Постанова

від 26.06.2024 по справі 120/17745/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/17745/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Наталія Володимирівна

Суддя-доповідач - Мойсюк М.І

26 червня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мойсюка М.І

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ТРАНЗИТ АВТО» до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД ТРАНЗИТ АВТО» звернулось до суду з позовом до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів митним органом, оскільки до митного органу було надано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), а тому підприємство просить скасувати таке рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення Житомирської митниці ДМС України №UA 101000/2023/000321/2 від 30.10.2023 про коригування митної вартості товару.

Стягнуто на користь позивача витрати на оплату судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між фірмою METALERG SP. Z O.O. (м. Олава, Польща) "Продавець" та ТОВ ТД ТРАНЗИТ АВТО (Україна) "Покупець" укладено Контракт №1/03/2023/U від 24.03.2023.

Відповідно до умов п. 1.1. контракту №1/03/2023/U Продавець продає, а Покупець купує різні товари, в тому числі автомобільні запчастини, які будуть детально описані в рахунках-фактурах.

На виконання цього договору згідно з рахунком-фактурою (інвойс) № FSE-595/2023 від 04.10.2023, позивачем на митну територію України ввезено автомобільні запчастини, а саме: гальмівні диски масою 22517 кг.

18.10.2023 до відділу митного оформлення Оліївка митного поста Житомир-центральний з метою імпорту придбаного на виконання контракту №1/03/2023/U товару (автомобільні запчастини), що ввозився на адресу ТОВ ТД ТРАНЗИТ АВТО, подано митну декларацію № 23UA101020040129U2.

Загалом, з метою проведення митного оформлення товару, в тому числі на вимогу митного органу, позивачем були надані наступні документи:

- контракт купівлі-продажу № 1/03/2023/U від 24.03.2023;

- інвойс № FSE-595/2023 від 04.10.2023; - платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах № 1 від 14.04.2023;

- платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах № 4 від 14.04.2023;

- автотранспортна накладна CMR № б/н від 10.10.2023;

- Carnet TIR № MX.85499218 від 12.10.2023;

- довідка про транспортні витрат № 194 від 16.10.2023;

- договір № 26/09/23 від 26.09.2023;

- копія митної декларації країни відправлення №23PL301010TU67KEF0;

- лист ТОВ ТД ТРАНЗИТ АВТО від 19.10.2023 № 19-10-2023;

- комерційний інвойс № WS-7-230217B від 15.06.2023;

- підтвердження трансакції від 18.10.2023;

- фактура проформа № ZS-758/2023 від 05.04.2023;

- копія митної декларації з Китаю № 425820230000745003 від 31.07.2023;

- рахунок-фактура № 1287 від 19.10.2023;

- довідка про транспортні витрати № 195 від 17.10.2023;

- звіт по вартості № 22-05/1122 від 19.10.2023;

- додаткова угода № 1/03/2023U-1 до контракту купівлі-продажу № 1/03/2023/U від 24.03.2023;

- переклад на українську мову інвойсу № FSE-595/2023 від 04.10.2023;

- фактура № FS 168/GD1/10/2023 від 20.10.2023;

- фактура № FS 8/SD8/10/2023 від 05.10.2023;

- фактура № FS 120/DOR/10/2023 від 12.10.2023;

- фактура № FS 41/ SD6/10/2023 від 04.10.2023;

- фактура № WS-7-230217B від 18.06.2023;

- лист від відправника товару на польській та українській мові без відомостей про дату складання;

- додаткова угода № 045-1 до контракту № 045/03/2023 від 20.03.2023;

- лист ТОВ ТД ТРАНЗИТ АВТО від 27.10.2023 № 27-10-2023;

- довідка від ГК Автомир без відомостей про дату складання.

При цьому в митній декларації № 23UA101020040129U2 митна вартість товару визначена за основним методом на рівні 1,80 доларів США за кілограм.

Разом із тим, за наслідком розгляду наданих позивачем матеріалів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 101000/2023/000321/2 від 30.10.2023.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Колегія суддів з приводу спірних правовідносин зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 МК України).

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частина восьма статті 57 МК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно частин першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування..

Згідно з приписами частин першої та другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (частина шоста статті 54 МК України).

Частиною сьомою статті 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, які свідчать про: заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведення декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України; відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації відповідних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.

Підставами для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості орган митної служби зазначає те, що в митного органу виникли сумніви щодо включення до відображених в МД всіх витрат, понесених позивачем при здійснення поставки придбаного товару, а саме: не включення витрат з навантаження, розвантаження відображеного в МД товару.

Такі сумніви виникли при здійсненні аналізу поданих позивачем під час проведення консультацій первинних документів щодо придбання фірмою METALERG SP. Z O.O. (м. Олава, Польща) товару з Китаю. Зокрема, відповідач вказав на наявність ряду розбіжностей в складеної між продавцем товару в Китаї та покупцем товару в Польщі документації в частині визначення умов поставки товару.

Так, відображений у МД №23UA101020042455U2 товар ввезений на територію України на виконання укладеного між фірмою METALERG SP. Z O.O. (м. Олава, Польща) Продавець та ТОВ ТД ТРАНЗИТ АВТО (Україна) Покупець Контракту №1/03/2023/U від 24.03.2023.

Відповідно до умов п. 1.1. контракту №1/03/2023/U продавець продає, а покупець купує різні товари, в тому числі автомобільні запчастини, які будуть детально описані в рахунках-фактурах.

Пунктом 4.2 контракту №1/03/2023/U умовами поставки визначено EXW-Gdansk або EXW Gdynia Polska, згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів (INCOTERMS -2010).

Тобто, за умовами контракту №1/03/2023/U, продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому місці, яке було попередньо обумовлено. Всі витрати та ризики, пов`язані з транспортуванням придбаного товару перекладаються на покупця.

З метою виконання умов контракту №1/03/2023/U в частині перевезення придбаного товару, позивач уклав з ТОВ "Булавка-транс" договір №26/09/23 від 26.09.2023 про надання автотранспортних послуг по перевезенню вантажів і інших матеріальних цінностей, відповідно до умов п. 1.1. та 1.2. якого, перевізник взяв на себе зобов`язання надати автотранспортні послуги перевезенню вантажів після надання Замовником письмової Заявки.

26.09.2023 позивачем сформовано заявку №27/09/23 до вищевказаного договору на виконання перевезення на умовах визначених у вказаній заявці (а.с. 32).

04.10.2023 фірмою METALERG SP. Z O.O. (м. Олава, Польща) було виписано експортний інвойс № (S)FSE-595/2023 на товар, що надійшов з Китаю кораблем до м. Гданськ, Польщаа саме: гальмівні диски масою 22517 кг. (а.с. 29).

Для фіксування витрат на транспортування товару, понесених позивачем, 04.10.2023 між ТОВ ТД ТРАНЗИТ АВТО та фірмою METALERG SP. Z O.O. було укладено додаткову угоду № 1/03/2023U-1, за умовами якої, умовою поставки Інкотермс по рахунку-фактурі (S)FSE-595/2023 від 04.10.2023 вважати FCA Гданськ, Польща. Тобто, доставку товару з м. Гданськ Польща до м. Калинівка Україна оплачує Покупець, відповідно, вартість доставки з м. Гданськ Польща до кордону з Україною декларується позивачем шляхом додавання до вартості товару, що збільшує розмір митних платежів.

Відповідно до довідки про транспортні витрати № 195 від 17.10.2023 перевізник повідомив, що вартість транспортних витрат по доставці товару від м. Гданськ Польща до місця переходу Ягодин Україна коштує 70000,00 гривень, а від Ягодина до м. Калинівка Вінницької області 29523,00 гривень (а.с. 33). Про що також перевізником 19.10.2023 було виставлено рахунок-фактуру № 1287, та 20.10.2023 між сторонами складено акт здачі-прийняття робіт № 1287 (а.с. 34-35). Платіжною інструкцією № 1216 від 20.10.2023 позивач оплатив послуги з доставки товару (а.с. 36).

Зі змісту МД №23UA101020042455U2 вбачається, що при визначенні в ній митної вартості товару позивачем також враховано й витрати на доставку придбаного товару від покупця до місця переходу кордону України.

Також позивачем надано звіт по вартості № 22-05/1122, складений 19.10.2023 Хмельницькою торгово-промисловою палатою, в якому зазначено про те, що експерт вважає за доцільне взяти до уваги ціни товаропостачальника METALERG SP. Z O.O., що зазначені в інвойсі № (S)FSE-595/2023 від 04.10.2023 (а.с. 54-55).

В інвойсі № WS-7-230217B від 15.06.2023 (а.с.119) вартість доставки запчастин з Китаю до Польщі була врахована у вартості товару, що можна прослідкувати у порівнянні з інвойсом № WS-7-230217B від 18.06.2023, який сформовано постачальником з Китаю на прохання позивача до продавця з Польщі для відокремлення вартості доставки від вартості самих запчастин в Китаї (а.с.137), де виокремлено вартість морського фрахту. Вказані докази були наявні у митного органу під час перевірки задекларованої митної вартості товару.

Отже, згідно наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що визначена в МД №23UA101020042455U2 вартість ввезеного на митну територію України товару, окрім іншого, включає витрати понесені позивачем при транспортуванні придбаних ТМЦ.

До того ж, пунктом 6 частини другої статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися такими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.

Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 07 липня 2023 року у справі №803/718/17, у якій зазначено про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, і дійшов висновку про те, що довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Верховний Суд у постанові від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17 зазначив про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, та дійшов висновку, що довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таким чином, оскільки розмір транспортних витрат та експедиторських витрат, понесених позивачем під час перевезення оцінюваного товару, підтверджується документально, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у митного органу підстав вважати непідтвердженими числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат.

Також апелянт стверджує, що відповідно до п. 3.1 Контракту № 1/03/2023/U від 24.03.2023 оплата здійснюється в доларах США шляхом перерахування коштів на рахунок продавця на підставі проформи інвойсу незалежно від кожної поставки. До митної декларації № 23UA101020039863U8 долучено платіжні інструкції в іноземній валюті № 1 від 14.04.2023 та № 4 від 14.07.2023, що містять відомості про оплату товарів за рахунками, які до митної декларації не долучені. Враховуючи виявлені розбіжності, митний орган позбавлений можливості перевірити ціну, що підлягає сплаті за товар.

На противагу позивач зазначає, що продавець з Польщі надав рахунок для оплати ZS-808/2023 від 11.04.2023р., який сплачено позивачем 14.04.2023 року згідно з платіжною інструкцією за № 1 в розмірі 10529,10 доларів США, згодом надав рахунок проформу № ZS-816/2023 від 20.06.2023р. на суму 35097 доларів США з оплатою 70% вартості, які позивач оплатив 14.07.2023 року платіжною інструкцією за № 4 в розмірі 24567,90 доларів США.

Митний орган також зазначає, що у наданому на вимогу митного органу під час проведення консультації перекладі на українську мову рахунку-фактурі № FSE-595/2023 від 04.10.2023 зазначається дата відправлення товару - 10.06.2023, тоді як згідно із відомостями, що містяться в автотранспортній накладній CMR № б/н від 10.10.2023 товар відвантажено покупцю 10.10.2023. Крім того, згідно із відомостями рахунку-фактури № FSE-595/2023 від 04.10.2023 за товар сплачені авансові платежі: 19.04.2023 на підставі документа FEL-E/27/2023 10 529,10 доларів США; 17.07.2023 на підставі документа FEL-E/37/2023 24 567,90 доларів США. Вищевказані платіжні документи до митної декларації не долучені.

Позивач вказує, що вказані документи це не рахунки-фактури, а експортні інвойси. Експортний інвойс № FSE-595/2023 від 04.10.2023 складався продавцем з Польщі, тому дані про платежі визначались ним згідно його вхідного платежу, його номеру та дати, які не співпадають і не можуть співпадати з платіжними документами позивача. В цьому інвойсі (а.с.132) дійсно є дата відправлення товару - 10.06.2023, але поряд з цим, є дата доставки товару з Китаю 04.10.2023 та дата митного оформлення 06.10.2023. Суд дослідив документ з якого було зроблено переклад, а саме Export Invoice №(S) FSE-595/2023 (а.с.29), у якому зазначено date of shipment -2023-10-06. Відтак дійсно відбулась технічна помилка під час здійснення перекладу. До того ж, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказаний факт не тією суттєвою, яка може вплинути на правильність визнання митної вартості товару.

В графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митної декларацій, що слугувала джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. Суд звертає увагу суду на те, що за джерело інформації митниця використала декларацію щодо митного оформлення схожого товару; до того ж митний орган сам визнає той факт, що ним було помилково зазначено реквізити іншої МД . При цьому відповідач не надав копію декларації на підставі, якої позивачу було визначено іншу митну вартість товару, не пояснив аргументацію визначення саме цієї декларації, а не будь-якої іншої. Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, властивості, параметри, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати однієї митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

Отже, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України та подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Натоміть висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Ураховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржувані рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд дійшов висновку, що такі вказаним вище критеріям не відповідають, тому рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №UA101000/2023/000321/2 від 30.10.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мойсюк М.І Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.