П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/21418/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.
Суддя-доповідач - Мойсюк М.І
26 червня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мойсюка М.І
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аккорд Імпорт" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аккорд Імпорт" звернулося в суд з позовом до Хмельницької митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів.
Позивач зазначає, що за результатами перевірки митної декларації та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару, митним органом було відмовлено в митному оформленні товару та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також було прийнято рішення про корегування митної вартості товарів, відповідно до якого митну вартість товару було скориговано з тих підстав, що документи, які були подані суб`єктом господарювання до митної декларації, містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості. Позивач не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, просив про задоволення позову.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 12.06.2023 року №UA400000/2023/000144/2;
- визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Хмельницької митниці від 12.06.2023 року №UA400040/2023/000476.
Стягнуто на користь позивач сплачений судовий збір.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на наявність розбіжностей у поданих документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, а також ознаки відсутності окремих складових митної вартості товару, зокрема ненадання позивачем митному органу документів, що підтверджують відомості про вартість перевезення/навантаження товарів.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Аккорд Імпорт" 12.06.2023 на митний пост "Хмельницький" Хмельницької митниці подано до митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №23UA400040019899U3 на товари позивача (графа 31 МД):
1. Фурнітура меблева з недорогоцінних металів, не містить у своєму складі радіоелектронні засоби та вимірювальні пристрої: направляюча 300мм/біла - 6175 компл. Виробник: Amix Sp. z о.о. Торгова марка: Amix; направляюча 450 мм/біла - 9444 компл. Виробник GTV Poland S.A. Торгова марка GTV; тримач 30х15 - 20000 шт., Виробник GTV Poland S.A. Торгова марка GTV.
2. Фурнітура меблева з недорогоцінних металів, не містить у своєму складі радіоелектронні засоби та вимірювальні пристрої: ролики меблеві Fast S (1 компл. - 2 шт.) - 500 компл.; ролики меблеві Fast D50 4411 - 1500 шт. Виробник: Laguna Sp. z o.o. Торгова марка: Laguna.
Митну вартість було заявлено декларантом за першим (основним) методом визначення митної вартості (графа 43 МД).
Фактурна вартість оцінюваного товару складала 61182,66 польських злотих (графа 42 МД), а митна вартість 558401,99 грн (шляхом додавання до фактурної вартості витрат на транспортування у розмірі 18000 грн).
Позивач зазначає, що було надано весь перелік документів, перелічений в ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують заявлену митну вартість.
Однак, за результатами перевірки митної декларації та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару митним органом було відмовлено в митному оформленні товару та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2023/000476 від 12.06.2023, а також було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2023/000144/2 від 12.06.2023, відповідно до якого митну вартість товару було збільшено.
Позивач вважаючи оскаржувані рішення протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
Згідно зі ст.49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частиною 5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Отже, чинне законодавство покладає обов`язок доведення заявленої митної вартості товару на декларанта. При цьому митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою або суперечливістю поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Положення статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Відповідно до змісту рішення про коригування митної вартості товару підставою для коригування митної вартості товарів є висновок митного органу про те, що документи, які надані до митного оформлення, не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Зокрема, в рішенні №UA400000/2023/000144/2 від 12.06.2023 митний орган зазначив, що: «надані позивачем документи містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: в частині завірення документів належним чином, наданим до митного оформлення договором на перевезення не визначено ким здійснюється навантаження товару, при тому, що зовнішньоекономічним контрактом не зазначено, що дана складова митної вартості включена в ціну товару, інформація, яка міститься в акті взаємних розрахунків по контракту не відповідає умовам оплати визначених в поданих до митного оформлення інвойсам, заявлений до митного оформлення за кодом 3014 документ не являється прейскурантом (прайс-листом) виробника товару, оскільки виписаний відправником, який є посередником. надана до митного оформлення калькуляція собівартості продукції не містить відомостей щодо вартості товарів заявлених до митного оформлення».
Оцінюючи обґрунтованість висновків митного органу, колегія суддів встановила наступне.
Так, ТОВ «Аккорд Імпорт» надав митному органу всі документи за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 МК України, які містили числові показники ціни товару, а саме: контракт №01/2023 від 05.01.2023, додаток №1 від 19.04.2023, додаток №2.1 від 18.05.2023, рахунок-фактуру FA/40/2023 від 07.06.2023, специфікацію до фактури від 07.06.2023, митну декларацію країни відправлення 23PL402010E0858510 від 07.06.2023, сертифікат про походження EUR1 № PL/MF/AS0583762 від 07.06.2023, акт звірки взаємних розрахунків від 12.06.2023, міжнародну товарно-транспортну накладну б/н від 07.06.2023, договір про надання послуг перевезення №17/05 від 17.05.2023, замовлення на перевезення №1787 від 07.06.2023, рахунок №2133 від 12.06.2023, довідку про транспорті витрати (вартість перевезення) б/н від 07.06.2023, договір про надання послуг митного брокера №610 від 14.12.2021.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивач скористався послугами транспортного перевезення. Так позивачем до митного оформлення додано договір про надання послуг перевезення №17-05 від 17 травня 2023 року, умовами п.3.15 якого передбачено, що перевізник зобов`язаний забезпечити силами водія транспортного засобу контроль правильності оформлення товарно супровідних документів на предмет відповідності кількості, якості упаковки, відповідності маркування та ваги брутто вантажу, за необхідності забезпечувати здійснення завантаження/вивантаження вантажу (а.с. 85-86).
Також, вартість перевезення як складову задекларованої митної вартості товару позивач підтвердив довідкою від 07.06.2023 про транспортні витрати, яка містить інформацію щодо вартості перевезення на маршруті перевезення (по маршруту: Rzeszow, Польща - м/перехід Рава-Руська), автомобіль держ. номер: BX0630ET/ НОМЕР_1 ) (а.с. 83).
З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи підтверджують усю необхідну інформацію про вартість перевезення оцінюваних товарів, розбіжностей чи/або недоліків, які б ставили під сумнів достовірність відображеної у них інформації, судом не встановлено та відповідачем не доведено.
Пунктом 6 частини другої статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Отже, Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися такими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.
Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 07 липня 2023 року у справі №803/718/17, у якій зазначено про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, і дійшов висновку про те, що довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Верховний Суд у постанові від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17 зазначив про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, та дійшов висновку, що довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Таким чином, оскільки розмір транспортних витрат та експедиторських витрат, понесених позивачем під час перевезення оцінюваного товару, підтверджується документально, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у митного органу підстав вважати непідтвердженими числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат.
Водночас, колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у постанові 23 жовтня 2020 року у справі №810/690/17, зазначив, що по - перше, прайс-лист не є основним документом відповідно до частини 2 статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, по - друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по - третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Відповідно до змісту спірного рішення відповідач не зазначив, які саме відомості (інформація) щодо складових митної вартості відсутні в документах, наданих позивачем під час митного оформлення, чи які саме розбіжності, неточності містять подані до митного оформлення документи, та які конкретно документи можуть усунути сумніви митного органу. Також відповідачем не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.
Колегія суддів наголошує, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про неподання декларантом документів, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
Посилання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
У свою чергу формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що описані відповідачем зауваження жодним чином не стосуються неможливості визнання задекларованої митної вартості та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки саме по собі не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни
Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень, суд дійшов висновку, що рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2023/000144/2 від 12.06.2023 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2023/000476 є протиправними та підлягають скасуванню.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мойсюк М.І Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.
Суд | Сьомий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 26.06.2024 |
Оприлюднено | 28.06.2024 |
Номер документу | 120003000 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару |
Адміністративне
Сьомий апеляційний адміністративний суд
Мойсюк М.І
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні