Рішення

від 25.06.2024 по справі 320/21270/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2024 року № 320/21270/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: Міністерство оборони України, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРОГОПОЛ УКРАЇНА", Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління 150 Тресту "Південзахідтрансбуд" про визнання протиправними та скасування наказу й рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи: Міністерство оборони України, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРОГОПОЛ УКРАЇНА", Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління 150 Тресту "Південзахідтрансбуд", в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15 травня 2023 року № 1882/5 "Про задоволення скарги";

- скасувати рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, що прийняті за результатами видачі наказу Міністерства юстиції України № 1882/5 від 15.05.2023 року: № 47217796 від 15.05.2023, № 47599548 від 15.05.2023 та № 47599446 від 15.05.2023.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що скарга Міністерства оборони України обґрунтована насамперед протиправним позбавленням його нерухомого майна внаслідок невідповідності процедури продажу майна та форми вчинення правочину щодо його відчуження чинному законодавству, а не у зв`язку з порушенням позивачем вимог законодавства щодо порядку чи підстав вчинення реєстраційних дій, відповідності таких дій вимогам законодавства.

Водночас, до компетенції відповідача відноситься розгляд скарг на дії державного реєстратора у разі порушення таким реєстратором вимог законодавства при вчиненні відповідної реєстраційної дії, внаслідок чого Колегія відповідача розглядаючи скаргу по суті та перевіривши не лише дотримання державним реєстратором процедури проведення реєстраційних дій, а й вирішивши спір про право, на думку позивача, вийшла за межі своєї компетенції, що є підставою для визнання наказу Мін`юсту незаконним та скасування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувано від Міністерства юстиції України належним чином засвідчену копію матеріалів справи по розгляду скарги Міністерства оборони України від 27.04.2023 № 407/911, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.04.2023 за № СК-1713-23.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та належним чином засвідчені копії матеріалів справи, в межах яких прийнято оскаржуваний наказ. Так, представник Міністерства юстиції України стверджує про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки встановлення факту прийняття приватним нотаріусом неправомірного рішення, з урахуванням його характеру та наслідків, у тому числі проведення державної реєстрації, є підставою для застосування відповідного заходу реагування, що і було зроблено Колегією.

Відповідач пояснює, що за результатами вивчення матеріалів скарги та доданих до неї документів, Колегією було встановлено, що під час проведення внутрішнього аудиту ДП МОУ «КУМіБ» третьою особою було виявлено, що між Державним підприємством та ТОВ "ДРОГОПОЛ УКРАЇНА" було укладено догорів купівлі - продажу майна від 20.09.2017, який став підставою для проведення позивачем реєстрації права власності ТОВ "ДРОГОПОЛ УКРАЇНА" на цілісний майновий комплекс, виробничо - технічну базу, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 181-В.

Зазначає, що першочергово заслуговує на увагу те, що вказаний договір купівлі - продажу майна від 20.09.2017 не посвідчений нотаріально. Вважає, що державному реєстратору потрібно було звернути увагу на те, що однією із сторін такого договору є Державне підприємство, яке не наділене достатнім обсягом дієздатності та не могло самостійно прийняти рішення про відчуження закріплених за ним на праві господарського відання об`єктів нерухомого майна, внаслідок чого Колегія дійшла висновку, що такий договір є нікчемним, а тому не є тим документом, який дає змогу встановити набуття речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, за твердженням відповідача, рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняті позивачем з порушенням статей 10, 18, 22, 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", внаслідок чого підлягають скасуванню.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому остання наголошує на тому, що за наслідками розгляду скарги Міністерство юстиції України вирішило спір про право, зробило висновки про приналежність індивідуально визначеного майна конкретному власнику, зробило висновки щодо недотримання процедури продажу майна продавцем та щодо недотримання сторонами договору купівлі - продажу форми такого правочину шляхом визнання такого правочину недійсним (нікчемним).

Звертає увагу на те, що Господарським судом міста Києва відкрито провадження у справі № 910/10354/23 (в ЄДРСРУ за № 112577564) за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогопол Україна" (відповідач), треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву та Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В. про визнання недійсним Договору купівлі-продажу майна (об`єктів) від 20.09.2017, скасування державної реєстрації та застосування реституції щодо майна, яке було передано в рамках вказаного договору. Зазначає, що позов ДП МОУ «КУМіБ» у справі №910/10354/23 ґрунтується на тих же доводах щодо правової природи нерухомого майна, щодо відсутності у керівника ДП МОУ «КУМіБ» необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення такого договору, щодо недотримання сторонами процедури продажу державного майна.

Таким чином, за твердженням позивача, Міністерство юстиції України, завчасно вирішивши по суті спір про право власності на індивідуально визначене майно, вийшло за межі своєї компетенції, перейняло на себе дискреційні повноваження суду, що є підставою для визнання оскаржуваного наказу протиправним.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРОГОПОЛ УКРАЇНА" у письмових поясненнях, поданих до суду, повністю підтримує позов приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В. та просить суд позов задовольнити.

ТОВ "ДРОГОПОЛ УКРАЇНА" погоджується з позицією позивача, що скарга Міністерства оборони України від 27.04.2023 № 407/911, що була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.04.2023 за № СК-1713-23, на рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бєлломі Олени Віталіївні, а саме: на рішення від 01.07.2022 № 64048390 (державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна), від 15.08.2022 № 64499423 (державна реєстрація іпотеки) та №64499326 (державна реєстрація заборони відчуження), щодо цілісного майнового комплексу, виробничо-технічної бази, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 181-В, була обґрунтована скаржником на власне переконання протиправним позбавленням його нерухомого майна внаслідок невідповідності процедури продажу майна та форми вчинення правочину (Договір купівлі-продажу майна (об`єктів) від 20.09.2017 року та Акт приймання передачі від 20.09.2017 року, укладеного між ДП МОУ «КУМіБ» (продавець) та ТОВ «ДРОҐОПОЛ УКРАЇНА» (покупець) чинному законодавству, а не у зв`язку з порушенням позивачем вимог законодавства щодо порядку чи підстав вчинення реєстраційних дій, відповідності таких дій вимогам законодавства, що свідчить про протиправність оскаржуваного наказу.

Міністерство оборони України у письмових поясненнях, заперечує проти задоволення позовних вимог, просить суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що під час проведення внутрішнього аудиту ДП МОУ «КУМіБ» третьою особою було виявлено, що між Державним підприємством та ТОВ "ДРОГОПОЛ УКРАЇНА" було укладено догорів купівлі - продажу майна від 20.09.2017, який став підставою для проведення позивачем реєстрації права власності ТОВ "ДРОГОПОЛ УКРАЇНА" на цілісний майновий комплекс, виробничо - технічну базу, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 181-В.

Міністерство оборони України вважає вказаний договір купівлі - продажу від 20.09.2017 нікчемним, оскільки Державне підприємство не наділене достатнім обсягом дієздатності та не могло самостійно прийняти рішення про відчуження закріплених за ним на праві господарського відання об`єктів нерухомого майна, внаслідок чого рішення приватного нотаріуса Бєлломі О.В., прийняті на підставі такого договору купівлі - продажу, є незаконними.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління 150 Тресту "Південзахідтрансбуд" правом на подання до суду письмових пояснень не скористалось.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Міністерство оборони України 27.04.2023 звернулось до Міністерства юстиції України зі скаргою на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором, скарга зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.04.2023 за № СК- 1713-23.

Скаржник у скарзі зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу майна (об`єктів) та акта приймання-передачі, укладеного між підприємством Міноборони та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДРОҐОПОЛ УКРАЇНА» (далі ТОВ «ДРОҐОПОЛ УКРАЇНА»), продавець передав покупцеві об`єкт нерухомого майна, внаслідок чого порушене законодавство України, згідно з яким військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Також, скаржник зазначає, що договір укладено директором державного підприємства Міноборони з перевищенням службових повноважень, оскільки Міноборони не давало дозволу на відчуження вказаного нерухомого майна. Крім того, відповідно до статуту підприємства Міноборони майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство Міноборони володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо основних фондів та інших видів майна за згодою Уповноваженого органу управління. Відчуження майна здійснюється виключно за погодженням з Уповноваженим органом управління в порядку, установленому законодавством. Згоди на таке відчуження нерухомого майна ні Міноборони, ні Фонд державного майна України, не надавав.

Міністерство оброни України зазначило, що оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна відповідно до ч. 1 ст. 657 Цивільного кодексу України підлягав нотаріальному посвідченню, чого не було зроблено сторонами правочину, то такий правочин є нікчемним в силу вказівки самого закону (ст.220 Цивільного кодексу України), внаслідок чого такий договір не міг стати підставою для реєстрації права власності державного майна, яке належить Міністерству оборони України за ТОВ «ДРОҐОПОЛ УКРАЇНА».

Так, Міністерство оброни України просило:

1) провести перевірку правомірності прийнятих рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, м.Київ Бєлломі Олени Віталіївни;

2) скасувати рішення від 01.07.2022 № 64048390, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м.Київ Бєлломі Оленою Віталіївною, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на цілісний майновий комплекс, виробничо-технічну базу з реєстраційним номером 2605829280000, що розташоване за адресою: м.Київ, вулиця Бориспільська, будинок 181-В за ТОВ "ДРОГОПОЛ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ: 40573749) (номер запису про право власності: 47217796 від 29.06.2022);

3) скасувати рішення від 15.08.2022 № 64499423, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м.Київ Бєлломі Оленою Віталіївною, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме проведення державної реєстрації обтяження, іпотека на цілісний майновий комплекс, виробничо-технічну базу з реєстраційним номером 2605829280000, що розташована за адресою: м.Київ, вулиця Бориспільська, будинок 181-В (номер запису про іпотеку: 47599548 від 15.08.2022);

4) скасувати рішення від 15.08.2022 № 64499326, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м.Київ Бєлломі Оленою Віталіївною, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме проведення державної реєстрації обтяження, заборона на нерухоме майно на цілісний майновий комплекс, виробничо-технічну базу з реєстраційним номером 2605829280000, що розташована за адресою: м.Київ, вулиця Бориспільська, будинок 181-В за суб?єктом ТОВ БУДІВЕЛЬНЕ «ПІВДЕНЗАХІДТРАНСБУД» (номер запису про іпотеку: 47599446 від 15.08.2022).

15.05.2023 Центральна Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, розглянувши скаргу Міністерства оборони України на рішення від 01.07.2022 № 64048390 (далі оскаржуване рішення1) від 15.08.2022 № 64499423, 64499326 (далі оскаржувані рішення2), прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бєлломі Оленою Віталіївною, щодо цілісного майнового комплексу, виробничо-технічної бази, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 181-В, рекомендувала:

1. Скаргу Міністерства оборони України від 27.04.2023 № 407/911 задовольнити.

2. Скасувати рішення від 01.07.2022 № 64048390 від 15.08.2022 №№ 64499423, 64499326, від 22.09.2022 за №№ 64891351, 64892964, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бєлломі Оленою Віталіївною.

3. Тимчасово блокувати доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Бєлломі Олені Віталіївні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.

Мотиви Колегії при прийнятті висновку наступні:

1. Міністерство оборони України є власником цілісного майнового комплексу.

2. Державному підприємству Міністерства оборони України «Київське управління механізації і будівництва» (далі підприємство Міноборони) належить на праві господарського відання цілісний майновий комплекс.

3. Скаржник зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу майна (об`єктів) та акта приймання-передачі, укладеного між підприємством Міноборони та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДРОҐОПОЛ УКРАЇНА» (далі ТОВ «ДРОҐОПОЛ УКРАЇНА»), продавець передав покупцеві об`єкт нерухомого майна, внаслідок чого порушене законодавство України, згідно з яким військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

4. Також, скаржник зазначає, що договір укладено директором державного підприємства Міноборони з перевищенням службових повноважень, оскільки Міноборони не давало дозволу на відчуження вказаного нерухомого майна. Крім того, відповідно до статуту підприємства Міноборони майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство Міноборони володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо основних фондів та інших видів майна за згодою Уповноваженого органу управління. Відчуження майна здійснюється виключно за погодженням з Уповноваженим органом управління в порядку, установленому законодавством.

5. На підставі оскаржуваного рішення, прийнятого приватним нотаріусом Бєлломі О.В., відкрито розділ на цілісний майновий комплект та зареєстровано право власності за ТОВ «ДРОҐОПОЛ УКРАЇНА» на підставі договору купівлі-продажу від 20.09.2017 та акта приймання-передачі.

6. Законодавство зобов`язує державного реєстратора перевіряти подані йому документи щодо наявності підстав для проведення реєстраційних дій.

7. Колегією з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі Державний реєстр прав) встановлено, що приватним нотаріусом Бєлломі О.В. під час прийняття оскаржуваного рішення1 належним чином не перевірено документи на наявність підстав для проведення державної реєстрації прав.

8. На підставі оскаржуваних рішень2 зареєстровано записи про іпотеку та заборону відчуження об`єкта нерухомого майна за №№ 47599548, 47599446 (далі записи про іпотеку та заборону) на підставі договору іпотеки від 15.08.2022, посвідченого приватним нотаріусом Бєлломі О.В.

9. Також, Колегією з відомостей Державного реєстру прав встановлено, що на підставі рішень від 22.09.2022 за №№ 64891351, 64892964, прийнятих приватним нотаріусом Бєлломі О.В., (далі рішення3 ) зареєстровано зміни до записів про іпотеку та заборону відчуження.

10. Таким чином, для поновлення прав скаржника Колегія вважає за необхідне скасувати оскаржувані рішення2 та рішення3 , як такі, що випливають з факту скасування оскаржуваного рішення1.

11. Зважаючи на порушення вимог законодавства, допущені приватним нотаріусом Бєлломі О.В., Колегією вбачаються достатні підстави для блокування їй доступу до Державного реєстру прав строком на 3 (три) місяці.

15.05.2023 Міністерство юстиції України прийняло Наказ № 1882/5 "Про задоволення скарги", яким:

1. Скаргу Міністерства оборони України від 27.04.2023 № 407/911 задоволено.

2. Скасовано рішення від 01.07.2022 № 64048390, від 15.08.2022 №№ 64499423, 64499326, від 22.09.2022 №№ 64891351, 64892964, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бєлломі Оленою Віталіївною.

3. Тимчасово блоковано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Бєлломі Олені Віталіївні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.

4. Виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.

5. Виконання пункту 3 наказу покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Позивач не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

За змістом частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 21) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що Міністерство юстиції України: 1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; 2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; 3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; 4) організовує роботу, пов`язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; 5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; 7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; 9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів; 91) надає узагальнені роз`яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Згідно з частиною третьою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Частиною шостою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; в1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Відповідно до частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі Порядок), який визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).

Пунктом 2 Порядку визначено, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел); 2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Відповідно до пунктів 13, 14 Порядку за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Так, спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із прийняттям відповідачем наказу, яким скасовано рішення позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та пунктом 3 якого позивачу анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оцінюючи спірне рішення, суд керується частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що Колегія, розглядаючи скаргу по суті, перевіряла не лише дотримання державним реєстратором процедури проведення реєстраційних дій, а й вирішувала спір про право, тим самим виходила за межі своєї компетенції, перейняла на себе повноваження суду, визнавши правочин недійсним, а в подальшому нікчемним.

Так, судом встановлено, що Міністерство оборони України звертаючись до Міністерства юстиції України зі скаргою від 27.04.2023 за № СК- 1713-23 на рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бєлломі Олени Віталіївни щодо: реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс, виробничо-технічну базу з реєстраційним номером 2605829280000, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 181-В за ТОВ "ДРОҐОПОЛ УКРАЇНА"; проведення державної реєстрації обтяження, іпотека на цілісний майновий комплекс, виробничо-технічну базу з реєстраційним номером 2605829280000, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 181-В; проведення державної реєстрації обтяження, заборона на нерухоме майно на цілісний майновий комплекс виробничо-технічну базу з реєстраційним номером 2605829280000, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 181-В просило провести перевірку правомірності прийнятих рішень та скасувати рішення від 01.07.2022 № 64048390 від 15.08.2022 №№ 64499423, 64499326, від 22.09.2022 за №№ 64891351, 64892964, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бєлломі Оленою Віталіївною.

При цьому, подана скарга мотивована тим, що Міністерство оборони України є єдиним власником ДП МОУ «КУМіБ», якому належить на праві господарського відання цілісний майновий комплекс за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 181. На підставі Договору купівлі-продажу майна (об`єктів) від 20.09.2017 року та Акта приймання-передачі від 20.09.2017 року, укладеного між ДП МОУ «КУМіБ» (продавець) та ТОВ «ДРОҐОПОЛ УКРАЇНА», продавець передав покупцеві об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська 181, внаслідок чого порушене законодавство України, згідно з яким військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. Міністерство оборони України вказало, що договір укладено директором ДП МОУ «КУМіБ» з перевищенням службових повноважень, оскільки Міноборони не давало дозволу на відчуження вказаного нерухомого майна. Крім того, відповідно до статуту підприємства Міноборони майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство Міноборони володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо основних фондів та інших видів майна за згодою Уповноваженого органу управління (Фонду Державного майна України). Відчуження майна здійснюється виключно за погодженням з Уповноваженим органом управління в порядку, установленому законодавством. Згоди на таке відчуження нерухомого майна ні Міноборони, ні Фонд державного майна України, не надавав. Також, Міністерство оброни України зазначило, що оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна відповідно до ч. 1 ст. 657 Цивільного кодексу України підлягав нотаріальному посвідченню, чого не було зроблено сторонами правочину, то такий правочин є нікчемним.

В свою чергу, з мотивів викладених Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції у розширеному вигляді в своєму висновку за результатами розгляду скарги Міністерства оборони України від 27.04.2023 за № СК- 1713-23 вбачається, що Колегія рекомендувала скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бєлломі Олени Віталіївни щодо: реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс, виробничо-технічну базу з реєстраційним номером 2605829280000, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 181-В за ТОВ "ДРОҐОПОЛ УКРАЇНА"; проведення державної реєстрації обтяження, іпотека на цілісний майновий комплекс, виробничо-технічну базу з реєстраційним номером 2605829280000, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 181-В; проведення державної реєстрації обтяження, заборона на нерухоме майно на цілісний майновий комплекс виробничо-технічну базу з реєстраційним номером 2605829280000, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 181-В з підстав не додержання ДП МОУ «КУМіБ» та ТОВ "ДРОГОПОЛ УКРАЇНА" вимог закону про нотаріальне посвідчення договору купівлі - продажу майна від 20.09.2017 та резюмуючи визнала такий договір не тим документом, який дає змогу встановити набуття речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим з матеріалів справи судом встановлено, що Господарським судом міста Києва розглядається справа № 910/10354/23 за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогопол Україна" (відповідач), треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву та Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В. про визнання недійсним Договору купівлі-продажу майна (об`єктів) від 20.09.2017 року, скасування державної реєстрації та застосування реституції щодо майна, яке було передано в рамках вказаного договору. Судовий розгляд справи № 910/10354/23 досі не завершено.

Суд звертає увагу, на правовий висновок Верховного Суду зроблений у постанові від 02.08.2023 у справі № 320/7192/22: «…до Міністерства юстиції України оскаржується дія або бездіяльність відповідного державного реєстратора, а не факт незаконної реєстраційної дії, а тому розглядаючи таку скаргу відповідач повинен надавати оцінку безпосередньо діям державного реєстратора, а не факту незаконних реєстраційних дій…».

Проаналізувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що вищенаведені норми права відповідачем не були дотримані.

Вказане свідчить про те, що спірний наказ прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства.

Суд враховує правові висновки у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 826/9263/17 та від 27.05.2021 у справі № 420/4037/20, а саме: «…Верховний Суд враховує наявність у відповідача дискреції в питаннях визначення певного виду санкцій та наголошує, що такі рішення мають прийматися з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення. Наявні дискреційні повноваження не можуть використовуватися з порушенням цих принципів…».

Приймаючи найсуворіше рішення відповідач повинен був врахувати всі зазначені вище обставини.

Суд погоджується, що за наслідками розгляду скарги Міністерство юстиції України згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наділено дискрецією на прийняття рішення, однак, ці рішення мають бути обґрунтованими, як того вимагає стаття 2 КАС України, з урахуванням усіх обставин.

Суд враховує, що відповідно до пункту 2 частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення, зокрема, про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

Беручи до уваги зазначену норму вказаного Закону, суд не погоджується з позицією відповідача про правомірність наказу, зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні дані, що свідчать про наявність раніше скасованих відповідачем інших рішень, прийнятих позивачем.

Вказаний підхід щодо вчиненої дискреції Міністерством юстиції України застосовано Верховним Судом у постанові від 22 лютого 2023 року у справі №640/28931/20.

Крім того, з тлумачення пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вбачається, що Міністерство юстиції України не уповноважено розглядати скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір.

Таким чином, суд вважає, що викладені обставини свідчать про передчасність прийняття спірного наказу Міністерства юстиції України та без врахування наявного судового оскарження та розгляду справи № 910/10354/23.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової ч. змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Належним способом захисту порушеного права позивача, суд вважає є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 травня 2023 року № 1882/5 "Про задоволення скарги" з відновленням становища, що існувало до видачі незаконного наказу, а саме, як похідна вимога, скасування рішень № 47217796, № 47599548 та № 47599446, що були прийняті за результатами видачі оскаржуваного наказу № 1882/5.

Розглядаючи дану справу, суд також враховує правові висновки у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 821/1490/17 та від 20.05.2019 у справі №826/9046/16, а саме про те, що у справах про оскарження наказів Мін`юсту, прийнятих за наслідком розгляду скарг на реєстраційні дії державного реєстратора, адміністративні суди, у першу чергу, перевіряють правомірність дій Мін`юсту під час розгляду скарги на рішення та дії державного реєстратора. При цьому, оцінку діям державного реєстратора може бути надано судами цивільної або господарської юрисдикцій у справах за позовами осіб, яких стосуються відповідні реєстраційні дії.

На підставі викладеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 5368,00 грн.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246,250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15 травня 2023 року № 1882/5 "Про задоволення скарги".

Скасувати рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, що прийняті за результатами видачі наказу Міністерства юстиції України № 1882/5 від 15.05.2023 року: № 47217796 від 15.05.2023, № 47599548 від 15.05.2023 та № 47599446 від 15.05.2023.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 5368, 00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень, 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Міністерства юстиції України (реєстраційний номер облікової картки платника податків: 00015622).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.