Рішення

від 26.06.2024 по справі 520/4692/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 червня 2024 року № 520/4692/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд :

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомленнярішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10.02.2023 № 0013156-2405-2032 про нарахування податкових зобов`язань в розмірі 62850,00 грн.

-стягнути суму сплаченого судового збору.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 отримано податкове повідомлення-рішення (далі ППР, рішення) Головного управління ДПС у Харківській від 10.02.2023 № 0013156-2405-2032 про нарахування податкових зобов`язань в розмірі 62850,00 грн.

ППР було отримано позивачем 24.01.2024 у відділенні поштового зв`язку, про що зроблено відмітку.

ФОП ОСОБА_1 не погоджується з підставами прийняття податковим органом такого рішення, вважає його необґрунтованим та незаконним та таким, що підлягає скасуванню, що стало підставою звернення до суду.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному,суд вказує наступне.

Судом встановлено,що в обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на положення пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (ПК України), яким визначено, що будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Щодо тверджень Позивача про те, що він використовує об`єкт оподаткування у своїй діяльності, то матеріалами справи підтверджено,що відповідно до інформаційно-комунікаційних систем, що знаходяться в розпорядженні ГУ ДПС, ОСОБА_1 зареєстровані наступні види діяльності: КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацiю власного чи орендованого нерухомого майна, КВЕД 46.90 неспецiалiзована оптова торгiвля, КВЕД 46.76 оптова торгiвля iншими проміжними продуктами , КВЕД 46.75 оптова торгiвля хiмiчними продуктами, КВЕД 20.59 виробництво іншої хімічної продукції, КВЕД 40.41 вантажний автомобільний транспорт.

Суд вказує, що серед зареєстрованих видів діяльності визначено надання в оренду й експлуатацiю власного чи орендованого нерухомого майна.

Так, відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Судом встановлено, що ні у 2021 році, ні на теперішній час ОСОБА_1 , не визначив вказаний об`єкт, як об`єкт, який використовується у господарській діяльності, шляхом подання форми 20-ОПП «Відомості про об`єкти оподаткування».

Аналізуючи положення пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можна зробити висновок, що тип будівлі не є вирішальним при звільненні платника податків від податкових зобов`язань, головним критерієм є функціональне використання вказаної будівлі, тим більше чітко визначено, що вказаний об`єкт не може здаватися власником в оренду.

Суд вважає, що до спірних правовідносин доречно застосувати правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 520/2239/21, яким визначено, що для застосування податкової пільги, передбаченої абз. «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, підприємство повинне бути підприємством промисловості, класифікуватись за видом діяльності як промислове підприємство, також повинне використовувати будівлі, щодо яких існують спірні питання щодо їх оподаткування, безпосередньо для виробництва промислових товарів, використовувати у своїй діяльності.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), за суб`єктним складом, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме - статусу «будівлі промисловості», не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування; Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не тільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Установлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку, пункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме «будівлі промисловості», тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Суд вказує,що аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2023 № 440/359/20, відповідно до якої зазначено, що сама собою специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Згідно з пунктом 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Підставою для звільнення платника від обов`язку щодо нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є особливість, що характеризує використання будівель у діяльності платника податків.

У Державному класифікаторі будівель та споруд, затвердженому наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, використовується поняття «будівель промислових», в той час як у статті 266 Податкового кодексу України передбачено звільнення від оподаткування будівель промисловості.

Вказане, доводить, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе не лише з урахуванням цільового призначення нежитлової будівлі згідно з правовстановлюючими документами, а й фактичне її використання як об`єкта промисловості.

Тому, в розумінні підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, промислові будівлі та складські приміщення, які належать або використовуються промисловими підприємствами.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.02.2020 справа № 820/3556/17.

Також судом встановлено,що відповідно до інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу, приміщення за адресою вул. Єнакіївська, 11 визначені іншим суб`єктом декларування за формою 20-ОПП (реєстраційні відомості містяться в додатках до відзиву). Згідно з наданою інформацією за вищевказаною адресою знаходиться офіс юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД АВТОХІМІЇ ТА ТЕХНІЧНИХ ОЛИВ ГРОМ-ЕКС» (код ЄРДПОУ 31642261).

Підтвердженням того, що Позивач не здійснює виробничу діяльність, а фактично надає в користування вказані нежитлові приміщення іншим суб`єктам господарювання, підтверджуються загальнодоступними даними, розміщеними в мережі Інтернет, відповідно до яких за адресою: м. Харків, вул. Єнакіївська, 11 зареєстровано 9 юридичних осіб, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛАБТРАНС», ТОВ «ТЕХБУД-7», ТОВ «МЕТАЛОКОМПЛЕКТ», ТОВ «ПРЕСТИЖПРОМБУД» та інші.

Основний вид діяльності вказаних об`єктів це надання тих чи інших послуг.

Вказане підтверджується, зокрема, скріншотами та посиланням на офіційний сайт (https://odnodata.com/address/45944), які відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України є електронними доказами та в силу ч.3 ст. 78 КАС України не потребують доказуванню.

Тому, зазначені обставини підтверджують факт приналежності зазначених нежитлових будівель, що є у власності Позивача, до будівель офісних, до яких застосовується ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1 відсотку від мінімальної заробітної плати.

Отже, суд приходить до висновку,що приміщення розташовані за адресою АДРЕСА_2 , використовуються у діяльності інших осіб, а не ОСОБА_1 , що,на думку суду, позбавляє його права на податкову пільгу визначену пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Щодо правомірності оподаткування об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності Позивача,то суд вказує наступне.

Порядок нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регламентується ст. 266 ПК України.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/ або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено,що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності

Матеріалами справи підтверджено,що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_1 у 2021 році перебувало, зокрема: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1047,50 кв. метрів.

Враховуючи вищезазначене, та на підставі Рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» зі змінами та доповненнями, контролюючим органом нараховано Позивачу зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік.

Розрахунок податку: 1047,50*60,00=62 850 грн., де 1047,50 площа приміщення, 60,00 ставка податку (1% від мінімальної заробітної плати на 1 січня 2021 року).

Питання правомірності донарахування податковим органом грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, власнику нежитлового приміщення, що віднесене до будівель промисловості, та можливість застосування положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України до будівлі, яка, хоч і віднесена до будівель промисловості згідно з правовстановлюючими документами, однак не використовується у виробничому процесі промислових підприємств, - отримало правову оцінку у рішенні Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року (справа №820/3556/17).

Отже, у розумінні підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, промислові будівлі та складські приміщення, які належать або використовуються промисловими підприємствами.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що у вказаній справі наявні факти для звільнення його від оподаткування, однак окрім констатації того, що у платника наявний КВЕД, який передбачає право на зайняття виробничою діяльністю, ніяких інших аргументів та доказів не наведено.

Судом встановлено,що позивачем не подавалась форма 20-ОПП, яка б свідчила про здійснення виробничої діяльності Позивачем у вказаному приміщенні, більше того, контролюючим органом надані докази того, що вказані об`єкти використовуються у діяльності інших платників податків.

Суд вважає за необхідним зазначити, що учасники суспільних відносин не можуть правомірно очікувати чи розраховувати на отримання безпідставних податкових вигод у спосіб фізичного використання корисних властивостей об`єктів нерухомості без виконання обов`язків щодо сплати податків, передбачених Конституцією України, ПК України та іншими нормативно правовими актами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в позивачем в позові не викладено взагалі жодних доводів, які свідчать про незаконність та неправомірність дій контролюючого органу, які у свою чергу тягнуть за собою скасування оскаржуваних податкового повідомлення рішення та звільнення Позивача від обов`язку сплачувати податки в повному обсязі, передбаченого Конституцією України.

Позивач лише оскаржує застосовану контролюючим органом ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до правового висновку вкладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 826/1647/16 (п.41) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність Позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

За таких обставин, доводи позивача не знаходять свого підтвердження, та не свідчать про наявність підстав для задоволення його позову.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтер есів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім фор мам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина,її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495),про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.