Ухвала

від 21.06.2024 по справі 363/252/20

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"21" червня 2024 р. Справа № 363/252/20

УХВАЛА

21.06.2024 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілого - ОСОБА_4

захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7

обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород в режимі відеоконференції обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 42017000000000870 відносно ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст.191 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 42017000000000870 відносно ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст.191 КК України.

До суду від адвоката ОСОБА_6 надійшло клопотання про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження, в обґрунтування якого зазначив, що 19.11.2022 року закінчився недиференційований (загальний імперативний) строк давності визначений ч.2 ст.49 КК України, оскільки в обвинувальному акті визначений час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 з 25.09.2007 року по 19.11.2007 року. Стороною захисту наголошено, що ОСОБА_8 не визнає винуватість у пред`явленому безпідставному обвинувачені, однак вважає за можливе застосування норм при звільнені від кримінальної відповідальності, згідно положень ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням загального строку давності 15 років з часу вчинення кримінального правопорушення. Крім того, вказав, що на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2017 року було накладено арешт на автомобіль PEUGEOT 208 VF3CCHMZ0ET034285, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_8 , який просить скасувати. На підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2017 року до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в сумі 480 000 гривень та відповідно до квитанції ПАТ «Укрсоцбанк» від 10.02.2017 року за №17181973 заставодавцем ОСОБА_5 вказані кошти були внесені в якості застави на депозитний рахунок, у зв`язку із чим просив запобіжний захід стосовно ОСОБА_8 , скасувати та повернути кошти заставодавцю.

Під час судового засідання захисник ОСОБА_6 підтримав подане клопотання у повному обсязі та надав аналогічні пояснення.

Обвинувачена ОСОБА_8 у судовому засіданні зазначила, що вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.27 ч. 5 ст.191 КК України, вона не визнає у повному обсязі, але враховуючи те, що закінчились строки давності передбачені ч.2 ст.49 КК України, а саме сплинув загальний п`ятнадцятирічний строк притягнення до кримінальної відповідальності, просить суд звільнити її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності, кримінальне провадження відносно неї закрити, скасувати арешт щодо належного її автомобіля та скасувати обраний відносно неї запобіжний захід у вигляді застави з поверненням коштів заставодавцю, наслідки закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності їй роз`яснені та зрозумілі.

Адвокатом ОСОБА_5 до суду було подано клопотання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_9 у зв`язку із закінченням загальних строків давності на підставі ч.2 ст.49 КК України. В обґрунтування поданого клопотання було зазначено, що стороною захисту, ще до моменту передачі справи до суду, було повідомлено сторону обвинувачення про закінчення диференційованих строків, за діями, кваліфікованими обвинуваченням за реальною сукупністю (на підставі викладеного в обвинувальному акті формулюванні) за ст.ст.358,366 КК України. 26.09.2022 року закінчився недиференційований (загальний імперативний) строк давності визначений ст.49 КК України, оскільки в обвинувальному акті зазначено про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 з 13.09.2007 року по 26.09.2007 року. У лютому 2014 року ОСОБА_9 виїхав з сім`єю на постійне проживання до Держави Ізраїль, дана інформація відома стороні обвинувачення. Не зважаючи на те, що ОСОБА_9 не перебував у міжнародному розшуку, у 2017 році сторона обвинувачення звернулась до суду та отримала дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування, в порядку положень глави 24-1 КПК України та до ОСОБА_9 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у зв`язку із чим просив про вирішенні питання про звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності скасувати обраний відносно останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також наголосив, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 02.02.2023 року у справі № 735/1121/20 (провадження № 13-26кс22), зазначила, що реалізація принципу гуманізму під час тлумачення та застосування конкретного положення закону про кримінальну відповідальність здійснюється за правилом: якщо відповідне положення містить елемент невизначеності й вона не може бути усунута з урахуванням інших конкретних чи загальних положень, таке положення має застосовуватися за найбільш сприятливими для особи варіантами з усіх можливих. Підхід за якого сам лише факт ухилення підозрюваного, обвинуваченого від досудового розслідування або суду повністю нівелює диференційовані строки давності, означає, що продовження злочинної діяльності тягне краще правові наслідки, ніж перебування в розшук. У зв`язку із чим прийшли до висновків, що закінчення загальних строків є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, продовжений на час ухилення. У зв`язку із чим, просив клопотання задовольнити у повному обсязі.

Під час судового засідання адвока ОСОБА_5 та ОСОБА_7 надали аналогічні пояснення викладеним у клопотанні та просили його задовольнити.

До суду надано письмову згоду ОСОБА_9 на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження, з апостилізацією (т.5 а.с.86-94).

Обвинувачений ОСОБА_9 , який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції зазначив, що вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.191, ч.1 ст.366, ч.3 ст.358 КК України, він не визнає у повному обсязі, але враховуючи те, що закінчились строки давності передбачені ч.2 ст.49 КК України, а саме сплинув загальний п`ятнадцятирічний строк притягнення до кримінальної відповідальності, просить суд звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності, кримінальне провадження відносно нього закрити та повідомив, що йому роз`яснені права та обов`язки обвинуваченого, наслідки звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені ст. 49 КК України. Просив суд також, скасувати застосований відносно нього запобіжний захід.

Прокурор у судовому засіданні підтримав подані клопотання у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник потерпілого, у судовому засіданні не заперечував щодо звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та закриття кримінального провадження відносно них, також підтримав клопотання про скасування запобіжних заходів застосованих відносно останніх та скасування арешту з належного ОСОБА_8 автомобіля.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

При цьому звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Згідно ст. 3 КПК України, судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами

Статтею 44КК України встановлено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Визначені у статті 49КК України строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним.

Частиною першою статті 49КК України встановлено диференційовані строки давності, тривалість яких є пропорційною тяжкості кримінального правопорушення й суворості покарання.

Частина друга зазначеної статті містить нормативні приписи такого змісту:«Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або їїзатримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років» (еталонний текст з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів- ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Друге речення наведеної частини статті не містить прямої вказівки щодо строків давності, на які необхідно орієнтуватись після відновлення їх перебігу. Недостатня визначеність формулювання частини другої статті 49КК України зумовлює суперечливе розуміння змісту правової норми і викликає питання - розглядати наведені у третьому реченні загальні строки як: 1) такі, що беззастережно застосовуються замість передбачених у частині першій статті 49КК України диференційованих строків в усіх випадках ухилення особи від досудового розслідування або суду і наступного з`явлення її з зізнанням або затримання; 2) альтернативні, тобто такі, що не виключають застосування диференційованих строків і замінюють їх лише в окремих випадках.

Наведені два можливі підходи до співвідношення диференційованих і загальних строків давності зумовлюють два варіанти конкретизації кримінально-правового змісту частини другої статті 49КК України.

Встановлені частиною другою статті 49 КК України загальні строки мають преклюзивний характер і спрямовані на недопущення застосування щодо людини заходів кримінальної репресії через нерозумно тривалі проміжки часу. Адже в іншому разі зупинення диференційованих строків у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений переховується від розслідування та суду впродовж багатьох років, продовжувало б їх на необмежений час з можливістю покарання особи за кримінальні правопорушення, вчинені в далекому минулому, впродовж усього життя - як тільки вона потрапить у поле зору правоохоронних органів.

Водночас сам по собі факт ухилення від розслідування та суду не є кримінально караним діянням. Однак у разі беззастережної заміни передбачених частиною першою статті 49 КК України строків загальними з огляду на сам лише факт такого ухилення, незалежно від тривалості, особа в усякому разі опиниться в гіршому становищі порівняно з тією, котра до спливу диференційованих строків вчинить навіть низку нових злочинів, у тому числі тяжких. Зазначене є очевидно несумісним зі справедливістю як властивістю права, що вимагає співмірності юридичних наслідків протиправних дій їх соціальній небезпечності.

Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду виклавши їх в постанові від 02.02.2023 року у справі № 735/1121/20 (провадження № 13-26кс22) відступивши від висновків об`єднаної палати Касаційного кримінального суду, викладених у постанові від 5 квітня 2021 року (справа № 328/1109/19, провадження № 51-5464кмо20).

Судом встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, яке відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років; ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.358, ч.1 ст.366, ч. 5 ст.191 КК України, які відносяться до категорії нетяжких злочинів, кримінальних проступків та особливо тяжких злочинів, відповідно, та за особливо тяжкий злочин передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

Оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою підставою, закон надає право обвинуваченим заперечувати проти закриття провадження і в такому разі судовий розгляд продовжується у загальному порядку. Однак, обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не заперечували проти закриття кримінального провадження з відповідних підстав, про що ними було заявлено клопотання у судовому засіданні та надані відповідні письмові заяви.

Початком перебігу строку давності є день, коли кримінальне правопорушення було вчинено. Згідно обвинувальних актів, кримінальні правопорушення ОСОБА_8 були вчинені з 25.09.2007 року по 19.11.2007 року, а ОСОБА_9 з 19.09.2007 року по 26.09.2007 року.

Таким чином, судом встановлено, що з дня вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , минуло більше 16 років.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду викладених в постанові від 02.02.2023 року у справі № 735/1121/20 (провадження № 13-26кс22) закінчення загальних строків, установлених ч.2 ст.49 КК України (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, продовжений на час ухилення.

Відповідно до ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 288 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності; суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ст.49КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , слід звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ч.2 ст. 49 КК України та кримінальне провадження стосовно них закрити.

Статтею 203КПК Українивизначено,що ухвала прозастосування запобіжногозаходу припиняєсвою діюпісля закінченнястроку діїухвали прообрання запобіжногозаходу,ухвалення виправдувальноговироку чизакриття кримінальногопровадження абовинесення ухвалипро скасуваннязапобіжного заходув порядку,передбаченому цимКодексом

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2017 року клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_8 залишено без задоволення; застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави, у межах 302 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 480 000 гривень (т.6 а.с.16-21).

Відповідно до квитанції ПАТ «Укрсоцбанк» від 10.02.2017 року за №17181973 заставодавцем ОСОБА_5 вказані кошти були внесені в якості застави на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва (р/р 37311001002807, МФО (код банку) 820019, ЗКПО 02 896 745, ЄДРПОУ банку 38004897, банк одержувача: ГУ ДКСУ в м. Києві) (т.6 а.с.22-23).

Відтак, враховуючи, що суд прийшов до переконання про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності запобіжний захід відносно ОСОБА_8 у вигляді застави в сумі 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень, що знаходяться на депозитному рахунку Печерського районного суду м. Києва (р/р 37311001002807, МФО (код банку) 820019, ЗКПО 02 896 745, ЄДРПОУ банку 38004897, банк одержувача: ГУ ДКСУ в м. Києві) слід скасувати.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.01.2015 року клопотання заступника начальника другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , погоджене із заступником начальника третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , задоволено. Обрано відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (т. 6 а.с. 141-143).

Враховуючи, що суд прийшов до переконання про звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності запобіжний захід відносно ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.01.2015 року, також слід скасувати.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2017 року було задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури України та накладено арешт на автомобіль PEUGEOT 208 VF3CCHMZ0ET034285, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_8 , у вигляді заборони відчудження, розпорядження та користування (т.6 а.с.13-15).

Таким чином, арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2017 року на автомобіль PEUGEOT 208 VF3CCHMZ0ET034285, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_8 слід скасувати.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 11.09.2022 року по справі №203/241/17 зазначено, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, то процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язанні зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави.

Процесуальні витрати по справі за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , за проведення експертиз, віднести на рахунок держави.

Враховуючи вищевикладене та керуючись 49КК України,ст.ст.173-177,182,193,194,284,314,315,369-372 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 358 КК України, звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_8 обвинувачену у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000000870 за обвинуваченням ОСОБА_9 увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.5ст.191,ч.1ст.366,ч.3ст.358КК України, ОСОБА_8 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.5ст.27ч.5ст.191КК Українизакритина підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 у вигляді застави в сумі 480000 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень, що знаходяться на депозитному рахунку Печерського районного суду м. Києва (р/р 37311001002807, МФО (код банку) 820019, ЗКПО 02896745, ЄДРПОУ банку 38004897, банк одержувача: ГУ ДКСУ в м. Києві)- скасувати.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.01.2015 року - скасувати.

Арешт накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2017 року на автомобіль PEUGEOT 208 VF3CCHMZ0ET034285, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_8 скасувати.

Повний текст ухвали проголошено 25.06.2024 року о 16:45 годині.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородського районного суду Київської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1