Постанова

від 26.06.2024 по справі 420/659/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/659/24

Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати грошового забезпечення та зобов`язати вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

05 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 року по 07.04.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки, премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахування положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020 року);

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 07.04.2022 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 26.07.21996 року проходив військову службу у ЗСУ, а з 26.07.2001 року по 07.04.2023 року у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.

Починаючи з 29 січня 2020 року відповідач, на переконання позивача, протиправно розраховував грошове забезпечення та інші виплати, пов`язані з проходженням служби із застосування розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, а не на 01 січня відповідного календарного року.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що з 1 березня 2018 року розмір грошового забезпечення військовослужбовців в частині збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями не збільшувався, а тому відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача та видачі оновленої довідки для перерахунку пенсії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що законні підстави для проведення перерахунку грошового забезпечення позивача станом на 1 січня календарного року відсутні.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

ОСОБА_1 з 26.07.1996 року проходив військову службу в Збройних Силах України, з 26.07.2001 року у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.

Відповідно до наказу №92-ос від 20.03.2023 позивача звільнено з військової служби у відставку (через сімейні обставини) та виключено зв списків особового складу з 07.04.2023 року згідно з наказом №121-ос.

При звільненні з військової служби позивачу виплачено: - грошову компенсацію за невикористані 45 діб основної щорічної відпустки за 2022 роки, виходячи з місячного грошового забезпечення станом на день звільнення; - грошову компенсацію за невикористані 11 діб основної щорічної відпустки за 2023 рік, виходячи з місячного грошового забезпечення станом на день звільнення, компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 126 днів з 2015 року по 2023 рік, додаткову винагороду.

Також відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі №420/9579/23, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2024 року, зобов`язано НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити позивачу одноразову допомогу при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби

20.12.2023 року позивачем направлено заяву до відповідача з проханням здійснити перерахунок грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 рр., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023 рр., грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з врахуванням нових розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704 в редакції від 30.08.2017р., шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020р., на 01.01.2021р., на 01.01.2022р., на 01.01.2023р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14, без використання мінімальної заробітної плати та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищення).

У відповідь на заяву відповідачем у листі №11/П-424-422 від 21.12.2023 року зазначено, що виплата грошового забезпечення за вказаний період проводилась із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року.

Вважаючи порушеним своє право на отримання грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки, премії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що використання відповідачем для розрахунку позивачу в період з 2020 року по 07 квітня 2023 року розміру посадового окладу та окладу за військовим званням такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01 січня відповідного календарного року, суперечить положенням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 в редакції, що діє після набрання законної сили судового рішення по справі №826/6453/18.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до частини другої, третьої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За приписами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 березня 2018 року, та якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 4 постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У додатку 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. У додатку 14 до постанови № 704 визначена схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Приміткою 1 Додатку 1 до постанови № 704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Аналогічні за змістом положення містять примітки до додатків 12-14 постанови № 704.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, та якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції - «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.» (пункт 6 Постанови №103).

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704. Тобто було відновлено первинну редакцію пункту 4 Постанови № 704 щодо визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

З огляду на це, до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 та відповідно до позовних вимог) застосуванню підлягають положення пункту 4 постанови № 704 у редакції до 24 лютого 2018 року, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили постановою № 103.

Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок грошового забезпечення з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» - прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено 2 102 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» - 2 270 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» 2 481 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» - 2 684 гривні, в той час коли Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум встановлювався у розмірі 1 762 грн.

Позивач у спірній ситуації не погоджується, зокрема, із застосуванням відповідачем у період з 29 січня 2020 року при нарахуванні та виплаті його грошового забезпечення розрахунковою величиною - прожитковим мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року, у зв`язку з чим і звернувся до суду з позовом.

Враховуючи те, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням».

З цього питання існує чисельна та стала позиція Верховного Суду, викладена в постановах у справі № 420/6572/22 від 02 серпня 2022 року, у справі №380/22021/21 від 23 травня 2023 року, у справі № 240/1387/21 від 18 січня 2024 року, у справі № 160/8290/23 від 28 березня 2024 року.

Враховуючи викладене, вірним є висновок суду першої інстанції, що грошове забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення), його посадовий оклад та оклад за військовим званням з 29 січня 2020 року до звільнення з військової служби (23 серпня 2023 року мали визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не на 1 січня 2018 року).

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для перерахування грошового забезпечення позивача з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року, суперечать приписам чинного законодавства та сталій практиці Верховного Суду.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 08 січня 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. «а»- «г» п.2 ч.5 ст.328 КАС України

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко