Рішення

від 11.06.2024 по справі 915/398/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року Справа № 915/398/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого суддіДавченко Т.М.

за участю секретаря судового засідання: Дюльгер І.М.

представника сторін не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу № 915/398/23

за позовом Державного підприємства Миколаївський морський торговельний порт (вул. Заводська, 23/14, м. Миколаїв, 54020)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРО-БУЗЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТЕРМІНАЛ (вул. Дунаєва, 34/7, оф. 316, м. Миколаїв, 54017)

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 212197,13 грн

встановив:

Державним підприємством Миколаївський морський торговельний порт (далі-ДП ММТП) пред`явлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ДНІПРО-БУЗЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТЕРМІНАЛ грошових коштів у загальній сумі 212197,13 грн., із яких: 144386,20 грн. - основний борг; 16975,42 грн. - пеня; 4581,89 грн. - 3 % річних; 31815 грн. - інфляційні втрати; 14438,62 грн. - штраф, з посиланням на неналежне виконання ТОВ ДНІПРО-БУЗЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТЕРМІНАЛ грошових зобов`язань за укладеним з позивачем договором від 29.10.2012 № 3-А оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (далі - договір), а саме, зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати відповідачем орендної плати, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню в порядку п. 9.2 договору, штраф у порядку п. 9.3 договору, а також здійснені нарахування в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивач також просить суд про повернення з незаконного володіння ТОВ ДНІПРО-БУЗЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТЕРМІНАЛ індивідуально визначеного державного рухомого майна - портального крану "ГАНЦ" № 78 (інв. № 11247), яке було передане відповідачу згідно указаного вище договору, - з посиланням на те, що строк дії договору закінчився 29.10.2022, проте орендарем, всупереч ч. 1 ст. 785 ЦК України та п. 5.9 договору, не вчинено дій щодо повернення майна орендодавцю.

ДП ММТП) також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на норми ст. 263, 526, 599, 610, 612, 625, ЦК України, ст. 20, 343 ГК України та мотивовано тим, що відповідач не виконує обов`язок за Договором оренди індивідуально визначеного державного майна, що належить до державної власності №3-А від 29.10.2012 щодо своєчасної оплати орендних платежів, унаслідок чого перед ДП ММТП у відповідача утворилась заборгованість із орендної плати за період з липня 2021 по грудень 2022 року у сумі 144386,20 грн.

За такими вимогами ухвалою від 15.03.2023 відкрито провадження в даній справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, для учасників справи встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Зазначену ухвалу відповідачем отримано 21.03.2023 (поштове повідомлення про вручення код 5400501192143).

Після відкриття провадження в даній справі судом встановлено наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, а саме, встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даний позовом не у повному обсязі сплачено судовий збір.

У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою від 22.05.2023 залишено позовну заяву ДП "ММТП" без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви, зазначеного у мотивувальній частині ухвали.

У зв`язку з усуненням недоліків, ухвалою від 12.06.2023 суд продовжив розгляд справи. Разом із тим, з урахуванням змісту клопотання від 07.06.2023 № 06/515, суд дійшов висновку про необхідність розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, про що зазначено в ухвалі від 12.06.2023. Підготовче засідання призначено на 12.09.2023.

Ухвалою від 12.09.2023, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 12.10.2023.

Судове засідання 22.01.2024 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, у Миколаївській області тривала повітряна тривога. Наступне судове засідання суд призначив на 22.11.2023.

Судове засідання(розгляд справи по суті) 20.02.2024 не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді, ухвалою від 26.02.2024 наступне судове засідання призначено на 22.04.2024.

Судове засідання(розгляд справи по суті) 22.04.2024 не відбулося у зв`язку з відпусткою судді, ухвалою від 23.04.2024 наступне судове засідання призначено на 11.06.2024.

Ухвали суду надсилались на адресу відповідача та були отримані ним, що підтверджено наявними у справі поштовими повідомленнями про вручення (а.с. 99, 116, 120, 124, 129, 134, 139).

Відповідач у судове засідання не з`явився, правом щодо надання відзиву не скористався, заперечень по суті заявлених позивачем вимог не надав, вимоги та доводи позивача не спростував.

Враховуючи те, що явка учасників в засідання суду обов`язковою не визнавалась, господарський суд вважає, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

На підставі норм ст. 233 ГПК України, в судовому засіданні 11.06.2024 судом було підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

29.10.2012 між ДП ММТП (орендодавець) та ТОВ ДНІПРО-БУЗЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТЕРМІНАЛ (орендар) був укладений Договір оренди № 3-А, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене державне рухоме майно портальний кран «ГАНЦ» № 78 (інв.№ 11247), що знаходиться на балансі орендодавця, і вартість якого визначена відповідно до Звіту про незалежну експерту оцінку, виконаного ТОВ Приват-Південь, станом на 30.04.2012 року і становить 553600,00 грн без урахування ПДВ (а.с. 39-43).

Відповідно до п.2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном після підписання сторонами цього Договору, але не раніше дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна.

29.10.2012 між сторонами без жодних зауважень підписано акт приймання-передачі майна.

В подальшому між сторонами було укладено до Договору додаткові угоди № 1 від 30.05.2018 та № 2 від 30.05.2018 (а.с. 47, 48).

Згідно з п.3.1 Договору (з урахуванням додаткової угоди №2 до Договору від 29.10.2012) орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 із змінами та доповненнями, за ставкою 10% від вартості майна, зазначеної відповідно до Висновку про вартість об`єкту оцінки, виконаного ТОВ «Миколаївська оціночна компанія», станом на 30.11.2017 і становить 1124500,00 грн згідно з розрахунком (додаток №1, який є невід`ємною частиною Договору) без ПДВ за базовий місяць розрахунку (листопад 2017) 9370,83 грн.

Відповідно до п.3.2., 3.3. Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції від базового до першого місяця оренди включно. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за звітний місяць.

За умовами п.3.5 Договору орендна плата перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця до 15 числа місяця, наступного за місяцем нарахування, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування, але не раніше оголошення індексу інфляції за звітний місяць.

Відповідно до п.3.10 Договору, у випадку закінчення дії цього Договору при несвоєчасному поверненні майна орендодавцеві, орендна плата сплачується орендарем по день фактичного повернення майна.

Пунктом 3.11 Договору визначено, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендарю плату до дня повернення майна за актом приймання - передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.

Згідно п. 5.3. Договору до обов`язків орендаря віднесено своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату відповідно до рахунків наданих орендодавцем, на вимогу орендодавця проводити звіряння розрахунків по орендних платежах та складати відповідні акти звіряння.

Відповідно до п. 5.9. Договору, у разі припинення, розірвання цього Договору, Орендар зобов`язаний повернути в 5-ти денний термін Орендодавцеві орендоване Майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря. У разі, якщо Орендар затримав повернення Майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Пунктом 9.2 Договору визначено, що орендар несе відповідальність за прострочення оплати орендної плати та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п. 9.3 Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Пунктом 9.5 Договору визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання пункту 5.9 та п. 7.1 і сплачують пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості переданого майна.

Сторонами погоджено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє протягом трьох років, а в частині розрахунків Договір діє до повному виконання Сторонами своїх зобов`язань. Умови цього Договору зберігають силу протягом всього терміну дії цього Договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов`язань Орендаря щодо сплати орендної плати - до повного виконання ним зобов`язань (п.п. 11.1, 11.2 Договору).

Згідно п.11.4. Договору, у разі припинення дії цього Договору, майно повертається Орендарем Орендодавцю в 5-ти денний термін. Орендар повертає майно Орендодавцю аналогічно порядку, встановленому цим Договором при передачі майна Орендарю. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акта приймання- передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на Орендаря.

У відповідності до п.11.5 Договору, чинність цього договору припиняється внаслідок:

-закінчення строку, на який його було укладено;

-загибелі орендованого майна;

-достроково у разі не виконання орендарем вимог пп.5.8, 5.9 цього Договору;

-достроково - за взаємною згодою сторін або за рішенням Господарського суду;

-банкрутства орендаря;

-ліквідації орендаря - юридичної особи;

-в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

У подальшому укладалась Додаткова угод№ 1 до Договору від 29.10.2012, якою сторони погодили строк дії договору до 29.10.2022 включно, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Отже, строк дії Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, №3-А від 29.10.2012 закінчився 30.10.2022.

З огляду на те, що зазначене майно не було повернуто ДП ММТП у порядку, передбаченому Договором та чинним законодавством, позивач продовжував нараховувати відповідачу орендну плату за користування майном.

Як зазначає позивач в позовній заяві, в результаті невиконання відповідачем зобов`язань за Договором оренди утворилась заборгованість зі сплати орендної плати, яка станом на дату подання позову була непогашена.

На виконання умов Договору, за надані відповідачу послуги позивачем складено акти наданих послуг (виконаних робіт) за період липень 2021року грудень 2022 року на загальну суму 144386,20 грн:

-№ 13980088 від 31.07.2021 у сумі 14501,08 грн;

-№ 15920088 від 31.08.2021 у сумі 14472,07 грн;

-№ 18010088 від 30.09.2021 у сумі 14645,74 грн;

-№ 19550088 від 31.10.2021 у сумі 14777,54 грн;

-№ 22010088 від 30.11.2021 у сумі 14895,77 грн;

-№ 24260088 від 31.12.2021 у сумі 14985,14 грн;

-№ 01470088 від 31.01.2022 у сумі 15179,95 грн;

-№ 02310088 від 28.02.2022 у сумі 12668,76 грн;

-№ 14040088 від 31.10.2022 у сумі 9354,42 грн;

-№ 16100088 від 30.11.2022 у сумі 9419,90 грн;

-№ 18270088 від 31.12.2022 у сумі 9485,83 грн.

На оплату зазначених актів наданих послуг (виконаних робіт) виставлено відповідачу рахунки: № 13980088 від 31.07.2021 у сумі 14501,08 грн; № 15920088 від 31.08.2021 у сумі 14472,07 грн; № 18010088 від 30.09.2021 у сумі 14645,74 грн; № 19550088 від 31.10.2021 у сумі 14777,54 грн; № 22010088 від 30.11.2021 у сумі 14895,77 грн; № 24260088 від 31.12.2021 у сумі 14985,14 грн; № 01470088 від 31.01.2022 у сумі 15179,95 грн; № 02310088 від 28.02.2022 у сумі 12668,76 грн; № 14040088 від 31.10.2022 у сумі 9354,42 грн; № 16100088 від 30.11.2022 у сумі 9419,90 грн; № 18270088 від 31.12.2022 у сумі 9485,83 грн.

Зазначені акти та рахунки були надіслані орендарю (а.с. 52-93).

Відповідачем такі розрахунки не заперечені та не спростовані.

Крім того, з метою спонукання сплати орендних платежів позивач 29.12.2022 звернувся до відповідача з претензією № 06/600 про погашення заборгованості у сумі 116126,05 грн за період з липня 2021 по 23.03.2022 включно. Претензію було надіслано на офіційну електронну пошту відповідача. Проте, відповіді на указану претензію відповідачем не надано, борг не сплачено.

У зв`язку з тим, що відповідачем не було повернуто орендоване майно за актом приймання-передачі та не здійснено оплату за користування майном, позивач звернувся з даним позовом до суду і просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з липня 2021 року по грудень 2022 року у розмірі 144386,20 грн., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати за період з 16.08.2021 по 16.01.2023 у розмірі 16975,42 грн., 3% річних за період з 16.08.2021 по 16.01.2023 у розмірі 4581,89 грн., інфляційні за період з серпня 2021 року по грудень 202 року в розмірі 31815,00 грн. та штраф у розмірі 14438,62грн.

Предметом позову у даній справі є майнові вимоги про повернення майна та стягнення заборгованості за Договором оренди Майна (що належить до об`єктів державної власності) стосовно платежів з орендної плати та штрафних санкцій, які, як вважає позивач підлягають сплаті Відповідачем як орендарем через несвоєчасне виконання ним обов`язку щодо сплати коштів за орендоване Майно Позивачу як орендодавцю .

Спірні правовідносини, які виникли між сторонам регулюються положеннями чинного законодавства про оренду.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно приписів статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором

Відповідно до ст.ст. 763, 764, 785 Цивільного кодексу України із закінченням строку договору оренди, такий договір є припиненим, що означає припинення дії для сторін всіх його умов, а їх невиконання протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки, однак не зумовлює продовження дії договору в цілому або тих його умов, що не були виконані сторонами.

Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).

Неустойка згідно із частиною другої статті 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

В своїй постанові у справі № 910/11131/19 від 19.04.2021 Верховий Суд узагальнюючи висновки стосовно наслідків припинення Договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії Договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України), встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою частиною другою статті 785 ЦК України, зазначає про таке.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Отже, яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).

У зв`язку з викладеними висновками Верховний Суд вбачає підстави для відступу від протилежної правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 14.11.2018 у справі N 924/195/16 та від 11.05.2018 у справі N 926/2119/17, відповідно до якої зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов`язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди.

Водночас, Верховний Суд не вбачає підстав для відступу як від правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах: від 13.02.2018 у справі N 910/12949/16 та від 17.12.2018 у справі N 906/1037/16, а також в постанові від 13.12.2019 у справі N 910/20370/17, прийнятій Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, так і від правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду від 30.07.2020 у справі N 925/1223/17 та від 11.12.2019 у справі N 904/527/19, за наведеного у пунктах 9.9, 9.11, 9.12, 9.19, 9.20, 9.21 постанови правового регулювання за наслідками, що настають для сторін у разі припинення Договору, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії Договору, та щодо способу захисту у цьому разі порушеного права орендодавця.

Враховуючи викладене, висновки в оскаржуваній постанові апеляційного суду про задоволення вимог Позивача та стягнення з Відповідача разом із сумою неустойки за несвоєчасне повернення Відповідачем Майна з оренди спірних сум заборгованості з орендної плати, а також нарахованих на цю плату сум пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, зроблені без врахування встановленого законом способу захисту порушеного права орендодавця, якщо після припинення договору найму наймач не виконує передбаченого диспозицією частини другої статті 785 ЦК України обов`язку щодо повернення речі.

Відсутність підстав для стягнення з Відповідача орендної плати, а також нарахованих на цю плату сум пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат зумовлено правовим регулюванням, за якого з орендаря, що не повертає майно після припинення строку дії Договору, стягується неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України), але не допускається стягнення за той самий період орендної плати за користування річчю (пункт 9.24 цієї постанови).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах "C.G. та інші проти Болгарії" ("C. G. and Others v. Bulgaria", заява N 1365/07, 24 April 2008, § 39), "Олександр Волков проти України" ("Oleksandr Volkov v. Ukraine", заява N 21722/11, § 170)).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, і роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11.11.96 ("Cantoni v. France", заява N 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" від 11.04.2013 ("Vyerentsov v. Ukraine", заява N 20372/11, § 65)).

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Аналогічну норму містять положення частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

Як вже зазначено у даному рішенні, строк дії Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №3-А від 29.10.2012 припинено з 30.10.2022.

Разом з цим, позивач нараховує відповідачу за даним Договором заборгованість у розмірі 144386,20 грн. зі сплати орендних платежів за період з липня 2021 року по грудень 2022 року.

Вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у розмірі 125480,47 грн. за період з липня 2021 року по 29 жовтня 2022 року, тобто за період коли Договір був чинний.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18905,73 грн. (144 386,20 грн. -125480,47 грн.) за період з 30.10.2022 по 31.12.2022 задоволенню не підлягають, оскільки договір оренди №3-А від 29.10.2012 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, є припиненим з 30.10.2022, що означає припинення дії для сторін всіх його умов, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 18905,73 грн. в позадоговірний період з 30.10.2022 по 31.12.2022.

Враховуючи ту обставину, що договір оренди №3-А від 29.10.2012 припинив свою дію з 30.10.2022, а фактичне повернення орендованого майна з боку відповідача не відбулося, позивач не був позбавлений права звернутися з вимогою про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а не вимагати стягнення орендної плати за період після припинення дії договору оренди.

Щодо вимог позивача про стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати за період з 16.08.2021 по 16.01.2023 у розмірі 16975,42 грн., 3% річних за період з 16.08.2021 по 16.01.2023 у розмірі 4581,89 грн., інфляційні за період з серпня 2021 року по грудень 2022 року в розмірі 31815,00 грн. та штрафу у розмірі 14438,62 грн. слід зазначити наступне.

Законодавством передбачено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 3.7 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати до повного погашення заборгованості.

Згідно п.9.4 Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Як вказувалось вище, строк дії Договору припинено з 30.10.2022.

Позивач, згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 16975,42 грн. нараховану по кожному рахунку, а саме:

- по рахунку № 13980088 від 31.07.2021 на суму заборгованості 14501,08 грн. за період з 17.08.2021 по 17.02.2021 у розмірі 1290,00 грн.;

- по рахунку № 15920088 від 31.08.2021на суму заборгованості 14472,07 грн. за період з 16.09.2021 по 16.03.2022 у розмірі 1308,83 грн.;

- по рахунку № 18010088 від 30.09.2021на суму заборгованості 14645,74 грн. за період з 16.10.2021 по 16.04.2022 у розмірі 1368,67 грн.;

- по рахунку № 19550088 від 31.10.2021 на суму заборгованості 14777,54 грн. за період з 16.11.2021 по 16.05.2022 у розмірі 1410,55 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_1 від 30.11.2021 на суму заборгованості 14895,77 грн. за період з 16.12.2021 по 16.06.2022 у розмірі 1635,68 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_2 від 31.12.2021 на суму заборгованості 14985,14 грн. за період з 18.01.2022по 18.07.2022 у розмірі 2058,51 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_3 від 31.01.2022 на суму заборгованості 15179,95 грн. за період з 16.02.2022 по 16.08.2022 у розмірі 2449,59 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_4 від 28.02.2022 на суму заборгованості 12668,76 грн. за період з 16.03.2022 по 16.09.2022 у розмірі 2387,97 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_5 від 31.10.2022 на суму заборгованості 9354,42 грн. за період з 16.11.2022 по 05.03.2023 у розмірі 2387,97 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_6 від 30.11.2022на суму заборгованості 9419,90 грн. за період з 16.12.2022 по 05.03.2023 у розмірі 1032,32 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_7 від 31.12.2022 на суму заборгованості 9485,83 грн. за період з 17.01.2023 по 05.03.2023 у розмірі 623,73 грн.

Судом за допомогою програми «IpLex» перевірений розрахунок пені з урахуванням вірного визначення періоду нарахування, суми заборгованості та встановлено, що розмір пені, який підлягає стягненню становить 15319,37 грн. нарахований:

- по рахунку № 13980088 від 31.07.2021 на суму заборгованості 14501,08 грн. за період з 17.08.2021 по 17.02.2021 у розмірі 1290,00 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_8 від 31.08.2021на суму заборгованості 14472,07 грн. за період з 16.09.2021 по 16.03.2022 у розмірі 1308,83 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_9 від 30.09.2021на суму заборгованості 14645,74 грн. за період з 16.10.2021 по 16.04.2022 у розмірі 1368,67 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_10 від 31.10.2021 на суму заборгованості 14777,54 грн. за період з 16.11.2021 по 16.05.2022 у розмірі 1410,55 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_1 від 30.11.2021 на суму заборгованості 14895,77 грн. за період з 16.12.2021 по 16.06.2022 у розмірі 1635,68 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_2 від 31.12.2021 на суму заборгованості 14985,14 грн. за період з 18.01.2022по 18.07.2022 у розмірі 2058,51 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_3 від 31.01.2022 на суму заборгованості 15179,95 грн. за період з 16.02.2022 по 16.08.2022 у розмірі 2449,59 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_4 від 28.02.2022 на суму заборгованості 12668,76 грн. за період з 16.03.2022 по 16.09.2022 у розмірі 2387,97 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_5 від 31.10.2022 на суму заборгованості 9354,42 грн. за період з 16.11.2022 по 05.03.2023 у розмірі 2387,97 грн.

Вимоги позивача щодо нарахування пені в розмірі 1656,05 грн. (16975,42 грн. -15319,37 грн.) задоволенню не підлягають, оскільки договір оренди №3-А від 29.10.2012 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, є припиненим з 30.10.2022, що означає припинення дії для сторін всіх його умов, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача вказаних сум пені нарахованих на заборгованість в позадоговірний період.

Також, позивач згідно наданого розрахунку нарахував та просить суд стягнути 3% річних у загальному розмірі 4581,89 грн., нараховані:

- по рахунку № 13980088 від 31.07.2021 на суму заборгованості 14501,08 грн. за період з 17.08.2021 по 05.03.2023 у розмірі 674,60 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_8 від 31.08.2021на суму заборгованості 14472,07 грн. за період з 16.09.2021 по 05.03.2023 у розмірі 637,56 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_9 від 30.09.2021на суму заборгованості 14645,74 грн. за період з 16.10.2021 по 05.03.2023 у розмірі 609,10 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_10 від 31.10.2021 на суму заборгованості 14777,54 грн. за період з 16.11.2021 по 05.03.2023 у розмірі 576,93 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_1 від 30.11.2021 на суму заборгованості 14895,77 грн. за період з 16.12.2021 по 05.03.2023 у розмірі 544,82 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_2 від 31.12.2021 на суму заборгованості 14985,14 грн. за період з 18.01.2022по 05.03.2023 у розмірі 507,44 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_3 від 31.01.2022 на суму заборгованості 15179,95 грн. за період з 16.02.2022 по 05.03.2023 у розмірі 477,86 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_4 від 28.02.2022 на суму заборгованості 12668,76 грн. за період з 16.03.2022 по 05.03.2023 у розмірі 369,65 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_5 від 31.10.2022 на суму заборгованості 9354,42 грн. за період з 16.11.2022 по 05.03.2023 у розмірі 84,57 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_6 від 30.11.2022на суму заборгованості 9419,90 грн. за період з 16.12.2022 по 05.03.2023 у розмірі 61,94 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_7 від 31.12.2022 на суму заборгованості 9485,83 грн. за період з 17.01.2023 по 05.03.2023 у розмірі 37,42 грн.

Судом за допомогою програми «IpLex» перевірений розрахунок 3% річних з урахуванням правильного визначення періоду нарахування, суми заборгованості та встановлено, що розмір 3% річних, які підлягають стягненню становить 4482,53 грн. нарахований:

- по рахунку № 13980088 від 31.07.2021 на суму заборгованості 14501,08 грн. за період з 17.08.2021 по 05.03.2023 у розмірі 674,60 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_8 від 31.08.2021на суму заборгованості 14472,07 грн. за період з 16.09.2021 по 05.03.2023 у розмірі 637,56 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_9 від 30.09.2021на суму заборгованості 14645,74 грн. за період з 16.10.2021 по 05.03.2023 у розмірі 609,10 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_10 від 31.10.2021 на суму заборгованості 14777,54 грн. за період з 16.11.2021 по 05.03.2023 у розмірі 576,93 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_1 від 30.11.2021 на суму заборгованості 14895,77 грн. за період з 16.12.2021 по 05.03.2023 у розмірі 544,82 грн.;

- по рахунку № НОМЕР_2 від 31.12.2021 на суму заборгованості 14985,14 грн. за період з 18.01.2022по 05.03.2023 у розмірі 507,44 грн.;

- по рахунку № 01470088 від 31.01.2022 на суму заборгованості 15179,95 грн. за період з 16.02.2022 по 05.03.2023 у розмірі 477,86 грн.;

- по рахунку № 02310088 від 28.02.2022 на суму заборгованості 12668,76 грн. за період з 16.03.2022 по 05.03.2023 у розмірі 369,65 грн.;

- по рахунку № 14040088 від 31.10.2022 на суму заборгованості 9354,42 грн. за період з 16.11.2022 по 05.03.2023 у розмірі 84,57 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 99,36 грн. (4581,89 грн. - 4482,53 грн.) задоволенню не підлягають, оскільки договір оренди №3-А від 29.10.2012 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, є припиненим з 30.10.2022, що означає припинення дії для сторін всіх його умов, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача вказаних сум 3% річних нарахованих на зобов`язання в позадоговірний період.

Також просить суд стягнути з відповідача інфляційні у загальному розмірі 31815,00грн., нараховані:

- по рахунку № 13980088 від 31.07.2021 на суму заборгованості 14501,08 грн. за період з вересня 2021 по лютий 2023 у розмірі 4660,70 грн.;

- по рахунку № 15920088 від 31.08.2021на суму заборгованості 14472,07 грн. за період з жовтня 2021 по лютий 2023 у розмірі 4424,62 грн.;

- по рахунку № 18010088 від 30.09.2021на суму заборгованості 14645,74 грн. за період з листопада 2021 по лютий 2023 у розмірі 4307,14 грн.;

- по рахунку № 19550088 від 31.10.2021 на суму заборгованості 14777,54 грн. за період з грудня 2021 по лютий 2023 у розмірі 4194,13 грн.;

- по рахунку № 22010088 від 30.11.2021 на суму заборгованості 14895,77 грн. за період з січня 2022 по лютий 2023 у розмірі 4113,63 грн.;

- по рахунку № 24260088 від 31.12.2021 на суму заборгованості 14985,14 грн. за період з лютого 2022 по січень 2023 у розмірі 3892,89 грн.;

- по рахунку № 01470088 від 31.01.2022 на суму заборгованості 15179,95 грн. за період з березня 2022 по лютий 2023 у розмірі 3642,34 грн.;

- по рахунку № 02310088 від 28.02.2022 на суму заборгованості 12668,76 грн. за період з квітня 2022 по лютий 2023 у розмірі 2363,35 грн.;

- по рахунку № 14040088 від 31.10.2022 на суму заборгованості 9354,42 грн. за період з грудень 2022 по лютий 2023 у розмірі 140,84 грн.;

- по рахунку № 16100088 від 30.11.2022 на суму заборгованості 9419,90 грн. за період з січня 2023 по лютий 2023 у розмірі 75,36 грн.

Судом за допомогою програми «IpLex» перевірений розрахунок інфляційних з урахуванням вірного визначення періоду нарахування, суми заборгованості та встановлено, що розмір інфляційних втрат, які підлягають задоволенню, становить 31739,64 грн. нарахований:

- по рахунку № 13980088 від 31.07.2021 на суму заборгованості 14501,08 грн. за період з вересня 2021 по лютий 2023 у розмірі 4660,70 грн.;

- по рахунку № 15920088 від 31.08.2021на суму заборгованості 14472,07 грн. за період з жовтня 2021 по лютий 2023 у розмірі 4424,62 грн.;

- по рахунку № 18010088 від 30.09.2021на суму заборгованості 14645,74 грн. за період з листопада 2021 по лютий 2023 у розмірі 4307,14 грн.;

- по рахунку № 19550088 від 31.10.2021 на суму заборгованості 14777,54 грн. за період з грудня 2021 по лютий 2023 у розмірі 4194,13 грн.;

- по рахунку № 22010088 від 30.11.2021 на суму заборгованості 14895,77 грн. за період з січня 2022 по лютий 2023 у розмірі 4113,63 грн.;

- по рахунку № 24260088 від 31.12.2021 на суму заборгованості 14985,14 грн. за період з лютого 2022 по січень 2023 у розмірі 3892,89 грн.;

- по рахунку № 01470088 від 31.01.2022 на суму заборгованості 15179,95 грн. за період з березня 2022 по лютий 2023 у розмірі 3642,34 грн.;

- по рахунку № 02310088 від 28.02.2022 на суму заборгованості 12668,76 грн. за період з квітня 2022 по лютий 2023 у розмірі 2363,35 грн.;

- по рахунку № 14040088 від 31.10.2022 на суму заборгованості 9354,42 грн. за період з грудень 2022 по лютий 2023 у розмірі 140,84 грн.;

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 75,36 грн. (31815,00грн. - 31739,64 грн.) задоволенню не підлягають, оскільки договір оренди №3-А від 29.10.2012 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, є припиненим з 30.10.2022, що означає припинення дії для сторін всіх його умов, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача вказаних сум інфляційних втрат нарахованих на зобов`язання в позадоговірний період.

Також, позивач на підставі п.9.3 Договору нарахував штраф у розмірі 10% від суми заборгованості 144386,20 грн., що становить 14438,62 грн. (144386,20 * 0,1 = 14438,62). Вимоги позивача щодо стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню в розмірі 12548,05 грн. (125480,47 грн. *0,1= 12548,05), оскільки судом визначено правильний розмір заборгованості з орендної плати. Вимоги щодо стягнення штрафу в розмірі 1890,57 грн. (14438,62 грн. - 12548,05 грн.) задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині повернення з незаконного володіння ТОВ ДНІПРО-БУЗЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТЕРМІНАЛ індивідуально визначеного державного рухомого майна - портального крану "ГАНЦ" № 78 (інв. № 11247), яке було передане відповідачу згідно указаного Договіру оренди №3-А від 29.10.2012.

Згідно ст.25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Умовами п.п.5.9 Договору, також передбачено обов`язок орендаря у разі, припинення, розірвання цього Договору, Орендар зобов`язаний повернути в 5-ти денний термін Орендодавцеві орендоване Майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря.

Ураховуючи викладене, у ТОВ ДНІПРО-БУЗЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТЕРМІНАЛ виникло зобов`язання повернути об`єкт оренди протягом п`яти робочих днів з дати припинення договору, чого відповідачем зроблено не було.

Отже, вимога про зобов`язання ТОВ ДНІПРО-БУЗЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТЕРМІНАЛ повернути об`єкт оренди є також обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.3 ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).

Під час розгляду справи відповідач не спростував вимоги та доводи позивача, та не надав суду доказів сплати заборгованості, штрафних санкцій та доказів повернення орендованого майна.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ДП ММТП підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 14497,36 грн ((189570,06 / 212197,13) * 16289,17) судового збору.

Керуючись ст.ст. 2,7,11,12,13,73,74,76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241,25220, 343 ГК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРО-БУЗЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТЕРМІНАЛ (54017, м. Миколаїв, вул. Дунаєва, буд. 34/7, оф. 316, ідентифікаційний код 31613749) на користь Державного підприємства Миколаївський морський торговельний порт (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14, ідентифікаційний код 01125608) заборгованість за Договором №3-А від 29.10.2012 по сплаті орендної плати в сумі 125480,47 грн., пеню в сумі 15319,37 грн, інфляційне збільшення боргу в сумі 31739,64 грн, 3% річних в сумі 4482,53 грн.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ДНІПРО-БУЗЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТЕРМІНАЛ (54017, м. Миколаїв, вул. Дунаєва, буд. 34/7, оф. 316, ідентифікаційний код 31613749) повернути Державному підприємству Миколаївський морський торговельний порт (54020, вул. Заводська, 23/14, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 01125608), майно, що було передане Товариству з обмеженою відповідальністю ДНІПРО-БУЗЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТЕРМІНАЛ відповідно до Договору від 29.10.2012 № 3-А, а саме - портальний кран "ГАНЦ" № 78 (інв. № 11247).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРО-БУЗЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТЕРМІНАЛ (54017, м. Миколаїв, вул. Дунаєва, буд. 34/7, оф. 316, ідентифікаційний код 31613749) на користь Державного підприємства Миколаївський морський торговельний порт (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14, ідентифікаційний код 01125608) 14497,36 грн судового збору.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано судом 21.06.2024.

Суддя Т.М. Давченко