Постанова

від 26.06.2024 по справі 480/8201/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 р. Справа № 480/8201/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буринський молокозавод" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.04.2024, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, м. Суми по справі № 480/8201/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буринський молокозавод"

до Начальника відділу державного нагляду (контролю) в Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті Юрія Макарухи, Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Буринський молокозавод", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Начальника відділу державного нагляду (контролю) в Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті Юрія Макарухи, Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати постанови начальника відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарських штрафів: № 342684 від 05.06.2023, № 342731 від 19.06.2023, № 342733 від 19.06.2023, № 342749 від 26.06.2023.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Буринський молокозавод" відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив про безпідставність доводів відповідача та суду першої інстанції, що наявність у позивача ТТН вказує на факт надання послуг з вантажного перевезення, оскільки товарно-транспортна накладна засвідчує тільки факт перевезення вантажу, шлях проходження вантажу від пункту відправлення до пункту призначення, призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей, але не є безумовним доказом того, що вантажовідправник чи водій надають (здійснюють) послуги з перевезення вантажів.

Зауважив, що у водіїв, на яких були складені працівниками Відповідача акти №355073 від 04.04.2023 року, складеного на трасі АД-Р-60 «Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин», № АР 023071 від 23.05.2023 року, складеного на трасі АД-Р-60 «Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин», № 023158 від 24.05.2023 року, складеного на трасі АД-Р-60 «Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин» та № АР 023200 від 06.06.2023 року, складеного на трасі АД-Р-60 «Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин», щодо порушення - водіями ТОВ "Буринський молокозавод" вимог діючого законодавства стосовно відсутності тахографа на транспортному засобі, який належить позивачу, на руках були ТТН, згідно з якими сировина перевозилась від постачальників до Позивача. Згідно з договорами з постачальниками право власності перейшло до Позивача в момент завантаження в автомобілі Позивача (копії договорів додаються).

Крім того, позивач вказав на те, що відповідно до ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" штраф передбачено за відсутність протоколу повірки та адаптації тахографа при наданні послуг з міжнародних перевезень вантажів. Однак, Товариство не надавало послуг з перевезення вантажів і такими послугами не користувалось.

Позивач звернув увагу, що об`єктивною стороною правопорушення, за яке застосовано оскаржуваний штраф, визначено відсутність протоколу повірки та адаптацїї тахографа. Оскільки порядок складення такого протоколу щодо тахографів визначено нормативним актом, який не розповсюджує свою дію на позивача, то він не мав законної можливості виконати свій обов`язок.

Відповідач, Державна служба України з безпеки на транспорті, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Позивач подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено наступні обставини.

Щодо постанови № 342684 від 05.06.2023 судом встановлено, що 03.05.2023 о 14 год. 20 хв. співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області на автомобільній дорозі Р-60 «Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин» 128+200 в районі АЗС «ANP» було здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF XF460FT, державний номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп BM0718XF, серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , який належить ТОВ "Буринський молокозавод", водій ОСОБА_1 .

За результатами перевірки Державною службою України з безпеки на транспорті складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР023092 від 03.05.2023 року. Зі змісту акту вбачається, що під час перевірки встановлено, порушення: при перевезенні вантажу "молоко коров`яче охолоджене" згідно ТТН № 3 від 03.05.2023, на момент перевірки водій не надав роздруківку даних роботи цифрового тахографа на водія за 03.05.2023, також відсутній протокол перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу з повною масою понад 3,5 тон, який передбачений п.3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 р., чим порушено вимоги ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт .

Водій від підпису відмовився, у поясненнях про причини порушень зазначено товариство не займається комерційною діяльністю, а перевозить своє молоко.

В подальшому, листом від 15.05.2023 №34371/36/24-23, позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення на 05.06.2023 на 10:30 год. В листі було зазначено, що в разі не прибуття в зазначений час, справа буде розглянута за відсутності позивача. Лист було відправлено 16.05.2023 (4001401277391).

Позивач на розгляд справи не з`явився.

05.06.2023 в.о. начальника відділу Державного нагляду Укртрансбезпеки в Сумській області Олексієм Петриченко була винесена постанова № 342684 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", стягнуто з ТОВ "Буринський молокозавод" адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.

Постанову направлено позивачу листом № 40535/36/24-23 від 05.06.2023 (4000202571144).

Щодо постанови № 342731 від 19.06.2023, судом встановлено, що 23.05.2023 о 14 год. 30 хв. співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області на автомобільній дорозі Р-60 «Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин» 128+200 в районі АЗС «ANP» було здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF/BODEX, державний номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп ВМ0718ХF, серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , який належить ТОВ "Буринський молокозавод", водій ОСОБА_2 .

За результатами перевірки Державною службою України з безпеки на транспорті складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР023071 від 23.05.2023 року. Зі змісту акту вбачається, що під час перевірки встановлено, порушення: при перевезенні вантажу "Молоко коров`яче (незбиране) охолоджене", на момент перевірки відсутня правильно оформлена товарно-транспортна накладна на вантаж, та відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (з повною масою понад 3,5 т), який передбачений п.3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 р. чим порушено статтю 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт .

Акт підписаний водієм, у поясненнях про причини порушень водієм зазначено автомобіль не займається комерційними перевезеннями, перевозить власне молоко.

В подальшому, листом від 29.05.2023 №38614/36/24-23, позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення на 19.06.2023 на 10:00 год. В листі було зазначено, що в разі не прибуття в зазначений час, справа буде розглянута за відсутності позивача. Лист було відправлено 29.05.2023 (40001810279568). Позивач отримав лист 01.06.2023, що підтверджується корінцем рекомендованого відправлення Ф119.

12.06.2023 ТОВ "Буринський молокозавод" направив письмові пояснення вих. № 102, у яких просив не застосовувати до ТОВ "Буринський молокозавод" адміністративні - господарські санкції.

Позивач на розгляд справи не з`явився.

19.06.2023 в.о. начальника відділу Державного нагляду Укртрансбезпеки в Сумській області Олексієм Петриченко була винесена постанова № 342731 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", стягнуто з ТОВ "Буринський молокозавод" адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.

Постанову направлено позивачу листом від 19.06.2023 № 44993/36/24-23 (4001401421450) та отримано позивачем 26.06.2023, що підтверджується корінцем рекомендованого відправлення Ф119.

Щодо постанови № 342733 від 19.06.2023 судом встановлено що 24.05.2023 о 13 год. 25 хв. співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області на автомобільній дорозі Р-60 «Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин» 128+200 в районі АЗС «ANP» було здійснено рейдову перевірку транспортного засобу DAF/NENCI, державний номерний знак НОМЕР_4 , напівпричіп НОМЕР_5 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , який належить ТОВ "Буринський молокозавод", водій ОСОБА_3 .

За результатами перевірки Державною службою України з безпеки на транспорті складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 023158 від 24.05.2023 року. Зі змісту акту вбачається, що під час перевірки встановлено, порушення: при перевезенні вантажу згідно ТТН б/н від 24.05.2023 на момент проведення перевірки відсутній оформлений протокол перевірки та адаптації тахографа (транспортний засіб обладнано цифровим тахографом) передбачений п.3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 р., чим порушено статтю 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт .

Водій від підпису відмовився, у поясненнях про причини порушень зазначено водій з порушеннями ознайомлений, від підпису та надання пояснень відмовився.

В подальшому, листом від 29.05.2023 №38614/36/24-23, позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення на 19.06.2023 на 10:00 год. В листі було зазначено, що в разі не прибуття в зазначений час, справа буде розглянута за відсутності позивача. Лист було відправлено 29.05.2023 (40001810279568). Позивач отримав лист 01.06.2023, що підтверджується корінцем рекомендованого відправлення Ф119.

12.06.2023 ТОВ "Буринський молокозавод" направив письмові пояснення вих. № 103, у яких просив не застосовувати до ТОВ "Буринський молокозавод" адміністративні - господарські санкції.

Позивач на розгляд справи не з`явився.

19.06.2023 в.о. начальника відділу Державного нагляду Укртрансбезпеки в Сумській області Олексієм Петриченко була винесена постанова № 342733 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", стягнуто з ТОВ "Буринський молокозавод" адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.

Постанову направлено позивачу листом від 19.06.2023 № 44993/36/24-23 (4001401421450) та отримано позивачем 26.06.2023, що підтверджується корінцем рекомендованого відправлення Ф119.

Щодо постанови № 342749 від 26.06.2023 судом встановлено, що 06.06.2023 о 14 год. 10 хв. співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області на автомобільній дорозі Р-60 «Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин» 128+200 в районі АЗС «ANP» було здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF XF 460 FT, державний номерний знак НОМЕР_8 , напівпричіп ВМ0718ХF, серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , який належить ТОВ "Буринський молокозавод", водій ОСОБА_1 .

За результатами перевірки Державною службою України з безпеки на транспорті складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР023200 від 06.06.2023 року. Зі змісту акту вбачається, що під час перевірки встановлено, порушення: при перевезенні вантажу «Молоко» №01 від 06.06.2023, на момент перевірки відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до даного транспортного засобу, який передбачений п.3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 р., чим порушено статтю 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт.

Водій від підпису відмовився, у поясненнях про причини порушень зазначено водій з актом ознайомлений, від підпису та надання пояснень відмовився.

В подальшому, листом від 12.06.2023 №42702/36/24-23, позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення на 26.06.2023 на 10:00 год. В листі було зазначено, що в разі не прибуття в зазначений час, справа буде розглянута за відсутності позивача. Лист було відправлено 12.06.2023 (4000202574062). Позивач отримав лист 19.06.2023, що підтверджується корінцем рекомендованого відправлення Ф119.

20.06.2023 ТОВ "Буринський молокозавод" направив письмові пояснення вих. № 115, у яких просив не застосовувати до ТОВ "Буринський молокозавод" адміністративні - господарські санкції.

Позивач на розгляд справи не з`явився.

26.06.2023 начальником відділу Державного нагляду Укртрансбезпеки в Сумській області Юрієм Макарухою була винесена постанова № 342749 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", стягнуто з ТОВ "Буринський молокозавод" адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.

Постанову направлено позивачу листом від 26.06.2023 № 47064/36/24-23 (4000202589760) та отримано позивачем 03.07.2023, що підтверджується корінцем рекомендованого відправлення Ф119.

Позивач здійснив оскарження винесених постанов до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю, відповідно до вимог пункту 32 Порядку. Скарги позивача були залишені без задоволення у зв`язку з необґрунтованістю.

Не погодившись із прийнятими відповідачем постановами № 342684 від 05.06.2023, № 342731 від 19.06.2023, № 342733 від 19.06.2023, № 342749 від 26.06.2023, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій при проведенні рейдових перевірок та прийнятті оскаржуваних постанов, доводи позивача щодо неправомірності застосування штрафних санкцій є помилковими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 за № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 за № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2344 автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; великогабаритний транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, що включає перевірку на відповідність встановленим законодавством нормативам вагових або габаритних параметрів таких транспортних засобів, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; дозвіл узгодження умов та режимів перевезень - додатковий дозвіл, що видається уповноваженими органами на проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу.

Статтею 5 Закону № 2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

У відповідності до статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно п. 2-4 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

За приписами п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно із пунктом 15 Порядку за № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги Закону України "Про автомобільний транспорт" та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів (ст. 34 Закону № 2344-ІІІ).

Згідно зі ст. 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

З матеріалів справи встановлено, що 03.05.2023, 23.05.2023, 24.05.2023, 06.06.2023 інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Зокрема, проведено перевірку транспортних засобів: марки DAF XF 460 FT/Bodex Kis 3B, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_9 ; марки DAF/NENCI, номерний знак НОМЕР_4 / НОМЕР_5 , що належать ТОВ "Буринський молокозавод", що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію НОМЕР_10 , та НОМЕР_11 .

Підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт слугувала відсутність на час проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу з повною масою понад 3,5 тон, які повинні знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам.

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, державними інспекторами було складено акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР023092 від 03.05.2023, № 023158 від 24.05.2023, № АР023071 від 23.05.2023, № АР023200 від 06.06.2023.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Колегія суддів встановила, що Відділ державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті повідомляв позивача про розгляд справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт, про що направляв відповідні повідомлення, які отримано позивачем.

Позивач направив письмові пояснення, в яких просив не застосовувати до ТОВ "Буринський молокозавод" адміністративні - господарські санкції.

Отже, відповідачем було вжито необхідні заходи стосовно повідомлення позивача про час і місце розгляду справи. При цьому, позивач скористався своїм правом не з`явитись на розгляд справи.

Водночас, відповідно до пунктів 26, 27 Порядку № 1567, у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Постановами Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 342684 від 05.06.2023, № 342731 від 19.06.2023, № 342733 від 19.06.2023, № 342749 від 26.06.2023 на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до позивача за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн по кожній з постанов.

Колегія суддів зазначає, що позивачем фактичні обставини, встановлені перевіркою - відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа, не оспорюються. Позивач наголошує на тому, що порядок складання протоколу повірки та адаптації тахографа визначено нормативним актом, який не розповсюджує свою дію на позивача, тому він не мав законної можливості виконати свій обов`язок.

Колегія суддів не може погодитись з таким доводом апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 за № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Згідно з положеннями цих Правил перевізник це фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07.06.2010 за № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (далі по тексту - Положення № 340).

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно з пунктом 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

За приписами п. 6.3 Положення № 340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Отже згідно з визначенням Положення № 340 тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на транспортному засобі для показу та реєстрації інформації про рух транспортного засобу. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі за текстом - Інструкція № 385).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

За приписами п. 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два роки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, що може вплинути на роботу тахографа.

За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (пункту 2.7 Інструкції № 385). В разі позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Згідно з п. 3.5 Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

У відповідності до п. 3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Аналіз викладених норм права свідчить про те, що транспортний засіб може бути не обладнаний тахографом, якщо його маса не перевищує 3,5 тонни.

Разом з тим, позивач не заперечує, що маса відповідних транспортних засобів, які перевірялися інспекторами Відділу державного нагляду (контролю), становить понад 3,5 тони. Дана обставина також підтверджується даними свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, в яких, зокрема, зазначено, що спеціалізований вантажний - спеціалізований сідловий тягач -Е (марка DAF модель FT XF 105.460) становить повну масу "19000", масу без навантаження 7385, спеціалізований вантажний-сідловий тягач (марка DAF модель XF 460 FT) становить повну масу "20500", масу без навантаження 8121(а.с. 18-21).

Таким чином вказані транспортні засоби повинні бути обладнані тахографом, і, відповідно до вимог чинного законодавства, позивач зобов`язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водії таких транспортних засобів повинні мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Проте, під час перевірки вказаних транспортних засобів, інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) було встановлено відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа.

Так, відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу є порушенням вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", за що передбачена відповідальність згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 цього Закону у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

Доводи апелянта, про те, що штраф передбачено за відсутність протоколу повірки та адаптації тахографа при наданні послуг з міжнародних вантажних перевезень, суд вважає необґрунтованими, оскільки пунктом 1.3 Інструкції №385 не передбачено, що ця Інструкція не поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами в межах території України.

Щодо відсутності у позивача зареєстрованого виду діяльності слід зазначити, що відповідно до вимог з ч. 1 ст. 19, ст. 43 і 44 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має змогу здійснювати будь-який вид діяльності, що не заборонений законом і на здійснення якого не слід отримувати ліцензії, незалежно від того, чи внесено інформацію про нього (код такої діяльності за КВЕД) до ЄДР.

Цей висновок підтверджує і сама суть кодів КВЕД, які містяться у ЄДР. Головне призначення кодів КВЕД - визначення і кодування основних і другорядних видів економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (розд. І Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженої наказом Держспоживстандарту від 11.10.2010 р. № 457, по тексту - КВЕД). Код КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації.

Код КВЕД не створює прав чи обов`язків для підприємств і організацій і не спричинює жодних правових наслідків

Отже, наявність кодів КВЕД певного виду діяльності у ЄДР не змушує суб`єкта господарювання займатися саме цим видом діяльності. А його відсутність не забороняє займатися певним видом діяльності (якщо він не заборонений чи не потребує отримання відповідного дозволу).

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідно до якої за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Зокрема, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З приводу доводів апеляційної скарги позивача про те, що він не є суб`єктом відповідальності за виявлене порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, оскільки на момент проведення перевірки не надавав послуг вантажних перевезень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник визначається як фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Тобто норми вказаного Закону передбачають надання статусу автомобільного перевізника для осіб, що здійснюють не тільки договірні перевезення, а й перевезення для власних потреб.

Зокрема, чинна редакція абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III передбачає ширше коло осіб, до яких можуть бути застосовані адміністративно-господарські штрафи - «особи, які здійснюють перевезення пасажирів та вантажів», а не лише «особи, які надають послуги з перевезень пасажирів та вантажів», як про це помилково зазначає позивач в апеляційній скарзі.

Таким чином, аргументи позивача щодо того, що обов`язок мати тахограф, та відповідно протокол повірки та адаптації тахографа, розповсюджується лише для осіб, які надають послуги з перевезення, а не здійснюють його для власних потреб, є неприйнятними, оскільки ні Закон №2344-III, ні Інструкція №385 не ставить такі критерії в залежність від виду здійснення вантажних перевезень.

При цьому, за змістом пункту 1.3 Положення №340, яким саме і передбачено обов`язок щодо обладнання визначених категорій транспортних засобів тахографами, вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами, та відповідно до пункту 1.4 виняток щодо непоширення дії Положення у разі здійснення перевезень для власних потреб стосується виключно фізичних осіб, які здійснюють такі перевезення за власний рахунок та без використання праці найманих водіїв.

В свою чергу, системний аналіз вказаних вище норм, свідчить про те, що перевізник, будучи суб`єктом господарювання (зокрема, юридичною особою), незалежно від того, чи здійснює він перевезення вантажу для власних потреб чи надає послуги з перевезення вантажу, у разі обладнання транспортного засобу тахографом, повинен дотримуватись норм, що визначають порядок використання такого тахографу. Зокрема, єдиний виняток щодо непоширення дії Інструкції №385 щодо визначення порядку та особливостей належної експлуатації тахографа стосується лише автомобілів таксі.

Таким чином, твердження позивача про відсутність у нього на момент проведення рейдової перевірки статусу автомобільного перевізника, оскільки ним не надавалися та не отримувалися послуги з перевезення вантажів, ґрунтуються на помилковому тлумаченні позивачем положень чинного законодавства, не відповідають дійсності та спростовуються наявними у справі матеріалами

Додатково варто зазначити, що придбання виробничих факторів для використання господарській діяльності із оформленням такої господарської операції, переходом права власності на товар та подальшим транспортуванням за власний рахунок в міжміському сполученні, в даному випадку - до позивача, слід відмежовувати від переміщення товару, належного позивачеві, в межах самого підприємства за власними потребами, як то, перевезення зі складу на ферму, з току на поле, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження здійснення позивачем внутрішніх перевезень для власних потреб водії надали посадовим особам товарно-транспортні накладні, а не внутрішні накладні на переміщення ресурсів в середині підприємства.

При цьому термін "внутрішні перевезення" не обмежується лише перевезеннями, які здійснюють автомобільні перевізники на комерційній основі в розумінні Закону № 2344-ІІІ. Поняття "внутрішні перевезення" за визначенням, передбаченим статтею 1 Закону № 2344-ІІІ, визначає, зокрема, те, що це є перевезення вантажів між населеними пунктами держави за власний кошт, що охоплює, в тому числі, і перевезення покупцями придбаних товарів у постачальників за свій рахунок.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 по справі №815/3310/17 зазначив, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів, якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах. Жодним нормативним актом не визначено обов`язку оформити ТТН для здійснення перевезення для власних потреб.

При цьому, договірні умови здійснення перевезень включають не тільки укладення безпосередньо договору про надання відповідних послуг, а й зобов`язання сторони щодо перевезення (доставки) товару чи матеріалів в рамках інших господарських правовідносин, у тому числі щодо реалізації товару чи виконання робіт.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач довів допущення порушень законодавства про автомобільний транспорт позивачем, як власником транспортних засобів, які підлягали перевірці, що відповідає фактичним обставинам справи. Надані відповідачем письмові докази в повній мірі спростовують твердження позивача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що постанови відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 342684 від 05.06.2023, № 342731 від 19.06.2023, № 342733 від 19.06.2023, № 342749 від 26.06.2023 відповідають критеріям правомірності, встановленим в ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Отже, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2024 року по справі№ 480/8201/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буринський молокозавод" - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2024 по справі № 480/8201/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва