Рішення

від 25.06.2024 по справі 420/5934/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5934/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кодимської районної державної адміністрації Одеської області, Подільської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання поновити на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Кодимської районної державної адміністрації Одеської області, в якому позивач з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Голови Комісії з реорганізації Кодимської районної державної адміністрації №10/к-2021 від 26.02.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста-зоотехніка Подільської районної державної адміністрації;

- зобов`язати Подільську районну державну адміністрацію сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2021 року по 19 липня 2022 року у розмірі 128 861,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Кодимської районної державної адміністрації Одеської області №32 від 07.10.2005 року його було зараховано на посаду головного спеціаліста-зоотехніка, як такого, що пройшов за конкурсом, внаслідок чого позивач прийняв присягу державного службовця. У той же час, наказом військового комісару ІНФОРМАЦІЯ_1 №77 від 18.03.2014 року його було призвано за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 , та 18.06.2014 року звільнено в запас. Пізніше, наказом військового комісару ІНФОРМАЦІЯ_1 №25 від 31.03.2015 року позивача була повторно призвано за мобілізацією УП №15/2015 на посаду старшого офіцера Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 , та у подальшому позивачем неодноразово укладались контракти про проходження військової служби у Збройних Силах України. Останній контракт позивачем було укладено 10.09.2019 року на 3 роки.

Увесь час проходження військової служби за позивачем залишалась посада головного спеціаліста-зоотехніка Кодимської районної державної адміністрації Одеської області, внаслідок чого йому сплачувався середній заробіток.

Разом з тим, 31.01.2021 року позивач отримав попередження про наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією Кодимської районної державної адміністрації Одеської області, а 10.03.2021 року супровідний лист, в якому було зазначено, що його 01.03.2021 року було звільнено з посади на підставі розпорядження про звільнення від 26.02.2021 року №10/к-2021.

Вважаючи протиправним вищевказане розпорядження про звільнення його з посади головного спеціаліста-зоотехніка Кодимського районної державної адміністрації Одеської області, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою суду від 31.05.2021 року у справі №420/5934/24 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

Ухвалою суду від 01.10.2021 року до участі по справі №420/5934/24 було залучено в якості другого відповідача Подільську районну державну адміністрацію Одеської області. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов. Розгляд справи №420/5934/24 розпочато спочатку.

13.12.2021 року до суду від Подільської районної державної адміністрації Одеської області надійшов лист, з якого вбачається, що відповідно до розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 07.06.2021 року №588/од-2021 «Про затвердження передавального акта Кодимської районної державної адміністрації» було затверджено передавальний акт Кодимської районної державної адміністрації, що припиняється в результаті реорганізації шляхом приєднання до Подільської районної державної адміністрації. У листі було зазначено, що надати будь-які відомості відносно позивача Подільська районна державна адміністрація не має можливості, оскільки вищевказаним передавальним актом особова справа ОСОБА_1 на зберігання не передавалась (т. 1 а.с. 135).

Ухвалою від 13.01.2023 року було вирішено подальший розгляд справи №420/5934/21 проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання по справі.

11.02.2022 року до підготовчого судового засідання з`явилась представник Подільської районної державної адміністрації Одеської області та висловила власну правову позицію по суті спірних правовідносин. Представник позивача до підготовчого судового засідання не з`явився, був повідомлений про дату та час підготовчого судового засідання належним чином та своєчасно. Наступне підготовче судове засідання було призначено судом на 24.03.2022 року.

21.02.2022 року від Подільської районної державної адміністрації Одеської області надійшли письмові пояснення по справі, з яких вбачається, що державною адміністрацією не видавалось оскаржуване розпорядження №10/к-2021 від 26.02.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », а отже Подільська районна державна адміністрація не звільняла позивача з відповідної посади в Кодимській районній державній адміністрації. Крім того, як було зазначено у письмових поясненнях, станом на 17.02.2022 року Кодимська районна державна адміністрація перебувала в стані припинення з 25.01.2021 року в результаті реорганізації (т. 1 а.с. 208-214).

24.03.2022 року підготовче судове засідання не було проведено у зв`язку з введенням на території України воєнного стану.

До суду також надійшов лист Сектору трудового архіву Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, в якому містилась архівна копія розпорядження голови Комісії з реорганізації Кодимської районної державної адміністрації Одеської області №10/к-2021 від 26.02.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » із книги розпоряджень голови Кодимської райдержадміністрації з кадрових питань (особового складу) за 2021 рік (т. 1 а.с. 215-219).

Наступне підготовче судове засідання було призначено на 12.06.2023 року. Представники сторін до підготовчого судового засідання не з`явились, були повідомлені про дату та час підготовчого судового засідання належним чином та своєчасно. Підготовче судове засідання було відкладено на 10.07.2023 року.

До підготовчого судового засідання 10.07.2023 року сторони по справі повторно не з`явились, були повідомлені про дату та час підготовчого судового засідання належним чином та своєчасно.

Ухвалою суду від 10.07.2023 року було залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Кодимської районної державної адміністрації Одеської області, Подільської районної державної адміністрації Одеської області.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, представник позивача звернулась до суду із апеляційної скаргою.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 року по справі №420/5934/21 було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасовано ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 року. Справу було направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

20.11.2023 року ухвалою Одеського окружного адміністративного суду було прийнято до розгляду справу №420/5934/21 за позовом ОСОБА_1 до Кодимської районної державної адміністрації Одеської області, Подільської районної державної адміністрації Одеської області.

У підготовчі судові засідання, призначені судом на 05.12.2023 року та 29.01.2024 року, сторони не з`явились, були повідомлені про дату та час проведення підготовчих судових засідань належним чином та своєчасно. Від представника позивача надходило клопотання про розгляд справи за відсутності позивача за наявними в справі письмовими матеріалами (т. 2 а.с. 93, 94-96).

04.03.2024 року у підготовчому судовому засіданні представник позивача приймав участь та висловив власну правову позицію по суті спірних правовідносин та надав додаткові письмові докази по справі (т. 2 а.с. 132-138). Представники відповідачів до підготовчого судового засідання не з`явились, були повідомлені про дату та час підготовчого судового засідання належним чином та своєчасно.

28.03.2024 року та 30.04.2024 року до суду від Подільської районної державної адміністрації Одеської області надійшли аналогічні за змістом листи, з яких вбачається, що згідно розпорядження голови (начальника) Подільської районної державної адміністрації Одеської області від 19.01.2024 року №12/24 (із змінами) введено в дію штатний розпис Подільської районної державної адміністрації Одеської області, водночас посади головного спеціаліста-зоотехніка в штаті немає (т. 2 а.с. 174-175).

22.05.2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання, призначене на 19.06.2024 року, учасники справи не з`явились, від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що адміністративна справа була підготовлена до розгляду по-суті; сторонами у справі були викладені власні правові позиції по суті заявлених позовних вимог та заперечень проти них, а також додаткові письмові докази; подальший розгляд справи не потребував необхідності заслуховування їх усних пояснень; відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Ухвалами суду від 30.07.2021 року, 01.10.2021 року, 11.02.2022 року, 04.03.2024 року провадження по справі №420/5934/21 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст. 236 КАС України та в подальшому поновлено ухвалами суду відповідно від 01.10.2021 року, 12.01.2022 року, 10.07.2023 року та 22.05.2024 року.

Суд у справі встановив наступне.

Наказом Кодимської районної державної адміністрації Одеської області №32 від 07.10.2005 року ОСОБА_1 було зараховано на посаду головного спеціаліста-зоотехніка, як такий, що пройшов за конкурсом. Позивачем було прийнято присягу державного службовця та йому присвоєно 15 ранг державного службовця, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.15).

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивача з 04.07.2011 року призначено в порядку переведення на посаду головного спеціаліста відділу виробництва Кодимської районної державної адміністрації та присвоєно восьмий ранг державного службовця (т. 1 а.с. 16 зв.ст.).

Згідно наказу військового комісару Одеського ОВК №77 від 18.03.2014 року, старший лейтенант ОСОБА_1 , який був призваний з ІНФОРМАЦІЯ_4 , прийняв посаду та приступив до виконання обов`язків за посадою офіцеру відділення формування та відправки команд і партій ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 27-29).

Згідно посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 вбачається, що з 18.06.2014 року він був звільнений у запас у зв`язку з проведенням організаційних заходів. З вищезазначеного посвідчення вбачається, що у подальшому позивачем неодноразово укладались контракти про проходження військової служби у Збройних Силах України., зокрема, наказом військового комісару ІНФОРМАЦІЯ_1 №25 від 31.03.2015 року позивача була повторно призвано за мобілізацією УП №15/2015 на посаду старшого офіцера Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 25-26, 56).

Також до суду надано контракт від 10.09.2019 року на проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, укладений між Міністерством оборони України в особі Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та ОСОБА_1 строком на 3 роки (зазначено, що контракт набирає чинності з 29.09.2019 року).

Разом з тим, у січні 2021 року за місцем військової служби, чого відповідачами за час розгляду справи спростовано не було, позивач отримав попередження, виписане та підписане керівником апарату Кодимської районної державної адміністрації від 21.01.2021 року, у якому зазначалось, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року №1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій», розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації від 16 січня 2021 року №35/од-2021 «Про утворення комісії з реорганізації Кодимської районної державної адміністрації», наказу керівника апарату Кодимської районної державної адміністрації від 21.01.2021 року №08/к-2021 «Про попередження працівників про наступне звільнення», абзацу 1 частини 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» позивача попереджено про реорганізацію Кодимської районної державної адміністрації та наступне звільнення його з посади головного спеціаліста відділу виробництва управління агропромислового розвитку на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (т. 1. а.с. 53).

10.03.2021 року поштовим зв`язком позивач отримав супровідний лист від Кодимської районної державної адміністрації Одеської області про те, що його з 01.03.2021 року було звільнено з посади у зв`язку із реорганізацією Кодимської районної державної адміністрації Одеської області. До листа було долучено примірник розпорядження Кодимської районної державної адміністрації Одеської області №10/к-2021 від 26.02.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади головного спеціаліста відділу виробництва управління агропромислового розвитку Кодимської районної державної адміністрації Одеської області з 01.03.2021 (т. 1 а.с. 54).

Як встановлено судом ОСОБА_1 станом на час розгляду справи судом продовжує проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_3 (а.с. 6).

Вважаючи вищевказане розпорядження Кодимської районної державної адміністрації Одеської області №10/к-2021 від 26.02.2021 року про звільнення його з посади під час проходження військової служби протиправним, позивач звернувся до суду в межах даної справи для захисту власних прав та інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Згідно приписів частини 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень частини 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України0.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1 ст. 90 КАС України).

Дослідивши адміністративний позов та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, заслухавши пояснення сторін по справі, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях врегульовані Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон України №889-VIII).

Згідно ст.1 Закону України №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до ч.1 ст. 87 Закону України №889-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

За ч.3 ст. 87 Закону України №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (ч.4 ст. 87 Закону України №889-VIII).

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року №1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» було здійснено реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-IX «Про утворення та ліквідацію районів», шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, згідно з додатком 1, зокрема, Кодимська райдержадміністрація реорганізується шляхом приєднання до райдержадміністрації, розташованої в адміністративному центрі новоутвореного району - Подільської райдержадміністрації.

Аналізуючи вищевказане, державні службовці можуть бути звільнені у випадку реорганізації державного органу, в якому вони працюють. Водночас, про факт звільнення керівництво державного органу має попередити у письмовій формі завчасно, але не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня звільнення. У той же час, керівництво державної установи може запропоновувати державним службовцям будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі, якщо така посада наявна. Разом з тим, протягом 6 місяців після звільнення, у разі появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, звільнений державний службовець може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2021 року позивач отримав попередження Кодимської районної державної адміністрації Одеської області, у якому зазначалось про реорганізацію Кодимської районної державної адміністрації та наступне його звільнення з посади головного спеціаліста відділу виробництва управління агропромислового розвитку на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Разом з цим суд зазначає, що Законом України №889-VIII на момент виникнення спірних правовідносин не було регламентовано порядку звільнення осіб з державної служби у разі зміни в організації праці, зокрема реорганізація державного органу, тому в межах даної справи варто застосувати приписи Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.2 ст. 49-2 КЗзП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Суд зауважує, що ключовим питанням в межах спірних правовідносин є те, що процес звільнення позивача з державної служби на посаді у Кодимській районній державній адміністрації Одеської області відбувався в момент проходження ним військової служби.

Так за ч.4 ст. 49-2 КЗзП України вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

Згідно ч.6 ст. 49-2 КЗзП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Згідно ч.1 ст.40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Згідно ч.2 ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

Відповідно до ч.2 ст.119 КЗпП України працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За ч.3 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Проаналізувавши вищенаведені приписи, суд дійшов висновку, що чинне законодавство (на момент звільнення позивача з посади) не передбачало можливості розірвання трудових відносин з працівником, призваним на військову службу.

Такий правовий висновок сформований у постановах Верховного Суду від 25.07.2018 року по справі №761/33202/16-ц та від 13.06.2018 року по справі №813/782/17.

Разом з тим, як було встановлено судом вище, розпорядженням Кодимської районної державної адміністрації Одеської області №10/к-2021 від 26.02.2021 року позивача було звільнено з посади головного спеціаліста відділу виробництва управління агропромислового розвитку Кодимської районної державної адміністрації Одеської області з 01.03.2021 року через реорганізацію Кодимської районної державної адміністрації Одеської області.

Суд зауважує, що під час звільнення позивача з вищезазначеної посади, Кодимською районною державною адміністрації Одеської області не було враховано того факту, що позивач на той момент проходив військову службу за контрактом, підписаним 10.09.2019 року строком на 3 роки, тобто строк дії якого закінчувався лише у 2022 році. Крім того, враховуючи факт того, що попередження про наступне звільнення від 21.01.2021 року позивач отримав за місцем військової служби, то суд доходить висновку, що уповноважені особі Кодимської районної державної адміністрації Одеської області були обізнані про факт проходження позивачем військової служби на час його звільнення з посади державної служби.

У той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази відносно того, що Кодимська районна державна адміністрація Одеської області пропонувала позивачу будь-яку вакантну посаду державної служби у Подільській районній державній адміністрації Одеської області.

Згідно ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Аналізуючи вищевикладені обставини суд доходить висновку, що оскільки звільнення позивача відбулося без дотримання вимог Закону України «Про державну службу» та Кодексу законів про працю України, а також без урахування того, що на момент звільнення він проходив військову службу, а тому розпорядження Голови Комісії з реорганізації Кодимської районної державної адміністрації Одеської області №10/к-2021 від 26.02.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » підлягає скасуванню як таке, що не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, та свідчить про необхідність поновлення позивача на посаді головного спеціаліста відділу виробництва управління агропромислового розвитку Кодимської районної державної адміністрації Одеської області з 01.03.2021 року.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання поновити його на посаді головного спеціаліста-зоотехніка, оскільки, як встановлено судом під час розгляду справи, позивача з 04.07.2011 року було призначено в порядку переведення на іншу посаду, а саме - головного спеціалісту відділу виробництва Кодимської районної державної адміністрації Одеської області, та саме з цієї посади його було звільнено під час реорганізації Кодимської районної державної адміністрації Одеської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у постанові 14.01.2014 року по справі №21-395а13, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку.

При цьому позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2021 року по 19.07.2022 року у розмірі у розмірі 128 861,27 грн., що відповідає відомостям Сектору трудового архіву Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про заробітну плату ОСОБА_1 в Кодимській районній державній адміністрації за останні два повних місці перед його звільненням (т. 1 а.с. 219).

Враховуючи необхідність поновлення позивача на посаді в Кодимській районній державній адміністрації Одеської області, суд вважає за можливе стягнути на його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах заявлених ним позовних вимог за період з 01.03.2021 року по 19.07.2022 року у розмірі у розмірі 128861,27 грн. з Кодимської районної державної адміністрації Одеської області.

При цьому не підлягає задоволенню позовна вимога в частині зобов`язання поновити позивача на посаді в Подільській районній державній адміністрації Одеської області та стягнути з неї середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки саме Кодимською районною державною адміністрацією було прийнято оскаржуване розпорядження №10/к-2021 від 26.02.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади, та на час вирішення справи №420/5934/21 зазначений орган державної влади (згідно відповіді з ЄДРПОУ станом на 19.06.2024 року) не припинено.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судового збору не здійснювати.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кодимської районної державної адміністрації Одеської області, Подільської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання поновити на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Голови Комісії з реорганізації Кодимської районної державної адміністрації Одеської області №10/к-2021 від 26.02.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу виробництва управління агропромислового розвитку Кодимської районної державної адміністрації Одеської області з 01.03.2021 року.

Стягнути з Кодимської районної державної адміністрації Одеської області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 128 861,27 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не провадити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький