Постанова

від 30.09.2024 по справі 520/4692/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 р. Справа № 520/4692/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 р. (ухвалене суддею Кухар М.Д.) по справі № 520/4692/24

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10.02.2023 р. № 0013156-2405-2032 про нарахування податкових зобов`язань в розмірі 62850 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 р. відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 р. та прийняти постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а самевимог:Податковогокодексу України,Кодексу адміністративного судочинства Українита на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно із до п. 3 ч. 1ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, судапеляційноїінстанціїрозглядає справув порядку письмового провадження за наявнимиу справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно дост. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем у власності якого перебувають нежитлові будівлі «А-1», площею 797,9 кв.м; «Г-1», площею 14,3 кв.м; «Д-1», площею 39,9 кв.м; «И-1», площею 195,4 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

10.02.2023 р. контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0013156-2405-2032, яким позивачу нараховано зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік у розмірі 62850 грн.

Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення обґрунтоване, у зв`язку з чим не піддягає скасуванню, оскільки приміщення, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , використовуються у діяльності інших осіб, а не ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно із ст. 5 Податкового кодексу України (в подальшому ПК України), поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до п. 14.1 ст. 14 ПК України, у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні: пп. 14.1.129. об`єкти житлової нерухомості -будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки; пп. 14.1.129-1. об`єкти нежитлової нерухомості -будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі; пп. 14.1.15. будівлі - земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності; пп. 14.1.238. споруди - земельні поліпшення, що не належать до будівель і призначені для виконання спеціальних технічних функцій; пп. 14.1.75. земельне поліпшення - результати будь-яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості. До земельних поліпшень належать матеріальні об`єкти, розташовані у межах земельної ділянки, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення, а також результати господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів, розміщення посівів, багаторічних насаджень, інженерної інфраструктури тощо).

Згідно із пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України).

Згідно із пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

У пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України наведений перелік об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об`єктом оподаткування.

Відповідно до пп. «є» 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Згідно із пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Судовим розглядом встановлено, що, згідно із Технічним паспортом інвентаризаційної справи № 2818, реєстраційний номер 15332856 від 20.03.2020 р., за адресою: АДРЕСА_1 розташовані нежитлові будівлі «А-1», площею 797,9 кв.м; «Г-1», площею 14,3 кв.м; «Д-1», площею 39,9 кв.м; «И-1», площею 195,4 кв.м, які належать позивачу на праві приватної власності, що підтверджується копіями договору купівлі-продажу від 28.07.2006 р., витягу з Державного реєстру правочинів, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.08.2006 р.

Згідно із Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача за КВЕД 20.59 є виробництво іншої хімічної продукції.

ФОП ОСОБА_1 подавалась звітність форми 20-ОПП за 2021 рік, згідно із якої приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , які перебувають у його власності, з відповідними кодами та реєстраційними номерами об`єктів, визначені як виробничі приміщення.

Відповідно до акту комісії по ВЗНС по Немишлянському району про пожежу від 30.04.2022 р., знищено виробничі приміщення, складське ХМТГ Харківського РУ ГУ ДСНС України у Харківській області приміщення, продукція, об`єднання, горючі рідини на площі 9000 кв. м, які належать ФОП ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позивач не здійснює виробничу діяльність, а фактично надає в користування вказані нежитлові приміщення іншим суб`єктам господарювання, що підтверджуються загальнодоступними даними, розміщеними в мережі Інтернет, відповідно до яких за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 9 юридичних осіб, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛАБТРАНС», ТОВ «ТЕХБУД-7», ТОВ «МЕТАЛОКОМПЛЕКТ», ТОВ «ПРЕСТИЖПРОМБУД», оскільки позивачу на праві приватної власності належать лише частина нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, оскільки нежитлові приміщення «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, належать позивачу, основним видом діяльності якого за КВЕД є 20.59 виробництво іншої хімічної продукції, відповідно до пункту «є» підпункту266.2.2. пункту266.2 статті266 Податкового кодексу України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 13.12.2023 р. у справі № 822/3288/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст.315, п. 4ч. 1 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має правоскасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення увідповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування нормматеріального права.

Ізврахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважаєнеобхіднимскасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду 26.06.2024 р. та прийняти постанову, якою: позов ФОП ОСОБА_1 задовольнити; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 10.02.2023 р. № 0013156-2405-2032 про нарахування податкових зобов`язань в розмірі 62850 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 2422,40 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,30 грн., а всього 6055,70 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 77,139, 242,243,308,311,315,317,321,322,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 р. по справі № 520/4692/24 - скасувати.

Прийняти постанову, якою позов Фізичної особи-підприємців Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0013156-2405-2032 від 10.02.2023 р. про нарахування податкових зобов`язань в розмірі 62850 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та за подання апеляційної скарги в розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 30 копійок, а всього 6055 (шість тисяч п`ятдесят п`ять) гривень 70 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін