Рішення

від 26.06.2024 по справі 420/5228/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5228/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ФТФ» до Львівської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, та картки відмови в прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Приватного підприємства «ФТФ» до Львівської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати повністю рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/000360/3 від 19.12.2023 року.

- визнати протиправною та скасувати повністю картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209230/2023/002286 від 05.09.2023 року.

Позов обґрунтовано наступним.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості є протиправним. Під час декларування товарів, позивачем було подано повний пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в декларації товару. На електронний запит митниці, декларантом було додатково подано документи. Не дивлячись на подання позивачем повного пакету необхідних, передбачених митним кодексом України документів, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості за резервним методом. Позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості є протиправним, оскільки було прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання; законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 22.02.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

25.03.2024 року до суду за вхід. №ЕС/12247/24 від Львівської митниці надійшов відзив, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Представник стверджує, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару було детально вивчено договір купівлі-продажу та інші документи подані декларантом для здійснення митного оформлення. Перевіркою поданих документів встановлено наявність у них розбіжностей та невідповідностей. За результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Таким чином, митниця вважає, що позов щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та не містить підстав для скасування рішення митного органу.

01.04.2024 року до суду за вхід. №ЕС/13336/24 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 26.06.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Львівської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне підприємство «ФТФ» зареєстровано юридичною особою 09.02.2018, номер запису: 15561020000065378. Основним видом діяльності підприємства є: 46.35 Оптова торгівля тютюновими виробами.

01.04.2020р. між ПП «ФТФ», як «покупцем», та ADALYA TOBACCO TUTUN MAMULLERI SANAYI TICARET LTD.STI., що є юридичною особою за законодавством Туреччини, як «продавцем», укладено дистриб`юторську угоду № 1, предметом якої є продаж товару, визначеного в інвойсах.

На підставі даної угоди ПП «ФТФ» складені інвойс продавця №ADY2023000000224 від 05.07.2023 року та електронний інвойс продавця (e-Fatura) №ADY2023000000224 від 05.07.2023 року на товар тютюн для кальяна торговельної марки ADALYA в асортименті.

Згідно вказаних інвойсів товар постачався на умовах EXW, Ізмір, Туреччина за ціною 0,55 доларів США за одну пачку тютюну для кальяну (в асортименті).

Для здійснення митного оформлення товару, 30.08.2023 року уповноваженою особою (представником), який згідно договору №МБО-2 від 02.01.2020р. наділений правом вчиняти дії, пов`язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів від імені декларанта, через єдиний державний інформаційний веб-портал «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» було подано митну декларацію по формі МД-2 №23UA209230091861U7, відповідно до якої була заявлена митна вартість товару у розмірі 2339666,73 грн.

Визначення митної вартості товару здійснено ПП «ФТФ» за основним (першим) методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена митна вартість згідно частини 10 статті 58 Митного кодексу України включає вартість товару згідно рахунків 2138385,45 грн. (58476,00 доларів США х 36,55686 курс), вартість витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України 153757,00 грн., витрати на страхування вантажу 45677,07грн., вартість навантажувальних робіт на території Туреччини 1846,72 грн.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:

- Декларацію митної вартості із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (1-ий метод);

- інвойс № ADY2023000000224 від 05.07.2023р.;

- електронний інвойс (e-Fatura) № ADY2023000000224 від 05.07.2023р.;

- рахунок за транспортні послуги № 2307047 від 17.07.2023р.;

- страховий сертифікатів 13990/03/222/218 від 05.07.2023р.;

- дистриб`юторська угода № 1 від 01.04.2020р.;

- Додаткова Угода № 1 від 06.04,2023р.;

- декларація про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари від 06.07.2023p.;t

- міжнародна автотранспортна накладна CMR №б/н від 05.07.2023р.;

- сертифікат про походження товару № Z 0408291 від 05,07.2023р.;

- договір про надання послуг митного брокера №МБО-2 від 02.01.2020р.

Відповідачем було відправлено повідомлення декларантові, в якому ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ.

У відповідь на запит Львівської митниці про надання додаткових документів та повідомлення щодо проведення консультації, митним брокером ОСОБА_1 надав митному органу додаткові документи:

- проформа-інвойс № ADY202200000404 від 23.12.2022р.;

- банківський платіжний документ (swift) від 13.04.2023р.;

- експортна декларація країни відправлення № 23350300ЕХ00096510 від 05.07.2023р., та просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.

Розглянувши подані декларантом документи, Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100548/2 від 05.09.2023 року.

Відповідно до Рішення про коригування, митна вартість Товару була відкоригована Відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме: на підставі МД № UA100040/2022/601479 від 17.01.2022 митну вартість збільшено до 21,33 дол. США за кг (даного виду товару). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100548/2 від 05.09.2023 року Львівська митниця оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002286 від 05.09.2023 року.

На виконання вимог рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100548/2 Позивачем 07.09.2023 року було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA209230094676U3 та після доплати митних платежів в сумі 361371,41 грн., товар був випущений у обіг.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, ПП «ФТФ» 27.09.2023 року подало до Львівської митниці додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються, а саме:

- лист продавця (ADALYA TOBACCO TUTUN MAMULLERI SANAYI TICARET LTD.STI.) від 15.09.2023 року, в якому обґрунтовуються причини незмінності ціни тютюну для кальяну з моменту погодження замовлення і до моменту його поставки покупцям, а також підтверджено, що в ціну 0,55 доларів США за пачку тютюну для кальяну включено вартість упаковки та тари;

- лист ТОВ «Формаг Груп» №ОКО-2609.01 від 26.09.2023р. (із додатками), в якому описано весь ланцюг експедиторів/перевізників, в т.ч. «ЕООД Алина Тюлеменова 2022» (Болгарія), які були залучені для перевезення вантажу «тютюн для кальяну» для ПП «ФТФ» від відправника Adalya Tobacco Tutun Mamulleri Sanayi Ticaret LTD.STI за інвойсом №ADY2023000000224 від 05.07.2023 p. (no CMR б/н від 05.07.2023 р.);

- договір №1810/18-01 транспортного експедирування від 18.10.2018 року;

- Акт № 2307047 прийому-здачі наданих транспортних послуг від 20 липня 2023 року.

У відповідь Львівська митниця листом №74/2/15/13/25415 від 04.10.2023 року повідомила про не надання підприємством заявки на транспортування, доказів оплати транспортних послуг, листа №ОКО-2609.01 від 26.09.2023, тому залишила в силі рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100548/2 від 05.09.2023 року.

04.10.2023 року Приватне підприємство «ФТФ» подало до Державної митної служби України скаргу №04/10/01 на рішення Відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100548/2 від 05.09.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002286 від 05.09.2023 року.

Листом №15/15-02-02/13/5522 від 23.11.2023 ДМСУ витребувала у ПП «ФТФ» додаткові документи та інформацію, необхідні для розгляду скарги.

Листом №28/11 від 28 листопада 2023 року ПП «ФТФ» надало копії наступних витребуваних документів:

- пакувальний лист від 05.07.2023 на 1 арк.;

- сертифікат якості від 05.07.2023 на 1 арк.;

- сертифікат про походження товару №Z0408291 від 05.07.2023р. на 1 арк.;

- платіжна інструкція в іноземній валюті №163 від 11.04.2023р., що свідчить про оплату товару, на 1 арк.;

- заявка від 15.06:2023 на надання транспортно-експедиційних послуг на 1 арк.;

- платіжні інструкції про оплату транспортно-експедиційних послуг на 2 арк,;

- Генеральний договір страхування вантажів №13990/03/222 від 23.09.2020 із додатками на 19 арк.;

- митна декларація країни відправлення товару на 2 арк.;

- CMR №б/н від 05.07.2023р. на 1 арк.;

- Угода про співробітництво в галузі транспортно-експедиторського обслуговування вантажів №0208/21-04 від 02.08.2021 року, укладена між ТОВ «Формаг Груп» та Formag Overseas Limited на 4 арк.;

- Договір між Formag Overseas Limited та MISSTRANSPORT LTD. від 20.06.2023 р. на 2 арк.;

- Договір на транспортно-експедиторське обслуговування №011106 від 01.11.2006 р., укладений між ТОВ «Формаг Груп» та ДП «Формаг-Київ» ТОВ «Формаг» на 3 арк.;

- Договір, укладений між ДП «Формаг-Київ» ТОВ «Формаг» та ФО-П Полюхович Людмила Миколаївна № ПВ 040717-1А від 04.07.2017 р. на 3 арк.;

- Договір транспортного експедирування №10/03/23 від 10.03.2023 р., укладений між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 на 2 арк.

За наслідками розгляду поданих документів та скарги ДМСУ прийняла рішення від 13.12.2023 року № 15-1/15-02-02/14/5862, відповідно до якого рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100548/2 від 05.09.2023р. було скасовано, а Відповідача зобов`язано прийняти нове рішення відповідно до законодавства та вказівок ДМСУ. В задоволенні решти вимог щодо скасування картки відмови у митному оформленні ДМСУ скаржнику було відмовлено.

Зокрема, ДМСУ зобов`язала Львівську митницю зазначити у графі 33 нового рішення обов`язкову інформацію, визначену положеннями частини другої статті 55 Кодексу та Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, а саме докладну інформацію, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості за резервним методом, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

На виконання вимог ДМСУ Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/000360/3 від 19.12.2023 року .

В обґрунтування рішення зазначено наступне:

«- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до "митного оформлення товаросупровідних документах.

За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:

- поставка товару здійснюється на підставі дистриб`юторського контракту від 01.04.2020 №1, укладеного між ADALYА TOBACCO TUTUN MAMULLERI SANAYI TICARET LTD.STL (продавець) та ПП «ФТФ» (покупець), згідно з яким: продавець надає, а покупець приймає ексклюзивне право на дистрибуцію та продаж: товарів на території України (пункт 1.3); разом з товаром продавець має передати наступні документи покупцеві, зокрема сертифікат про походження, пакувальний лист, сертифікат якості (пункт 6); оплата за товари повинна здійснюватися на умовах передоплати для коленого замовлення (пункт 8.2) тощо. Банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару не надано.

- у фітосанітарному сертифікаті до фактури ADY2023000000224 від 05.07.23 зазначено, що датою виготовлення продукції є травень 2023 року. Тобто на момент формування замовлення MADY202200000404 від 23.12.2022, у продавця ще не було товару в наявності, а отже і вартість товару не могла бути сформовано на належному рівні, оскільки вона встановлюється безпосередньо на ринку під впливом співвідношення попиту та пропозиції.

- у поданій до митного оформлення CMR від 05.07.2023 Ке б/н не міститься підписів відправника товару та відміток митних органів країн, якими переміщувався оцінюваний товар. У графах 16 та 23 міститься відтиск штампу «Алина Тюлеменова», проте рахунок на транспорт №2307047 від 17.07.23 видано ТОВ «Формаг Груп». Документи, що висвітлюють договірні відносини із даним перевізником відсутні. На підтвердження вартості транспортних послуг та маршруту перевезення, відповідно до п. 6 ч. 2 cт. 53 Кодексу, декларантом не надано договір про надання транспортних послуг, платіжні документи, заявку на перевезення. Отже заявлена у рахунку на перевезення вартість фрахту викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини, тим більше що документально витрати на перевезення декларантом не підтверджені.

- рахунок на транспорт М2307047 від 17.07.23, який видано ТОВ «Формаг Груп» підписано бухгалтером без ідентифікації особи. Також не містить посилань ні на помер контракту згідно, якого він видавався, ні реєстраційного номера транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення даної партії товару.

- рахунок від 17.07.2023 №2307047 містить інформацію щодо вартості витрат по перевезенню вантажу за маршрутом м. Ізмір (Туреччина) - п/п Сірет (Україна) у розмірі 153757,49 грн (відстань близько 1627 км) та за маршрутом п/п Сірет (Україна) ~ смт. Запитів (Україна) у розмірі 36528,02 гривень (відстань близько 322 км). Відповідно виникають сумніви щодо достовірності розподілу транспортних витрат, оскільки з урахуванням вищої вартості пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів за кордоном, а також наявності платних доріг вартість за 1 км перевезення товару за межами митної території України пропорційно менша, ніж вартість за 1 км перевезення товару на території України.

- у графах 4.5.2 та 5.2.2 страхового сертифіката від 05.07.2023 № 13990/03/222/218 наявна інформація про вартість інших витрат відповідно до пункту 14.2 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 23.09.2020 №13990/03/222 у сумі 10479590,28 грн, яка в 5 разів перевищує вартість товару, зазначену в інвойсі від 05.07.2023 MADY2023000000224. Генеральний договір, на який є посилання у страховому сертифікаті до митного оформлення не подавався. Відповідно у митного органу відсутня можливість перевірити числові значення заявленої декларантом митної вартості товару.

Таким чином, митницею встановлено розбіжності в поданих документах (рахунок на перевезення видано іншою особою ніж здійснювала перевезення), відсутність транспортних документів (договір про надання транспортних послуг, платіжні документи), подання неналежних транспортних документів '(у CMR проставлені печатки іншим відправником ніж заявлений)…

…Декларантом на вимогу надіслано наступні документи: проформу-інвойс, банківський платіжний документ від 13.04.2023, експортна декларація країни відправлення. Інших додаткових документів на вимогу декларантом не надано.

Банківський платіжний документ (SWIFT) від 13.04.2023 не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, та відміток виконавця надавача платіжних послуг, які свідчать про виконання платіжних операцій, за таким платіжним документом. Митна декларація країни відправлення від 05.07.2023 №23350300ЕХ00096510 не містить відповідних відміток, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару, зокрема відміток митних органів країни відправлення, номеру МRN, QR-коду. У додатково наданих декларантом документах не усунуто та не роз`яснено виявлені розбіжності. Митна вартість, визначена декларантом за основним методом, не може бути визнана відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ у зв`язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах третій-четвертій статті 53 цього Кодексу (договір про надання транспортних послуг, платіжні документи, додаткові документи згідно вимоги митного органу). Для визначення митної вартості товарів неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст. 59 МКУ) та 26 (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні товари; методи 2в (ст. 62 МКУ) та 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності належних даних для розрахунку. Використано метод 2 ґ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 1 слугувала митна вартість товару зі схожими характеристиками (тютюн для кальяну ароматизований, в упаковках масою нетто 50 г...), митне оформлення якого здійснено за МД UА UА100040/2022/601479 від 17.01.2022, де рівень митної вартість такого товару становить 21,33 дол. США за кг (даного виду товару). Коригування на комерційні рівні, розмір партії, умови поставки не здійснювалося».

Вважаючи протиправним та необґрунтованим Рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог ч.ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч. 4 ст. 57 МК України).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною 9 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

А відповідно до ч. 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У графі 33 оскаржуваному позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено такі зауваження:

-не надано документи передбачені дистриб`юторським контрактом від 01.04.2020 №1: банківські платіжні документи щодо оцінюваного товару, сертифікат про походження, пакувальний лист, сертифікат якості;

-на момент формування замовлення MADY202200000404 від 23.12.2022, у продавця ще не було товару в наявності, а отже і вартість товару не могла бути сформовано на належному рівні;

-у поданій до митного оформлення CMR від 05.07.2023 Ке б/н не міститься підписів відправника товару та відміток митних органів країн, якими переміщувався оцінюваний товар;

-у графах 16 та 23 міститься відтиск штампу «Алина Тюлеменова», проте рахунок на транспорт №2307047 від 17.07.23 видано ТОВ «Формаг Груп». Документи, що висвітлюють договірні відносини із даним перевізником відсутні;

-не підтверджено документально витрати на перевезення;

-рахунок на транспорт М2307047 від 17.07.23, який видано ТОВ «Формаг Груп» підписано бухгалтером без ідентифікації особи. Також не містить посилань ні на помер контракту згідно, якого він видавався, ні реєстраційного номера транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення даної партії товару;

- рахунок від 17.07.2023 №2307047 містить інформацію щодо вартості витрат по перевезенню вантажу за маршрутом м. Ізмір (Туреччина) - п/п Сірет (Україна) у розмірі 153757,49 грн (відстань близько 1627 км) та за маршрутом п/п Сірет (Україна) ~ смт. Запитів (Україна) у розмірі 36528,02 гривень (відстань близько 322 км). Відповідно виникають сумніви щодо достовірності розподілу транспортних витрат, оскільки з урахуванням вищої вартості пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів за кордоном, а також наявності платних доріг вартість за 1 км перевезення товару за межами митної території України пропорційно менша, ніж вартість за 1 км перевезення товару на території України;

- у графах 4.5.2 та 5.2.2 страхового сертифіката від 05.07.2023 № 13990/03/222/218 наявна інформація про вартість інших витрат відповідно до пункту 14.2 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 23.09.2020 №13990/03/222 у сумі 10479590,28 грн, яка в 5 разів перевищує вартість товару, зазначену в інвойсі від 05.07.2023 MADY2023000000224. Генеральний договір, на який є посилання у страховому сертифікаті до митного оформлення не подавався;

- банківський платіжний документ (SWIFT) від 13.04.2023 не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, та відміток виконавця надавача платіжних послуг, які свідчать про виконання платіжних операцій, за таким платіжним документом;

- митна декларація країни відправлення від 05.07.2023 №23350300ЕХ00096510 не містить відповідних відміток, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару, зокрема відміток митних органів країни відправлення, номеру МRN, QR-коду;

У додатково наданих декларантом документах не усунуто та не роз`яснено виявлені розбіжності та не надано усі додатково витребувані у декларанта документи.

Суд не погоджується з даними підставами для коригування митної вартості товарів виходячи з наступного.

Поставка товару, митна вартість якого є спірною у даній справі, здійснена на підставі укладеного між ADALYA TOBACCO TUTUN MAMULLERI SANAYI TICARET LTD.STI. та ПП «ФТФ» дистрибуційного договору від 01.04.2020 року, згідно п.2 якого асортимент партії, кількість, ціна товарів, умови доставки зазначені в інвойсах Продавця для кожної партії Товарів.

Тобто, ціна товару за умовами договору вказується у інвойсі на кожну партію товару.

Відповідно до інвойсу №ADY2023000000224 від 05.07.2023 року вартість товару (тютюн для кальяну) складає 58476,00 дол. США.

Твердження відповідача про ненадання платіжних документів щодо товару не відповідають дійсності, так як митному органу надавався банківський платіжний документ (swift) від 13.04.2023р., в яких міститься посилання на договір від 01.04.2020 року та проформу інвойс від 23.12.2022 року.

Суд не бере до уваги зауваження відповідача щодо відсутності в платіжних інструкціях відомостей про особу, підпис якої є коректним, так як у платіжних інструкціях містяться відмітки ПАТ «БАНК ВОСТОК» про його виконання 13.04.2023 року. При цьому, відповідач не зазначив якими нормами передбачено відображення у платіжних інструкціях відомостей про особу, електронний підпис якої є коректним, та які наслідки настають в разі не відображення таких відомостей за наявності відмітки банку про виконання платіжних інструкцій.

Разом з тим, до митного органу також надавалася платіжна інструкція в іноземній валюті №163 від 11,04.2023р., що свідчить про здійснення оплати товару.

Також Відповідач зазначає, що на момент формування замовлення MADY202200000404 від 23.12.2022, у продавця ще не було товару в наявності, а отже і вартість товару не могла бути сформовано на належному рівні.

Вказані обставини обґрунтовані в листі ADALYA TOBACCO TUTUN MAMULLERI SANAYI TICARET LTD.STI. від 15.09.2023 року, який надавався митному органу.

Відповідно до листа, ціни на тютюн для кальяну визначаються компанією ADALYA TOBACCO TUTUN MAMULLERI SANAYI TICARET LTD.STI. наприкінці кожного фінансового року на наступний фінансовий рік. Фінансовий план на 2023 рік, разом і з цінами на продукцію для українського ринку на 2023 рік на рівні 0,55 доларів США за одну пачку, був затверджений 11.12.2022 року.

23.12.2022 року до ПП «ФТФ» було надано комерційну пропозицію щодо співробітництва на 2023 рік із затвердженою ціновою пропозицією. Вказані ціни та умови ПП «ФТФ» погодило в січні 2023 року.

Також в листі ADALYA TOBACCO TUTUN MAMULLERI SANAYI TICARET LTD.STI. зазначає причини та підстави чому ціни затверджуються на весь фінансовий рік та не переглядаються в цей період в бік збільшення.

З огляду на наведені пояснення сторін, а також наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що Відповідачем не наведено обґрунтованих підстав вважати що на момент формування замовлення вартість товару не могла бути сформовано на належному рівні. Натомість наявні в розпорядженні суду докази, які надавались Відповідачу (лист продавця, інвойс, проформа інвойс) повністю підтверджують заявлену вартість за одиницю товару.

Щодо висновків митного органу про не підтвердження витрат на перевезення, в тому числі і внаслідок ненадання документів по відносинах з «Алина Тюлеменова», який в CMR від 05.07.2023 Ке б/н вказаний як перевізник, суд вказує на наступне.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, позивачем було включено до митної вартості товару вартість витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України 153757,00 грн., вартість навантажувальних робіт на території Туреччини - 1846,72 грн.

На підтвердження вартості цих витрат ПП «ФТФ» надано до митного органу:

- - рахунок за транспортні послуги № 2307047 від 17.07.2023р. на суму 196779,79 грн. (послуги за межами митної території України: НРР на території Туреччини, - 1846,72 грн., міжнародне перевезення за єдиним транспортним документом: Ізмір (Туреччина) - п/п Сірет (Україна) - 153757,49 грн., п/п Сірет (Україна) - смт. Запитів, Львівська область (Україна) - 36528,02 грн., транспортно-експедиторське обслуговування 4647,56 грн., ПДВ 929,51 грн.);

- CMR від 05.07.2023 р. № б/н;

- акт прийому-здачі наданих транспортних послуг (виконаних робіт) від 20.07.2023 р. № 2307047 (послуги за межами митної території України: НРР на території Туреччини, - 1846,72 грн., міжнародне перевезення за єдиним транспортним документом: Ізмір (Туреччина) - п/п Сірет (Україна) - 153757,49 грн., п/п Сірет (Україна) - смт. Запитів, Львівська область (Україна) - 36528,02 грн., транспортно-експедиторське обслуговування 4647,56 грн., ПДВ 929,51 грн

- платіжні інструкціі від 21.07.2023 р. № ІВ20034546 та від 27.07.2023 р. № ІВ20034808 про сплату ТОВ «Формаг Груп» транспортних послуг на суму 190248,58 грн. та 7460,72 грн відповідно;

- лист ТОВ «Формат Груп» від 26.09.2023 р. № ОКО-2609.01, в якому описано весь ланцюг експедиторів/перевізників, а тому числі «Алина Тюлеменова», які були залучені для перевезення вантажу «тютюн для кальяну» для ПП «ФТФ» від відправника ADALYA TOBACCO TUTUN MAMULLERI SANAYI TICARET LTD.STI. за інвойсом від 05.07.2023 р. № ADY2023000000224 (по CMR від 05.07.2023 р. № б/н);

- договір транспортного експедирування від 18.10.2018 р., укладений між ПП «ФТФ» та ТОВ «Формаг Груп».

Дані документи не місять розбіжностей та узгоджуються між собою у вартості заявлених позивачем транспортних витрат.

Суд зазначає, що 18.10.2018 р. між ТОВ «Формаг Груп» (Експедитор) та ПП "ФТФ" (Клієнт) укладено договір транспортного експедирування № 1810/18-01, згідно якого Експедитор зобов`язується за оплату та за рахунок Клієнта здійснити або організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією і забезпеченням перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для поставки вантажу, в тому числі надання митно-брокерських послуг (п.1.1 договору).

За приписами п.п.2.1.1, 2.2.2, 2.2.7 договору, Експедитор залучає транспорт для перевезення вантажу, укладає від свого імені договори перевезення з перевізниками, портами, складами, експедиторськими організаціями, контролює їх виконання та здійснює розрахунки за такими договорами.

З викладеного слідує, що позивач не повинен мати в наявності документи, що підтверджують договірні відносини між експедитором (ТОВ «Формаг Груп») та «Алина Тюлеменова», так як ПП «ФТФ» не є стороною договорів перевезення, які укладаються експедитором з перевізниками чи іншими експедиторами. При цьому, позивачем надався лист ТОВ «Формаг Груп» від 26.09.2023 р. № ОКО-2609.01, в якому відображено весь ланцюг експедиторів/перевізників щодо постачання товару «тютюн для кальяну», у тому числі «Алина Тюлеменова», а саме: ТОВ «Формаг Груп» замовило автоперевезення у Formag Overseas Limited, яка, в свою чергу, залучила перевізника компанію MІSSTRANSPORT LTD. (Туреччина), яка замовила дане перевезення у «ЕООД Алина Тюлеменова 2022» (Болгарія), яка здійснила доставку вантажу на п/п Сірет, а потім на митницю призначення (с. Муроване, львівська область). На підтвердження зазначених обставин також були надані договори на транспортно-експедиторське обслуговування, укладені між вищезазначеними перевізниками.

В той же час відповідачу було надано рахунок ТОВ «Формаг Груп» на транспортні витрати від 17.07.2023 р. № 2304047 на суму 197709,30 грн., в якому визначено вартість її складових (послуги за межами митної території України: НРР на території Туреччини, - 1846,72 грн., міжнародне перевезення за єдиним транспортним документом: Ізмір (Туреччина) - п/п Сірет (Україна) - 153757,49 грн., п/п Сірет (Україна) - смт. Запитів, Львівська область (Україна) - 36528,02 грн., транспортно-експедиторське обслуговування 4647,56 грн., ПДВ 929,51 грн), які повністю співпадають з вартістю та складовими, що відображені в акті прийому-здачі наданих транспортних послуг від 20.07.2023 р. № 2307047 (послуги за межами митної території України: НРР на території Туреччини, - 1846,72 грн., міжнародне перевезення за єдиним транспортним документом: Ізмір (Туреччина) - п/п Сірет (Україна) - 153757,49 грн., п/п Сірет (Україна) - смт. Запитів, Львівська область (Україна) - 36528,02 грн., транспортно-експедиторське обслуговування 4647,56 грн., ПДВ 929,51 грн.), здійсненні на виконання договору транспортного експедирування від 18.10.2018 р. № 1810/18-01 та оплачені у повному розмірі відповідно до платіжних інструкцій від 21.07.2023 р. № ІВ20034546 (190248,58 грн.) та від 27.07.2023 р. № ІВ20034808 (7460,72 грн.).

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 р. у справі № 804/16553/14 зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що надані позивачем митному органу документи є логічними та містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваного товару згідно із положеннями ч.2 ст.53 МК України для визначення вартості товару.

Суд не бере до уваги зауваження відповідача про те, що рахунок на транспорт № 2307047 від 17.07.2023 р. підписано бухгалтером без ідентифікації особи, так як ідентифікація бухгалтера у даному рахунку здійснена шляхом наявності підпису в рахунку, а нормами МК України не передбачено обов`язкової наявності в такому документі інших засобів ідентифікації особи підписанта. Навпаки, згідно абз.7 ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в первинному документі має міститися особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, тобто наявність тільки особистого підпису є окремим та достатнім засобом ідентифікації особи підписанта в первинному документі.

В міжнародній автомобільній накладній (CMR) б/н від 05.07.2023 р. присутні штампи Чернівецької митниці «Під митним контролем», що підтверджує фактичне перевезення товару до пункту ввезення «Сірет», який знаходиться на кордоні Чернівецької області України з Румунією. При цьому відсутність підпису відправника товару у CMR не свідчить про те, що даний товар не перевозився за митною територією України.

Доводи відповідача про заниження витрат на перевезення поза межами України не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а ґрунтуються виключно на припущеннях, у зв`язку з чим не можуть бути обставинами, з якими ч.6 ст.54 МК України пов`язується можливість відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем надано всі документи, які підтверджують вартість транспортних витрат, які включено до митної вартості товару.

Стосовно наявності у графах 4.5.2, 5.2.2 страхового сертифікату від 05.07.2023 № 13990/03/222/218, інших витрат відповідно до пункту 14.2 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 23.09.2020 №13990/03/222 у сумі 10479590,28 грн, яка в 5 разів перевищує вартість товару, зазначену в інвойсі від 05.07.2023 MADY2023000000224, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.2 Генерального договору добровільного страхування вантажів страхова сума може включати в себе вартість фрахту, митні та акцизні збори чи інші документально підтверджені витрати, що стосуються доставки вантажу в кінцевий пункт призначення.

З пояснень позивача слідує, що до страхової суми у розмірі 10479590,28 грн. включено: 10469915,16 грн. - сума акцизного податку, сплаченого ПП «ФТФ» згідно платіжної інструкції №ІВ20025591 от 07.04.2023, під час придбання марок акцизного податку, що передбачено підпунктом 222.2.2 пункту 222.2 статті 222 Податкового кодексу України-; - 9675,12 грн. - плата за марки акцизного податку, якими марковано імпортований товар (106 320шт.*0.091грн 9675,12 грн.).

З викладеного вбачається, що страхова сума включала в себе суму сплаченого ПП «ФТФ» акцизного податку та вартість марок акцизного податку, так як вони передаються згідно п.227.4 ст.227 ПК України покупцям марок (імпортерами) іноземним суб`єктам господарювання для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, які підлягають подальшому ввезенню на митну територію України. У разі не ввезення готової маркованої продукції з об`єктивних причин або неможливості повернення пошкоджених марок (зокрема, при їх втраті) вартість марок та сплачений акцизний податок не відшкодовуються, що визначено п.30 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1251.

З огляду на дані приписи законодавства, у імпортера є об`єктивна необхідність страхування ризиків неповернення сплаченого до бюджету акцизного податку та вартості акцизних марок, а тому вартість інших витрат в цьому випадку може значно перевищувати вартість самого товару в інвойсі.

Твердження відповідача про те, що до митного органу не надавався Генеральний договір, на який є посилання у страховому сертифікаті, не відповідають дійсності, так як ПП «ФТФ» 28.11.2023 р. на вимогу Державної митної служби України, оформленої від 23.11.2023 р. № 15/15-02-02/13/5522, під час розгляду скарги позивача на рішення про коригування митної вартості товарів, було надано Генеральний договір страхування вантажів від 23.09.2020 р. № 13990/03/222 з додатками.

Щодо не зазначення в копії експортної декларації країни відправлення № 23350300ЕХ00096510 від 05.07.2023р. відміток митних органів країни відправлення, то суд зазначає, що п.7 ч.3 ст.53 МК України не передбачено, що копія митної декларації повинна містити такі відмітки. Крім того, оформлення експортних митних декларацій здійснюється в електронній формі, яка не передбачає наявності відміток у ній. В наданій позивачем декларації країни відправлення наявний графічний код DataMatrix перед графою 50, а також в правій верхній частині вказано штрих-код. Номер МRN передбачено лише Конвенцією про процедуру спільного транзиту в якості реєстраційного номеру, присвоєного компетентним митним органом саме транзитній декларації (пункт І статті 3 Конвенції), а не експортній декларації.

Щодо зауважень митниці, що банківський платіжний документ (SWIFT) від 13.04.2023 не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, та відміток виконавця надавача платіжних послуг, які свідчать про виконання платіжних операцій, за таким платіжним документом, суд зазначає.

Відповідно до Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити:

1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери);

2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);

3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника;

4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста);

5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор);

6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами;

7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється);

8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг];

9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника;

10) призначення платежу;

11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника);

12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово відмова);

13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації;

14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами резидент чи нерезидент під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.

Оцінивши наявний в матеріалах справи банківський платіжний документ (swift) від 13.04.2023р. суд дійшов висновку, що він містить всі передбачені Постановою №216 обов`язкові реквізити. В той же час у спірному рішенні Львівською митницею не зазначено конкретних реквізитів, стосовно яких у контролюючого органу виникли сумніви.

Також суд відхиляє зауваження Відповідача, що у вказаному документі відсутня відмітка виконавця надавача платіжних послуг, які свідчать про виконання платіжних операцій за таким платіжним документом, оскільки такі доводи є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Стосовно доводів відповідача про ненадання декларантом на вимогу митного органу додаткових документів (всіх зазначених у повідомленні), то суд вважає їх безпідставними, так як по-перше, позивачем надано відповідачу всі документи, про які вже зазначалося судом вище та які підтверджують складові митної вартості товару; по-друге, такі документи згідно ч.2 ст.53 МК України не є обов`язковими, а враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 р. у справі № 810/5295/15, від 06.02.2020 р. у справі № 540/2219/18.

Отже, суд відхиляє вищевказані доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані позивачем до митного органу вище перелічені документи, підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.

Щодо розбіжностей між заявленою декларантом митною вартістю товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

До митного органу були надані всі необхідні та достатні докази, вартість та обсяги товару в яких є тотожними та повністю відповідають ціні вказаній в митній декларації.

Відтак, вказана обставина не є підставою для коригування митної вартості.

Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.

Таким чином, зазначені митницею у повідомленнях та рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Водночас, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, доказів повідомлення позивача про конкретні складові митної вартості товарів, які мають бути підтверджені додатково наданими ним документами відповідачем не надано.

На думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

Отже, в даному випадку відповідачем не доведено, наявність розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що вплинуло чи могло вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а документи які були подані декларантом для митного оформлення товару є достатніми та такими, що у своїй сукупності невикликали сумніви у достовірності зазначеної в них інформації.

Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Контролюючим органом не наведено переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного (резервного) методу та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняте Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000360/3 від 19.12.2023 року, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо картки відмови в прийнятті митної декларації.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктах 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № №UА209230/2023/002286 від 05.09.2023 року зазначено таку причину для відмови у митному оформлені: митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/100548/2 від 05.09.2023 року.

Разом з тим, судом було встановлено, що за наслідками розгляду поданих документів та скарги ДМСУ прийняла рішення від 13.12.2023 року №15-1/15-02-02/14/5862, відповідно до якого рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100548/2 від 05.09.2023 року було скасовано, а Відповідача зобов`язано прийняти нове рішення відповідно до законодавства та вказівок ДМСУ. В задоволенні решти вимог щодо скасування картки відмови у митному оформленні ДМСУ скаржнику було відмовлено.

На виконання вимог ДМСУ Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/000360/3 від 19.12.2023 року, яке судом визнане протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

При цьому, оскільки саме прийняття рішення №UA209000/2023/100548/2 від 05.09.2023 року слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UА209230/2023/002286 від 05.09.2023 року, суд вважає, що вказана картка відмови також підлягала скасуванню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено 8448,57 грн судового збору згідно платіжних інструкцій №IB20054341 від 13.02.2024 року та №IB20054363 від 13.02.2024 року.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «ФТФ» судового збору у розмірі 8448,57 грн.

Керуючись ст.ст. 2-9, 12, 72, 77, 90, 139, 246, 255, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «ФТФ» до Львівської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, та картки відмови в прийнятті митної декларації задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/000360/3 від 19.12.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати повністю картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209230/2023/002286 від 05.09.2023 року.

Стягнути з Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, ЄДРПОУ 43971343, ел. пошта lv.post@customs.gov.ua, тел. 380322589901) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «ФТФ» (адреса: 65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35, ЄДРПОУ 41933751) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8448,57 грн. (вісім тисяч чотириста сорок вісім гривень 57 копійок).

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приватне підприємство «ФТФ» (адреса: 65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35, ЄДРПОУ 41933751)

Львівська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, ЄДРПОУ 43971343, ел. пошта lv.post@customs.gov.ua, тел. 380322589901)

Головуючий суддяНінель ПОТОЦЬКА