберігання № 3012-1 від 30.12.2021, а ТОВ «Українська добувна компанія» - боржником, водночас за Договором купівлі-продажу № 3012 від 30.12.2021 вже ТОВ «Українська добувна компанія» буде кредитором, а ПП «Лідер» - боржником;

- предметом як первісного, так і зустрічного позовів є вимоги про передачу речей одного роду, а саме грошових коштів;

- строк виконання у випадку задоволення як первісного, так і зустрічного позовів визначається таким, що настав відповідно до ст. 326, ст. 327 ГПК України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська добувна компанія», у відзиві на апеляційну скаргу, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що зобов`язання з купівлі продажу та зберігання є різними правовідносинами, які регулюються різними правочинами та нормами матеріального права, що не відповідає умовам прийняття зустрічної позовної заяви відповідно до вимог статті 180 ГПК України.

ТОВ «Українська добувна компанія» зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі роз`яснив Приватному підприємству «Лідер», що останній не позбавлений права на звернення до суду в загальному порядку у зв`язку із постановленням оскаржуваної ухвали та обґрунтовано повернув сплачений судовий збір у розмірі 1 000,00 грн, крім того, відповідно до приписів Закону України «Про судовий збір» Приватне підприємство «Лідер» мало б сплатити судовий збір у розмірі 244 138,50 грн за подання зустрічної позовної заяви.

Також ТОВ «Українська добувна компанія» вказує на те, що Приватне підприємство «Лідер» 11.04.2024 звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська добувна компанія» про стягнення 16 275 900,00 грн за Договором зберігання № 3012-1 від 30.12.2021, який був підставою для звернення із зустрічним позовом у цій справі, що на думку ТОВ «Українська добувна компанія», свідчить про суперечливу поведінку апелянта та зловживання процесуальними правами, оскільки останній оскаржує ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі № 910/1944/24 про повернення зустрічної позовної заяви та одночасно звертається із окремим позовом до суду першої інстанції із позовною заявою з тим же предметом та тією ж підставою, як і в зустрічній позовній заяві.

Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу

Так, у відповіді на відзив зазначено про те, що ТОВ «Українська добувна компанія» жодним чином не спростовано наведені доводи ПП «Лідер» щодо обставин/критеріїв, відповідності заліку та/або розгляду в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов`язаних вимог, зокрема про те, що предметом обох договорів, укладених між ТОВ «Українська добувна компанія» та ПП «Лідер» є одне і те ж майно - щебенева продукція. ТОВ «Українська добувна компанія» здійснило продаж (але фактично не передавало) ПП «Лідер» щебеневої продукції за договором купівлі-продажу щебеневої продукції № 3012 від 30.12.2021, а ПП «Лідер» передало ТОВ «Українська добувна компанія» в той же день цю ж щебеневу продукцію на відповідальне зберігання, крім того, ТОВ «Українська добувна компанія» жодним чином не зазначило своєї правової позиції з приводу вищенаведених конкретних обставин/критеріїв взаємопов`язаності і доцільності спільного розгляду первісного і зустрічного позовів.

На думку ПП «Лідер», ТОВ «Українська добувна компанія» у своєму первісному позові вимагає оплати за Товар по Договору купівлі-продажу № 3012 від 30.12.2021, хоча цей само Товар втрачено ними, як Майно за Договором зберігання № 3012-1 від 30.12.2021.

Узагальнені доводи додаткових пояснень у справі

Так, ТОВ «Українська добувна компанія» у додаткових поясненнях вказала на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі №910/4473/24 відкрито провадження за позовом Приватного підприємства «Лідер» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська добувна компанія» про стягнення 16 275 900,00 грн за договором зберігання № 3012-1 від 30.12.2021, тобто, на думку ТОВ «Українська добувна компанія», ПП «Лідер» зловживає процесуальними правами щодо одночасного звернення до суду із двома позовами з одним предметом, з тим же колом учасників та підставами, що є неприпустимим.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді -Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Лідер» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі № 910/1944/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного підприємства «Лідер» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі № 910/1944/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Враховуючи воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичне оголошення повітряної тривоги, періодичні відключення електроживлення, надходження матеріалів оскарження справи № 910/1944/24 до Північного апеляційного господарського суду 15.04.2024, перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/1944/24 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська добувна компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Лідер» про стягнення 9 844 988,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не виконано взяті на себе грошові зобов`язання відповідно до договору купівлі-продажу № 3012 від 30.12.2021.

До Господарського суду міста Києва 19.03.2024 надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства «Лідер» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська добувна компанія» про стягнення 16 275 900,00 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська добувна компанія» не відшкодовано в добровільному порядку вартість втраченого майна в розмірі 16 275 900,00 грн, переданого на зберігання за договором № 3021-1 від 30.12.2021.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позовних вимог за первісним позовом є стягнення з Приватного підприємства «Лідер» заборгованості за договором купівлі-продажу № 3012 від 30.12.2021, водночас, предметом позовних вимог зустрічного позову є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська добувна компанія» заборгованості за договором зберігання № 3021-1 від 30.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі № 910/1944/24 зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Лідер» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська добувна компанія» про стягнення 16 275 900,00 грн повернуто заявнику. Повернуто Приватному акціонерному товариству «Лідер» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 000,00 грн, сплачений за платіжною інструкцією № 536 від 19.03.2024.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви ПП «Лідер» у справі № 910/1944/24, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

Так, згідно із частинами 2-5 ст. 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 910/7951/21, від 02.06.2022 у справі № 922/4409/21.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позовних вимог за первісним позовом є стягнення з Приватного підприємства «Лідер» заборгованості за договором купівлі-продажу № 3012 від 30.12.2021 і такі правовідносини з купівлі-продажу регламентуються та регулюються Главою 54 Цивільного кодексу України, та відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, предметом позовних вимог зустрічного позову є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська добувна компанія» заборгованості за договором зберігання № 3021-1 від 30.12.2021 і такі правовідносини зі зберігання регламентуються та регулюються Главою 66 Цивільного кодексу України, та відповідно до статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Також колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що до обох позовів долучені різні докази, а тому підлягають з`ясуванню, доведенню та оцінці різні обставини, що входять в предмет доказування, та ступінь виконання обов`язків учасниками справи за різними договорами, крім того, сторонами подано до суду значний обсяг доказів в обґрунтування підстав як первісного позову, так і зустрічного, що значно ускладнить їх розгляд у одному провадженні.

Тобто, спільний розгляд первісного та зустрічного позову у справі № 910/1944/24 не буде досягати мети доцільності для оперативного і правильного вирішення спорів.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 910/12741/23.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на встановлені обставини, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що зобов`язання з купівлі продажу та зберігання є різними правовідносинами, які регулюються різними правочинами та нормами матеріального права, що не відповідає умовам прийняття зустрічної позовної заяви відповідно до вимог статті 180 ГПК України.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Скаржником не доведено відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Доводи скаржника про те, що предметом як первісного, так і зустрічного позовів є вимоги про передачу речей одного роду, а саме: грошових коштів, не може бути підставою визнання взаємопов`язаності первісного та зустрічного позову у справі № 910/1944/24.

Так, посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.05.2021 у справі № 910/18778/20 та від 22.04.2019 у справі № 914/2236/18, від 27.01.2021 у справі № 908/1688/20, від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17, не є релевантними для справи № 910/1944/24, оскільки обставини вказаних справ є відмінними від обставин справи № 910/1944/24, а саме:

- у справі № 910/18778/20 висновок зроблено з огляду на те, що різні договори, якими обґрунтовані первісні та зустрічні вимоги, є взаємопов`язаними посиланнями один на інший у текстах договорів, зокрема в умовах перевірки якості та оплати послуг;

- у справі № 914/2236/18, то позовні вимоги у вказаній справі обґрунтовані договором поставки № 1909/1 від 19.09.2016 щодо стягнення оплати за поставлений товар, а зустрічні позовні вимоги вмотивовані тим, що за договором поставки №1909/1 від 19.09.2016 постачались товари з перевищенням договірної ціни;

- у справі № 908/1688/20 первісні позовні вимоги були обґрунтовані сплатою авансу за договором № 9 про технічне обслуговування та ремонт обладнання від 01.08.2018 та предмет був у поверненні безпідставно отриманих грошових коштів (повернення частини авансу за вказаним договором), а зустрічні позовні вимоги ґрунтувались на тому ж договорі № 9 про технічне обслуговування та ремонт обладнання від 01.08.2018 щодо слати за актами наданих послуг/виконаних робіт;

- у справі № 916/3245/17 спір виник не із зобов`язальних, а з корпоративних правовідносин, учасниками яких є Товариство та фізична особа, і щодо різних предметів спору: за первісним позовом - щодо заборгованості за договором, а за позовом третьої особи із самостійними вимогами - щодо законності самого договору.

Водночас зазначення скаржником у апеляційній інстанції правової позиції Верховного Суду у справі № 922/4409/21, є неповним викладом такої правової позиції.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, такі аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржена ухвала є вмотивованою, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Хаджинастасиу проти Греції»).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята відповідно до вимог процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного підприємства «Лідер» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2024, постановлену за результатом розгляду зустрічної позовної заяви у справі № 910/1944/24 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі № 910/1944/24 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Лідер» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі № 910/1944/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі № 910/1944/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/1944/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко