Ухвала

від 26.06.2024 по справі 910/9299/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9299/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. - головуючого, Бенедисюка І. М., Колос І. Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ЕНЕРЖІ-СКІФ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 (суддя Чинчин О. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 (колегія суддів: Андрієнко В. В. - головуючий, Буравльов С. І., Шапран В. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ЕНЕРЖІ-СКІФ»

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Гарантований покупець»,

про відшкодування шкоди у розмірі 560 019,07 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ЕНЕРЖІ-СКІФ» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - НКРЕКП) про стягнення 560 019,07 грн.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.01.2021 відповідач прийняв постанову № 46 «Про затвердження змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641», підпунктом 8 пункту 1 якої внесено зміни до формули визначення частки вартості врегулювання небалансу в розрахунковому періоді. Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішенням від 16.07.2021 у справі № 640/4069/21, що залишене без змін постановою Верховного Суду від 08.09.2022, підпункт 8 пункту 1 означеної постанови відповідача визнав протиправним і нечинним. З урахуванням зазначених підстав позивач звернувся до господарського суду з позовом до НКРЕКП про стягнення шкоди у вигляді різниці між небалансами, вирахуваними за формулою, що діяла до 15.01.2021, та небалансами, фактично сплаченими за формулою, що визнана судом нечинною.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Господарський суд міста Києва у рішенні від 27.09.2023 (суддя Чинчин О. В.), залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024, у задоволенні позову відмовив.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв`язок між ними, вина заподіювача шкоди) для застосування такої міри деліктної відповідальності як відшкодування шкоди.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція учасників справи

3.1 Товариство у касаційній скарзі просить скасувати зазначені рішення і постанову та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

3.2 Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, від 08.02.2022 у справі № 1540/3828/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 31.05.2023 у справі № 909/433/21, від 25.08.2022 у справі № 903/357/21 та від 04.05.2022 у справі № 903/359/21, щодо застосовування норм права у подібних правовідносинах.

3.3 НКРЕКП надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність скарги, просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, а у разі відмови у закритті провадження - відмовити в її задоволенні.

3.4 Державне підприємство «Гарантований покупець» у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в ній доводи і, посилаючись на те, що наведена позивачем практика Верховного Суду, про неврахування якої останній зазначає в касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними з тими, що виникли у справі, яка розглядається, просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, а у випадку незакриття - відмовити в її задоволенні

4. Мотивувальна частина

4.1 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2 Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником, і які стали підставою для відкриття касаційного провадження

4.3 При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

4.4 Дослідивши викладені у касаційній скарзі доводи, зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/9299/23 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України з огляду на таке.

4.5 Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.6 Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.7 Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

4.8 Отже, відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

4.9 Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

4.10 При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

4.11 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 виклала правову позицію, відповідно до якої на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

4.12 Так, у справі № 160/1088/19, на яку посилається скаржник, відповідачем було Головне управління ДФС в місті Києві (податковий орган), а предметом спору - скасування податкових повідомлень-рішень (актів індивідуальної дії). При цьому, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій у справі № 160/1088/19 дійшли до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивач на виконання укладених договорів оренди земельних ділянок сплачував орендну плату відповідно до положень рішення органу місцевого самоврядування, а після його скасування рішенням окружного адміністративного суду позивач подав уточнюючі податкові декларації, визначивши в них суму орендної плати без врахування ставок, встановлених рішенням органу місцевого самоврядування, оскільки його застосування в частині ставок земельного податку неможливе не лише після його скасування, а й виключає можливість покладення на платників обов`язку його виконувати, оскільки, як було встановлено судами, таке рішення ще у момент його прийняття було протиправним.

4.13 Тобто, предмет спору у справі № 160/1088/19 не стосувався стягнення шкоди з органу, що прийняв акт, яким, за твердженням позивача, йому було завдано шкоди. Відповідно, до предмету доказування у зазначеній справі не входило встановлення обставин наявності / відсутності складу правопорушення в діях органу, який видав незаконний акт, та підстав для стягнення з такого органу шкоди.

4.14 У справі № 1540/3828/18 позивачі звернулися до адміністративного суду з позовом, у якому просили визнати протиправним та скасувати два рішення виконавчого комітету селищної ради. Однак, у межах зазначеної справи не вирішувалося питання щодо стягнення з селищної ради шкоди, завданої позивачам внаслідок прийняття незаконного рішення радою.

4.15 У справі № 903/357/21 товариство звернулось до господарського суду з позовом до комунального підприємства про стягнення на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України сум безпідставно набутих коштів, 3 % річних та інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним утриманням відповідачем сплачених позивачем коштів за тимчасове договірне користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами на підставі рішень виконавчого комітету міської ради, оскільки такі рішення були скасовані в судовому порядку.

4.16 Аналогічний позов про стягнення з комунального підприємства на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України суми безпідставно набутих коштів було заявлено у справі № 903/359/21, на яку також посилається скаржник.

4.17 Отже, у справах № 903/357/21 і № 903/359/21 позовні вимоги про стягнення коштів були заявлені не до органу, який видав незаконний акт, а до особи, яка безпідставно збагатилась у зв`язку з прийняттям міською радою незаконного рішення. Водночас, до предмету доказування у зазначених справах не входило встановлення обставин наявності / відсутності складу правопорушення в діях органу, який видав незаконний акт та підстав для стягнення з такого органу шкоди.

4.18 У справі № 909/433/21 товариство звернулось до господарського суду з позовом до виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про: 1) зобов`язання здійснити по абоненту помісячний перерахунок за період включно за послугу з постачання питної води відповідно до рішення районної ради; 2) зобов`язання здійснити по абоненту зарахування наявної переплати коштів у рахунок майбутніх платежів, і надати позивачу примірник помісячного перерахунку за послугу з постачання питної води за період. Позов обґрунтовано тим, що рішенням окружного адміністративного суду визнано протиправним та нечинним рішення районної ради в частині встановлення тарифу на централізоване водопостачання, яке надається виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства, для підприємств, установ, організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, суб`єктів підприємницької діяльності та інших підприємств, установ, організацій, тому наявні правові підстави для перерахунку тарифів за надані послуги з постачання питної води відповідно до рішення ї районної ради за тарифом та зарахування наявної переплати коштів у рахунок майбутніх платежів.

4.19 Отже, предмет спору у справі № 909/433/21 не стосувався стягнення шкоди з органу, що прийняв визнаний протиправним судом акт, а позовні вимоги у цій справі були заявлені до особи, яка отримала вигоду від протиправного акта, а не до суб`єкта його видання. Відповідно, до предмету доказування у зазначеній справі не входило встановлення обставин наявності / відсутності складу правопорушення в діях органу, який видав незаконний акт та підстав для стягнення з такого органу шкоди.

4.20 Предметом адміністративного позову у справі № 520/2098/19 є вимоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії суб`єкту владних повноважень, оскільки відповідач протиправно не склав та не направив позивачу довідку про розмір його грошового забезпечення, в яку б включались: надбавка за особливості проходження служби (50% від посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років на підставі підпункту 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»); надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (15 % від посадового окладу), премія (у розмірі 10 % посадового окладу на підпункту 2 пункту 5 зазначеної Постанови № 704).

4.21 Отже, предмет спору у справі №520/2098/19 не стосувався стягнення шкоди з органу, що прийняв визнаний протиправним судом акт. Відповідно, до предмету доказування у зазначеній справі не входило встановлення обставин наявності / відсутності складу правопорушення в діях органу, який видав незаконний акт та підстав для стягнення з такого органу шкоди.

4.22 Водночас у справі № 910/9299/23, яка розглядається, позивач звернувся до суду з позовом саме до органу, який видав визнаний протиправним судом акт, і доводить наявність складу правопорушення в діях цього органу, а також підстави для стягнення з останнього заподіяної позивачу шкоди. З урахуванням такого предмету та підстав позову суди попередніх інстанцій під час вирішення спору у справі надали оцінку фактичним обставинам справи та дійшли висновків, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв`язок між ними) для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди.

4.23 Верховний Суд зазначає, що викладені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди позивача з висновком судів попередніх інстанцій, до необхідності встановлення інших обставин, ніж встановлені судами, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

4.24 Водночас Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не має права здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

4.25 Отже, Верховний Суд встановив, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду та на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається.

4.26 За таких обстави Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.27 Інших підстав для перегляду справи у суді касаційної інстанції, крім пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, позивач у касаційній скарзі не наводить.

4.28 Верховний Суд бере до уваги доводи НКРЕКП та Державного підприємства «Гарантований покупець», викладені у відзивах на касаційну скаргу, у тій частині, яка узгоджується з викладеним у цій ухвалі.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300, 301 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ЕНЕРЖІ-СКІФ» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі № 910/9299/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ємець

Судді І. Бенедисюк

І. Колос