УХВАЛА
26 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/15129/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,
розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024
у справі № 910/15129/23
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр глобальних повідомлень Україна"
до акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"
про зобов`язання вчинити певні дії, включення до реєстру кредиторських вимог,
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" (далі - АТ "Міжнародний резервний банк") 18.06.2024, засобами поштового зв`язку, звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 910/15129/23.
Дослідивши матеріали касаційної скарги АТ "Міжнародний резервний банк", Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2023 у справі № 910/15129/23 позов задоволено частково; зобов`язано АТ "Міжнародний резервний банк" включити грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Центр глобальних повідомлень Україна" (далі - ТОВ "Центр глобальних повідомлень Україна") у розмірі 430 557,16 грн за договорами про надання послуг від 22.01.2019 № 11/07-2018-202 та № 11/07/2018-203 до реєстру акцептованих вимог кредиторів; в іншій частині вимог у позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2023 у справі № 910/15129/23 АТ "Міжнародний резервний банк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило розглянути та задовольнити заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду; скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2023 у справі № 910/15129/23 в частині задоволення позову та відмовити в цій частині; в задоволенні позовних вимог, в частині відмови у задоволенні позову рішення залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 апеляційну скаргу АТ "Міжнародний резервний банк" залишено без руху на підставі статей 256, 258, 260 ГПК України, оскільки скаржником пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду у цій справі, а наведені ним у клопотанні про поновлення строку обставини визнанні судом неповажними; також, скаржником не надано доказів сплати судового збору у розмірі 4 026,00 грн; встановлено АТ "Міжнародний резервний банк" десятиденний строк для її виконання шляхом подання відповідного клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення та доказів про сплату судового збору у розмірі 4 026,00 грн; роз`яснено про наслідки невиконання вимог цієї ухвали.
Від представника АТ "Міжнародний резервний банк" 20.05.2024 до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. На виконання вимог ухвали до зазначеної заяви було подано платіжну інструкцію про сплату судового збору у розмірі 4 026,00 грн та заява (клопотання) про поновлення строку апеляційного оскарження (уточнена).
Суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема, зазначає, що рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2023 було направлено до електронного кабінету АТ "Міжнародний резервний банк" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Луньо І.В. 27.12.2023 о 17:18, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа; у відповідності до частини шостої статті 242 ГПК України отримано відповідачем 28.12.2023; апеляційна скарга на зазначене рішення була надіслана до суду апеляційної інстанції лише 16.04.2024. Апеляційним господарським судом установлено, що місцевим господарським судом вимоги законодавства щодо належного повідомлення скаржника про прийняття оскаржуваного рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2023 дотримано; скаржник був обізнаний з прийняттям судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення; з Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2023 було оприлюднено 29.12.2023; скаржник мав можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів у цій справі, в тому числі оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень; скаржником не наведено об`єктивних обставин, які б свідчили про наявність дійсних перешкод у реалізації останнім свого права на ознайомлення із повним текстом оскаржуваного рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень; при зверненні до суду із клопотанням про поновлення строку, скаржником не наведено змістовних та вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, також не доведено, що у цій справі можливість вчасного подання апеляційної скарги не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення; суд апеляційної інстанції, не вбачає поважних підстав для поновлення процесуального строку та відмовляє АТ "Міжнародний резервний банк" у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження; у зв`язку з тим, що скаржником у визначений строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, доводів та доказів щодо наявності причин пропуску процесуального строку з обґрунтуванням їх поважності, які б могли бути підставою для поновлення встановленого строку скаржником не подано, суд апеляційної інстанції прийняв оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Постановляючи оскаржувану ухвалу від 30.05.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Міжнародний резервний банк" на рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2023 у справі № 910/15129/23, яка є предметом касаційного оскарження, апеляційний господарський суд керувався пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України.
У касаційній скарзі АТ "Міжнародний резервний банк" просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 у справі № 910/15129/23 про відмову у відкритті апеляційного провадження, справу направити для подальшого розгляду в суд апеляційної інстанції. В обґрунтування поданої касаційної скарги АТ "Міжнародний резервний банк" зазначає, що з рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2023 у справі № 910/15129/23 відповідач дізнався лише у квітні 2024; апеляційна скарга була подана протягом 20 днів, з моменту надходження до АТ "Міжнародний резервний банк" звернення ТОВ "Центр глобальних повідомлень Україна" від 14.03.2024 № 04/017, тому апеляційна скарга подана у межах цього строку; при постановленні оскаржуваної ухвали апеляційним господарським судом порушено положення статей 2, 17, 256 ГПК України та не враховано позиції Верховного Суду щодо забезпечення доступу до правосуддя, забезпечення права на справедливий суд та недопустимості надмірного формалізму.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Водночас відповідно до частини другої статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 6 частини другої статті 42 ГПК України).
За змістом статті 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку; якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Положення ГПК України не визначають вичерпного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
Суд зауважує, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
З огляду на те, що причини подання відповідачем апеляційної скарги в цій справі пов`язані з обставинами суб`єктивного характеру, оскільки своєчасне подання апеляційної скарги залежало виключно від волевиявлення апелянта, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх неповажність.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України, оскільки АТ "Міжнародний резервний банк" не доведено існування поважних причин, що зумовили пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду та об`єктивно свідчили б про неможливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою.
При цьому неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у скаржника для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Учасник справи не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.11.2022 у справі № 560/15534/21, від 28.11.2022 у справі № 560/10645/21).
Водночас сторона повинна надати докази того, що обставини, на які вона посилається, обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, існували безперервно до моменту оскарження рішення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Тобто право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності відповідної скарги чи заяви, зокрема, стосовно строків їх подання. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.
У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Ураховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Міжнародний резервний банк" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 910/15129/23, у зв`язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права апеляційним судом є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 у справі № 910/15129/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя А. Ємець
Суддя Т. Жайворонок
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 26.06.2024 |
Оприлюднено | 27.06.2024 |
Номер документу | 119994382 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Колос І.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні