Рішення

від 26.06.2024 по справі 160/9742/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 рокуСправа №160/9742/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "М ТРИ" - адвоката Хозяїнова Володимира Валерійовича про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 160/9742/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М ТРИ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 160/9742/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М ТРИ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

За наслідками розгляду зазначеної справи судом було прийнято рішення від 11.06.2024 року, яким адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.01.2024 року №0009670407, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в частині застосування штрафу в сукупному розмірі 90100,90 грн. за порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М ТРИ" сплачений судовий збір у розмірі 2881,54 грн.

14.06.2024 року до суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача, в якій він просить суд прийняти додаткове рішення у даній справі, в якому вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю М ТРИ документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

В обгрунтування вимог викладених у заяві заявник зазначає, що у даній справі витрати на правову допомогу, понесені позивачем в сумі 10000,00 грн., є дійсними та обґрунтованими, розумними, співмірними, з урахуванням складності та значення справи для сторін. З огляду на викладене, просить суд задовольнити вимоги викладені у заяві.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 року призначено до розгляду заяву про ухвалення додаткового судового рішення в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами 26.06.2024 року.

19.06.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких відповідач заперечує проти задоволення вказаної заяви та зазначає наступне. У заяві про ухвалення додаткового рішення не надано обґрунтувань за всіма критеріями, визначеними у ч. 5 ст. 134 КАС України, зокрема не обґрунтовано витрачений адвокатом час, обсяг наданих послуг та виконаних робіт. ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначає, що враховуючи, що розгляд даної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, вказані надані послуги адвоката є безпідставними, а клопотання є необґрунтованими при розгляді даної справи. З огляду на викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з частиною третьоюстатті 143 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У частині сьомійстатті 139 КАС Українивстановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною четвертоюстатті 143 КАС Українипередбачено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою вказаної статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеномустаттею 252 вказаного Кодексу(частина п`ятастатті 143 КАС України).

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 252 КАС Українисуд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною другоюстатті 252 КАС Українизаяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третястатті 252 КАС України).

У постанові від 27.05.2021 року по справі №580/3241/20, адміністративне провадження №К/9901/32044/20, Верховний Суд звернув увагу, що у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядкустатті 252 КАС України.

Так, в позовній заяві позивач повідомив, що повідомляє, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу складає 15000 грн., та зазначив, що остаточний розмір понесених ним судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи, зокрема розмір витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, будуть надані в порядку та строки, передбачені ст. 139, ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, до початку розгляду справи по суті (судові дебати у справах, що слухаються у спрощеному позовному провадженні не проводяться) з дотриманням вимог частини сьомоїстатті 139 КАС України позивачем подано заяву про стягнення судових витрат та 14.06.2024 року (на третій день після ухвалення рішення суду в даній справі) сформовано в підсистемі «Електронний суд» та подано до суду клопотання про ухвалення додаткового рішення.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч.3 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 5 статті 143 КАС України передбачено, що у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).

Згідно ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги позивачем долучено:

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4349 від 07.06.2019 року;

- копію ордеру на надання правової допомоги серії АЕ №1263835 від 22.02.2024 року;

- копію договору (угоди) №19/01-02/24 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 19.02.2024 року;

- копію акту приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги до договору (угоди) №19/01-02/24 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 19.02.2024 року, складеного 13.06.2024 року;

- копію додатку №1 до договору (угоди) №19/01-02/24 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 19.02.2024 року, складеного 19.02.2024 року.

У частині шостій статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що від відповідача 19.06.2024 року надійшли до суду письмові заперечення проти стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн., в яких він просить суд відмовити у задоволенні заяви, у зв`язку із необгрунтованістю та неспівмірністю зазначених витрат на правову допомогу.

Судом встановлено, що 19.02.2024 року між позивачем (клієнт) та АО «АДВІС» (далі Адвокатське об`єднання) було укладено договір №19/01-02/24 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 19.02.2024 року.

Відповідно до додатку №1 від 19.02.2024 року до вказаного договору Адвокатське об`єднання в рамках домовленостей, викладених в даному додатку та договору, зобов`язувалося надавати правову допомогу клієнту (позивачу) в даній справі.

Орієнтовний перелік послуг, їх кількість та вартість було узгоджено сторонами у вказаному додатку.

13.06.2024 року між Адвокатським об`єднанням та позивачем було підписано акт приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги до договору, в якому сторонами було узгоджено вартість наданих Адвокатським об`єднанням послуг професійної правничої (правової) допомоги в сумі 10000,00 грн. Найменування послуг: підготовка, складання та подання позовної заяви (в тому числі визначення підстав і предмету позову, доказів на обгрунтування позовних вимог, вираховування розміру судового збору, підготовки позову як документу разом з додатками до цього). Підготовка, складання і подання відповіді на відзив ( в тому числі визначення підстав, можливих додаткових доказів на обгрунтування позовних вимог, підготовка відповіді на відзив як документу).

Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 року у справі №686/31892/19 зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, для підтвердження понесених стороною витрат на правову допомогу, така особа повинна надати до суду, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного, враховуючи, що представник позивача всупереч положенням статті 134 КАС України не надав, зокрема, детальний розрахунок витрат на правову допомогу в межах даної адміністративної справи та документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), які б свідчили про фактично понесені витрати на правничу допомогу, суд вважає дані витрати документально непідтвердженими та недоведеними.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15.11.2023 року по справі № 519/24/20 (провадження № 61-7804св23), від 08.11.2023 року по справі № 539/2673/21 (провадження № 61-9750св 23), від 01.11.2023 року по справі № 202/3681/16 (провадження № 61-10719 св 23).

При цьому, в договорі (угоді) №19/01-02/24 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 19.02.2024 року сторонами не було визначено фіксований розмір правничої допомоги по даній адміністративній справі.

Оскільки представником позивача не надано вищевказаних доказів та документу, що свідчить про фактичну оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, у суду відсутня змога встановити дійсний розрахунок понесених позивачем вказаних витрат, у зв`язку з чим підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу відсутні.

Згідно з ч. 4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в даній адміністративній справі задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями132, 139, 143, 243,248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "М ТРИ" - адвоката Хозяїнова Володимира Валерійовича про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 160/9742/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М ТРИ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна