Рішення

від 19.06.2024 по справі 910/19642/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.06.2024Справа № 910/19642/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»

до Київської митниці Державної митної служби України

про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 608 952,56 грн.,

Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Божко А.В.;

від відповідача: Лич С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (надалі - ТОВ «Текссол-С») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської митниці Державної митної служби України (надалі - Київська митниця) про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 608 952,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що незаконними діями відповідача позивачу завдано матеріальну шкоду, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з Державного бюджету України шкоди у розмірі 608 952,56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

20.12.2021 до Господарського суду міста Києва від Київської митниці надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на відсутність складу цивільного правопорушення.

28.12.2021 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Текссол-С» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач надав додаткові пояснення по справі з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, підтримав позов та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

05.01.2022 до Господарського суду міста Києва від Київської митниці надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач надав пояснення щодо позову з урахуванням додаткових пояснень позивача, викладених у відповіді на відзив, проти позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2022 зупинено провадження у даній справі до набрання рішенням у справі Київського окружного адміністративного суду №320/4675/19 законної сили, зобов`язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 поновлено провадження у справі №910/19642/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» до Київської митниці Державної митної служби України про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 608 952,56 грн.

20.05.2024 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому заявник просить проводити розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 19.06.2024.

Представник позивача в судове засідання з`явився, надав пояснення по суті спору, позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача надав пояснення по суті спору, заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 19.06.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За твердженням позивача, через незаконні рішення відповідача про коригування митної вартості товарів ТОВ «Текссол-С» було змушено сплачувати фінансові гарантії для забезпечення сплати митних платежів товарів, що призвело до переплати позивачем відсотків за овердрафтовим кредитом у розмірі 608 952,56 грн., у зв`язку з чим позивач стверджує про завдання йому збитків у вигляді переплати відсотків у вказаному розмірі.

Так, спір у справі виник у зв`язку із спричиненням позивачу шкоди у розмірі 608 952,56 грн., завданої протиправними рішеннями відповідача щодо коригування митної вартості товарів.

Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положень частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У розумінні положень статті 1173 Цивільного кодексу України (яка визначена підставою позову) відшкодування шкоди відбувається незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Неправомірні дії можуть виявлятися у прийнятті органом державної влади неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Так, Київською митницею прийнято рішення про корегування митної вартості товарів №№ UA125110/2019/110683/2, UA125000/2019/000220/2, UA125000/2019/000210/2, UA125000/2019/000218/2, UA125000/2019/000253/1, UA125000/2019/000255/2, UA125110/2019/110019/2, UA125110/2019/110032/2, UA125110/2019/110024/1, UA125110/2019/110025/2, UA125110/2019/110023/1, UA125110/2019/110022/1, UA125110/2019/110027/2, UA125110/2019/110015/2, UA125110/2019/110037/2, UA125110/2019/110036/2, UA125110/2019/110035/2, UA125000/2019/000382/2, UA125000/2019/000383/2, UA125110/2019/110048/2, UA125110/2019/110050/2, UA125000/2019/000440/2, UA125110/2019/110055/2, UA125110/2019/110054/2, UA125110/2019/110062/2, UA125000/2019/000546/2, UA125000/2019/000566/2, UA125110/2019/110074/2, UA125110/2019/110075/2, UA125110/2019/110078/2, UA125110/2019/110080/2, UA125110/2019/110081/2, UA125110/2019/110082/2, UA125110/2019/110089/2, UA125000/2019/000654/2, UA125110/2019/110096/1, UA125110/2019/110097/2, UA125110/2019/110098/2, UA125110/2019/110103/2, UA125110/2019/110104/2, UA100030/2019/000126/2, UA100300/2019/000001/2, UA100120/2019/000127/2, UA100300/2019/000011/2, UA100300/2019/000015/2, UA100300/2019/000016/2, UA100300/2020/000030/2, UA100300/2020/000034/2, UA100300/2020/000044/2, UA100300/2020/000053/2, UA100300/2020/000054/2, UA100300/2020/000059/2, UA100300/2020/000075/2, UA100300/2020/000077/2, UA100300/2020/000079/2, UA100300/2020/000089/2 та UA100300/2020/000094/2, у зв`язку з чим ТОВ «Текссол-С» повторно подав митні декларації та сплатив фінансові гарантії.

Разом з тим, рішеннями в адміністративних справах №320/1446/19, 320/4676/19, 320/4491/19, 320/4675/19, 320/4979/19, 320/5066/19, 320/5391/19, 320/5790/19, 320/5703/19, 320/5706/19, 320/5704/19, 320/5705/19, 320/5788/19, 320/5378/19, 320/6092/19, 320/6094/19, 320/6093/19, 320/3338/19, 320/3222/19, 320/6913/19, 320/125/20, 320/328/20, 320/574/20, 320/491/20, 320/817/20, 320/1639/20, 320/1640/20, 320/2862/20, 320/2848/20, 320/2889/20, 320/2865/20, 320/3342/20, 320/3339/20, 320/3337/20, 320/3382/20, 320/3375/20, 320/3381/20, 320/3377/20, 320/3380/20, 320/3376/20, 320/3379/20, 320/2862/20, 320/3927/20, 320/4934/20, 320/4931/20, 320/4935/20, 320/5104/20, 320/5313/20, 320/5103/20, 320/6521/20, 320/7102/20, 320/7711/20, 320/8123/20, 320/8122/20, 320/9170/20, 320/11615/20, 320/11622/20, 320/11623/20, 320/244/21, 320/6522/20, які набрали законної сили, встановлено протиправність вказаних рішень відповідача про коригування митної вартості товарів та, відповідно, скасовано їх.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Таким чином, обставини встановлені у вказаних адміністративних справах мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню, а відтак позивачем доведені факти неправомірних дій Київської митниці, які полягають у прийнятті рішень про корегування митної вартості товарів.

Так, за твердженням позивача, через такі незаконні рішення відповідача він змушений був сплачувати фінансові гарантії, що призвело до переплати відсотків за овердрафтовим кредитом у розмірі 608 952,56 грн., оскільки якби позивач не залучав овердрафтове фінансування обслуговуючого банку, то існував ризик невиконання своїх поточних зобов`язань перед контрагентами, працівниками та бюджетом, а відтак відповідач завдав позивачу збитки у розмірі 608 952,56 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Нормою ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд відзначає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності, визначених приписами статті 1173 Цивільного кодексу України, елементів цивільного правопорушення для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме: причинного зв`язку між протиправними діями відповідача та сплатою позивачем відсотків за овердрафтовими кредитами.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відсотки, які заявлені у даній справі в якості збитків, були сплачені за користування коштами, які сплачувались саме як фінансові гарантії.

Більш того, позивачем стверджується, що якби не залучалось овердрафтове фінансування, то існував ризик невиконання зобов`язань перед контрагентами, працівниками та бюджетом, адже фінансування таких витрат можливо було здійснити за рахунок коштів спрямованих позивачем на сплату фінансових гарантій за незаконними рішеннями про коригування, тобто саме овердрафтове фінансування, за яке було сплачено відсотки у розмірі 608 952,56 грн., було направлено на виконання зобов`язань не пов`язаних із сплатою фінансових гарантій.

В даному випадку, у суду відсутні підстави вважати, що на суми гарантій за вказаними рішеннями про корегування митної вартості товарів були сплачені саме овердрафтовими коштами.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами весь склад правопорушення, необхідного для настання цивільно-правової відповідальності відповідача, у зв`язку з чим його поведінка у спірних правовідносинах не може бути кваліфікована як правопорушення, а відтак вимога позивача про відшкодування збитків є безпідставною та необґрунтованою.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Текссол-С» про стягнення збитків у розмірі 608 952,56 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші докази, заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують висновків суду щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 26.06.2024

Суддя В.П. Босий