Постанова

від 26.06.2024 по справі 120/3474/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3474/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян Марина Бондівна

Суддя-доповідач - Мойсюк М.І

26 червня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мойсюка М.І

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Ранок" на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства "Ранок" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2024 року Селянське (фермерське) господарство "Ранок" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Суб`єкт господарювання оскаржує рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, а позовну заяву повернуто особі, яка її подала.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що бухгалтер є єдиною відповідальною особою за доступ до Електронного кабінету платника податків, на якого покладено обов`язок подавати звітність та відповідальність за взаємодію з податковими органами. Вказує, що з 01.06.2022 з бухгалтером СФГ розірвано договір про надання послуг, проте бухгалтер 15.06.2022 вчинила дії із реєстрації податкової накладної №2 і не повідомила про це голову, а також керівнику СФГ не було відомо щодо наявності оскаржуваних рішень. Також посилається на введення воєнного стану та залишення території України найманими працівниками. Окремо наголошено про зупинення діяльності суб`єкта господарювання у період з 24.02.2022 до 01.02.2024.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції встановив і правильно виходив з того, що така подана з пропуском строку і поважних причин для поновлення строку не наведено і таких не встановив суд.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 9 частини 4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 ст.123 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Частиною першою та другою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України(далі - ПК України)

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є статті 56 ПК України, за змістом якої, у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас, якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

У постанові від 11.10.2019 по справі №640/20468/18 Верховний Суд здійснив системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки

У вказаній постанові Верховний Суд за результатом комплексного аналізу правового регулювання також зазначив, що норма п.56.19 ст.56 ПК України є спеціальною, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору

Інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження абз.3 п.56.18 ст.56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки :

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановленіПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом оскарження у даній справі є рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовом, позивач як в клопотанні про поновлення строку звернення до суду, так і в апеляційній скарзі вказує, що у господарюючого суб`єкта бухгалтер є єдиною відповідальною особою за доступ до Електронного кабінету платника податків, на якого покладено обов`язок подавати звітність та відповідальність за взаємодію з податковими органами.

Надаючи правову оцінку наведеним вище обставинам, колегія суддів зазначає, що порядок листування платників податків та контролюючих органів передбачає стаття 42 ПК України.

Так, згідно з пунктами 42.4-42.6 статті 42 ПК України, платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронні довірчі послуги.

Відповідно до пункту 42-1.2 статті 42-1 ПК України, електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов`язків, визначених цим Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи

Пунктом 42-1.5 статті 42-1 ПК України передбачено, що платник податків стає користувачем електронного кабінету та набуває право подавати звітність в електронній формі і вести листування засобами електронного зв`язку в електронній формі після проходження в електронному кабінеті електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису з дотриманням вимог законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронні довірчі послуги або тих сервісів ідентифікації, використання яких дозволяється методологом електронного кабінету.

Платник податків, що пройшов ідентифікацію в електронному кабінеті, самостійно визначає спосіб взаємодії з контролюючим органом, а саме в загальному порядку чи в електронній формі, про що робить відповідну позначку в електронному кабінеті з одночасним обов`язковим зазначенням своєї електронної адреси (адрес).

Починаючи з дня, наступного за днем обрання платником податків електронної форми взаємодії з контролюючим органом через електронний кабінет, крім вихідних та святкових днів, взаємодія між ними, яка може бути реалізована в електронній формі засобами електронного зв`язку, здійснюється через електронний кабінет.

Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Платник податків стає суб`єктом електронного документообігу після надсилання до контролюючого органу першого будь-якого електронного документа у встановленому форматі з дотриманням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронні довірчі послуги.

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні, пояснення та документи щодо господарських операціях по спірній податковій накладній від 27.06.2022 надіслана позивачем до податкового органу в електронній формі через електронний кабінет (доказів протилежного судам не надано), відтак, СФГ було суб`єктом електронного документообігу. Отже, позивач повинен був дізнатися про рішення за результатами розгляду пояснень наданих у зв`язку із зупиненням реєстрації ПН, коли таке було направлене в електронній формі через автоматизовану систему.

Таким чином, з 04.07.2022 (рішення про відмову у реєстрації податкової накладної) почався перебіг шестимісячного строку для звернення до суду із цим позовом, визначеного ст.122 КАС України.

Проте, з позовною заявою позивач звернувся до суду у березні 2024 року , тобто з пропуском визначеного ч.2 ст.122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду

Колегія суддів зазначає, що при пропуску строку звернення до суду, такий може бути поновлений лише за наявності поважних причин. При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були, чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Таким чином, дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує усіх учасників цих правовідносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Колегія суддів, звертає увагу на те, що позивач є юридичною особою зі штатною кількістю працівників, і при відсутності бухгалтера на роботі його посадові обов`язки покладаються на інших осіб, крім того, є керівник юридичної особи, також позивач не позбавлений був права скористатись отриманням правової допомоги, враховуючи ту обставину, що бухгалтер була відсутня.

Також, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що господарюючий суб`єкт самостійно оцінює і несе усі ризики при організації своє господарської діяльності. Крім того, позивачем не було вжито достатніх заходів задля отримання своєчасної правничої допомоги. Фактично, позивач обрав пасивну поведінку і почав вживати активні дії, спрямовані на реалізацію свого права звернення до суду, вже після спливу біль як річного строку позовної давності.

Колегія суддів дійшла висновку, що представником позивача не наведено поважних причин, які унеможливлювали звернення до суду з позовом у встановлений строк, а наведені у заяві аргументи (зупинення діяльності, відсутності комунікації між директором та бухгалтером, перебування бухгалтера за кордоном) не доводять існування об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами/труднощами для своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законом строк або у максимально короткий термін після закінчення цього строку.

Посилання позивача на те, що контроль за Електронним кабінетом платника податків здійснює саме бухгалтер СФГ, яка не повідомила директора про наявність оскаржуваного рішення, колегія суддів не враховує, позаяк, директор та керівник за сумісництвом має право підпису, в тому числі й доступ до Електронного кабінету, а перекладення відповідальності лише на бухгалтера є виключно налагодженням внутрішнього процесу роботи суб`єкта господарювання між працівниками, що в свою чергу, ніяк не впливає на строк звернення до суду та не є поважною причиною пропуску такого строку звернення.

До того ж, доступ до Електронного кабінету не залежить від форми, місця та графіку роботи працівників, а здійснюється платником податків за допомогою підключеного до Інтернет-мережі персонального комп`ютера, а тому не може слугувати поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Судом першої інстанції доречно зазначено, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Питання поновлення або наявності підстав для продовження відповідного процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві.

Отже, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у постанові від 25.08.2022 у справі № 240/3771/21.

Суд зазначає, що введення воєнного стану може бути поважною причиною пропущення процесуального строку якщо це пов`язано не з загальними, а конкретними причинами, що практично, а не теоретично заважали вчасно виконати процесуальну дію.

Відтак позивач не надав суду жодних доказів поважності причин пропуску строку звернення з цим позовом до суду саме через обмеження, впроваджені у зв`язку з введенням воєнного стану, військовою агресією РФ проти України. До того ж Вінницька область не відноситься до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви, оскільки така подана з пропуском строку, встановленого ст.122 КАС України, і поважних причин пропуску строку позивач не навів.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Ранок" залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Мойсюк М.І Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.