Постанова

від 25.06.2024 по справі 160/34245/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/34245/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року (головуючий суддя Горбалінський В.В.)

у справі № 160/34245/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДВІР «БТА»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України

про визнання протиправним та рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року задоволено адміністративний позов, пред`явлений ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДВІР «БТА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 28.06.2023 №9077239/42626074 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «БТА» № 2 від 01.06.2023 та зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «БТА» №2 від 01.06.2023.

Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції надав оцінку вимогам позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вказавши, що зазначення у прохальній частині адміністративного позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір. Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

27.02.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду представник ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДВІР «БТА» подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив стягнути на користь ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДВІР «БТА» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14400,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 заяву ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДВІР «БТА» про ухвалення додаткового рішення по справі задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на користь ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДВІР «БТА» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Суд виходив з того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. При цьому, судом враховано, що самі по собі спірні правовідносини є такими, що не вимагали ретельної підготовки та вивчення значного обсягу документів, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної роботи, а тому не потребувала витрат значного обсягу часу. Суд окремо вказав, що спірні питання у справі були предметом неодноразового розгляду Верховного Суду з приводу застосування норм матеріального права, відтак дана адміністративна справа не складною та не потребує великого обсягу юридичного опрацювання. За висновком суду першої інстанції витрати на правничу допомогу в цій справі є обґрунтованими та підтвердженими лише в розмірі 4000,00 грн., виходячи із складності справи.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просило скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі. Відповідач вважає, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо правничої допомоги подана після закінчення строку, зазначеного ч.4 ст.139 КАС України. Також скаржник зазначає, що надані позивачем документи щодо обґрунтування витрат на правничу допомогу складені на підставі розрахунків самого позивача та/або адвоката, не підтверджені об`єктивними та належними доказами. Позивачем не подано інших документів, які б підтверджували обсяг наданих адвокатом послуг, фактичний розмір послуг.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення через безпідставність доводів скаржника.

28.04.2024 позивач подав заяву про компенсацію судових витрат, в якій позивач зазначає про додаткові витрати на професійну правничу допомогу, які мали місце після постановлення Дніпропетровським окружним адміністративним судом додаткового рішення у цій справі, але безпосередньо пов`язані із розглядом справи; просить врахувати розмір додаткових витрат позивача на професійну правничу допомогу у цій справі під час постановлення рішення щодо апеляційної скарги ГУ ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 та апеляційною скаргою ДПС України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2024; стягнути на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7200,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області; стягнути на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3040 грн за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України.

При цьому позивач виходить з того, що загальний розмір його витрат на професійну правничу допомогу у цій справі склав 20640 грн, з яких - 14400,00 грн за актом № 1/7/12-2023 від 26.12.2023; 6240,00 грн за актом № 2/7/12-2023 від 26.04.2024. З цієї суми 4000,00 грн. стягнуто на користь позивача додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у цій справі.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області подало письмове клопотання на вказану заяву позивача, в якому просить заяву позивача про компенсацію судових витрат та стягнення витрат на правничу допомогу залишити без розгляду; звертає увагу суду на те, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо правничої допомоги подана після закінчення встановленого ч.7 ст.139 КАС України строку; вважає розмір зазначених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необґрунтованим та недоведеним.

Позивач подав додаткові пояснення по справі, в яких зазначає, що оскільки подальший розгляд справи в суді апеляційної інстанції передбачає для позивача необхідність звернення за професійною правничою допомогою і виплату гонорару адвокату ним подано заяву про вирішення в межах апеляційного провадження у цій справи питання про компенсацію позивачу за рахунок відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені, в тому числі, після постановлення Дніпропетровським окружним адміністративним судом рішення від 16.02.2024 та додаткового рішення від 29.02.2024. Також позивач вважає необґрунтованими доводи ГУ ДПС у Дніпропетровській області про не доведення розміру витрат на професійну правничу допомогу, зауважуючи, що інформація про вартість однієї години послуг адвоката зазначена і погоджена сторонами в договорі про надання правової допомоги № 7/12-2023 від 16.12.2023, актах наданих послуг від 26.12.2023 та від 26.04.2024.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

За змістом статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Порядок розподілу судових витрат регламентований статтею 139 КАС України.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами ч.1, 3, 5 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення від 16.02.2024 у цій справі, стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу дійшов висновку про необґрунтованість клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Посилаючись на правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 04.07.2023 у справі № 480/2629/21, суд зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень наведених вище норм кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в позовній заяві просив судові витрати (сплата судового збору, оплата послуг адвоката) покласти на відповідача.

Не визначаючи розміру витрат на послуги адвоката, позивач разом з тим, долучив до позовної заяви договір №7/12-2023 від 18.12.2023 про надання правової допомоги, укладений між позивачем (клієнт) та адвокатом Горіним Олексієм Олександровичем, та акт наданих послуг від 26.12.2023 № 1/7/12-2023, згідно якому загальна вартість послуг складає 14400,00 грн.

У поданій суду першої інстанції 16.01.2024 відповіді на відзив ГУ ДПС у Дніпропетровській області позивач також просив судові витрати (сплата судового збору, оплата послуг адвоката) покласти на відповідача.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивачем документи на підтвердження надання професійної правничої допомоги подавались позивачем разом із позовною заявою, є помилковими доводи скаржника про недотримання позивачем встановленого ч.7 ст.139 КАС України строку.

Оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 у цій справі питання про судові витрати на оплату професійної правничої допомоги за наявними у справі доказами не вирішено, суд апеляційної інстанції вважає, що у суду першої інстанції були наявні підстави для ухвалення додаткового рішення відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України.

По суті прийнятого судом першої інстанції додаткового рішення суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом частин другої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат та вирішуючи її по суті, має детально визначити чи підтверджуються вони документально (реально понесені) чи заявлених розмір відповідає визначеним приписами КАС України критеріям та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, на яку посилається і скаржник, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

В спірному випадку, з матеріалів справи вбачається, що з метою отримання професійної правничої допомоги між позивачем (клієнт) та адвокатом Горіним Олексієм Олександровичем укладений договір від 18.12.2023№7/12-2023 про надання професійної правничої допомоги.

Предметом цього договору є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у спорі з ГУ ДПС у Дніпропетровській області та ДПС України щодо оскарження рішення комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 28.06.2023 №9077239/42626074 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «БТА» № 2 від 01.06.2023 та зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «БТА» №2 від 01.06.2023.

Відповідно до п.1.2 договору надання правової допомоги здійснюється у формах: консультації, правовий аналіз документації, пов`язаної із здійсненням господарської діяльності клієнтом в тій її частині, що стосується предмету цього договору; збір доказів підготовка листів, заяв ( в т.ч позовних) для забезпечення процесу оскарження дій та/або бездіяльності ГУ ДП у Дніпропетровській області по відношенню до клієнта; зустрічі, консультації, узгодження правових позицій щодо тих чи інших питань, що стосується предмету цього договору; інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням договору.

Відповідно до п.3.1 договору гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором.

Гонорар складається з суми вартості послуг з розрахунку 800,00 грн. за одну годину роботи адвоката (п3.2 договору).

Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт (пункт 3.3 договору).

До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 3.4 договору).

Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг. Цей акт є підставою для сплати гонорару адвокату (п 3.5 договору).

Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок Адвоката. У разі проведення розрахунку готівкою адвокат видає довідку, зразок якої є додатком 4 до цього договору ( п. 3.6).

Факт надання позивачеві правничої допомоги в межах вказаного договору і розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14400,00 грн. підтверджений актом наданих послуг №1/7/12-2023 від 26.12.2023 та довідкою адвоката від 26.12.2023.

Зі змісту акту наданих послуг №1/7/12-2023 від 26.12.2023 загальна вартість послуг в розмірі 14400,00 грн. складається з вартості послуг:

правовий аналіз документації щодо спірних правовідносин 8 годин х 800,00 грн. = 6400,00 грн.;

зустріч, консультація, узгодження правової позиції 2 години х 800,00 грн. = 1600,00 грн.;

збір доказів, підготовка адміністративного позову 8 годин х 800,00 грн. = 6400,00 грн.

Отже, розмір витрат позивача на правничу допомогу, пов`язану зі справою, 14 000,00 грн. є документально підтвердженим.

В той же час, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Виходячи з категорії цієї справи, обсягу та характеру наданих адвокатом послуг, застосованого законодавства і доказів, на які посилався позивач, та поданих відповідачем заперечень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на правничу допомогу 14400,00 грн. не є співмірною зі складністю справи та обсягом наданих позивачем послуг.

Отже, зменшення судом першої інстанції розміру заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу до 4000 грн, які підлягають стягненню з відповідача-1, є обґрунтованим, оскільки вказана сума в повній мірі відповідає складності справи і є адекватною обсягу правової допомоги, яка надана позивачу у межах цієї справи в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законе та обґрунтоване додаткове рішення про стягнення з відповідачів понесених позивачем витрат на правничу допомогу, у зв`язку з чим, підстави для його скасування відсутні.

Стосовно поданої позивачем суду апеляційної інстанції заяви про компенсацію додаткових витрат на професійну правничу допомогу, які мали місце після постановлення Дніпропетровським окружним адміністративним судом додаткового рішення у цій справі, але безпосередньо пов`язані із розглядом справи, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що ці вимоги позивач обґрунтовує тим, що загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у цій справі на підставі договору № 7/12-2023 від 16.12.2023 становить 20640,00 грн., які складаються з 14400,00 грн. за актом наданих послуг від 26.12.2023 № 1/7/12-2023 та 6240,00 грн. - за актом від 26.04.2024 № 2/7/12-2023, у зв`язку з чим позивач просить стягнути на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7200,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3040,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 8 від 26.04.2024 . позивачем сплачена сума 6240,00 грн.

Як вбачається з акту наданих послуг від 26.04.2024 № 2/7/12-2023 сума витрат 6240,00 грн складається з витрат, понесених позивачем у зв`язку з наданням йому послуг:

підготовка відповіді на відзив ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо адміністративного позову у цій справі 2 години х 800,00 грн = 1600,00 грн;

підготовка відповіді на відзив ДПС України щодо адміністративного позову у цій справі 1,5 години х 800,00 грн = 1200,00 грн;

заява про винесення додаткового рішення 0,5 годин х 800,00 грн = 400,00 грн;

підготовка відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення суду від 29.02.2024 1,5 години х 800,00 грн = 1200,00 грн;

повідомлення про відсутність в матеріалах електронної справи копії апеляційної скарги ДПС України 0,3 год х 800,00 грн = 1200,00 грн;

підготовка відзиву на апеляційну скаргу ДПС України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 2 години х 800,00 грн = 1600,00 грн.

Отже, позивач у заяві від 28.04.2024 ставить питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів в загальному розмірі 10240,00 грн. (6240,00 + 4000,00) з урахуванням прийнятого судом першої інстанції додаткового рішення від 29.02.2024.

Втім, оскільки судом першої інстанції вже вирішено питання з прийняттям додаткового рішення від 29.02.2024 про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн., повторне пред`явлення суми 4000,00 грн. до відшкодування є безпідставним.

Щодо витрат, зазначених в акті наданих послуг від 26.04.2024 № 2/7/12-2023, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що питання відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 в цій адміністративній справі №160/34245/23 (1840,00 грн) підлягає розгляду в межах відкритого апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПС України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 в цій адміністративній справі №160/34245/23.

Стосовно решти визначених позивачем в акті від 26.04.2024 № 2/7/12-2023 витрат 4400,00 грн суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги про стягнення витрат в розмірі 3200,00 грн. заявлені в суді апеляційної інстанції безпідставно, оскільки стосуються послуг, пов`язаних із розглядом справи в суді першої інстанції, які до відшкодування суду першої інстанції в порядку ст.134, ч.7 ст.139 КАС України не заявлялись.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача-1 на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення суду від 29.02.2024 1200,00 грн. за підготовку відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення суду від 29.02.2024, суд апеляційної інстанції, з огляду на подані позивачем наведені вище докази та оцінивши у контексті критеріїв співмірності зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, вважає, що визначена позивачем сума є співмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, тому, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1200,00 грн.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі №160/34245/23 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДВІР «БТА» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) грн. 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко