Постанова

від 25.06.2024 по справі 420/14261/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/14261/23

Головуючий І інстанції: Скупінська О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Скрипченка В.О., Турецької І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Херсонської обласної організації українського товариства мисливців і рибалок на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 04.09.2023р.) у справі за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Херсонської обласної організації українського товариства мисливців і рибалок про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

10.06.2023р. Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ХОО УТМР, в якому просило стягнути з відповідача на його користь адміністративно-господарські санкції у розмірі 32 651,12 грн. та пеню за порушення термінів сплати цих адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1567,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у відповідності до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022р., надісланого ХОО УТМР, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за 1 рік склала - 12 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону - 1 особа. Втім, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у даного роботодавця склала - 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом. Позивач, посилаючись на норми діючого законодавства та те, що відповідачем не було сплачено адміністративно-господарські санкції за порушення нормативу, звернувся до суду з даним позовом.

Представник відповідача надав до суду першої інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги категорично не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року (ухваленим в порядку письмового провадження) позов Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - задоволено. Стягнуто з ХОО УТМР на користь позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 32651,12 грн. і пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1567,20 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ХОО УТМР 02.10.2023р. подала апеляційну скаргу, в якій зазначила про те, що судом при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2023р. і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ХОО УТМР та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

12.10.2023р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Відповідач - ХОО УТМР є юридичною особою, що забезпечує робочими місцями фізичних осіб та, у відповідності до вимог чинного законодавства, перебуває на обліку за місцем реєстрації ( АДРЕСА_1 ) у Херсонському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю ХОО УТМР за 2022р., середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік складає 12 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників 783 626,82 грн.; сума коштів адміністративно-господарських санкцій 32 651,12 грн.

Згідно з розрахунком розрахунку суми пені за період з 18.04.2023р. по 16.06.2023р., сума пені, що підлягає сплаті становить 1567,20 грн., а саме з розрахунку 0,08% за один день прострочення з розрахунку 60 днів.

Листом Херсонського обласного центру зайнятості від 21.07.2023р. №21/01/04.03/820/23 було повідомлено про те, що протягом 2022р. ХОО УТМР до Херсонського міського центру зайнятості звітність про вільні робочі місця, вакантні посади за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» не надавалася.

У зв`язку із несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за період 2022р. у добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження створення ним робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів подання до центру зайнятості або органів місцевого самоврядування інформації про вакантне місце для працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів сплати сум адміністративно-господарських санкцій та пені. Поряд із цим, під час з`ясування офіційних обставин справи, відповідач, в свою чергу, не довів, що належне виконання зобов`язання в частині виконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022р. виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних та невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, жодних пояснень та заперечень до суду з цього приводу не надано. З урахуванням викладеного, суд 1-ї інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з ХОО УТМР на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та, за відповідних обставин справи, вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991р. №875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, ч.2 ст.19 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.

При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

За нормами ч.1 ст.20 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як передбачено ч.2 цієї ж статті, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або ж неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями.

Про це також вказано і в ст.20 Закону №875-ХІІ.

Як визначено п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до абз.3 п.2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. за №70, в чинній редакції), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013р. №316 затверджено форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше через три робочих днів з дати відкриття вакансії(й).

Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Періодичності подачі цієї звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Крім того, наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця.

Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.1 ст.18 Закону №875-ХІІ.

Однак, при цьому, на роботодавця покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі й центри зайнятості.

Так, як вбачається із матеріалів справи, відповідно до розрахунку сум адміністративно - господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022р. та розрахунку суми пені, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 1 рік - 12 особи, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб; за нормативом робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (а саме 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення), одиниць - 1. Середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01) - 65302,24 грн. Кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше - 0,00. Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 326521,12 грн., сума пені 1567,20 грн.

Крім того, в матеріалах справи також наявний і лист позивача від 10.05.2023р. за вих.№02-08/178 до ХОО УТМР про те, що у Товаристві не було виконано норматив працевлаштування осіб з інвалідністю та зазначено про необхідність сплатити за невиконання нормативу працевлаштування особи з інвалідністю в 2022р. адміністративно-господарський санкцій в строк до 15 квітня, наступного за роком, в якому відбулось порушення нормативу.

Однак, як свідчать матеріали справи, докази надіслання вказаного листа та реальне отримання його відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Так, за загальним правилом, під час вирішення питання щодо застосування відповідальності за порушення термінів сплати адміністративно-господарського штрафу, слід встановити наявність вини в діях чи бездіяльності суб`єкта господарювання.

Одним із визначних принципів юридичної відповідальності взагалі, як і адміністративної відповідальності зокрема, є принцип відповідальності за вину.

Ретельно вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Так, з матеріалів цієї справи вбачається, що зареєстрованим і незмінним місцезнаходженням відповідача - ХОО УТМР є: вул. Полякова, 2, м.Херсон, 73003.

Як загально відомо, Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 (затв. Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX), введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб (п.3), який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на момент розгляду цієї справи.

У відповідності до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (затв. наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. за №309), Херсонська міська територіальна громада - дата виникнення можливості бойових дій 01.03.2022р.; дата припинення можливості бойових дій - 11.11.2022р.

З наведеного вбачається, що в період з 01.03.2022р. до 11.11.2022р. ХОО УТМР (в тому числі) фактично перебувала в тимчасовій окупації (т.б. 9-ть місяців звітного періоду 2022р.).

Більш того, з 24.02.2022р. відповідач взагалі знаходився на території активних бойових дій.

Наголошуючи на даних обставинах, щодо достовірності яких не має обґрунтованих сумнівів, відповідач вказує на фактичне припинення господарської діяльності у зв`язку з агресією російської федерації та окупацією м.Херсона.

При цьому, суд апеляційної інстанції, за наведених обставин справи, також враховує і той факт, що Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14 та 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також Статуту Торгово-промислової палати України, засвідчила «форс-мажорні обставини» (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64/2022 (зі змінами).

Враховуючи зазначене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені вище обставини з 24.02.2022р. та до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком виконання яких/- го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних арів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У цьому контексті, слід звернути увагу, що Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист адресований всім, кого це стосується, тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Колегія суддів зазначає, що ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини слід довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.01.2022р. у справі №904/3886/21.

З наведеного можна дійти висновку, що окупація території та, відповідно, спричинені нею наслідки є дійсно обставинами непереборної сили.

У свою чергу, суб`єкт звільняється від відповідальності, з-поміж іншого, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

При цьому, з матеріалів справи вбачається і фактично не заперечується Херсонським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що ХОО УТМР об`єктивно, за незалежних від нього причин, через обставини непереборної сили був змушений припинити свою діяльність та відповідно не мав реальної змоги виконати у повному обсязі норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022р., а відтак причини невиконання ним нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не залежали від самого роботодавця, а тому, відповідно, на думку судової колегії, в його діях відсутній склад спірного правопорушення.

Більш того, згідно з ч.2 ст.13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Разом із тим, матеріали справи не містять жодних відомостей щодо зміни податкової адреси відповідача на іншу територію України.

Тобто, за таких обставин, відповідач не мав можливості здійснювати господарську діяльність, і як наслідок, створення спеціальних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на тимчасово окупованій території прямо суперечить положенням ч.2 ст.13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що вина відповідача щодо несплати адміністративно-господарських санкцій за не створення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відсутня, що відповідно, виключає можливість застосування пені за порушення термінів сплати штрафу.

За таких обставин, враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що законні підстави для задоволення позовних вимог Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - відсутні.

Такої ж правової позиції з цього спірного питання дотримувався і П`ятий апеляційний адміністративний суд у постановах від 25.03.2024р. у справі №420/14263/23 та від 06.02.2024р. у справі №400/3317/22.

Отже, доводи апеляційної скарги у повній мірі знайшли своє підтвердження.

До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, в обсязі встановлених обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв`язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду 1-ї інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Херсонської обласної організації українського товариства мисливців і рибалок - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року - скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 25.06.2024р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: В.О. Скрипченко

І.О. Турецька